Постанова № 70563405, 29.11.2017, Приморський районний суд м. Одеси

справа № 522/22451/17

провадження № 2-а/522/2181/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої - судді Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить продовжити строк затримання на три місяці громадянки В’єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, допустити негайне виконання постанови суду.

При цьому посилається на те, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2017 по справі № 522/4092/17 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянки В’єтнаму ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

27.06.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства В’єтнаму в Україні з листом № 5/5-7393 щодо встановлення особи та документування громадянки В’єтнаму ОСОБА_1 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.

27.07.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області було отримано відповідь від Посольства Соціалістичної Республіки В’єтнаму в Україні. В зазначеному листі було вказано, що Посольство направило запит до компетентних органів В’єтнаму для ідентифікації особистості громадянки ОСОБА_1, проте на даний момент її особистість не встановлена.

Станом на 27.11.2017 особистість громадянки ОСОБА_1 не встановлена.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства В’єтнаму не надходила та тим, що вона не може бути документована сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про її примусове видворення за межі України.

У судове засідання представник позивача надав заяву, у якій просив справу розглядати за його відсутності, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка надала заяву, у якій просила позов розглядати за її відсутності, заперечень щодо позову не має.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2017 по справі № 522/4092/17 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянки В’єтнаму ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

Тобто Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод відмежовує «затримання особи з метою запобігання п недозволеному в'їзду в країни» (перша частина цього положення) та «затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» (друга частина цього положення).

При цьому, перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини «Ливада проти України»).

Верховною Радою України 19.05.2016 року прийнято Закон України № 1379-VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства і врегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції», який набрав чинності 18.06.2016 року, яким передбачено низку змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з питань забезпечення примусового видворення іноземців.

Так, частиною 7 ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VІІІ/ передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за пять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:

- відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

- неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Виходячи з правового аналізу ст. 183-7 КАС України можна стверджувати, що інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом, виключно, у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк, якими є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

П. 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної ( служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 р. № 353/271/150 детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що:

у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу);

у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Частиною 7 ст. 183-7 КАС України зазначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або іаходи, що вживалися органом (підрозділом) для виконання рішення про примусове видворення або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

27.06.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства В’єтнаму в Україні з листом № 5/5-7393 щодо встановлення особи та документування громадянки В’єтнаму ОСОБА_1 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.

27.07.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області було отримано відповідь від Посольства Соціалістичної Республіки В’єтнаму в Україні. В зазначеному листі було вказано, що Посольство направило запит до компетентних органів В’єтнаму для ідентифікації особистості громадянки ОСОБА_1, проте на даний момент її особистість не встановлена.

Станом на 27.11.2017 особистість громадянки ОСОБА_1 не встановлена.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства В’єтнаму не надходила та тим, що вона не може бути документована сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про її примусове видворення за межі України. Керуючись ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 25, ч. 5 ст. 26, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 18, 162, 183-7, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України задовольнити.

Продовжити строк затримання на три місяці громадянки В’єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом п'яти днів.

Суддя 29.11.2017