Постанова № 70556793, 07.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 904/2963/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017у справі№ 904/2963/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Урожай Дніпро"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4прозобов'язання передати приміщення та стягнення заборгованості в сумі 59 301,44 грн.

Представники сторін не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Урожай Дніпро" (далі по тексту - ТОВ "Золотий Урожай Дніпро", позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про зобов'язання передати приміщення тимчасової споруди МАФу інвентарний № 000590, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Перемоги, 68, шляхом звільнення приміщення від майна та передачі ключів від приміщення тимчасової споруди, а також про стягнення 40 141, 83 грн, що складають суму заборгованості по оплаті орендної плати та витрат, пов'язаних з оплатою послуг електропостачання за Договором суборенди приміщення № 06-05-14 від 01.05.2014, 8 429,16 грн - пені, 6 548, 24 грн - інфляційних втрат, 582, 21 грн - 3 % річних, 3 600, 00 грн - неустойки за час користування орендованим майном без належних правових підстав.

16.06.2016 від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких останній зменшив позовні вимоги на суму неустойки в розмірі 3 600 грн та пояснив, що загальна сума заборгованості складається із суми заборгованості з орендної плати в розмірі 15 750, 22 грн та суми заборгованості за електропостачання в розмірі 23 882, 27 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 у справі № 904/2963/16 (суддя Мельниченко І.Ф.) зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий Урожай Дніпро" приміщення тимчасової споруди МАФу, інвентарний номер № 00590, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення приміщення від майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та передачі ключів від приміщення тимчасової споруди представнику ТОВ "Золотий Урожай Дніпро".

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Урожай Дніпро" 15 750, 22 грн заборгованості з орендної плати, 23 882,27 грн заборгованості за електропостачання, 6 548,24 грн інфляції, 582,21 грн річних, 8 429,16 грн пені, 1 378 грн судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 904/2963/16 (головуючий суддя: Дармін М.О., суддя Кузнецов І.Л., суддя Березкіна О.В.) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 у справі № 904/2963/16 - задоволено частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 у справі № 904/2963/16 - змінено в частині стягнення заборгованості і штрафних санкцій виклавши в наступній редакції:

"Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Урожай Дніпро" 14 805 грн заборгованості з орендної плати, 21 612,30 грн заборгованості за електропостачання, 6 181,66 грн інфляції, 572,45 грн річних, 3 708,99 грн пені, 1 089,37 грн судового збору, видавши наказ."

В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Урожай Дніпро" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1 833,19 грн судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_4, відповідач) звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 904/2963/16, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 9 105 грн заборгованості з орендної плати, 2 296,22 грн пені, 1 000 грн судового збору, в задоволенні інших позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 762, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Переглянувши у касаційному порядку прийняті судами першої та апеляційної інстанцій рішення та постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.05.2014 між ТОВ "Золотий Урожай Дніпро" (орендатор) та ФОП ОСОБА_4 (суборендатор) укладено Договір суборенди приміщення № 06-05-14 (далі по тексту - Договір), згідно п. 1.1 якого, предметом Договору є суборенда без права викупу нежитлового приміщення, в якому знаходяться товарно-матеріальні цінності, зазначені в акті приймання-передачі, для використання приміщення для розміщення продовольчого магазину, з обов'язковою наявністю хлібобулочного та кондитерського відділу, вартістю передбаченої додатком № ? без урахування ПДВ, розташованих за адресою: додаток № ?, які належать орендатору, на підставі Договору № 06-03-14 від 01.05.14. Вартість товарно-матеріальних цінностей з урахування її індексації зазначається сторонами в акті приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.1. Договору, орендатор надає суборендатору приміщення протягом 3-х днів з моменту укладення цього Договору по акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною договору. В цьому акті детально зазначається все майно. що передається в оренду та його вартість з урахуванням індексації. Технічний стан приміщення, що передано в оренду, зазначається в акті приймання-передачі приміщення по технічному стану.

Суборендатор зобов'язаний прийняти приміщення за актом приймання-передачі протягом 3 (трьох) днів з моменту укладання даного договору та повернути приміщення, що орендується за актом приймання-передачі протягом 3 днів з моменту закінчення дії даного договору, або у випадку його дострокового розірвання, за ініціативою однієї із сторін, на умовах передбачених даним договором. При поверненні майна, що орендується сторони в обов'язковому порядку підписують акт приймання-передачі (повернення) приміщення, наданого в оренду за технічним станом (п. 5.2 Договору).

