Постанова № 70572758, 28.11.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2-а/235/236/17

Справа 235/5501/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:

головуючого - судді Філь О.Є.

при секретарі Придворовій В.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Третьякової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Покровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішеннявідповідача від 21.08.2017 року про відмову в призначенні йому пенсії по інвалідності, зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період роботи в Управлінні податкової міліції ДПА у Донецькій області з 23.03.2009 року по 21.08.2013 року, зобов'язати відповідача розглянути його заяву від 22.05.2017 року відповідно до законодавства та за результатами розгляду прийняти рішення щодо призначення йому пенсії по інвалідності з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду роботи в Управлінні податкової міліції ДПА у Донецькій області з 23.03.2009 року по 21.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він 22.05.2017 року звернувся до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Рішенням від 21.08.2017 року йому було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності з наступних підстав.

Позивач претендував на призначення пенсії по інвалідності згідно до ст. 30 та ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Йому було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи з 23.03.2009 року по 21.08.2013 року в Управлінні податкової міліції ДПА в Донецькій області, так як даний період не підтверджено даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, і на підставі цього відсутній необхідній страховий стаж 5 років.

Позивач вважає таке рішення незаконним з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила тину або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, незалежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.

На день звернення з заявою до відповідача його стаж складав 7 років 8 місяців 1 день і підтверджувався трудовою книжкою та довідкою № 33 від 14.06.2017 року, виданою Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Згідно довідки № 33 від 14.06.2017 року, в звітності до ПФУ суми його заробітної плати відображались у таблиці 4 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами».

Відповідно до ст. 8 Конституції України в країні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише,на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 року, облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно ст. 18 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» джерелами формування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від, зокрема державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, платників єдиного внеску - застрахованих осіб, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» реєстр страхувальників - це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску - страхувальників, який формує та веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів, Пенсійний фонд та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до Указу Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 «Прозатвердження Положення «Про Пенсійний фонд України» (Зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента №141/2013 від 18.03.2013 року) Пенсійний фонд України уповноважений та зобов'язаний відповідно вимог чинного законодавства України вести реєстр, відповідно інформацію щодо страхувальників. Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє та має право одержувати в установленому законодавством порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, всеукраїнських об'єднань профспілок, всеукраїнських об'єднань роботодавців необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від сплів статистики - статистичні дані.

Таким чином, функціональний обов'язок щодо накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб, а й так само ведення Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, витребування інформації щодо страхувальника покладений не на страхувальника, а на суб'єктів формування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та суб'єктів формування реєстру страхувальників.

Отже, подана позивачем довідка підтверджує наявність необхідного страхового стажу та нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Третьякова Ю.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що відсутні підстави для зарахування періоду роботи в Управлінні податкової міліції ДПА у Донецькій області з 23.03.2009 року по 21.08.2013 року, оскільки даний період не підтверджено даними індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ст. 9 КАС України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно довідці МСЕК від 27.04.2017 року визнаний інвалідом третьої групи з 18.04.2017 року за загальним захворюванням (а.с.

17). 22.05.2017 року позивач звернувся до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням від 21.08.2017 року (а.с. 14-15) йому було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності з наступних підстав.

Позивач претендував на призначення пенсії по інвалідності згідно до ст. 30 та ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Йому було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи з 23.03.2009 року по 21.08.2013 року в Управлінні податкової міліції ДПА в Донецькій області, так як даний період не підтверджено даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, і на підставі цього відсутній необхідній страховий стаж 5 років.

Суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 21 серпня 2017 року є протиправним з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила тину або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, незалежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.

На день звернення з заявою до відповідача стаж позивача ОСОБА_1 складав 7 років 8 місяців 1 день і підтверджувався трудовою книжкою та довідкою № 33 від 14.06.2017 року, виданою Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією.

У відповідності до ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно трудової книжки позивача в ній містяться наступні записи: Управління податкової міліції ДПА у Донецькій області, запис № 3 від 23.03.2009 року - прийнятий на службу до органів податкової міліції, підстава - Наказ ДПА у Донецькій області № 123-о від 23.03.2009 року, запис № 4 від 21.08.2013 року - з0вільнений з органів податкової міліції, підстава - наказ ДПС у Донецькій області від 21.08.2013 року № 212-о (а.с. 9-12).

Згідно довідки № 33 від 14.06.2017 року, яка видана Покровською об'єднаною Податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Донецькій області, ОСОБА_1 дійсно працював у Покровській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області в період з 23.03.2009 року по 21.08.2013 року, в звітності до ПФУ суми його заробітної плати відображались у таблиці 4 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами» (а.с. 16).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в країні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише,на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 року, облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно ст. 18 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» джерелами формування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від, зокрема державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, платників єдиного внеску - застрахованих осіб, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» реєстр страхувальників - це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску - страхувальників, який формує та веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів, Пенсійний фонд та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до Указу Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 «Прозатвердження Положення «Про Пенсійний фонд України» (Зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента №141/2013 від 18.03.2013 року) Пенсійний фонд України уповноважений та зобов'язаний відповідно вимог чинного законодавства України вести реєстр, відповідно інформацію щодо страхувальників. Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє та має право одержувати в установленому законодавством порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, всеукраїнських об'єднань профспілок, всеукраїнських об'єднань роботодавців необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від сплів статистики - статистичні дані.

Таким чином, функціональний обов'язок щодо накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб, а й так само ведення Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, витребування інформації щодо страхувальника покладений не на страхувальника, а на суб'єктів формування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та суб'єктів формування реєстру страхувальників.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На підставі викладеного, рішення відповідача від 21.08.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 11, ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21.08.2017 року про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1.

Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Управлінні податкової міліції ДПА у Донецькій області з 23.03.2009 року по 21.08.2013 року.

Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2017 року відповідно до законодавства та за результатами розгляду прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду роботи в Управлінні податкової міліції ДПА у Донецькій області з 23.03.2009 року по 21.08.2013 року.

Стягнути з Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень) 00 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 28 листопада 2017 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 29 листопада 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

28.11.17