Постанова № 70556266, 22.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа№ 910/18299/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін:

від скаржника: Павленко Г.С. - представник, дов. № 139 від 25.05.2017;

Перцова О.І. - представник, дов. № 138 від 25.05.2017;

від стягувача: Павленко О.В. - представник, дов. № 300/22/03-69 від 26.05.2017;

від боржника: Поліщук О.Г. - представник, дов. № 01/04/04-757д від 31.10.2016;

Мальський О.М. - представник, дов. № 01/04/04-671д від 03.10.2017;

від ВДВС: Медведєв О.В. - представник, дов. № 870/20.3.30 від 29.12.2016;

за участю ПрАТ "Газтранзит": Перцова О.І. - представник, дов. № 138 від 25.05.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Газпром"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017

винесену за результатами розгляду заяви Антимонопольного комітету України

про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016

у справі № 910/18299/16 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства "Газпром"

про стягнення 85 965 927 000 грн. штрафу та 85 965 927 000 грн. пені та зобов`язання виконати пункту 4 рішення від 22.01.2016 № 18-р.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Антимонопольний комітет України до Публічного акціонерного товариства "Газпром" про стягнення 85 965 927 000 грн. штрафу та 85 965 927 000 грн. пені та зобов`язання виконати пункту 4 рішення від 22.01.2016 № 18-р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/18299/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 позов задоволено.

На виконання рішення від 05.12.2016 у справі № 910/18299/16, судом видано накази від 17.03.2017 про:

- стягнення з Публічного акціонерного товариства "Газпром" (Публичного акционерного общества "Газпром" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106) 85.965.927.000 грн. штрафу і 85 965 927.000 грн. пені.

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Газпром" (Публичное акционерное общество "Газпром" виконати пункт 4 резолютивної частини рішення антимонопольного комітету України від 22.01.2016 №18-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №143-26.13/108-15, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 вказаного рішення шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на обґрунтованих умовах. - стягнення з Публічного акціонерного товариства "Газпром" (Публичного акционерного общества "Газпром" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь антимонопольного комітету України 206 700 грн.

До господарського суду надійшла заява Антимонопольного комітету України про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016р. у справі № 910/18299/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18299/16 задоволено заяву Антимонопольного комітету України про зміну способу виконання рішення Господарського суду від 05.12.2016 у справі № 910/18299/16. Змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/18299/16. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Газпром" (Публичного акционерного общества "Газпром"; 117420, Российская Федерация, г. Москва, ул. Наметкина, 16; основний державний ідентифікаційний код 1027700070518; ідентифікаційний номер платника податків 7736050003) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106) 85 965 927 000,00 грн. штрафу і 85 965 927 000,00 грн. пені, шляхом звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб від інших осіб, або божник володіє ними спільно з іншими особами. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Газпром" (Публичного акционерного общества "Газпром"; 117420, Российская Федерация, г. Москва, ул. Наметкина, 16; основний державний ідентифікаційний код 1027700070518; ідентифікаційний номер платника податків 7736050003) на користь Антимопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) 206 700,00 грн. судового збору, шляхом звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або божник володіє ними спільно з іншими особами.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Газпром" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18299/16 та відмовити в задоволенні заяви Антимонопольного комітету України про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/18299/16 за позовом Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Газпром".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Газпром" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18299/16 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.11.2017.

У судовому засіданні 22.11.2017 представники стягувача та ВДВС заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18299/16 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представники боржника у судовому засіданні 22.11.2017 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18299/16 та відмовити в задоволенні заяви Антимонопольного комітету України про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/18299/16 за позовом Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Газпром".

Приватне акціонерне товариств "Газтранзит" з іноземними інвестиціями", як особа, частина акцій якого належить ПАТ "Газпром" - боржнику, на грошові кошти якого, а саме дивіденти від чистого прибутку звернено стягнення, надало письмові пояснення, які підтримано у судовому засіданні 22.11.2017, в яких зазначено, що відсутність грошових коштів на рахунках боржника не є обставиною, яка унеможливлює подальше виконання судового рішення, оскільки в даній ситуації державний виконавець наділений правом самостійно звернути стягнення на майно боржника. Також зазначено, що задоволення заяви стягувача призвело до зміни рішення у справі по суті, яким вирішено стягнути з боржника грошові кошти саме з усіх банківських рахунків, належних боржнику.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, заява мотивована тим, що в ході примусового виконання вказаних вище наказів суду про стягнення заборгованості та судового збору з Публічного акціонерного товариства "Газпром" (Публичного акционерного общества "Газпром") (далі - боржник) державними виконавцями встановлено, що відповідно до єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб станом на 13.05.2017 боржник не перебуває на обліку в контролюючих органах. Проте, відповідно до відповіді державної фіскальної служби України, в реєстрі платників податків-нерезидентів перебуває на обліку представництво - Публічне акціонерне товариство "Газпром" (ідентифікаційний код: 20044620), на рахунки якого накладено арешт постановою державного виконавця про арешт коштів боржника. Водночас, на рахунках представництва - Публічного акціонерного товариства "Газпром", відкритих у банківських установах України, станом на 17.05.2017 виявлено грошових коштів всього на суму 344 899,26 грн. та 25 365,75 дол. США, що становить приблизно 0,00059 % від суми 171 932 060 700 грн., яка підлягає примусовому стягненню за наказами про стягнення з боржника штрафу, пені та судового збору.

Як встановлено в ч.2 ст.121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості (п.7.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012).

Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Згідно із ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 Конституційного суду України у справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 Конституційного Суду України у справі № 1-7/2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи вимоги Конституції України судове рішення у справі № 910/18299/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Однак, станом на теперішній час рішення суду у справі № 910/18299/16 не є виконаним.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.04.2017 стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом від 17.03.2017 Господарського суду міста Києва у справі № 910/18299/16.

Постановою від 21.04.2017 головним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведевим О.В. було відкрито виконавче провадження № 23823056.

Згідно із листом № 8156/5/99-99-08-02-02-16 від 15.05.2017, який наданий Державною фіскальною службою України в якості відповіді на запит державного виконавця, в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб станом на 13.05.2017 відомості про перебування відповідача на обліку в контролюючих органах відсутні, але в Реєстрі платників податків - нерезидентів перебуває на обліку Представництво Публічного акціонерного товариства "Газпром" та надано відомості щодо переліку рахунків вказаної особи у банківських установах.

17.05.2017 державним виконавцем направлено запити до відповідача, Представництва Публічного акціонерного товариства "Газпром", Антимонопольного комітету, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк», Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» стосовно надання інформації про залишки коштів на вказаних рахунках та повідомлено про прийняття постанови від 17.05.2017 про арешт коштів боржника.

Однак, згідно із листом від 17.05.2017 Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» залишок коштів на рахунках Представництва Публічного акціонерного товариства "Газпром" становить 344 899,26 грн. та 25 365,75 грн.

Листом № 204-00/2114 від 18.05.2017 Публічним акціонерним товариством «Укрексімбанк» повідомлено державного виконавця про закриття Представництвом Публічного акціонерного товариства "Газпром" рахунків у вказаній банківській установі.

Отже, наведене вказує на недостатність грошових коштів на банківських рахунках боржника для виконання судового рішення у справі.

Хоча боржником і було надано докази того, що грошових коштів, які знаходяться на території Російської Федерації, достатньо для виконання зобов'язання, боржник рішення суду у вказаній справі не виконує, крім того, боржником оскаржуються кожна дія державного виконавця, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду у даній справі.

Також судом прийнято до уваги, що згідно із ч.ч. 2, 5, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Як вбачається із матеріалів справи, в межах виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що станом на 31.03.2017 Публічне акціонерне товариство "Газпром" володіло пакетами акцій Публічного акціонерного товариства «Інститут Южнігірпрогаз» у кількості 130 300 шт. та Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» у кількості 16 650 шт. Означені відомості надано Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у листі № 09/01/9407 від 18.05.2017 на підставі щоквартальних адміністративних даних, наданих депозитарними установами.

Обставини щодо наявності у боржника корпоративних прав у Приватному акціонерному товаристві «Газтранзит» підтверджується у листі № 145-Р-МЛ/0206 від 02.06.2017 та переліку № 139226зв від 01.06.2017 осіб, які мають право на отримання дивідендів за акціями/доходу за цінними паперами, Національного депозитарію України.

Тобто, наведене у сукупності фактично свідчить про відсутність у боржника грошових коштів у кількості, що була б достатньою для виконання судового рішення по справі, а отже, дійсну неможливість стягувача виконати судове рішення у справі у спосіб, визначений в останньому, що відповідно до п. 7.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» дає суду право на змінити спосіб виконання рішення з метою забезпечення виконання судового акту шляхом звернення стягнення на належне боржнику майно, в тому числі, цінні папери, майнові права, корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника.

Слід зазначити, що у вирішенні питання щодо доцільності зміни способу виконання судового рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції прийнято до уваги, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Отже, враховуючи викладене, суд повинен забезпечити дотримання принципів здійснення правосуддя та здійснити захист прав сторін виходячи з засад справедливості на всіх стадіях судового процесу, в тому числі, на стадії виконання судового рішення.

У даному випадку зміна способу виконання судового рішення по справі фактично забезпечить гарантію, передбачену параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Слід зазначити, що за судовим рішенням у справі стягнення присуджено до Державного бюджету України.

Згідно із ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду

Частиною 3 ст.95 Конституції України визначено, що держава прагне до збалансованості бюджету України.

Таким чином, вчинення дій у справі № 910/18299/16, необхідних для виконання судового рішення у справі, фактично впливає на надходження грошових коштів до Державного бюджету України, а отже, запобігає порушенню економічних інтересів держави, які спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

Відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

Постановою від 19.12.1992 Верховною Радою України ратифіковано Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписану у Києві 20.03.1992 Урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, яка регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними (ст.1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності).

Частинами 1, 2 ст. 7 вказаної Угоди передбачено, що держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав.

Отже, зазначена угода має на меті забезпечити всім господарюючим суб'єктам рівні можливості для захисту своїх прав і законних інтересів, і, в частині визнання і виконання рішень компетентних судів Держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, направлена на сприяння у виконанні судових рішень, які винесені компетентними судами однієї Держави - учасниці на території інших Держав-учасниць.

Слід зазначити, що вимоги Угоди в частині взаємного виконання Державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав рішень компетентних судів, що набули законної сили, застосовується у випадку відсутності підстав для виконання судового рішення, прийнятого компетентним судом України щодо іноземної юридичної особи, безпосередньо на території України у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, виконання рішення компетентного суду України щодо іноземних юридичних осіб, які, зокрема, мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами здійснюється у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на приписи Закону України «Про виконавче провадження» та Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 щодо необхідності виконання судового рішення у справі на території Російської Федерації, не нівелюють можливості виконання рішення на території України та не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для зміни способу виконання судового рішення.

Київський апеляційний господарський суд вказує на те, що нормами чинного законодавства України не встановлено черговість іноземних держав, у якій стягувачу необхідно звертатись за виконанням рішення суду чи обов'язковість звернення за виконання у першу чергу до Російської Федерації або будь-якої іншої іноземної держави, а звернення до іноземної держави на виконання рішення суду не є обов'язком, а є правом стягувача.

Крім того, беручи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, які наведені у постанові від 15.08.2017, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, про те, що вирішення господарським судом також і заяви державного виконавця головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича про звернення стягнення на грошові кошти, а саме: на дивіденди від чистого прибутку приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями» за 2016 рік в розмірі 5 049,90 грн. на одну просту акцію, частина акцій якого належить боржнику у виконавчому провадженні №53823056 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2017, у даному випадку ніяким чином не виключає можливості застосування судом за відповідною заявою стягувача всіх заходів для реалізації рішення, зокрема, зміну способу його виконання.

Також апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сума дивідендів, на яку відповідно до заяви звертається стягнення, загалом є меншою, ніж сума присуджена до стягнення згідно із рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/18299/16.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Вищий господарський суд України у постанові від 15.08.2017 у справі № 910/18299/16 зазначає, що з метою належного вирішення порушеного в заяві стягувача питання судам належало встановити наявність чи відсутність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення у справі, зокрема, встановити, чи існують підстави вважати неможливим виконання рішення суду у порядку і спосіб, які встановлено раніше.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції були враховані усі вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 15.08.2017, з дотриманням норм матеріального й процесуального права у повній мірі з'ясовано усі обставини справи та встановлено достатньо підстав для зміни способу та порядку виконання рішення.

Обставини, на які скаржники посилаються як на підставу для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18299/16, визнаються колегією суддів безпідставними.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18299/16 та для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Газпром" відсутні.

Твердження апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18299/16.

Скаржниками, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржники не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Газпром" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18266/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/18299/16 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження у справі № 910/18299/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

І.А. Іоннікова