Рішення № 70585908, 20.11.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК»

До 1. Державного підприємства «СЕТАМ»

2. Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання

рішень Департаменту державної виконавчої служби

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інвестпроект»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фосфат»

про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколів та актів

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Оніщук В.М. - по дов.

від відповідача 1: Козмінська М.В. - по дов.

від відповідача 2: Васіна І.О. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Андрюхін Д.В. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів 1. Державного підприємства «СЕТАМ» та 2. Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколів та актів.

Ухвалою від 02.10.2017р. порушено провадження по справі №910/16955/17 та призначено її розгляд на 23.10.2017р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інвестпроект», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фосфат».

20.10.2017р. представником відповідача 1 через відділ діловодства суду було подано відзив на позов.

20.10.2017р. представником третьої особи 2 через канцелярію суду було подано пояснення по справі.

23.10.2017р. представником третьої особи 1 було подано письмові пояснення по суті спору та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було розглянуто судом та задоволено.

23.10.2017р. представником відповідача 2 через відділ діловодства суду було подано відзив на позов.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.10.2017р. було оголошено перерву до 30.10.2017р.

30.10.2017р. представником третьої особи 2 було подано додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 30.10.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача 1 проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

У судовому засіданні 30.10.2017р. представник відповідача 2 проти задоволення позову також заперечував.

Представником третьої особи під час розгляду справи у судовому засіданні було надано усні пояснення по суті справи.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 30.10.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 30.10.2017р. розгляд справи було відкладено на 20.11.2017р.

Представником третьої особи 2 17.11.2017р. через відділ діловодства суду було подано додаткові письмові пояснення по суті справи.

Представник третьої особи 1 у судове засідання не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача у судовому засіданні було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача 1 надав усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача 2 надав усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представником третьої особи 2 було надано усні пояснення по справі.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, при цьому, суд виходив з наступного.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною на вчинення певних дій.

Відповідно до п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, позивачем не було наведено жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачами дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

З огляду на викладене вище, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», приймаючи до уваги, що клопотання позивача позбавлене будь-якого доказового обґрунтування, останнє залишене судом без задоволення.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 20.11.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача 1 проти задоволення позову було надано заперечення.

Представником відповідача 2 у судовому засіданні 20.11.2017р. проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Представником третьої особи 2 було надано усні пояснення по суті справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 20.11.2017р.

В судовому засіданні 20.11.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, Господарським судом Дніпропетровської області розглядалась справа №904/1202/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фосфат» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням від 29.03.2016р. Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1202/15 позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 24.05.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Несмашною О.С. реєстровим № 577, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фосфат» на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», а саме на: компресорну станцію, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна №179-5/800 (сто сімдесят дев'ять тире Б дріб вісімсот). Опис об'єкта: компресорна станція А-1, загальною площею 113,2 кв.м., початкова ціна якої складає 196 402 (сто девяносто шість тисяч чотириста дві гривні). Вказаний предмет іпотеки належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фосфат» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 183618, виданого Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 29.03.2005 року, на підставі Рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 29.03.2005 року №271. Право власності зареєстровано Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації та підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.04.2005 року №6902851, реєстраційний номер (РПВН) 4227572, номер запису 1017 в книзі 11; будівлю №538, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна №181/5 (сто вісімдесят один дріб п'ять). Опис об'єкта: А-1 Будівля №538, загальною площею 2678,4 кв.м., початкова ціна якої складає 4 647 024 грн. Вказаний предмет іпотеки належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фосфат» на підставі договору купівлі - продажу будівлі, посвідченого Несмашною О.С. приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області 20.12.2007 року за реєстровим №2896. Право власності зареєстровано Обласним комунальним підприємством Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації та підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.12.2007 року № 17209368, реєстраційний номер (РПВН) 10726503, номер запису 1171 в книзі 12; парову котельню, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна №1795/870 (сто сімдесят дев'ять Б дріб вісімсот сімдесят). Опис об'єкта: парова котельня А-2, загальною площею 355,1 кв.м., початкова ціна якої складає 616 099 (шістсот шістнадцять тисяч девяносто девять гривень). Вказаний предмет іпотеки належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фосфат» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 128497, виданого Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 10.01.2005 року, на підставі Рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 30.12.2004 року № 970. Право власності зареєстровано Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації та підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.01.2005 року № 6203058, реєстраційний номер (РПВН) 4227660, номер запису 1016 в книзі 11; шляхом реалізації предметів іпотеки з прилюдних торгів, за початковими цінами, визначеними експертом та зазначеними вище, в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства Дніпровський завод мінеральних добрив перед Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» за Кредитним договором №13ВД від 24 травня 2011р. в розмірі 32 955 553, 45 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015р. 1 долар США = 15,767642 грн. становить 519 631368,71 гривень; розподілено судові витрати.

Постановою від 23.10.2017р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Рішення від 29.03.2016р. Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1202/15 залишено без змін.

Наразі, суд зазначає, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі №910/16120/14.

Отже, судове рішення по справі №904/1202/15, яке набуло законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

15.04.2016р. на виконання рішення по справі №904/1202/15 було видано наказ.

07.06.2016р. головним державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51353183 на підставі наказу від 15.04.2016р. Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою від 06.07.2016р. головним державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на нерухоме майно боржника.

В межах виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області Департаментом державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було направлено Державному підприємству «СЕТАМ» заявку №1 на реалізацію арештованого майна ВП №51353183 щодо будівлі №538, літера «А-1», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна №1795/870, загальною площею 355,10 кв.м, №2 на реалізацію арештованого майна ВП №51353183 щодо компресорної станції, літера «А-1», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №179-Б/800, загальною площею 113,2 кв.м.

Листами №6681/18-18-17 від 07.07.2017р. та №6682/18-18-17 від 07.07.2017р. Державним підприємством «СЕТАМ» було повідомлено іпотекодавця (боржника) та іпотекодержателя (кредитора) про реалізацію предметів іпотеки шляхом проведення електронних торгів.

Зокрема, у листі №6681/18-18-17 від 07.07.2017р. вказано наступну інформацію стосовно предмету іпотеки: реєстраційний номер лота - 225019; відомості про предмет іпотеки - парова котельня, загальною площею 355,10 кв.м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, №181/5, день та час проведення електронних торгів - 31.07.2017р. о 09:00; початкова ціна продажу майна - 616 099 грн.

В листі №6682/18-18-17 від 07.07.2017р. вказано наступні відомості щодо реалізації майна: реєстраційний номер лота - 225021; відомості про предмет іпотеки - компресорна станція, літера «А-1», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №181/5, день та час проведення електронних торгів - 31.07.2017р. о 09:00; початкова ціна продажу майна - 149 402 грн.

З представлених суду документів також вбачається, що відповідачем 1 було внесено до системи електронних торгів інформацію про предмети іпотеки, які реалізуються.

10.07.2017р. у друкованому засобі масової інформації «Варианты» Державним підприємством «СЕТАМ» було розміщено оголошення про проведення електронних торгів з продажу наступного майна: парової котельні, загальною площею 355,10 кв.м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, №181/5, лот 225019; компресорної станції, літера «А-1», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №181/5, лот №225021.

11.07.2017р. у друкованому засобі масової інформації «Aviso Днепр» №25-26 відповідачем 1 було розміщено оголошення про проведення електронних торгів з продажу предметів іпотеки - парової котельні, загальною площею 355,10 кв.м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, №181/5, лот 225019 та компресорної станції, літера «А-1», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №181/5, лот №225021.

Згідно змісту наявного в матеріалах справи протоколу №275657 проведення електронних торгів вбачається, що 31.07.2017р. було реалізовано предмет іпотеки - парову котельню, загальною площею 355,10 кв.м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №179-Б/870, лот 225019. Переможцем торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інвестпроект».

У відповідності до протоколу №275658 проведення електронних торгів переможцем торгів з продажу компресорної станції, літера «А-1», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №179-Б/800, лот №225021, визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інвестпроект».

За наслідками проведення реалізації вказаного вище нерухомого майна головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було складено акти №51353183/5 від 07.08.2017р. та №51353183/5-1 від 07.08.2017р. про реалізацію предметів іпотеки.

Наразі, за твердженнями позивача, реалізація предметів іпотеки, на які звернуто стягнення рішенням від 29.03.2016р. Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1202/15, була здійснена з порушенням приписів чинного законодавства, зокрема, Порядку реалізації арештованого майна, що затверджений Наказом №2831/5 від 29.09.2016р. Міністерства юстиції України. Заявником наголошено, що фактично організатором торгів було розміщено невірну інформацію стосовно лотів, а саме вказано у повідомленнях про проведення електронних торгів та оголошеннях у засобах масової інформації недостовірних даних щодо адреси майна. Позивачем наголошено, що означені обставини призвели до неможливості прийняття Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» участі у реалізації предметів іпотеки, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною 4 ст.656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 26.08.2014р. та від 25.02.2015р. Верховного Суду України по справах №3-36гс14, №4/178//2011/5003.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Аналогічну позицію наведено у п.2.3 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Нерухоме майно передається на реалізацію за ціною та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку» при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Порядком реалізації арештованого майна, який затверджено Наказом №2831/5 від 29.09.2016р. Міністерства юстиції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за №1301/2943.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом повинно бути доведено обставини порушення норм чинного законодавства при проведенні електронних торгів, що вплинули на результати останніх, а також безпосереднє порушення внаслідок цього прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК». Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 18.11.2015р. по справі №6-1884цс15 та Вищим господарським судом України у постанові від 07.12.2016р. по справі №908/222/16.

Оцінюючи подані сторонами та третіми особами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначалось судом, правове регулювання реалізації з прилюдних торгів предмету іпотеки здійснюється Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку» та Порядком реалізації арештованого майна, який затверджено Наказом №2831/5 від 29.09.2016р. Міністерства юстиції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за №1301/2943.

За приписами ч.1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 43 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що Прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. Організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Аналогічний порядок продажу предмету іпотеки визначено п.2 розділу VІІ Порядку реалізації арештованого майна, який затверджено Наказом №2831/5 від 29.09.2016р. Міністерства юстиції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за №1301/2943.

Як вказувалось вище, в межах виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області Департаментом державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень було направлено Державному підприємству «СЕТАМ» заявку №1 на реалізацію арештованого майна ВП №51353183 щодо будівлі №538, літера «А-1», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна №1795/870, загальною площею 355,10 кв.м, №2 на реалізацію арештованого майна ВП №51353183 щодо компресорної станції, літера «А-1», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №179-Б/800, загальною площею 113,2 кв.м.

Листами №6681/18-18-17 від 07.07.2017р. та №6682/18-18-17 від 07.07.2017р. Державним підприємством «СЕТАМ» було повідомлено іпотекодавця (боржника) та іпотекодержателя (кредитора) про реалізацію предметів іпотеки шляхом проведення електронних торгів.

Зокрема, у листі №6681/18-18-17 від 07.07.2017р. вказано наступну інформацію стосовно предмету іпотеки: реєстраційний номер лота - 225019; відомості про предмет іпотеки - парова котельня, загальною площею 355,10 кв.м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, №181/5, день та час проведення електронних торгів - 31.07.2017р. о 09:00; початкова ціна продажу майна - 616 099 грн.

В листі №6682/18-18-17 від 07.07.2017р. вказано наступні відомості щодо реалізації майна: реєстраційний номер лота - 225021; відомості про предмет іпотеки - компресорна станція, літера «А-1», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №181/5, день та час проведення електронних торгів - 31.07.2017р. о 09:00; початкова ціна продажу майна - 149 402 грн.

З представлених суду документів також вбачається, що відповідачем 1 було внесено до системи електронних торгів інформацію про предмети іпотеки, які реалізуються.

10.07.2017р. у друкованому засобі масової інформації «Варианты» Державним підприємством «СЕТАМ» було розміщено оголошення про проведення електронних торгів з продажу наступного майна: парової котельні, загальною площею 355,10 кв.м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, №181/5, лот 225019 та компресорної станції, літера «А-1», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №181/5, лот №225021.

11.07.2017р. у друкованому засобі масової інформації «Aviso Днепр» №25-26 відповідачем 1 було розміщено оголошення про проведення електронних торгів з продажу предметів іпотеки - парової котельні, загальною площею 355,10 кв.м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, №181/5, лот 225019 та компресорної станції, літера «А-1», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №181/5, лот №225021.

Одночасно, зі змісту рішення від 29.03.2016р. Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1202/15 та виданого на підставі нього наказу вбачається, що вірною адресою парової котельні, загальною площею 355,10 кв.м є: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, №1795/870, а компресорної станції, літера «А-1», площею 113,2 кв.м: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, 179-5/800.

Тобто, з наведеного полягає, що дійсно організатором торгів було допущено порушення Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна в частині зазначення в повідомленні про електронні торги інформації стосовно предметів іпотеки - їх адрес, а саме замість адреси парової котельні Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, №1795/870, вказано Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, №181/5 та замість адреси компресорної станції, літера «А-1» Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ , проспект Аношкіна, 179-5/800, вказано Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, №181/5.

До того ж, відповідачем також було допущено порушення строків публікації повідомлення про проведення електронних торгів в засобах масової інформації, зокрема, у газеті «Aviso Днепр» №25-26 оголошення було розміщено лише 11.07.2017р., тобто, з простроченням на один робочий день.

Проте, як вказувалось судом, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів заявником повинно бути доведено не лише факт порушення норм законодавства при проведенні електронних торгів, а і вплив останніх на результати торгів й порушення внаслідок цього прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК». Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 18.11.2015р. по справі №6-1884цс15, від 12.10.2016р. по справі №6-1504цс16, від 13.04.2016р. по справі №6-2988цс15 та Вищим господарським судом України у постанові від 07.12.2016р. по справі №908/222/16.

Однак, за висновками суду, у даному випадку допущені організатором електронних торгів порушення не вплинули на результати торгів та не призвели до порушення прав та законних інтересів позивача. При цьому, суд зазначає наступне.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Судом прийнято до уваги, що позивач є іпотекодержателем за іпотечним договором, посвідченим 24.05.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Несмашною О.С. реєстровим № 577, та стягувачем за наказом від 15.04.2016р., виданим Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення по справі №904/1202/15.

Тобто, останній був обізнаний щодо всіх ідентифікуючих ознак предметів іпотеки, на які судовим рішенням було звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості третьої особи 2.

При цьому, про реалізацію предметів іпотеки в межах виконавчого провадження №51353183, заявник був повідомлений листами Державного підприємства «СЕТАМ» ще 07.07.2017р., в яких фактично теж допущено помилку у визначення адреси предметів іпотеки.

Однак, всупереч наведеного вище, доказів звернення Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до організатора торгів з вимогою щодо надання інформації стосовно предметів реалізації матеріали справи не містять.

Тобто, у даному випадку, посилання заявника на те, що з огляду на допущення відповідачем 1 помилок при визначенні адреси предметів іпотеки, Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» не було прийнято участі в спірних електронних торгах, суд оцінює критично, оскільки останній фактично мав всю достатню інформацію стосовно лотів, що були предметом продажу на торгах.

До того ж, суд зауважує, що оголошення про проведення електронних торгів містять і інші ідентифікуючі ознаки предметів іпотеки, які фактично дозволяли іпотекодержателю визначитись з необхідністю чи її відсутністю для участі у електронних торгах.

Крім того, судом також прийнято до уваги, що незважаючи на означені помилки, предмети іпотеки було реалізовано, при цьому, за ціною, що визначена початковою у судовому рішенні Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1202/15.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на те, що допущені відповідачем 1 порушення фактично не вплинули на результати торгів, з огляду на не доведення заявником порушення його прав та законних інтересів внаслідок невірного визначення адрес предметів іпотеки в повідомленні про проведення електронних торгів, суд дійшов висновку щодо безпідставності, юридичної неспроможності та відсутності підстав для задоволення позовних Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до 1. Державного підприємства «СЕТАМ» та 2. Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби в частині визнання електронних торгів, які відбулись 31.07.2017р. за лотами №225021 й №225019, недійсними.

Позовні вимоги про скасування протоколів прилюдних торгів та актів про реалізацію предмета іпотеки підлягають залишенню без задоволення як похідні.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.11.2017 р.

Суддя О.М. Спичак