Ухвала суду № 70581096, 28.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коваленко Н.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

. ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року справа №415/4918/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Блохін А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 415/4918/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобв'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась в інтересах ОСОБА_3 (надалі – позивач) до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області – надалі – відповідач-1), Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (надалі – відповідач-2), третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо припинення виплати пенсії за віком з 01 березня 2016 року, визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не нарахування та невиплати пенсії за віком з 01.03.2016 року по квітень 2017 року, визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком з березня 2016 року, визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не нарахування та невиплати пенсії за віком з 01.03.2016 року, зобов’язання відповідача-2 поновити нарахування та виплату пенсії за віком з виплатою заборгованості з 01 березня 2016 року, допущення до негайного стягнення постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць (а.с. 1-6).

Разом з адміністративним позовом позивачем до суду подано заяву про поновлення строку.

В обґрунтування підстав для поновлення строку представник позивача зазначила, що ОСОБА_3 не отримує пенсію з вини відповідачів, посилаючись, при цьому, на ч. 2 ст. 46 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Крім того, представник позивача звертає увагу, що ОСОБА_3 не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв’язку з чим не могла знати, що її права порушуються та не могла передбачити, що органи Пенсійного фонду, які покликані захищати права та законні інтереси громадян у сфері пенсійного та соціального забезпечення можуть ці права порушувати (а.с. 20-21).

Ухвалою Лисичанського міського суду від 10 жовтня 2017 року у задоволенні клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовлено.

Адміністративний позов про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо припинення ОСОБА_3 з 01.03.2016 року виплати пенсії за віком; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_3 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 року включно; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_3 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 р. включно; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не нарахування те невиплати пенсії за віком з 01.03.2016 року; зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплатити пенсію за віком ОСОБА_3 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 року включно залишено без розгляду а.с. 94-95).

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник позивача звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила, що про причини невиплати пенсії позивачу стало відомо лише з листа відповідача-1 від 23.06.2017 року № 6380/02-30. Крім того, апелянт зазначає, що припинення виплати пенсії можливо лише на підставі статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі підзаконних актів та за умови прийняття відповідного рішення, чого Управлінням зроблено не було. До того ж, апелянт вказує, що посадови особи Управління завірили позивача, що заява про поновлення виплати пенсії розглядається значний час через проведення перевірки за фактичною адресою проживання, тому ОСОБА_3 і не зверталась за захистом свого порушеного права до суду, сподіваючись на врегулювання спору досудовим шляхом (а.с. 103-104).

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи спірну ухвалу про залишення частини позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку не є поважними, оскільки вони не були пов’язані з обмеженням переміщуватись по території чи безпорадним станом позивача, не писемністю позивача, її перебуванням у тривалому відрядженні чи виїзді з постійного місця проживання за кордон, не є предметом недосяжності своєчасного отримання юридичних консультацій з питань пенсійного та процесуального права, а також відсутність протиправних дій іншої сторони у адміністративному спорі з метою зашкодити позивачу своєчасному зверненню до суду з позовними вимогами.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосуванню частину першу ст. 99 КАС України.

Крім того, слід зазначити, що рішення про зупинення виплати пенсії відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідачем не приймалось, а про причини виплати позивачу її пенсії остання дізналась з листа Управління від 23.06.2017 року № 6380/02-30 (а.с. 12).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо припинення ОСОБА_3 з 01.03.2016 року виплати пенсії за віком; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_3 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 року включно; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_3 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 р. включно; визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не нарахування те невиплати пенсії за віком з 01.03.2016 року; зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплатити пенсію за віком ОСОБА_3 з 01.03.2016 року по 21.02.2017 року включно слід залишити без розгляду, оскільки пенсію позивачу припинено з вини відповідача, а тому, в даному випадку, колегія суддів дійшла до висновку, що строк позивачем пропущено з поважних причин, а тому, підлягає поновленню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви за період з 01 березня 2016 року по 21 лютого 2017 року без розгляду, що, в свою чергу, зумовлює необхідність скасування ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року ОСОБА_3 відстрочену сплату судового збору у розмірі 1600 гривень до ухвалення судового рішення.

Зважаючи на ту обставину, що апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року задоволено, тобто прийняте на користь позивача, то, в даному випадку, відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати по сплаті судового збору з позивача не стягуються

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 199, п.4 ч.1 ст. 204, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 415/4918/17 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

ОСОБА_4

ОСОБА_5