Виконуючи умови Договору, позивач передав відповідачу в оренду приміщення, розташовані за адресами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_1; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4, про що свідчать акти приймання-передачі, копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно п. 6.1. Договору, щомісячна сума орендної плати з урахуванням індексації за 1 кв. метр з ПДВ передбачена додатком № 12, не включаючи компенсації орендатору комунальних витрат. Витрати на комунальні послуги суборендатор компенсує окремо від орендної плати відповідно до фактичного споживання. У випадку перевищення встановленого ліміту споживання комунальних послуг або у випадку збільшення комунальних тарифів, орендатор збільшує компенсацію комунальних платежів пропорційно збільшеному тарифу.

Окремо на підставі рахунків Орендатора сплачуються інші супутні послуги, пов'язані з орендою приміщення.

Відповідно до п. 6.2. Договору за користування прийнятим в оренду майном Суборендар щомісячно сплачує Орендарю орендну плату в наступному порядку:

- за перший місяць оренди - в 3-денний строк з моменту підписання Договору суборенди;

- за наступні місяці оренди - не пізніше 24 числа поточного місяця шляхом перерахування на банківській рахунок Орендаря за користування приміщенням в наступному місяці за звітний.

Інші рахунки сплачуються суборендатором протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вважається врученим суборендатору на наступний день з моменту його складення. Суборендатор не має право посилатись на відсутність рахунку та зобов'язаний самостійно приймати міри для його своєчасного отримання у орендатора та його оплаті.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума орендної плати за період з червня 2014 р. по грудень 2015 р. складає 19 550, 20 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у орендованих приміщення фактично спожито за період з травня 2014 р. по жовтень 2014 р. електроенергію на загальну суму 23 882, 27 грн, про що свідчать акти здачі-приймання робіт, копії яких залучені до матеріалів справи, та виставлені рахунки.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо сплати орендної плати та спожитої електроенергії, здійснивши розрахунки частково, про що свідчить банківська виписка, копія якої залучена до матеріалів справи.

Проте, оскільки доказів здійснення розрахунків з орендної плати в сумі 15 750, 22 грн та сплати заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 23 882, 27 грн, відповідачем на момент розгляду спору не надано, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 526 ЦК України, дійшов в оскаржуваному рішенні висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості на зазначену вище суму слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за загальний період з 24.05.2014 по 24.12.2015 складає 582, 21 грн, а сума інфляції за загальний період з червня 2014 р. по грудень 2015 р. складає 6 548, 24 грн.

Керуючись вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначені вище суми підлягають до примусового стягнення.

Крім того, керуючись вимогами ст.ст. 610, 611 ЦК України, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 8 429, 16 грн за загальний період з 24.05.2014 по 24.12.2015, згідно наданого позивачем розрахунку.

Також, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що 05.06.2015 сторони уклали Додаткову угоду до Договору суборенди, відповідно до якої дійшли згоди припинити дію договору оренди з дати підписання цієї додаткової угоди.

Згідно умов п. 2 Додаткової угоди та п. 5.2. Договору суборенди, суборендатор зобов'язаний прийняти приміщення по акту приймання-передачі протягом 3 днів з моменту закінчення дії договору, або у випадку його дострокового розірвання, по ініціативі однієї із сторін, на умовах передбачених даним договором. При поверненні майна сторони в обов'язковому порядку підписують акт приймання-передачі приміщення, що орендується по технічному стану.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.11.2014, 12.06.2015 та 07.07.2015 частина приміщень була повернута суборендатором, що підтверджується актами приймання-передачі, копії яких залучені до матеріалів справи, окрім, приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки доказів, які б свідчили про те, що відповідачем повернуто приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як зазначено господарським судом, відповідач суду не надав, місцевий господарський суд дійшов в оскаржуваному рішенні висновку про задоволення позову в цій частині.

Згідно вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо встановлення обставин повернення відповідачем кіоску розташованого за адресою: АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 12.06.2017 зазначив, що в судовому засіданні позивач на вимогу суду надав додаткову угоду від 05.06.2015 до договору суборенди приміщення № 06-05-14 від 01.05.2014, за умовами якої, сторони дійшли згоди у відповідності до ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України, договір суборенди приміщення № 06-05-14 від 01.05.2014 вважати розірваним з 05.06.2015 (п.1); протягом трьох календарних днів сторони зобов'язані провести всі взаємозаліки, підписати акти приймання передачі об'єктів оренди (п.3).

Згідно п. 5.6 договору у разі закінчення строку дії договору суборенди або при його достроковому розірванні сторони здійснюють звірку розрахунків оплати послуг оренди, комунальних платежів, після чого суборендатор повертає приміщення орендатору за актом приймання-передачі у технічно справному стані (чистому, прибраному) не пізніше 3-х днів з моменту закінчення строку дії або дострокового розірвання даного договору. Приміщення вважається повернутим з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення та акту приймання-передачі приміщення за технічним станом. В даних актах зазначається технічний стан приміщення на момент повернення, а також наявність або відсутність заборгованості та претензій один до одного. У випадку порушення строку звільнення приміщення орендатор має право звільнити приміщення від майна суборендатора та скласти при цьому відповідний акт та детальний опис майна, яке вилучається із приміщення, яке звільнюється. Таке майно знаходиться на зберіганні у орендатора, за що стягується плата з урахуванням площі, яку фактично займає майно, що зберігається, а також ставки орендної плати за мІ за даним договором.

У випадку відмови суборендатора здійснити звірку розрахунків з орендатором, за основу приймаються дані бухгалтерського обліку орендатора та суборендатор позбавляється права заперечувати проти них у майбутньому (п.5.7 договору).

Відповідно до Акту приймання - передачі від 01.05.2014 (Додаток № 1 до Договору суборенди №06-05-14 від 01.05.14р) Орендодавець передав, а Суборендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 9 м2 інв. № 000590, розташоване за адресою АДРЕСА_1.

При обстеженні 12.04.2017 території між будинками за адресою місто Дніпропетровськ вулиця Набережна Перемоги сторони встановили наявність між домами № 68 та № 72 МАФу площею 13,78 м2, в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_7

Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, на фотознімках, на яких відсутня дата їх виготовлення, зафіксовано МАФ з інвентарним номером 000590, площу якого ніяким чином не ідентифіковано, який знаходиться серед інших подібних йому МАФів на неідентифікованій території поруч з автомобілем, який має на задній стінці зображення символіки ВАТ "Хліб" 8 Хлібозавод.

Керуючись вимогами ст.ст. 785, 795 ЦК України, оцінивши у сукупності фактичні обставини справи, взявши до уваги зміст пунктів 5.1; 5.2; 5.4-5.6 Договору, колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилась в оскаржуваній постанові з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача передати приміщення тимчасової споруди МАФу інвентарний номер № 000590.

При цьому, судом апеляційної інстанції критично оцінено наявну в матеріалах справи кореспонденцію, яка, на думку відповідача, свідчить про його спроби в липні 2015 року оформили у відповідності до умов Договору акт приймання - передачі спірного МАФу, оскільки, на думку апеляційного господарського суду, у випадку ухилення від прийняття майна з оренди та оформлення акта приймання передачі, орендар вправі звернутися до суду за захистом порушеного права

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, щодо стягнення орендної плати за орендоване майно, а саме кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_1, нарахованої згідно умов договору, колегія суддів суду апеляційної інстанції з врахуванням Актів приймання передачі від 01.05.14р. (Додаток № 1 до договору суборенди №06-05-14 від 01.05.14р), за якими ТОВ "Золотий Урожай Дніпро" (Орендодавець) передав, а ФОП ОСОБА_4 (Суборендар) прийняв десять одиниць МАФів, розташованих за адресами наведеними в актах, Акту приймання - передачі (додаток ? до договору суборенди № 06-05-04 від 01.05.14), в якому зазначена вартість належних Орендодавцю приміщень та щомісячний розмір орендної плати, Актів приймання-передачі, за якими дев'ять одиниць МАФів було повернуто, а також з врахуванням недоведеності відповідачем факту повернення позивачу МАФу інвентарний № 000590, вважала за необхідне при розрахунках орендної плати, яка підлягає стягненню, враховувати наступні строки перебування майна в користуванні відповідача:

з 01.05.2014 по 10.11.2014: кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_4 з орендною платою 300 гривень на місяць; кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_3 з орендною платою 200 гривень на місяць; кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_5 з орендною платою 150 гривень на місяць; кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_6 з орендною платою 100 гривень на місяць; кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_7 з орендною платою 550 гривень на місяць; кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_8 з орендною платою 150 гривень на місяць; кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_9 з орендною платою 210 гривень на місяць;

з 01.05.2014 по 07.07.2015 кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_2 з орендною платою 200 гривень на місяць;

з 01.05.2014 по 12.07.2015 кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_10 з орендною платою 100 гривень на місяць, які на теперішній час повернуті позивачу в задовільному стані;

з 01.05.2014 по 31.12.2015, кіоск, розташований за адресою АДРЕСА_1, з орендною платою 300 гривень на місяць.

Щодо визначення розміру орендних платежів, суд апеляційної інстанції визнав наданий відповідачем розрахунок помилковим, оскільки він не містить даних про сплату відповідачем 800 гривень 17.10.2014 і відповідно підлягає коригуванню на зазначену суму.

При розрахунках колегією суддів суду апеляційної інстанції використовувався калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, який міститься в єдиній інформаційній системі "Ліга Закон", згідно якого суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягає 14 805,00 грн заборгованості з орендної плати; 572,45 грн - 3% річних та 6 181,66 грн збитків від інфляції.

Щодо розрахунку пені, суд апеляційної інстанції також визнав наданий позивачем розрахунок невірним, оскільки позивачем не враховані вимоги п. 1 частини 2 статті 258 ЦК України, відповідно до якої при стягненні неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно, з врахуванням подачі позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області 18.04.2016, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги по стягненню пені за період з 19.04.2015 по 24.12.2015, відповідно до сум заборгованості з орендної плати, в розмірі 3 708,99 грн, які також розраховані судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, який міститься в єдиній інформаційній системі "Ліга Закон".

Щодо позовних вимог по стягненню заборгованості з електропостачання, колегія суддів суду апеляційної інстанції визнала доводи апеляційної скарги, в частині ненадання позивачем доказів понесення ним витрат на оплату електроенергії на підставі наявних доказів, частково обґрунтованими та дійшла висновку, що позовні вимоги по стягненню 6 588,55 грн заборгованості за електропостачання за липень 2017 року задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів понесення ним витрат на електроенергію за липень 2017 року, на які 31.07.2014 ТОВ "Золотий Урожай" виписало ПП ОСОБА_4 рахунок фактуру № ХЛ - 0000111 за електропостачання на загальну суму 6 588,55 грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції визнано обґрунтованими та підтвердженими належним чином позовні вимоги по стягненню заборгованості з електропостачання за травень 2017 року, на які 31.05.2014 ТОВ "Золотий Урожай" виписало ПП ОСОБА_4 рахунок - фактуру № ХЛ - 0000066 на загальну суму 2 434,50 грн; за червень 2016 року, на які 30.06.2014 ТОВ "Золотий Урожай" виписало ПП ОСОБА_4 рахунок фактуру № ХЛ - 0000088 на загальну суму 5 591,03 грн; за серпень 2014 року, на які 31.08.2014 ТОВ "Золотий Урожай" виписало ПП ОСОБА_4 рахунок фактуру № ХЛ - 0000150 на загальну суму 3 872,86 грн за наведеними вище адресами.

Оскільки, на думку апеляційного господарського суду, при прийнятті рішення місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи проте припустився помилки при розрахунку розміру основної заборгованості з орендної плати, яка підлягає стягненню, що в подальшому призвело до помилковості розрахунків штрафних санкцій, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про часткову зміну рішення місцевого господарського суду від 16.06.2016 у справі № 904/2963/16.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що оскаржувані рішення та постанова прийняті при неповному з'ясуванні господарськими судами обставин, які мають значення для справи, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи із вимог ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ч. 3 ст. 774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 вказаного Кодексу визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно вимог ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд касаційної інстанції зазначає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Акту приймання - передачі від 01.05.2014 (Додаток № 1 до Договору суборенди №06-05-14 від 01.05.14р) Орендодавець передав, а Суборендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 9 м2 інв. № 000590, розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2014, 12.06.2015 та 07.07.2015 частина приміщень була повернута суборендатором, що підтверджується актами приймання-передачі, копії яких залучені до матеріалів справи, окрім, приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на зазначене, та відсутність на думку суду першої інстанції доказів, що відповідачем повернуто приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, місцевий господарський суд дійшов в оскаржуваному рішенні висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача передати приміщення тимчасової споруди МАФу інвентарний № 000590, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення приміщення від майна та передачі ключів від приміщення тимчасової споруди.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановлено, що при обстеженні 12.04.2017 території між будинками за адресою місто Дніпропетровськ вулиця Набережна Перемоги сторони встановили наявність між домами № 68 та № 72 МАФу площею 13,78 м2, в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст. 181 ЦК України до нерухомих речей ( нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані не земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно з ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки , є замінною.

Враховуючи зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що в даному випадку суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, не надали всебічної, повної та об'єктивної правової оцінки правовідносинам що склалися між позивачем та відповідачем, зокрема, судами не надано належної оцінки правовому статусу об'єкта, що був переданий в суборенду згідно акту приймання-передачі, виходячи із відповідних норм чинного цивільного законодавства які визначають види об'єктів цивільних прав у розумінні ст.ст. 181,184 ЦК України , не з'ясовано належним чином, чи був зазначений об'єкт у віданні відповідача на момент звернення позивача до господарського суду із позовною заявою, а отже, не встановлено належним чином обставин щодо повернення чи неповернення відповідачем об'єкту суборенди позивачу в зв'язку із розірванням договору суборенди.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції від 16.06.2016 та постанова суду апеляційної інстанції від 12.06.2017 у справі № 904/2963/16 підлягають скасуванню, а справа - переданню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно надати належну правову оцінку правовідносинам та обставинам, що склались, з посиланням на відповідні норми права, та виходячи із встановленого вирішити спір по суті.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі №904/2963/16 скасувати.

Справу № 904/2963/16 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк