Постанова № 70556240, 22.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа№ 911/3014/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання - Вага В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на ухвали господарського суду Київської області від 29.08.2017

у справі № 911/3014/16 (головуючий суддя Бабкіна В.М., судді: Конюх О.В., Щоткін О.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1. Бучанської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Споруда"

про визнання недійсними рішень, договору оренди земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від скаржника: Кулішенко О.Ю.,

від позивача: Бевх І.І.,

від відповідача-1: Угрінчук О.Е.,

від відповідача-2: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до Бучанської міської ради та ТОВ "Споруда" про визнання недійсними рішень Бучанської міської ради № 192-8-V від 26.04.2007 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку в м. Буча по вул. Шевченка, 2-д" та № 1336-51-V від 30.04.2009 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ "Споруда" для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку по вул. Шевченка, 2-д в м. Буча"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 15.05.2009 між Бучанською міською радою та ТОВ "Споруда"; витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ "Споруда" земельну ділянку загальною площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, вартістю 2 070 900 грн., що розташована за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 2-д.

Позовні вимоги обґрунтовані судовими рішеннями у цивільній справі про визнання недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови", де встановлено належність 890 га спірних земель до лісового фонду, та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2017 призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено КНДІСЕ, на вирішення судового експерта поставлено наступне питання: чи знаходилась земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:00:091:0030 площею 0,6 га, що розташована на території міста Буча Київської області, станом на момент її відведення в оренду в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення?

Призначаючи експертизу за клопотанням Бучанської міської ради, суд виходив з того, що існують суперечності між поданими прокурором та відповідачем-1 доказами щодо належності чи неналежності спірної земельної ділянки площею 0,6 га до земель лісогосподарського призначення, для усунення яких необхідні спеціальні знання кваліфікованого експерта в галузі землеустрою.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2017 провадження у справи зупинено до закінчення експертних досліджень та отримання висновків експертів.

Не погоджуючись з ухвалами господарського суду Київської області від 29.08.2017 Перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувані ухвали про зупинення провадження у справі та про призначення судової земельно-технічної експертизи скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Київської області.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів ст.ст. 32, 33, 41, 43, 79 ГПК України. За твердженням скаржника, суд першої інстанції з дотриманням ст.ст. 32, 34, 35, 36, 43, 82 ГПК України, має можливість надати належну правову оцінку наданим сторонами доказам з урахуванням правових висновків судів у справі № 367/4187/17 та ухвалити рішення без призначення будь-яких судових експертиз.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на ухвали господарського суду Київської області від 29.08.2017 у справі № 911/3014/16 прийнято до провадження розгляд справи призначено на 01.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 продовжено строк розгляду апеляційної скарги, розгляд призначено на 22.11.2017.

В судове засідання 22.11.2017 представники відповідача-2 не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-2.

В судовому засіданні представник прокуратури вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та наполягав на скасуванні ухвал про зупинення провадження та призначення експертизи у справі, стверджуючи про можливість розгляду даної справи без її проведення.

Бучанська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу, представник в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечили, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість, та зазначили, що ухвала місцевого господарського суду не може бути оскаржена окремо від рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно з приписами ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Призначення експертизи можливе за клопотанням сторін, третіх осіб, прокурора та з власної ініціативи суду.

Експертиза призначається, коли для вирішення справи необхідні специфічні знання в певній галузі, а призначення судової експертизи є правом господарського суду, яке він використовує для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 106 ГПК України передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження.

Господарським процесуальним кодексом не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи окремо від рішення місцевого господарського суду.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 27.09.2017 у справі № 922/748/17.

Так, Вищий господарський суд України зазначив, що з огляду на непослідовний підхід і різну практику судів у питанні можливості оскарження призначення судової експертизи до винесення рішення по суті, в першу чергу слід розглянути питання, чи має суд апеляційної інстанції повноваження переглядати в апеляційному порядку ухвалу суду про призначення судової експертизи окремо від рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України були внесені зміни, зокрема, п. 8 ч. 2 ст. 129 викладено у такій редакції: "забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення". До прийняття таких змін у п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачалось, що однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Тобто, раніше на рівні Конституції гарантувалось апеляційне оскарження будь-якого судового рішення, і така можливість була обмежена лише випадками прямого, недвозначного виключення (заборони) на рівні закону.

Порівняльний аналіз чинної та попередньої редакцій п. 8 ст. 129 Конституції України свідчить про те, що чинна редакція гарантує особі право на перегляд (а не оскарження) її справи (а не судового рішення) судом апеляційної інстанції.

Згідно з висновками Конституційного Суду України від 20.01.2016 № 1-в/2016 та від 30.01.2016 № 2-в/2016 нова редакція статті 129 Конституції України не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. Також Конституційний Суд України у п. 3.6.3 висновку від 20.01.2016 № 1-в/2016 вказав, що виходить із того, що особі має бути гарантовано право на перегляд її справи судом апеляційної інстанції. Після апеляційного розгляду справи сторони судового процесу можуть бути наділені правом оскаржити судові рішення першої та апеляційної інстанцій до суду касаційної інстанції у випадках, визначених законом, що сприятиме забезпеченню реалізації принципу верховенства права.

З огляду на викладене, можна дійти узагальненого висновку, що нова редакція ст. 129 Конституції України як така не гарантує право на оскарження ухвал місцевого господарського суду, які не є остаточними у справі, а гарантує лише перегляд апеляційним судом справи, тобто, справи, стосовно якої суд ухвалив рішення по суті спору або стосовно іншого (що не має характеру юридичного спору) питання, яке віднесене законом до компетенції суду.

Системне тлумачення ст. 106 ГПК України у сукупності з нормою п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України дає можливість дійти висновку, що апеляційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції лише, якщо їх включено до переліку або, коли це прямо передбачено в інших статтях ГПК України, що регулюють винесення ухвал. Всі інші ухвали можуть бути оскаржені лише одночасно з прийнятим за результатами розгляду справи рішенням чи ухвали, якою завершується розгляд справи.

Щодо посилання скаржника на недоцільність призначення експертизи у цій справі, оскільки питання щодо віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, вже були предметом судового розгляду, і не доказуються при розгляді інших справ в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України, колегія зазначає, що суд апеляційної інстанції до винесення рішення у справі щодо суті спору відповідно до вимог чинного законодавства не має право та не повинен давати суду першої інстанції як вказівок щодо того, які рішення потрібно приймати в конкретній справі, так і вказівок щодо обставин, які необхідно встановити для вирішення справи, а також наводити власні висновки про те, які обставини не доказуються при розгляді цієї справи. Під час розгляду всіх справ суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об'єктивно в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України). Надання судом апеляційної інстанції вказівок щодо достовірності та належності тих чи інших доказів можна розцінити як втручання у компетенцію суду першої інстанції, що не узгоджується з вимогам ст. 6 Конвенції, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Колегія суддів виходить з того, що ухвала про призначення судової експертизи відсутня у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду (ч. 1 ст. 106 ГПК України). У ст. 41 ГПК України, що регулює призначення і проведення судової експертизи, також не передбачено можливості окремого оскарження таких ухвал. Про неможливість такого оскарження також роз'яснено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (п. 19).

Таким чином апеляційне провадження в частині оскарження ухвали про призначення судової експертизи, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, підлягає припиненню як помилково порушене.

Водночас, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Якщо апеляційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог ч. 1 ст. 106 ГПК України не може бути розглянута господарським судом.

У разі коли апеляційна за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України).

Якщо ж в апеляційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Зупинення провадження у справі у даному випадку було зумовлене необхідністю перевірки із застосуванням спеціальних знань у складі яких земель знаходилась спірна земельна ділянка.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що судом правильно застосовано норми п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України та зупинено провадження у справі № 911/3014/16 на час проведення судової експертизи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків, яких дійшов суд першої інстанції, не спростовують з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку про те, що ухвала суду про зупинення провадження у справі відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 79, 80, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на ухвали господарського суду Київської області від 29.08.2017 у справі № 911/3014/16 залишити без задоволення.

2. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 29.08.2017 про призначення судової експертизи у справі № 911/3014/16.

3. Ухвалу господарського суду Київської області від 29.08.2017 про зупинення провадження у справі № 911/3014/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.В. Корсакова

О.М. Коротун