Ухвала суду № 70581591, 29.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 826/13836/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олени Олександрівни про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - відповідач-1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олени Олександрівни (далі - відповідач-2) про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення від 31.05.2017 р. про державну реєстрацію прав та зобов'язання скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року у відкритті провадження у справі було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, так як, на думку апелянта, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

У судове засідання 29.11.2017 р. сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає таку заяву за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав

Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції керувався п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України та виходив з того, що подана позовна заява у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також послався на те, що позивач звернувся з аналогічною позовною заявою до Шевченківського районного суду м. Києва.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1, 2 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У п.п. 1, 7 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У ч. 1, 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що оскарженню в порядку адміністративного судочинства підлягають рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

При цьому, визначальною підставою при вирішенні питання щодо можливості розгляду справи адміністративним судом є одночасна сукупність наступних умов: 1) відповідачем є суб'єкт владних повноважень або особа, яка діє на виконання делегованих їй владно-розпорядчих повноважень; 2) предметом спору є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта влади; 3) підставами звернення до суду стала необхідність перевірки, чи діяв такий суб'єкт при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дії (допущенні бездіяльності) на підставі, у спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що позовні вимоги у цій справі позивачем заявлені до КП «Київжитлоспецексплуатація» та державного реєстратора прав на нерухоме майно як суб'єктів вчинення відповідних реєстраційних дій, що й є предметом оскарження, а підставами для звернення до суду - необхідність перевірки, чи були вчинені такі дії безпосередньо відповідачем-2 у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто чи дотримана ним процедура реєстрації прав на нерухоме майно та чи перевірені комплектність документів, поданих заявником для вчинення такої реєстраційної дії.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, колегією суддів враховується правова позиція, викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України», Суд, зокрема зазначив, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria» визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів».

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, в якому ВСУ, переглядаючи рішення ВАСУ у справі про реєстрацію права власності на нерухоме майно, дійшов висновку про приналежність такого спору до цивільної юрисдикції. Однак, апеляційний суд вважає, що така правова позиція не може бути застосовано до спору, що підлягає вирішенню судом у цій справі, оскільки у справі, що переглядалась ВСУ, спір випливав з договірних правовідносин, а в даній справі підставами для звернення до суду стали зовсім інші обставини і спірні правовідносини виникли безпосередньо у зв'язку з вчиненням відповідачем оскаржуваної реєстраційної дії (прийняття рішення). Тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне відступити від зазначеної правової позиції ВСУ.

Колегія суддів також звертає увагу й на те, що у відповідності до відомостей з ЄДРСР справа № 761/22778/17 за позовом цього ж позивача - ОСОБА_2 до тих самих відповідачів на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали розглянута не була, а тому й підстави для відмови у відкритті провадження за п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України були відсутні.

Крім того, суд першої інстанції, зазначаючи про наявність вказаної справи у Шевченківському районному суді м. Києва, не встановив, чи є тотожними підстави звернення до суду у даній справі та у справі № 761/22778/17, що в сукупності з викладеним також має юридичне значення для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неповно встановив обставини, які мають значення для справи та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Рішення виготовлено 29 листопада 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді: