Постанова № 70556347, 21.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа№ 910/7228/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кульчицький О. В. - представник за договором від 31.07.2017 року;

від відповідача: Любар-Пурлінська Т. М. - представник за довіреністю від 06.10.2017 року;

від третьої особи: Музичук Л.В. - представник за довіреністю від 30.03.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Софіївський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 року

у справі № 910/7228/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Софіївський"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання припиненим зобов'язання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Софіївський" про визнання припиненим зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія"задоволено повністю, визнано припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк Софіївський" за кредитним договором № 010/32/032 від 03.12.2013 про відкриття відзивної відновлюваної кредитної лінії з лімітом 5 500 00 грн. 00 коп. в частині 2 113 890 грн. 75 коп. з 18.12.2015 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватись в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку ст. 52 Закону, не допускається.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Софіївський" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), судді: Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. та призначено до розгляду на 24.10.2017 року.

У судовому засіданні 24.10.2017 року представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відкладено розгляд справи на 14.11.2017 р.

В судовому засіданні 14.11.2017 р. було оголошено перерву до 21.11.2017 р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2017 року проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 21.11.2017 року підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" (позичальник за договором) та Публічним акціонерним товариством "Банк Софіївський" (банк за договором) укладено кредитний договір №010/32/032 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами Генеральної кредитної угоди № 01/32/031 від 29.11.2013 р. відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 5 500 000 грн. 00 коп. (далі - кредит) на поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності зі сплатою 23,0% річних.

Відповідно пунктом 1.2. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 010/32/032/1 від 02.12.2014 р., строк повернення кредиту - до 29.11.2015 р.

Згідно з пунктом 1.4. кредитного договору кредит надається позичальнику повністю або частково в межах суми, зазначеної в пункті 1.1. цього кредитного договору на підставі письмової заяви позичальника та за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно із цим кредитним договором.

Відповідно до пункту 2.4. кредитного договору позичальник сплачує нараховані відсотки в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту, на рахунок № 20680001000226 в Публічне акціонерне товариство "Банк Софіївський" МФО 380861. Якщо день повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або повернення проводиться наступного робочого дня.

У пункті 3.2.3. кредитного договору зазначено, що банк має право достроково витребувати повернення кредиту.

При достроковому витребувані кредиту банк надсилає позичальнику вимогу щодо повернення кредиту та проведення повного розрахунку з банком. Позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки за фактичний строк користування кредитом протягом 30 календарних днів з дати відправлення вимоги від банку про дострокове повернення кредиту. (п. 3.2.5 кредитного договору)

Відповідно до п. 5.7. кредитного договору він вступає в силу з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з вимогою №32/2746 від 15.10.2015 р. про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за фактичний строк користування кредитом протягом 30 календарних днів з дати відправлення вимоги. Зазначена вимога мотивована погіршенням загальної економічної ситуації в країні, що спричинило брак кредитних коштів та негативно вплинуло на ліквідність банку.

Як зазначено позивачем, станом на 18.12.2015 р. загальна заборгованість останнього перед відповідачем за кредитним договором складала 4 490 222 грн. 95 коп., в тому числі: основна сума заборгованості за кредитом становить 4 440 000 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 01.12.2015 р. - 18.12.2015 р. становить 50 222 грн. 95 коп.

Також, 13.11.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Софіївський" та громадянкою ОСОБА_7 (далі - вкладник) було укладено Договір строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIK - накопичувальний" № 020/47/233 (далі - депозитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок № 26354000005143 в іноземній валюті - доларах США та залучає грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності (далі - вклад) строком зберігання до 02.12.2016 р.

Пунктом 1.2. депозитного договору передбачено, що у межах строку, вказаного у пункті 1.1. депозитного договору банк нараховує проценти за користування грошовими коштами вкладника у розмірі 7 % річних - базової процентної ставки.

13.11.2015 р. Публічним акціонерним товариством "Банк Софіївський" та громадянкою ОСОБА_7 було укладено додаткову угоду до договорур строкового банківського вкладу (депозиту) № 020/47/233 від 13.11.2015 р., п. 1.4. якої договір було доповнено новим пунктом 3.4.3., згідно якого вкладник має право звертатися до банку у письмовій формі з вимогою про дострокове повернення вкладу не менше ніж за 3 банківських дні до очікуваної дати повернення.

Також відповідно до п.1.2. додаткової угоди договір було доповнено новим пунктом 2.5., відповідно до якого при достроковому припиненні дії депозитного договору, за ініціативою вкладника, до спливу строку дії депозитного договору, проценти за вкладом за попередній період включно до місяця, який передує місяцю розірвання цього договору - перераховуються виходячи з процентної ставки, яка є базовою та вказана в пункті 1.4. депозитного договору.

В матеріалах справи міститься заява гр. ОСОБА_7 від 15.12.2015 р., відповідно до якої остання звернулась до відповідача про дострокове повернення коштів, які було розміщено на депозитний рахунок на підставі депозитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на розрахунковому рахунку ОСОБА_7 станом на 18.12.2015 р. обліковувалось100 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 2 348 767,50 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" (первісний кредитор за договором) та ОСОБА_7 (новий кредитор за договором) було укладено договір про відступлення права вимоги від 18.12.2015 р., відповідно до якого ОСОБА_7 як первісний кредитор, відступає, а позивач як новий кредитор, набуває належне первісному кредитору права вимоги до Публічного акціонерного товариства "Банк Софіївський", яке надалі іменується боржник, щодо сплати боржником первісному кредитору грошових коштів за укладеним між первісним кредитором та боржником договором № 020/47/233 строкового банківського вкладу (депозиту) від 13.11.2015 р. в частині сплати грошових коштів в сумі 90 000 доларів США 00 центів.

Право вимоги щодо сплати боржником первісному кредитору грошових коштів за укладеним між первісним кредитором та боржником договором № 020/47/233 строкового банківського вкладу (депозиту) від 13.11.2015 р. виникло, в тому числі, на підставі поданої 15.12.2015 р. первісним кредитором заяви до боржника про дострокове отримання грошових коштів (вкладу) за вказаним договором.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного договору зазначені права вимоги за договором № 020/47/233 строкового банківського вкладу (депозиту) від 13.11.2015 р. в частині сплати грошових коштів у сумі 90 000,00 дол. США переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

Згідно з пунктом 4 договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення прав вимоги.

18.12.2015 р. ТОВ "Агротехнологія" та гр. ОСОБА_7 листом повідомили банк про укладення ними договору відступлення, за яким сума грошових вимог до ПАТ "Банк Софійський", що відступлені гр. ОСОБА_7. на користь ТОВ "Агротехнологія"за договором про відступлення прав вимоги від 18.12.2015 р., складає 90 000,00 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка була отримана банком 18.12.2015 р., про що свідчить штамп останнього вих. № 685/3 від 18.12.2015 на заяві, в якій ТОВ «Агротехнологія», визнаючи солідарні боргові зобов'язання перед ПАТ "Банк Софійський" в сумі 4 490 222,95 грн., на підставі статті 601 ЦК України повідомило останнього про зарахування грошових вимог ТОВ «Агротехнологія» до ПАТ "Банк Софійський", які виникли згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 020/47/233 від 13.11.2015 р. на суму 2 113 890,75 грн. та про припинення грошового зобов'язання товариства перед банком за кредитним договором № 010/32/032 від 03.12.2013 р. у сумі 2 113 890,75 грн., внаслідок зарахування однорідних грошових вимог.

Звертаючись з даним позовом, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором № 010/32/032 від 03.12.2013 р. в сумі 2 113 890,75 грн., зазначає про припинення в цій частині внаслідок зарахування зустрічних вимог згідно ст. 601 ЦК України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3.2.3. кредитного договору зазначено, що банк має право дострокову витребувати повернення кредиту.

При достроковому витребувані кредиту банк надсилає позичальнику вимогу щодо повернення кредиту та проведення повного розрахунку з банком. Позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки за фактичний строк користування кредитом протягом 30 календарних днів з дати відправлення вимоги від банку про дострокове повернення кредиту. (п. 3.2.5 кредитного договору)

Відповідач на підставі п.п. 3.2.3, 3.2.5. кредитного договору звернувся до позивача з вимогою №32/2746 від 15.10.2015 про дострокове припинення договору та повернення кредиту та сплати відсотків за фактичний строк користування кредитом протягом 30 календарних днів з дати відправлення вимоги, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем відповідно до умов договору було змінено строк повернення кредиту.

Таким чином, оскільки вказаний лист був отриманий позивачем 16.10.2015 р., а тому враховуючи 30 денний строк, визначений п. 3.2.2 кредитного договору, з моменту отримання листа про дострокове повернення кредиту, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 17.11.2015 р. строк повернення позивачем кредиту є таким, що настав.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Статтею 1058 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до пункту 1.4. додаткової угоди від 13.11.2015 р. до депозитного договору вкладник має право звертатися до банку у письмовій формі з вимогою про дострокове повернення вкладу не менше ніж за 3 банківських дні до очікуваної дати повернення.

Як вже було встановлено колегією суддів, в матеріалах справи міститься заява від 15.12.2015 р., відповідно до якої ОСОБА_7 звернулась до відповідача про дострокове повернення коштів, які було розміщено на депозитний рахунок на підставі депозитного договору.

Станом на 18.12.2015 р. офіційний курс Національного банку України в гривні до долара США складав 23,487675 грн. за 1 долар США, відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті НБУ.

Таким чином, ОСОБА_7, як вкладником по договору банківського вкладу (депозиту) № 020/47/233 від 13.11.2015 р. було реалізоване своє право на дострокове повернення депозитного вкладу, у зв'язку з чим обов'язок банку щодо поверхня депозитного вкладу є таким, що настав протягом 3 днів з отримання банком такої заяви, тобто з 18.12.2015 р.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач мав невиконані зобов'язання з повернення коштів перед громадянкою ОСОБА_7 за Депозитним договором в сумі 100 000 доларів США 00 центів.

Згідно із ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема у випадках, встановлених договором або законом (ч. 5 ст. 602 ЦК України).

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що ТОВ «Агротехнологія» є боржником банку за кредитним договором № 010/32/032 від 03.12.2013 р., строк повернення кредиту по якому настав, а банк є боржником ТОВ «Агротехнологія» за договором банківського вкладу (депозиту) № 020/47/233 від 13.11.2015 р., право вимоги за яким набуто останнім за договором відступлення права вимоги 18.12.2015 р., строк повернення депозиту якого також настав, а тому зазначені вимоги є зустрічними.

18.12.2015 р. ТОВ "Агротехнологія" звернулося до банку із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 113 890,75 грн.

Відповідачем не заявлялись відмови від зарахування зустрічних однорідних вимог та спростування чинності цієї заяви у судовому порядку.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Софійський" визнала нікчемним правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою ТОВ "Агротехнологія" від 18.12.2015 р. в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав перед відповідачем свої зобов'язання в частині 2 113 890 грн. 75 коп., які випливають з кредитного договору, шляхом вчинення одностороннього правочину - зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України, а тому зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором № 010/32/032 про відкриття відкличної відновлюваної кредитної лінії з лімітом 5 500 000 грн. 00 коп. є припиненими в частині 2 113 890 грн. 75 коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання припиненим зобов'язання за Кредитним договором №010/32/032 про відкриття відзивної відновлюваної кредитної лінії з лімітом 5 500 000,00 грн. в частині 2 113 890,75 грн., підлягають задоволенню.

Водночас, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на положення ст. ст. 36, 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на наступне.

Спеціальним законом, яким унормовано процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацію банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно із яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 2 цього Закону).

Стаття 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно із пункт 3.3 глави 3 розділу II Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 5 липня 2012 року № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893 (у редакції від 30.11.2015) Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За пунктом 3.6 глави 3 розділу II Положення з дня призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію: - призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради, правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту); - виконавчою дирекцією Фонду надається доручення уповноваженому структурному підрозділу Фонду організувати повідомлення банків, Державної служби фінансового моніторингу України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Міністерство фінансів України, Державну фіскальну службу України, Міністерство внутрішніх справ України, Державну виконавчу службу України, Генеральну прокуратуру України, Службу безпеки України, Пенсійний Фонд України, спеціалізовані небанківські іпотечні фінансові установи другого рівня, про здійснення Фондом тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію. Повідомлення направляються Фондом від імені Фонду.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 р. № 916 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 грудня 2015 р. № 235 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно якого у банку запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 23 грудня 2015 р. до 22 березня 2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_8 строком на три місяці з 23 грудня 2015 р. до 22 березня 2016 р. включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 березня 2016 р. № 378 про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «БАНК «Софійський» з 23 березня 2016 р. до 22 квітня 2016 р. включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22 квітня 2016 р. № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 квітня 2016 р. № 563 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» з 25 квітня 2016 року до 24 квітня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк «Софійський», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_9 на два роки з 25 квітня 2016 року до 24 квітня 2018 року включно.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: (http://www.fg.gov.ua) та в розумінні ст. 35 ГПК України є загальновідомою та загальнодоступною.

Таким чином, враховуючи, що Фонд гарантування вкладів розпочав виведення ПАТ "Банк "Софійський" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Софійський" з 23.12.2015 р., в той час як зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося 18.12.2015 р., тобто до запровадження у ПАТ "Банк "Софійський" тимчасової адміністрації, а тому заборона здійснення зарахування зустрічних вимог, встановлена ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не застосовується до спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 21.12.2016 р. у справі № 6-2047цс16, оскільки у даній постанові зроблено висновок про те, що в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону, у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 52 Закону, не допускається, в той час як у даній справі припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося до введення тимчасової адміністрації.

Зазначена правова позиція, зокрема, узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 13.09.2017 р. у справі № 910/19080/16.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на постанови Вищого господарського суду України від 06.04.2016 р. у справі № 911/4304/15, від 01.10.2015 р. у справі № 910/10650/15, оскільки правовідносини між сторонами у зазначених справах та у справі, яка розглядається, не є аналогічними.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2017 року у справі № 910/7228/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Софіївський" на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2017 року у справі № 910/7228/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2017 року у справі № 910/7228/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7228/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко