Рішення № 70584753, 28.11.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/4594/17

Провадження № 2/415/1695/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шевченко(Краснокутської) М.О.,

за участі секретаря Тимофієвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить їй на підставі договору дарування квартири від 26.06.2008 року. З 2012 року відповідач виїхала на постійне проживання до Росії, після чого жодного разу не з’явилась в квартирі, тобто більше 5 років не проживає в квартирі, не сплачує платежі за комунальні послуги, не отримує кореспонденцію за даною адресою, особистих речей в квартирі немає. На цей час вона проживає в Росії, повертатись до України не збирається. Після уточнення позовних вимог просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 5 в буд. 18 по вул. Будівельників у м. Лисичанську, Луганської області та примусово зняти її з реєстраційного обліку в квартирі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, надала суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила справу розглядати за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, вказавши, що наслідки ухвалення заочного рішення їй роз’яснені та зрозумілі.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 28.09.2017 року, 28.11.2017 року не з’явилась, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином за адресою місця реєстрації у встановленому законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №9310005692190, №9310004973951, які повернулось на адресу суду. Клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Згідно з ч.5 ст.74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.

У зв’язку з наведеним, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справ, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписаної від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Згідно з копією паспорта серії ЕК 591132, виданого 15 вересня 1997 року Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка міста Лисичанськ, Луганської області, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3/а.с. 4-5/.

Згідно з договором дарування квартири від 26 червня 2008 року, дарувальник ОСОБА_3 безплатно передає у власність обдаровуваному ОСОБА_1 двохкімнатну квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_2. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 1007/а.с.6/

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19505646 від 11.07.2008 р., наданого Лисичанським комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації», квартира реєстраційний номер 22349996, розташована за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування, реєстр № 1007 від 26.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу, розмір частки 1./а.с.7/

Відповідно до копії аркушів з домової книги, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.05.2008 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 з 12.09.2012 року /а.с. 8-10/.

Згідно з копією довідки КП ЛЖЕК № 3 № 207 від 04.08.2017 року, наданої ОСОБА_1, зареєстрованій за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, за вказаною адресою дійсно фактично не мешкає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, в період з 2012 року по теперішній час./а.с.11/

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 не мешкає в квартирі, яка належить ОСОБА_5 та розташована за адресою: АДРЕСА_1, з 2012 року близько 5 років. Проте наявність реєстрації відповідача в квартирі позивача обмежує права останньої, оскільки вона здійснює оплату комунальних послуг за ОСОБА_2, а та у такій сплаті участі не бере.

За таких обставин, суд вважає, що доводи, викладені позивачем на підтвердження своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, відповідач дійсно не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_4, з 2012 року, тобто понад 1 рік, у зв’язку з чим наявні підстави для задоволення позову в частині вимог про усунення перешкод в користуванні жилим приміщеннямшляхом визнання відповідача такою, що втратила права користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється в день звернення особи на підставі заяви особи, рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, рішення суду про усунунення перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання відповідача такою, що втратила права користування жилим приміщенням є підставою для подальшого зняття відповідача з реєстраційного обліку на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а тому вимога про зняття відповідача з реєстраційного обліку на цей час є передчасною та необгрунтованою.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 321, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою № 5 в будинку 18 по вул. Будівельників в місті Лисичанську Луганської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

СУДДЯ М.О.Шевченко (Краснокутська)