Ухвала суду № 70569536, 29.11.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів : Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 14 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 14 серпня 2017 року позов ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 910.77756 в сумі 113574,74 грн., з яких: основний борг - 68323,97 грн., прострочений борг -15024,62 грн., прострочені проценти - 13675,54 грн., строкові проценти - 398,43 грн., пеня - 16152,18 грн., дебіторська заборгованість - 145,07 грн.

В рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 910.77756, укладеним між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_2, звернуто стягнення на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на предмет застави, який належить ОСОБА_1, а саме на автомобіль PEUGEOT 308, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) VIN-НОМЕР_3 НОМЕР_3, новий реєстраційний № НОМЕР_2, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «ІДЕЯ БАНК» будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «ІДЕЯ БАНК» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо).

Вилучено у ОСОБА_1, транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль PEUGEOT 308, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) VIN-НОМЕР_3 НОМЕР_3, новий реєстраційний № НОМЕР_2 та передати Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» на період до його реалізації.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1703,62 грн.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки рішення постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 є власником спірного автомобіля, право власності набуто за відплатним договором. Вказує, що вона не знала та не могла знати про те, що придбаний автомобіль перебуває у заставі, а тому з врахуванням ст.ст. 380, 388 ЦК України є добросовісним набувачем. Зазначає, що в добросовісного набувача майно не може бути вилучено або витребувано.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. ст. 586, 589, 590 ЦК України, ст. ст. 20, 27 Закону України "Про заставу", виходив з наявності підстав для звернення стягнення на предмети застави, а саме на спірний автомобіль для погашення заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд із наступних підстав.

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом - право застави (ст. 1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (чч. 1, 2 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України по справі № 6-7цс13 від 03 квітня 2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяження зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Згідно п. 1 ст. 24 вищевказаного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2011 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №910.77756, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 138259,96 грн. на купівлю транспортного засобу PEUGEOT308, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі VIN-НОМЕР_3 НОМЕР_3, новий реєстраційний № НОМЕР_2, який належить відповідачу на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 12-15).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір застави вказаного транспортного засобу, який належить відповідачу на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.17-20).

Відомості про обтяження вказаного рухомого майна було внесено 15 листопада 2011 року до Державного реєстру обтяжень, що підтверджується Витягом про реєстрацію (а.с. 24).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав кредит, а відповідач ОСОБА_2 у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором допустила заборгованість, яка станом на 10 березня 2016 року становить 113574,74 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку та розрахунком заборгованості станом.

Частиною 2 ст. 586 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Вбачається, що 13 червня 2015 року ОСОБА_2 без погодження та дозволу заставодержателя продала спірний транспортний засіб, який є предметом застави, ОСОБА_1

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Частиною 3 ст.9 Закону України " Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника ( покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права відчужувати, особа, яка придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Таким чином, реалізація майна, яке є предметом застави, що проведена боржником, який не мав права його відчужувати, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення у порядку ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна не заслуговують на увагу, оскільки заставодавець порушив вимоги ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу», а тому за вимогами ст. 388 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", її не можна визнати добросовісним набувачем спірного майна.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 14 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді :