Ухвала суду № 70561856, 27.11.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Грушицького А.І., Данилюк В.А.,

секретар с/з – ОСОБА_1,

з участю:

представника заявника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 акціонерного товариства (далі – ПАТ) «Дельта Банк»» на рішення заступника начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 19 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 19 жовтня 2017 року в даній справі у задоволенні скарги ПАТ «Дельта Банк» на постанову посадової особи органу державної виконавчої служби відмовлено.

Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, заявник ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу на ухвалу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу з цього питання.

В судовому засіданні представник заявника апеляційну скаргу підтримав і просив скаргу задовольнити, інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового розгляду, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції – скасувати та постановити ухвалу про задоволення скарги заявника на постанову посадової особи органу державної виконавчої з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги ПАТ «Дельта Банк» на постанову заступника начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено укладення кредитного договору саме між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, на забезпечення виконання якого був укладений договір іпотеки нерухомого майна із іпотекодавцем ОСОБА_5

Проте такі висновки судом зроблені з порушенням норм процесуального права.

Із матеріалів справи убачається, що постановою заступника начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби від 04 жовтня 2010 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-3, виданого 27 червня 2010 року Рожищенським районним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_4 в користь ПАТ «УкрСиббанк» 267866,36 грн. заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с.49).

Ухвалою Рожищенського районного суду від 22 лютого 2013 року замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні про стягнення боргу за кредитним договором з позичальника ОСОБА_4 та про звернення стягнення на іпотечне майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6, в користь АКІБ «УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

Постановою заступника начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби від 16 липня 2017 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачу з тих підстав, що на іпотечне майно поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів іноземній валюті» (а.с.5).

Стягувач ПАТ «Дельта Банк» подав в суд скаргу на постанову заступника начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби про повернення виконавчого листа стягувачу і просив цю постанову скасувати, оскільки вважає, що на зазначене нерухоме майно не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Проте, як убачається із кредитного договору від 26 лютого 2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, останній як фізична особа-підприємець отримав кредит в розмірі 38000,00 швейцарських франків, цільове призначення кредиту – поповнення обігових коштів (а.с.7-10).

Отже, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не отримував споживчий кредит, а отримував кредит як фізична особа-підприємець для поповнення обігових коштів.

За таких обставин у посадової особи органу державної виконавчої служби не було підстав для повернення стягувачу виконавчого листа з посиланням на те, що на зазначене іпотечне майно поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стаття 387 ЦПК України передбачає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні скарги стягувача на постанову заступника начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа стягувачу, прийшов до висновку, що подана скарга є необґрунтованою, оскільки стягувач не довів суду того, що саме АКІБ «УкрСиббанк» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір.

При цьому, в даній справі місцевий суд не вирішував спір про стягнення заборгованості за кредитом, по справі за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором та по справі про звернення стягнення на іпотечне майно постановлені судові рішення, які набрали законної сили, і на виконання цих судових рішень видано виконавчий лист, який постановою посадової особи органу державної виконавчої служби був повернутий стягувачу і саме цю постанову в даній справі оскаржує ПАТ «Дельта Банк».

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що через порушення норм процесуального права ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням ухвали про задоволення скарги заявника ПАТ «Дельта Банк» на постанову заступника начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 19 жовтня 2017 року в даній справі скасувати і постановити ухвалу з цього питання.

Скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення посадової особи органу державної виконавчої служби задовольнити.

Постанову заступника начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 16 червня 2017 року по примусовому виконання виконавчого листа № 2-3 від 27 червня 2010 року про повернення виконавчого документа стягувачу скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді