Постанова № 70587961, 29.11.2017, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3889/17

Провадження № 3/636/950/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року м. Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнська С.А.,

за участю секретаря Гамоліної О.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишня Щорса), буд. 5, к.155, Харківської області, не працюючого,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

26.10.2017 року о 01.15 годині ОСОБА_1 керував автомобілем «FORD Sierra», номерний знак НОМЕР_2, в м. Чугуєві Харківської області, по вул. Уланській, з ознаками алкогольного спяніння: нерівна хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, від продуття газоаналізатора «Драгер» та проходження медичного огляду на стан спяніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

Факти допущених порушень підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 124758 від 26.10.2017 року (а.с.1), письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наданими при складанні протоколу (а.с.2,3), поясненнями ОСОБА_1, наданими при складанні протоколу (а.с.1), згідно яких він зазначив, що випив бокал пива.

В судовому засіданні 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав, зазначивши, що він був тверезий, оскільки випив пива задовго до того, як керував транспортним засобом, та працівники поліції не пропонували йому продути газоаналізатор «Драгер» та пройти медичний огляд на стан спяніння, однак будь-яких доказів на спростування своєї вини суду не надав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).

У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Пункт 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 124758 від 26.10.2017 року складений саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.

Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується поясненнями гр. гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були свідками відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с. 2,3).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористався, протокол підписав, зазначив, що випив бокал пива. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутності свідків, застосування поліцейськими заходів примусу не заявляв (а.с. 1).

Поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення АП2 № 124758 від 26.10.2017 року стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно, у суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, умисно вчинив адміністративне правопорушення та з метою уникнення адміністративної відповідальності відмовився від походження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

Сукупність викладених доказів, досліджених судом, спростовує пояснення ОСОБА_1 щодо його керування транспортним засобом у тверезому стані, оскільки вони протирічать його письмовим поясненням, наданим в день скоєння адміністративного правопорушення (а.с.1), а також поясненням, наданим ним під час розгляду справи, згідно яких він зазначив, що вживав пиво, а будь-яких інших доказів суду не надано.

Приймаючи до уваги всі дані, які містяться в матеріалах справи, пояснення ОСОБА_1 та оцінюючи їх на рівні з усіма зібраними по справі доказами, з урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Водій ОСОБА_1 копію даного протоколу отримав 26 жовтня 2017 року, що підтверджується його підписом у протоколі (а.с.1), однак до цього часу дії субєктів владних повноважень у встановленому законом порядку не оскаржував.

За таких обставин виявленого порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.40-1, ч.1 ст. 130, ст.ст. 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Накласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10200 грн.) на р/р № 31119149700001, код бюджетної класифікації 21081300, одержувач: ГУДКСУ у Харківській області, код ЗКПО: 37874947, банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО: 851011, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, судовий збір в дохід держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (320,00 грн.) на рахунок отримувача: 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКС України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106, стягувач: Державна судова адміністрація України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня оголошення постанови скарги про апеляційне оскарження.

Суддя: С.А. Оболєнська