Постанова № 70566102, 29.11.2017, Крюківський районний суд м. Кременчука

Номер провадження: 2-а/537/211/2017

Справа № 537/4850/17

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2017 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Скічко Н.В.,

позивача ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду у місті Кременчуці Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області ОСОБА_4, третя особа Державна екологічна інспекція у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Крюківського районного суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області ОСОБА_4 про скасування постанови № 06-24-189 від 26.10.2017 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що таке рішення відповідача є протиправним, а притягнення до адміністративної відповідальності - безпідставним, а тому просить таку постанову скасувати за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його адвокат в судовому засіданні пояснив, що дійсно 26.10.2017 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову, та просив суд задовольнити заявлені вимоги та визнати дії відповідача незаконними та скасувати постанову.

Відповідач ст.державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_4 в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, направив заперечення на позов та клопотання про розгляд справи без його участі.

Залучено до участі в справі ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 15.11.2017року Державну екологічну інспекція у Полтавській області,які в судове засідання не з*явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, направили заперечення на позов та клопотання про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст.1 КУпАП).

В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України від «06» березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За правилами ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 62 Конституції України встановлює презумпцію невинуватості, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 04.10.2017 р. по 18.10.2017 р. начальником відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря - старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області ОСОБА_4 проведено планову перевірку Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. За результатами проведеної на підприємстві перевірки складено акт № 214/01-01-14 від 18.10.2017 р.

26.10.2017 р. відповідачем був складений протокол про адміністративне правопорушення № 003881, з якого вбачається, що на думку відповідача позивачем допущено протиправне захоронення відходів та утилізацію відпрацьованих мастил. На підставі складеного протоколу відповідачем була винесена постанова № 06-24-189 від 26.10.2017 р., відповідно до якої до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

В оскаржуваній постанові зазначається, що позивач, як відповідальна посадова особа ПАТ «Укртатнафта» вчинив діяння, відповідальність за які передбачена статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП, а саме допустив захоронення відходів на полігоні промислових відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія (ст. 82 КУпАП); допустив утилізацію відпрацьованих мастил за відсутності ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (порушення вимог поводження з відходами під час утилізації та захоронення); порушив порядок подання статистичної звітності за формою №1 - відходи (річна) (не забезпечив відображення відходів мастил технічних у звітності) (ст. 82-1 КУпАП); допустив використання відпрацьованих мастил, як сировини без відповідної нормативно-технічної документації (ст. 82-2 КУпАП); не забезпечив виконання раніше наданого припису від 19.11.2013р. (ст.188-5 КУпАП).

Відповідач у оскаржуваній постанові стверджує, що з вини позивача ПАТ «Укртатнафта» неправомірно використовує у своїй діяльності як сировину відпрацьовані мастила. З цих же підстав, відповідач вказує і на відсутність ліцензії на поводження з небезпечними відходами, і використання відпрацьованих мастил без відповідної документації, і подання недостовірної статистичної звітності (без включення відомостей про використання відпрацьованих мастил).

Дослідивши обставини справи та надані докази суд не погоджується з висновками, викладеними відповідачем в оскаржуваній постанові з огляду на таке.

ПАТ «Укртатнафта» використовує у власному виробничому процесі для виготовлення нафтопродуктів відпрацьовані мастила, у тому числі із автотранспорту, що належить ПАТ «Укртатнафта». Тобто мастила, ресурс використання яких на установках з переробки нафти та автотранспорті ПАТ «Укртатнафта» завершився, направляються у подальше виробництво нафтопродуктів. Відповідно до розпорядження ПАТ «Укртатнафта» від 09.03.2000 р № 30 та технологічного регламенту підприємства «Технологія виробництва мазуту топкового згідно ДСТУ 4058-2001» відпрацьоване мастило використовується як компонент топкового мазуту. В бухгалтерському обліку підприємства згідно «Інструкції по плануванню, обліку та калькулюванню собівартості продукції ПАТ «Укртатнафта» від 30.08.2011 р. кількість та вартість мастил відпрацьованих оприбутковується та передається у виробництво за статтею «Сировина та основні матеріали» за рахунком 20-11 бухгалтерського обліку. Зокрема передаються до виробництва № 4 за накладною на внутрішнє переміщення.

Таке використання мастил не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» відходами визнаються - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Положення зазначеного Закону, що є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері поводження з відходами, не визнає використання відпрацьованих мастил у якості сировини як поводженням з відходами, оскільки для технології виробництва нафтопродуктів впровадженої на підприємстві відпрацьовані мастила є саме сировиною, а не речовиною що втратила свої споживчі якості і може бути визнано відходом в розумінні вимог законодавства.

Як встановлено судом, ПАТ «Укртатнафта» відповідно до наданих документів, використовує відпрацьовані мастила в якості сировини. Сировиною ж є будь-які компоненти що використовуються для подальшого перероблення та виробництва нової продукції. Отже, відпрацьовані мастила, що використовує в своїй діяльності підприємство не підпадають під визначення відходів в розумінні положень Закону України «Про відходи».

Таким чином суд встановив, що відпрацьовані мастила використовуються підприємством як сировина для виробництва основної продукції, обліковуються як сировина відповідно до встановлених вимог бухгалтерського обліку, а тому підстав обліковувати відпрацьовані мастила як відходи не існує, оскільки відображення відпрацьованих мастил і у якості відходів і у якості сировини одночасно призведе до спотворення даних оперативного, бухгалтерського та статистичного обліків діяльності підприємства.

Не погоджується суд і з висновками відповідача щодо необхідності ліцензування діяльності підприємства по використанню відпрацьованих мастил у якості сировини для виробництва нафтопродуктів.

Статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягає господарська діяльність з поводження з небезпечними відходами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» поводженням з відходами визнаються дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Проте зазначений Закон не визнає використання відпрацьованих мастил у якості сировини як поводженням з відходами.

Крім того іншим важливим елементом для ліцензування є саме здійснення передбаченого законодавством виду саме господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, оскільки ПАТ «Укртатнафта» не надає послуг з поводження з небезпечними відходами для інших суб’єктів господарювання та не отримує за ці послуги кошти, переробка власних відпрацьованих мастил у якості сировини з метою створення нової продукції ніяким чином не підпадає під визначення ліцензійної діяльності у розумінні чинного законодавства України.

Також судом приймається до уваги і позиція ОСОБА_5 екології та природних ресурсів України, викладена в листі від 02.04.2003 р. № 2798/26-8, відповідно до якої не підлягає ліцензуванню діяльність суб’єктів господарської діяльності із здійснення операцій поводження з небезпечними відходами, які утворюються в технологічному циклі і утилізація яких передбачена у цьому ж технологічному циклі.

При цьому в акті перевірки, наданому позивачем та на підставі якого винесено оскаржувану постанову відповідач зазначає, що допущено порушення порядку надання інформації, передбаченої Постановою КМ України від 17.12.2012 р. № 1221. Проте судом встановлено, що подача інформації передбаченої Постановою КМ України від 17.12.2012 р. № 1221 передбачена лише для підприємств виробників та імпортерів мастил, але ПАТ «Укртатнафта» не підпадає під дію вказаного нормативно-правового акту за суб’єктним складом, що також виключає необхідність подання такої інформації посадовими особами підприємства..

Що ж до подання статистичної звітності за формою №1-відходи слід зазначити, що оскільки підприємство використовує відпрацьовані мастила як сировину, останні не можуть обліковуватись як відходи.

Із оскаржуваної постанови відповідача також вбачається, що однією з підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення є висновок відповідача про те, що ним допущено захоронення відходів на полігоні промислових відходів для яких існує відповідна технологія переробки.

Проте такі доводи відповідача суд визнає хибними.

Так, при технічному обслуговуванні автотранспорту на підприємстві ПАТ «Укртатнафта» утворюються відпрацьовані маслофільтри. Згідно Державного класифікатору відходів ДК 005-96 мають код 7730.3.1.05 – матеріали фільтрувальні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені.

Даний вид відходу збирається у підрозділах в спеціальну тару з кришкою та по мірі накопичення вивозиться до місця видалення відходу - цеху № 15, де зберігається тимчасово, до відвантаження на утилізацію. З іншими відходами не змішуються.

На місце видалення відходів ПАТ «Укртатнафта» розроблений відповідно до постанови КМУ від 03.08.1998 № 1216 та затверджений в установленому порядку паспорт, реєстраційний №45 від 16.05.2016. Місце видалення відходів ПАТ «Укртатнафта» являє собою двосекційну залізобетонну ємність. Проектна потужність 1 та 2 секції відповідно сягає 11 550 м. куб. та 3 300 м. куб., площа – 0,95 га. Постійно ведеться журнал обліку відходів.

Постановою КМУ від 03.08.1998 № 1216 визначено, що місця видалення відходів - спеціально відведені місця чи об’єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.

ОСОБА_5 екології та природних ресурсів України від 23.07.2014 р. №7/2302-14 підприємству було рекомендовано провадити господарську діяльність без одержання лімітів на утворення та розміщення відходів та дозволів на розміщення відходів, у зв’язку з набранням чинності Закону України від 09.04.2014 № 1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру».

Таким чином, відповідач, не з’ясувавши всіх обставин справи та не дослідивши документів, дійшов передчасного і помилкового висновку про те, що позивачем допущено захоронення відходів (відпрацьовані маслофільтри), адже факт захоронення таких відходів не доведено жодним доказом.

При цьому законодавство України не містить переліку видів технологій, які є обов’язковими для застосування для утилізації таких видів відходів, або спеціальної державної програми для їх утилізації, а тому кожен суб’єкт господарювання на власний розсуд укладає угоди з контрагентами, які б могли надати таку послугу.

В судовому засіданні позивач пояснив, що на даний час спеціалістами відділу охорони навколишнього середовища ПАТ «Укртатнафта» проводиться пошук контрагентів, що мають відповідну технологію утилізації відпрацьованих маслофільтрів та ліцензію на поводження з небезпечними відходами.

Також позивач пояснив, що результатами попередньої перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, проведеної з 24.10.2013 по 13.11.2013р. (акт № 626/01-01-14), порушень щодо поводження з відпрацьованими маслофільтрами не виявлено.

Ще однією з підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності в оскаржуваній постанові відповідач зазначає про невиконання вимог припису від 19.11.2013 р. № 05-21-207.

Проте суд критично оцінює таке твердження, оскільки з моменту визначених в даному приписі граничних строків виконання вимог минуло вже більше трьох років, сам припис адресовано керівнику підприємства, а не позивачу.

Як передбачено диспозицією ст. 1885 КУпАП, – адміністративна відповідальність настає при невиконанні законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використанні природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненаданні їм необхідної інформації або наданні неправдивої інформації, вчиненні інших перешкод для виконання покладених на них обов’язків.

Відповідно до ст. 38 КУпАП особу винну у вчиненні адміністративного правопорушення може бути притягнено до відповідальності не пізніше двох місяців з дня його вчинення або виявлення. Відповідач мав можливість перевірити виконання власного припису починаючи з 17.01.2014 р. і, відповідно, притягнути до відповідальності винних осіб за невиконання припису – не пізніше 17.03.2014 р.

За підсумками дослідження матеріалів справи суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог ст. 38 КУпАП, в частині порушення граничного строку притягнення особи до відповідальності. Відсутність дій відповідача з перевірки виконання вимог припису не є підставою для продовження або поновлення встановленого законодавством строку притягнення до відповідальності.

Зі змісту складеної постанови відносно ОСОБА_1 не вбачається що, що ним були порушені вимоги чинного законодавства та скоєно правопорушення, передбачені статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП.

Не зважаючи на те, що обов’язок доказування лежить на відповідачеві, ним не надано жодних доказів, які б могли підтвердити вину позивача у порушенні вимог Закону України «Про відходи», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Постанови КМУ № 2034 від 01.11.1999 р.

Отже, докази, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відсутні.

Вина особи у вчиненні правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на наведене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушень передбачених статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КпАП. провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

А тому за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП, провадження по справі щодо нього підлягає закриттю.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, з врахуванням вимог ст. 162 КАСУ, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області ОСОБА_4 визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення.

Керуючись статтями 6-14, 23, 71, 72, 86, 122, 138, 139, 143, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області ОСОБА_4 про скасування постанови № 06-24-189 від 26.10.2017 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серія № 06-24-189 від 26.10.2017 р. про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень за статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП та накладення стягнення в розмірі 850 грн. визнати протиправною та скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП - закрити за відсутністю складу правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Особам, які брали участь у справі , але не були присутніми під час оголошення постанови, копію судового рішення невідкладно надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суддя Маханьков О.В.