Ухвала суду № 70581542, 22.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8617/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємтсва «Західприлад» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємтсва «Західприлад» до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Західприлад» (надалі ПП «Західприлад» ) звернулося з позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі Залізнична ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2011 року № 0002952302/34528, № 0002962302/34527, від 02 серпня 2011 року № 0000712304/25271.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

ПП «Західприлад» оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного зясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що висновки податкового органу про заниження та завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ у зв'язку із укладенням договорів та проведенням господарських операцій з ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ» не відповідають дійсності. Покликається на те, що отримані товари від вказаних суб'єктів безпосередньо пов'язані з його ефективною підприємницькою діяльністю та використані в роботі підприємства, реалізовані іншим суб'єктам господарювання. Реальність одержання обладнання підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами і доказами, які свідчать про фактичне їх отримання та реалізацію з метою отримання прибутку, а також документально підтверджується вартість понесених витрат.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Західприлад» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Спецпостачсервіс» за період з 01.10.2010 року та ТОВ «Крафт ЛВ» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт від 03.10.2011 року № 3015/23-2/33665921.

Перeвіркою встановлено порушення ПП «Західприлад»: п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ за 2010 рік всього на суму 39641,66 грн.; п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п.138.4 ст. 138, п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 120386,53 грн.; порушення ст. 203, 215, 216 ЦК України.

В акті перевірки зроблено висновки про нікчемність угод з покликанням на п. 1, 2 ст. 215, п.1, 5 ст.203, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, 629, 655, 658, 662 ЦК України, вплив на які мали господарські операції з ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ», по яких відсутні підтвердження про фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства, відсутні можливості для здійснення підприємницької діяльності.

В основу висновку про порушення податкового законодавства ПП «Західприлад» та нікчемності правочинів покладено обставини, які стосуються ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ». Зокрема, акт перевірки від 06.07.2011 року № 1062/23-2/32327359 щодо перевірки ПП «Спецпостачсервіс» та акт перевірки від 18.07.2011 року № 17125/23-2/12 щодо перевірки ТОВ «Крафт ЛВ», якими встановлено укладення правочинів з ознаками нікчемності у зв'язку із неспроможністю їх контрагентів займатись господарською діяльністю, безпідставне формування податкового кредиту, валових витрат, а щодо ТОВ «Крафт ЛВ» - встановлено відсутність в нього основних виробничих фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, що, на думку податкового органу, свідчить про фактичне нездійснення господарської діяльності з ПП «Західприлад».

За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2011 року: № 0002952302/34528 - з податку на прибуток в розмірі 132 775,55 грн., № 0002962302/34527 - з ПДВ на суму 49 552,07 грн.

Крім того, 19.07.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено невиїзну перевірку ПП «Західприлад» про підтвердження господарських відносин із ТОВ «Крафт ЛВ» згідно з додатком № 5 до декларації з ПДВ за травень 2011 року та встановлено завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за травень 2012 року в розмірі 61595,16 грн., що призвело до заниження суми ПДВ. За результатами цієї перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000712304/25271 з ПДВ в розмірі 61 595,16 грн.

ПП «Західприлад», не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернулося з адміністративним позовом до суду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову ПП «Західприлад» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами податкових перевірок, наявних у матеріалах справи бухгалтерських та податкових документів, матеріалів кримінального провадження доведено нереальність та безтоварність господарських операцій між ПП «Західприлад» та ТзОВ «Крафт ЛВ» і ПП «Спецпостачсервіс». Крім того, судом першої інстанції встановлено, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а тому такі не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, а віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їхній підставі валових витрат є безпідставним.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд та зазначає наступне.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», питання щодо податку на прибуток підприємств - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.01.2011року - Податковим кодексом України.

В розумінні пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Підпунктом 7.23 п. 7.2 ст. 7 даного Закону і п. 201.6 ст. 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону та п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Водночас, необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг), а аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій - це первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, 29.04.2011 року між ПП «Західприлад» (покупець) та ТОВ «Крафт ЛВ» (продавець) був укладений договір № 247 купівлі-продажу товару. За умовами цього договору поставка здійснюється за одним окремим замовленням покупця та є разовою; поставка здійснюється за рахунок та власними силами постачальника.

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме отримання від ТзОВ «Крафт ЛВ» передбаченого договором товару (вольтметр, амперметр, шунт, акселерометр, вимірювач опору заземлення, газоаналізатор, стенд гальмівний тощо) ПП «Західприлад» надало суду копії видаткових накладних від 03.06.2011 року № РН-0000571 на суму 27412,00 грн., від 20.05.2011 року № РН-0000553 на суму 288845,00 грн., від 16.05.2011 року № РН-0000551 на суму 44214,00 грн., від 11.05.2011 року № РН-0000359 на суму 33542,00 грн., копії підписаних сторонами договору актів виконаних робіт про надання послуг: від 24.05.2011 року № ОУ-0000016 (організація ремонту шумоміра) на суму 320,00 грн., від 16.05.2011 року № 0000015 (організація ремонту газоаналізатора) на суму 850,00 грн., від 12.05.2011 року № ОУ-00000017 (організація ремонту Щ34) на суму 1800,00 грн. та копії податкових накладних на вказані суми товарів і послуг від 11.05.2011 року № 106, від 12.05.2011 року № 114, від 16.05.2011 року № 139, від 16.05.2011 року № 162, від 20.05.2011 року № 220, від 24.05.2011 року № 240 і від 03.06.2011 року № 18. Також позивач надав документи про оплату зазначеного товару, а саме виписки з банківського рахунку.

01.10.2010 року між ПП «Західприлад» (покупець) та ПП «Спецпостачсервіс» (продавець) був укладений договір № 33/1 поставки товару, згідно з яким продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в накладних документах.

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме отримання від ПП «Спецпостачсервіс» передбаченого договором товару (вольтметр, амперметр, шунт, акселерометр, вимірювач опору заземлення, газоаналізатор, стенд, двигун, скоба, лупа оглядова тощо) ПП «Західприлад» надало суду копії видаткових накладних від 03.11.2010 року № 00685 на суму 15590 грн., від 05.11.2010 року № 00686 на суму 68630 грн., від 08.11.2010 року № 00678 на суму 39690 грн. і від 01.12.2010 року № 00801 на суму 36840 грн. та копії податкових накладних від 28.10.2010 року № 00580, від 22.10.2010 року № 00554, від 03.11.2010 року № 00685, від 03.11.2010 року № 00686 і від 08.11.2010 року № 00687 на вказані суми. Також позивач надав документи про оплату зазначеного товару, а саме виписки з банківського рахунку.

Судом першої інстанції встановлено, зокрема, з вироку Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року у кримінальній справі №1319/5265/2012, що невстановленими слідством особами субєкти господарювання із ознаками фіктивності ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» здійснювали документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі продажу товарів (надання послуг, виконання робіт). Однак, фактично підприємствами, підконтрольними учасникам угрупування, ніякі товари не постачались, роботи не виконувались, послуги не надавались. Економічним результатом документального оформлення операцій було безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств вигодонабувачів, що надавало змогу контрагентам покупцям мінімізувати свої податкові зобовязання зі сплати податків на додану вартість. Для прикриття незаконної підприємницької діяльності ОСОБА_3 спільно із невстановленими слідством особами, організував придбання, перереєстрацію як на себе, так і на спеціально підібраних осіб з числа малозабезпечених, малоосвічених громадян підсудного ОСОБА_4 та ОСОБА_5 субєктів господарювання ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» для вчинення фіктивного підприємництва з метою надання незаконних послуг субєктам господарювання в мінімізації сплати податків, конвертації безготівкових коштів в готівку та отримання внаслідок цих дій неконтрольованого доходу.

Як встановлено з вироку Апеляційного суду Львівської області від 16.07.2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Даним вироком встановлено, що засуджена ОСОБА_7 для досягнення своїх злочинних цілей у 2009-2010 роках організувала перереєстрацію на інших осіб ряд підприємств, зокрема, ПП «Спецпостачсервіс» - на ОСОБА_6

Таким чином, ПП «Спецпостачсервіс» було створене з метою здійснення незаконної діяльності і використовувалось для конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій.

За змістом ст.205 КК України злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства, в даному випадку ПП «Спецпостачсервіс», виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Судом першої інстанції вірно враховано, що всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, а саме, матеріали податкових перевірок, наявні в матеріалах справи бухгалтерські і податкові документи, встановлені вироками суду обставини тощо, свідчать про те, що господарські операції між ПП «Західприлад» та ТзОВ «Крафт ЛВ» і ПП «Спецпостачсервіс» та ТзОВ «Крафт ЛВ» не мали реального (товарного) характеру.

Верховний Суд України виклав у постанові від 26.01.2016 року у справі №2а-15327/12/2670 (ЄРДСР №55953481) правову позицію, яка полягає в тому, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їх підставі валових витрат є безпідставним.

Вказаний висновок Верховного Суду України з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обовязковим для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах, а тому апеляційний суд вважає вірним застосування судом першої інстанції при вирішенні спору такої правової позиції.

Покликання апелянта на те, що висновки податкового органу є необґрунтованими до уваги апеляційним судом не беруться, оскільки відповідачем доведено правомірність своїх рішень, а позивачем не спростовані висновки акту перевірки і не надано належних та допустимих доказів про те, що що господарські операції між ПП «Західприлад» та ТзОВ «Крафт ЛВ» і ПП «Спецпостачсервіс» реально відбулися.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Західприлад» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 2а-287/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_8 судді ОСОБА_9 ОСОБА_10

Ухвала складена в повному обсязі 28.11.2017 року