Рішення № 70555597, 22.11.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 рокуСправа № 912/2602/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2602/17

за позовом: керівника Кіровоградської місцевої прокуратури

до відповідача 1: Кіровоградської міської ради

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Олві-Центр"

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та державного акта.

Представники :

від прокуратури - Петров Т.І., посвідчення №042584 від 30.03.2016 р.;

від відповідача 1 (Кіровоградська міська рада) - Татарко Д.А., довіреність № 85-МР/з від 03.05.2017р.;

від відповідача 2 (ТОВ "Олві-Центр") - Турчанов О.В., довіреність №17/09 від 28.09.17р.

Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовною заявою, що містить наступні вимоги:

- визнати недійсним рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Кіровоградської міської ради від 27.08.2009 р. № 2419 "Про продаж ТОВ підприємству "Олві-Центр" земельної ділянки по вул. Дзержинського, 24";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 3510100000:29:202:0019, укладений 21.09.2009 р. між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Олві-Центр", який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко О.П., про що у Державному реєстрі правочинів 21.09.2009 р. вчинено запис № 3626303;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092418, виданий 12.11.2009 р. Кіровоградською міською радою товариству з обмеженою відповідальністю "Олві-Центр", яким посвідчено право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:29:202:0019, вартістю 1124800,00 грн.

Пред'явлений позов прокурор обґрунтовує тим, що на виконання оспорюваного рішення Кіровоградської міської ради між відповідачем 1 - Кіровоградською міською радою та відповідачем 2 - товариством з обмеженою відповідальністю "Олві-Центр" (далі - ТОВ "Олві-Центр") укладено оспорюваний договір купівлі-продажу та видану відповідачу 2 державний акт на право власності на земельну ділянку.

Поряд з цим, посилаючись на висновок судової оціночно-земельної експертизи, проведеної в рамках досудового розслідування кримінального провадження, прокурор стверджує, що в результаті заниження дійсної (ринкової) вартості земельної ділянки комунальної власності з власності територіальної громади м. Кропивницький вибула земельна ділянка по ціні нижче ринкової на суму 900564,00 грн., що призвело до ненадходження до місцевого та державного бюджетів грошових коштів у відповідному співвідношенні.

Посилаючись на ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, прокурор зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тоді як оскаржуване рішення Кіровоградської міської ради та укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки суперечить положенням ч. 8 ст. 127 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 5 Закону України "Про оцінку земель", оскільки експертна грошова оцінка земельної ділянки, за яку її було продано є значно нижчою її дійсної вартості.

У зв'язку з продажем земельної ділянки комунальної власності по заниженій вартості підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину прокурор також називає ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Прокурор зазначає про правильність обраного ним способу захисту порушеного права посилаючись на п.п. 2, 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", п.п. "в", "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України та п.п. 2, 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

29.09.2017 р. відповідачем 2 подано до суду письмове клопотання про залишення без розгляду позовної заяви прокурора в частині вимог, заявлених у п.п. 3, 4 резолютивної частини позову, а саме щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.09.2009 р. та щодо визнання недійсним держаного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 092418 від 12.11.2009 р. з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 85-87 том 1).

02.10.2017 р. відповідачем 2 - ТОВ "Олві-Центр" подано до суду письмовий відзив на позов, у відповідності до якого з підстав, що в ньому зазначені, вважає, що в задоволенні позову прокурору слід відмовити. Крім того, відповідач 2 заявляє про застосування позовної давності до вимог прокурора, викладених в позові (а.с. 110-117 том 1).

В письмових поясненнях від 23.10.2017 р. №/12-86/9376вих17 прокуратурою обґрунтовано наявність підстав для представництва органом прокуратури інтересів держави в суді шляхом пред'явлення цього позову прокурором як позивачем, наведено додаткове матеріально-правове обґрунтування підстав позову, а також зазначено з відповідним обґрунтуванням, що прокурором не пропущено загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України (а.с. 123-130 том 1).

Згідно письмового відзиву на позов від 06.11.2017 р. відповідач 1 вважає необґрунтованими вимоги прокурора та просить відмовити в їх задоволенні; заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог керівника Кіровоградської місцевої прокуратури та вважає обґрунтованим подане відповідачем 2 клопотання про залишення без розгляду позовних вимог прокурора, викладених у п.п. 3, 4 прохальної частини позову (а.с. 148-153 том 1).

В ході судового розгляду справи учасниками судового процесу надавались додаткові письмові пояснення по суті пред'явлених прокурором позовних вимог (а.с. 132-133 том 1), а також доводів і заперечень відповідачів у справі (136-137 том 1, 143-144 том 1).

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступні обставини.

27.08.2009 р. чотирнадцятою сесією п'ятого скликання Кіровоградської міської ради прийнято рішення № 2419 "Про продаж ТОВ підприємству "Олві-Центр" земельної ділянки по вул. Дзержинського, 24", згідно якого міська рада, керуючись ст. 142, 143 Конституції України, п. 34 ст. 26 розділу ІІ Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 127, 128 Земельного кодексу України, розглянувши звернення ТОВ підприємства "Олві-Центр" та звіт по проведенню експертної грошової оцінки земельної ділянки, вирішила:

1. Затвердити ціну продажу зазначеної земельної ділянки в розмірі 224236,00 грн. (двісті двадцять чотири тисячі двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

2. Продати у власність ТОВ підприємству "Олві-Центр" земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 4484,71 кв.м. (землі промисловості), розташовану по вул. Дзержинського, 24 для розміщення комплексу будівель (виробнича база) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

3. Укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки протягом двох місяців з дати прийняття рішення. У разі неукладення договору купівлі-продажу в зазначений термін дане рішення втрачає силу.

4. Передбачити договором купівлі-продажу земельної ділянки термін сплати коштів покупцем за придбану земельну ділянку протягом від одного до двох місяців з моменту підписання договору. Державний акт на право власності на земельну ділянку видати після повної сплати вартості земельної ділянки.

5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин та реклами та першого заступника міського голови Табалова С.М. (а.с. 21 том 1, далі - Рішення № 2419, оспорюване рішення).

На виконання Рішення № 2419 між територіальною громадою м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради (Продавець) та ТОВ підприємством "Олві-Центр" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2009 р. (далі - Договір, а.с. 25-30 том1), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 4484,71 кв.м. (землі промисловості), яка розташована в місті Кіровограді на вулиці Дзержинського, 24, для розміщення комплексу будівель (виробнича база) за рахунок земель житлової та громадської забудови відповідно до плану земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 3510100000:29:202:0019, а Покупець зобов'язався прийняти у власність зазначену земельну ділянку з усіма обмеженнями та сплатити за неї ціну відповідно до умов, що обумовлені в цьому Договорі (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Згідно пп. 1.1.3. Договору, на земельній ділянці, яка є предметом цього Договору, обтяження (сервітути), не встановлені. За даними державного земельного кадастру, право власності щодо відчужуваної земельної ділянки не зареєстровано, вищезазначена земельна ділянка значиться в оренді ТОВ "Олві - Центр" для розміщення комплексу будівель (виробнича база) (договір зареєстровано за № 010838700013 від 23.06.2008 р.), сервітутів на вищезазначену земельну ділянку не зареєстровано, що підтверджується витягом № 876 від 21.09.2009 р., виданим Реєстратором Кіровоградського міського відділу Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру".

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що право власності на земельну ділянку, яка є предметом цього Договору, виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на землю за умови повної сплати її вартості.

У розділі 2 Договору Продавцем та Покупцем погоджено ціну Договору і умови оплати.

Так, згідно п.п. 2.1.- 2.2. Договору, експертна оцінка земельної ділянки площею 4484,71 кв.м., розміщену на території Кіровоградської міської ради за адресою: м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 24 (землі промисловості) для розміщення комплексу будівель (виробнича база) за рахунок земель житлової та громадської забудови відповідно до висновку оцінювача про її вартість від 01.11.2008 р. складає 42,43 грн. за 1 кв.м. на загальну суму 190279,00 грн.; договірна ціна продажу, погоджена Продавцем та Покупцем встановлюється в сумі 224236,00 грн..

У п. 2.3. Договору сторони дійшли згоди, що ціна земельної ділянки має бути сплачена Покупцем шляхом перерахування суми, визначеної у п. 2.2. даного Договору, двома рівними частинами в розмірі 112118,00 грн. кожна до 20.10.2009 р. та до 20.11.2009 р. відповідно, зі сплатою 10% до державного бюджету, 90% до міського бюджету.

Цей Договір вважається укладеним, набуває чинності і є обов'язковим для сторін з моменту його підписання обома сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації (п. 9.1. Договору).

Пунктом 9.7. Договору передбачено, що цей Договір і документ про повну сплату вартості земельної ділянки є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Договір підписаний повноважними представниками Продавця і Покупця, скріплений круглими печатками сторін Договору та посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко О.П., про що в реєстрі нотаріальних дій 21.09.2009 р. вчинено напис за № 3304 (а.с. 31-32 том 1).

На підставі Договору повноважним органом Держкомзему виготовлено план меж земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:29:202:0019 та видано ТОВ підприємству "Олві-Центр" державний акт серії ЯИ№092418 на право власності на земельну ділянку площею 0,4485 га за адресою: м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 24 для розміщення комплексу будівель (виробнича база). Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020939100018 (а.с. 33 -34 том 1).

28.05.2014 р. приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права приватної власності відповідача 2 на земельну ділянку, придбану за оспорюваним Договором (а.с. 71-73 том 1).

Як стверджує прокурор, обґрунтовуючи позов, та як вбачається з витягу з кримінального провадження (а.с. 15 том 1), у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2017 р. за № 12017120020007184, встановлено, що оцінювач з експертної грошової оцінки земельних ділянок ОСОБА_7, будучи службовою особою приватного підприємства "Альфа-Земпроект", неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не дотримуючись вимог ст.ст. 4, 29, 31 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції Закону від 15.07.2004 р.), не забезпечив достовірне та об'єктивне визначення дійсної ринкової вартості об'єкта оцінки, що призвело до відображення у витязі зі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення її ринкової вартості у сумі 190279,00 грн. станом на 01.11.2008 р., у той час, коли дійсна ринкова вартість земельної ділянки площею 4484,71 кв.м., що розташована за адресою: м. Кропивницький (Кіровоград), вул. Віктора Чміленка (Дзержинського), 24 в цінах станом на 01.11.2008 р. становила 1124800,00 грн. згідно з висновком експерта № 6/17 від 24.02.2017 р. за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи (а.с. 35-58 том 1).

У результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них службовою особою приватного підприємства "Альфа-Земпроект" оцінювачем з експертної грошової оцінки земель ОСОБА_7, що призвело до заниження дійсної ринкової вартості об'єкта оцінки, Кіровоградською міською радою відчужено земельну ділянку площею 4484,72 кв.м., яка розташована за адресою: м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 24 ТОВ підприємству "Олві-Центр" по ціні нижчій, ніж дійсна ринкова вартість земельної ділянки на суму 900564,00 грн., що перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, чим спричинено тяжкі наслідки територіальній громаді м. Кропивницький.

Зазначене стало підставою для повідомлення 29.06.2017 р. ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (в редакції від 05.04.2001 р.), а саме: у службовій недбалості, тобто неналежному виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам (а.с. 59-61 том 1).

Задовольняючи клопотання Кіровоградської місцевої прокуратури про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності від 30.06.2017 р. (а.с. 62-66 том 1), ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2017 р. звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків давності; закрито кримінальне провадження № 12017120020007184 від 22.06.2017 р. на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального кодексу України (а.с. 67-68 том 1).

Враховуючи наведене, прокурор дійшов висновку, що оскаржуване Рішення та укладений на його підставі Договір суперечать положенням ч. 8 ст. 127 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 5 Закону України "Про оцінку земель", оскільки експертна грошова оцінка земельної ділянки є значно нижчою її дійсної вартості.

Прокурор вбачає порушення інтересів держави та територіальної громади м. Кропивницький, що виразилось у продажу земельної ділянки комунальної власності суб'єкту господарювання по заниженій вартості та призвело до ненадходження грошових коштів до державного та місцевого бюджетів.

Таким чином, стверджує прокурор, в силу вимог ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.п. "в", "г" ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 215, ч.ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" оспорюванні Рішення, Договір та державний акт на право власності підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті господарський суд врахував наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст.ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно ст. 3 Земельного кодексу України (тут і надалі - в редакції на момент прийняття оспорюваного Рішення), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно п.п. 30, 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакцій чинній на момент прийняття оспорюваного Рішення) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 1 ст. ст. 127, 128 Земельного кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 128 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці; б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу; в) свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у разі продажу земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Як встановлено судом, на численні звернення ТОВ "Олві-Центр" про продаж земельної ділянки по вул. Дзержинського, 24 в м. Кіровограді, у тому числі заяви від 26.12.2008 р. № 1226, до якої заявником додано копію свідоцтва про реєстрацію підприємства "Олві-Центр", копію договору оренди земельної ділянки, а також копії документів на підтвердження права власності заявника на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, Кіровоградською міською радою листами від 14.01.2009 р. № 177/52 та від 13.02.2009 р. № 575/52 повідомлено відповідача 2, що питання щодо продажу земельної ділянки по вул. Дзержинського, 24 під розміщення комплексу будівель (виробнича база) буде винесено на розгляд чергового засідання комісії з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин та реклами Кіровоградської міської ради (а.с. 85-89 том 2).

При цьому, ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України визначено підстави для відмови в продажі земельної ділянки, до яких законом віднесено: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Частиною 8 ст. 128 Земельного кодексу України передбачено, що ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного Рішення), вартість земельної ділянки - еквівалент цінності земельної ділянки, виражений у ймовірній сумі грошей, яку може отримати продавець; експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами (ч.ч. 6, 7 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.

Стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

У відповідності до п.п. 3, 5 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1531 "Про експертну грошову оцінку земельних ділянок" (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного Рішення), експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (імовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди; експертна грошова оцінка - процес визначення вартості об'єкта оцінки на дату оцінки.

На виконання зазначених вимог законодавства, з метою підготовки до продажу земельної ділянки площею 4484,71 кв.м. за адресою: м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 24 приватним підприємством "Альфа-Земпроект" (ліцензія Держкомзему України серія АВ № 421207 від 01.10.2008 р.) на замовлення ТОВ підприємства "Олві-Центр" складено звіт про експертну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки від 01.11.2008 р., за результатами якого зроблено висновок, що оцінна вартість земельної ділянки площею 4484,71 кв.м., яка надана в оренду ТОВ підприємству "Олві-Центр" для розміщення комплексу будівель (виробнича база), на дату оцінки становить 190279,00 грн. у розрахунку на один квадратний метр 42,43 грн. (а.с. 96-135 том 1).

У той же час, за доводами прокурора, відповідно до висновку судової оціночно-земельної експертизи № 6/17 від 24.04.2017 р., проведеної в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015120020002269, дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:29:202:0019 площею 0,4484 га (4484,71 кв.м.), що розташована за адресою: м. Кропивницький (м. Кіровоград), вул. Віктора Чміленка (вул. Дзержинського), 24, в цінах станом на 01.11.2008 р. становила 1124800,00 грн. (а.с. 35-58 том 1).

Таким чином, згідно висновку судової оціночно-земельної експертизи № 6/17 від 24.04.2017 р., ціна за один квадратний метр земельної ділянки станом на 01.11.2008 р. складала 250,81 грн.

На підставі викладеного, прокурор стверджує, що оскаржуване Рішення та укладений на його підставі Договір суперечать положенням ч. 8 ст. 127 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 5 Закону України "Про оцінку земель", оскільки експертна грошова оцінка земельної ділянки, за яку її було продано є значно нижчою її дійної вартості.

Стаття 152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки визначає визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Акт ненормативного характеру (індивідуальний акт) породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

При цьому, господарським судом враховано позицію Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у справі № 911/3396/14, в якій зазначено, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Таким чином, оскільки вимога про визнання недійсним оспорюваного Рішення подана прокурором в поєднанні з вимогами про визнання недійсними договору купівлі-продажу та державного акту на землю, господарський суд дійшов висновку про правильність обраного прокурором способу захисту порушеного права.

Разом з цим, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено належними та допустимими доказами невідповідності оспорюваного рішення вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції Кіровоградської міської ради.

Так, як свідчать наявні в справі матеріали та наведені вище положення законодаства, чинного на момент прийняття оспорюваного Рішення, рішення про продаж земельної ділянки було прийнято відповідачем 1 в межах визначеної законодавством компетенції, законодавчо визначені підстави для відмови ТОВ підприємству "Олві - Центр" у продажу земельної ділянки у відповідача 1 були відсутні, зокрема, ТОВ підприємством "Олві - Центр" були надані необхідні для прийняття рішення документи; у поданих відповідачем 2 документах не було виявлено недостовірних відомостей; були відсутні відомості щодо порушення справа про банкрутство або припинення діяльності ТОВ підприємства "Олві - Центр"; відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки від відповідача 2 до відповідача 1 не надходила.

До того ж, вартість земельної ділянки була визначена у відповідності до вимог законодавства на підставі звіту про експертну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки від 01.11.2008 р., що відповідає вимогам ст. ст. 127, 128 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 5 Закону України "Про оцінку земель".

В контексті викладеного, господарський суд вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного Рішення), державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру; обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу (ст.ст. 6, 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").

У відповідності до вимог ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється. У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи. Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

В матеріалах справи наявний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 18.12.2008 р. № 1871, проведеної у відділі державної землевпорядної експертизи Головного управління Держкомзему у Кіровоградській області, згідно якого експерти (начальник відділу державної землевпорядної експертизи ОСОБА_9 та начальник управління державного земельного кадастру, використання, землеустрою та охорони земель ОСОБА_10.) дійшли висновку, що об'єкт державної землевпорядної експертизи, яким є матеріали по оцінці та підготовці до продажу земельної ділянки ТОВ підприємства "Олві-Центр" наданої для розміщення комплексу будівель (виробнича база) за адресою: м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 24, площа земельної ділянки 4484,71 кв.м., підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, оцінюється позитивно та погоджується (а.с. 95 том 1).

Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 18.12.2008 р. № 1871 затверджений заступником начальника головного управління Держкомзему у Кіровоградській області ОСОБА_11 18.12.2008 р.

Таким чином, державою підтверджено відповідність звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 01.11.2008 р. вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам.

Зазначеного висновку не спростовують і надані прокурором до суду матеріали кримінальних проваджень № 12015120020002269 та № 12017120020007184.

Так, згідно ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2017 р. у справі № 405/3510/17 про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження (а.с. 67-68 том 1), не має преюдиціального значення для вирішення даного спору.

Господарським судом враховано також, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки крім підпису оцінювача ОСОБА_7, якому було оголошено підозру у скоєнні кримінального правопорушення, містить також підписи оцінювача ОСОБА_8 та директора ПП "Альфа-Земпроект" ОСОБА_12

Відомості про наявність в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_12 ознак кримінального правопорушення відсутні, як відсутні і відомості про їх невідповідність вимогам, що ставляться до суб'єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель.

За викладених обставин, на момент прийняття оспорюваного Рішення у відповідача 1 були об'єктивно відсутні підстави ставити під сумнів грошову оцінку земельної ділянки, викладену у відповідному звіті.

З наявних в справі матеріалів не вбачається також порушення міською радою при прийнятті оспорюваного Рішення ч. 5 ст. 16 та ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 3 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, про що зазначає прокурор в письмових поясненнях від 23.10.2017 р. (а.с. 123-130 том 1).

Господарським судом враховано також наступні обставини.

Як на підтвердження порушення Кіровоградською міською радою вимог закону при прийнятті оспорюваного Рішення прокурором надано до суду копії документів з кримінального провадження № 12015120020002269, зокрема, висновок експерта № 6/17 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 24.04.2017 р., згідно якого судовий експерт вказав, що дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:29:202:0019, площею 0,4484 га (4484,71 кв.м.), що розташована за адресою м. Кропивницький (Кіровоград), вул. Віктора Чміленка (Дзержинського), 24 в цінах станом на 01.11.2008 р., виходячи із наданих на дослідження матеріалів могла становити (із заокругленням до сотих): 1 124 800,00 грн.

Судова оціночно-земельна експертизи, висновок якої наявний в матеріалах справи (а.с. 35-58 том 1), була призначена постановою слідчого відділення Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120020002269 (в подальшому з матеріалів вказаного кримінального провадження постановою прокурора виділено матеріали досудового розслідування № 12017120020007184).

Як вбачається зі змісту висновку експерта № 6/17 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 24.04.2017 р., судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 та ст. 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Відповідно до п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з цим, господарський суд вважає суперечливим та сумнівним зазначений письмовий доказ та не приймає його до уваги враховуючи наступне.

Так, описуючи сутність поняття дійсної (ринкової) вартості об'єктів дослідження, судовий експерт вказав, що визначення дійсної (ринкової) вартості об'єктів дослідження проводиться з врахуванням:

- пояснення постанови пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. за № 20 (зі змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Верховного Суду України за № 15 від 25.05.1998 р.), де зазначено: "...Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості";

- пункту 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. за № 1440, де зазначено: "Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу".

Посилаючись на ст. 19 Закону України "Про оцінку земель", експерт також зазначає, що експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на основі таких методичних підходів: зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок; капіталізація чистого операційного або рентного доходу від використання земельних ділянок; врахування витрат на земельні поліпшення.

При цьому, методичний підхід, що ґрунтується на зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок базується на аналізі даних про фактичні продажу аналогічних земельних ділянок, використовується в умовах розвинутого ринку землі, коли є достовірна, достатня і доступна інформація про продаж земельних ділянок. За основу визначення оціночної вартості земельних ділянок шляхом зіставлення цін продажу подібних за функціональним використанням та характером забудови земельних ділянок беруться ціни продажу тих ділянок, які за факторами, що впливають на їх вартість, достатньою мірою збігаються з ділянкою, яка оцінюється. Визначення оцінної вартості земельної ділянки шляхом зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок передбачає зіставлення цін продажів кількох подібних земельних ділянок, тому кінцева величина оцінної вартості визначається як середнє значення для ранжованого ряду варіантів значень (без урахування найбільшого та найменшого) або найбільш поширене значення серед отриманих результатів (сторінка 11-12 висновку експерта, а.с. 45-46 том 1).

Враховуючи перелік наданої інформації, характер розміщення та функціонального використання земельної ділянки, стан ринку землі у Кіровоградській області станом на визначену дату, враховуючи ретроспективність даного дослідження, експерт вважає, що найбільш ймовірна ціна продажу ділянки у власність повинна розраховуватись на базі методичного підходу, що базується на зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок.

Оскільки характеристика оцінюваної земельної ділянки, для застосування методів, розрахунок яких базується на прогнозування доходів від поліпшеної земельної ділянки неможливий, тому експерт відмовляється від використання методичного підходу, що ґрунтується на капіталізації чистого операційного або рентного доходу та методичного підходу, що ґрунтується на урахуванні витрат на земельні поліпшення. При цьому процедура оцінки фактично формалізується за рахунок лише одного зазначеного в Методиці 1531 методичного підходу: зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок, а саме методу попарного порівняння (зіставлення). Даний методичний підхід дає найменшу похибку в умовах, коли є достовірна, достатня і доступна інформація про продаж земельних ділянок, подібних за функціональним використанням, умовами продажу, місцем розташування, фізичними характеристиками, датою продажу (пропонування) яких максимально наближене до дати оцінки (сторінка 14 висновку експерта, а.с. 48 том 1).

Експерт зазначає, що враховуючи ретроспективність проведеного дослідження за період з 01.01.2008 р. до 31.12.20008 р., експертом не знайдено жодної пропозиції щодо земельних ділянок з комерційним використанням. Але в достатній кількості наведені пропозиції щодо продажу земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. В результаті проведеного аналізу, станом на дату оцінки, з урахуванням терміну експозиції для подібного майна, експертом було зафіксовано дев'ять пропозицій щодо продажу земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі наближеному до місцерозташування об'єкту дослідження (сторінка 17 висновку експерта, а.с. 51 том 1).

Враховуючи відсутність інформації про ціни (пропозиції продажу) об'єктів аналогів з цільовим призначенням аналогічного об'єкту дослідження як станом на дату оцінки, так і на дату проведення дослідження, експерт для проведення розрахунків використав дані по пропозиціям земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (сторінка 22 висновку експерта, а.с. 56 том 1).

Разом з цим, господарський суд зауважує, що при виконанні звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки експертами ПП "Альфа-Земпроект" від 2008 р. було проведено аналіз продажу земельних ділянок подібного цільового призначення по місту Кіровоград, про що зазначено на сторінці 13 звіту (а.с. 108 том 2).

Так, експертами зазначено, що в результаті аналізу продажу земельних ділянок подібного цільового призначення протягом 2007-2008 років та зважаючи на пропозиції рекомендованих цін за квадратний метр земельної ділянки несільськогосподарського призначення згідно аналізу проведених експертиз звітів з експертної грошової оцінки, ринку нерухомого майна та сформованих місцевими відділами земельних ресурсів альбомів з продажу земельних ділянок за 2007 рік встановлено, що вартість продажу таких земельних ділянок змішаного призначення коливається в межах від 30 грн. за один квадратний метр до 50 грн. за один квадратний метр. У своєму розрахунку експерти керувалися саме цими даними.

Крім того, як вбачається з відповіді управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської міської ради від 13.10.2017 р. на інформаційний запит відповідача 2, у 2008 році (рік оцінки земельної ділянки) Кіровоградською міською радою було продано шість земельних ділянок несільськогосподарського призначення із земель промисловості комунальної власності, зокрема, 05.08.2008 р. по вул. Аджамська, 25 за ціною 31,13 грн. за один квадратний метр, 16.09.2008 р. по вул. Євгена Маланюка, 2 за ціною 30,90 грн. за один квадратний метр, 22.10.2008 р. по вул. Шевченка, 60 за ціною 80,30 за один квадратний метр, 22.10.2008 р. по вул. Виставочна, 2-г за ціною 48,93 грн. за один квадратний метр, 22.10.2008 р. по вул. Юрія Коваленка за ціною 41,37 грн. за один квадратний метр, 22.10.2008 р. по вул. Панфіловців за ціною 30,35 грн. за один квадратний метр. (а.с. 145 - 146 том 1).

Пропозиція та попит на земельні ділянки комунальної власності із земель промисловості м. Кіровограда наявні також у 2007, 2009, 2010 роках, що підтверджується, як зазначеним вище листом, так і наявними в матеріалах справи копіями рішень Кіровоградської міської ради та договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення (а.с. 3-83 том 2).

Враховуючи наведене, господарський суд вважає сумнівним висновок судового експерта про відсутність на ринку м. Кіровограда на момент проведення оцінки пропозиції щодо продажу земельних ділянок з комерційним використанням.

Таким чином, на практиці найпростіший і прямий підхід при оцінці, який полягає в порівнянні оцінюваного об'єкту з цінами, отриманими за інші подібні об'єкти, судовим експертом фактично використаний не був.

При цьому, господарський суд зауважує, що жодна із земельних ділянок несільськогосподарського призначення із земель промисловості комунальної власності не була продана у 2008 році за ціною хоча б наближеною до ринкової вартості земельної ділянки, зазначеної у висновку судового експерта, а саме 250,81 грн. за один квадратний метр.

Сумнівним господарський суд вважає також й використання судовим експертом у ретроспективному дослідженні (станом на 01.11.2008 р.), як джерел інформації методичних рекомендацій "Судова експертиза з оцінки землі та землекористування (2010 рік) та методичних рекомендацій "Проведення коригувань при оцінці об'єктів нерухомого майна" Київського НДІСЕ (2014 рік), оскільки зазначена література не могла бути відомою та відповідно не могла бути використана оцінювачами у 2008 році.

Більш того, зі змісту експертного висновку вбачається, що експретом для проведення розрахунків використано дані по пропозиціям земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в той час, як досліджуванна експертом земельна ділянка має інше цільове призначення - комерційне використання, а отже їх функціональне використання не є подібним, що в свою чергу, не може не впливати на обраний експертом порівняльний (зіставлення) метод порівняльного підходу (а.с. 47, 56 том 1).

Також сумнівним є посилання експертом у висновку при аналізі ринку купівлі-продажу земельних ділянок на ціну на квартири в київських новобудовах та динаміку її зміни, а також наведення графіку зміни земельних ділянок на прикладі Київської області під індивідуальне будівництво (а.с. 48 том 1), адже найбільш ймовірна ціна продажу дялнки у власність повинна розраховуватись на базі методичного підходу, що базується на зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок.

Слушними, господарський суд вважає також й доводи відповідача 2 щодо невідповідності дослідницької частини висновку судової експертизи його кінцевому результату (а.с. 115 том 1).

З огляду на викладене, господарський суд критично сприймає висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 24.02.2017 р. як доказ у справі.

Таким чином, доказів порушення відповідачем 1 в момент прийняття оспорюваного Рішення вимог законодавства прокурором до суду подано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Отже, підстави для задоволення вимоги прокурора про визнання недійсним оспорюваного Рішення у господарського суду відсутні.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним Договору та державного акту на право власності на земельну ділянку, господарський суд зазначає наступне.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договору), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За доводами прокурора, Договір, укладений на підставі оспорюваного Рішення, суперечить положенням ч. 8 ст. 127 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 5 Закону України "Про оцінку земель", оскільки експертна грошова оцінка земельної ділянки, за яку її було продано є значно нижчою її дійсної вартості, а тому Договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Оскільки вище господарським судом було встановлено відсутність порушення вимог законодавства сторонами оспорюваного правочину в момент його укладення, у тому числі ч. 8 ст. 127 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 5 Закону України "Про оцінку земель", підстави для визнання недійсним Договору у зв'язку з його невідповідністю вимогам законодавства у господарського суду відсутні.

Як на підставу для визнання недійсним Договору прокурор вказує також, що Договір не відповідає інтересам держави та територіальної громади, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Так, згідно положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Однак, прокурором не враховано, що ст. 228 Цивільного кодексу України було доповнено ч. 3 на підставі Закону України від 02.12.2010 р. № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності з 01.01.2011 р., тобто, на дату укладення Договору ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України не існувало.

Враховуючи, що перевірка правочину на предмет його відповідності вимогам законодавства здійснюється на момент вчинення, у господарського суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 228 в тій редакції Цивільного кодексу України, якої не існувало на момент укладення Договору.

Оскільки господарським судом встановлено відсутність порушення вимог законодавства при прийнятті оспорюваного рішення та укладенні Договору, підстави для визнання недійсним виданого на їх підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, також відсутні.

Отже, в задоволенні вимог прокурора слід відмовити в повному обсязі.

При цьому, господарським судом враховано також, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 р., "Новоселецький проти України" від 11.03.2003 р., "Федоренко проти України" від .01.06.2006 р.). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 р. категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Таким чином, відмова в задоволенні позовних вимог прокурора також зумовлена недопущенням непропорційного втручання у право особи на володіння своїм майном, яке набуте нею на законних підставах, та, відповідно, порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

В частині клопотання відповідача 2 про залишення без розгляду позовної заяви прокурора в частині вимог, заявлених у п.п. 3, 4 резолютивної частини позову, а саме щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.09.2009 р. та щодо визнання недійсним держаного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 092418 від 12.11.2009 р. з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 85-87 том 1), варто зазначити наступне.

Заявлене клопотання відповідач 2 обґрунтовує тим, що у спірних правовідносинах за вимогами про визнання недійсними Договору та державного акту на право власності органом, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів територіальної громади в земельних правовідносинах є Кіровоградська міська рада як сторона Договору і особа, на захист прав та інтересів якої спрямовано позов. Матеріали позову не містять даних про те, що прокурор, отримавши під час досудового слідства у кримінальному провадженні висновок експерта звертався до Кіровоградської міської ради та порушував перед нею питання про оскарження нею Договору та акту на право власності в судовому порядку.

Відтак, за доводами відповідача 2, відсутні підстави стверджувати, що Кіровоградська міська рада не виконує або неналежним чином виконує свої функції захисту інтересів територіальної громади.

Отже, прокурор безпідставно взяв на себе функції представництва за вимогами про визнання недійсним Договору та про визнання недійсним держаного акту на право власності на земельну ділянку, що є підставою, у випадку помилкового порушення провадження у справі, для повернення позову без розгляду згідно з п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені доводи відповідача 2 підтримав відповідач 1.

Однак, господарський суд не може погодитись з такими доводами відповідачів у справі з наступних підстав.

Позовна заява прокурора поєднує три вимоги, які пов'язані між собою підставою їх виникнення, а саме: визнання недійсним рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання недійсним держаного акту. Господарським судом встановлено, що таким чином прокурором правильно обрано спосіб захисту порушеного права.

При цьому, слід зазначити, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, у тому числі можуть відрізнятися від інтересів органів, уповноважених здійснювати права власника від імені територіальної громади.

Оскільки орган місцевого самоврядування, уповноважений державою приймати рішення щодо розпорядження землями комунальної власності, у спірних правовідносинах є особою щодо якою фактично пред'явлені вимоги як щодо визнання недійсним договору, так і щодо визнання недійсним державного акту на право власності, прокурор у даному випадку правомірно набув статусу позивача у справі.

Господарський суд зауважує, що фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання.

Правову позицію про те, що прокурор вправі звертатися до суду з позовною заявою у статусі позивача за обставин, коли орган місцевого самоврядування виступає в статусі відповідача, хоча і наділений певними повноваженнями у спірних правовідносинах, висловлює також Вищий господарський суд України у постановах від 14.03.2017 р. у справі № 916/2300/16, від 18.01.2017 р. у справі № 925/1476/15, від 17.11.2016 р. у справі № 909/696/15.

За викладених обставин, клопотання відповідача 2 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо заяв відповідача 1 та відповідача 2 про застосування до позовних вимог строку позовної давності, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки господарським судом встановлена необґрунтованість вимог прокурора, підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

На підставі викладеного, в задоволенні відповідних заяв відповідачів слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на прокурора та не стягуються.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.11.2017 р. оголошувалась перерва до 22.11.2017 р.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 27.11.2017 року.

Суддя Л.С. Вавренюк