Рішення № 70554450, 23.11.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова

головуючого - судді Боговського Д.Є.,

за участю секретаря – Бєлової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Харківська міська рада, про визначення порядку користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення вимог просить встановити порядок користування квартирою № 24 за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау (колишня - пр. 50-річча СРСР), будинок № 16, виділивши в його користування житлові приміщення №№ 4,5, у користування ОСОБА_2 виділити житлове приміщення № 3, а приміщення №№ 1, 2, 6, 7, 8, 9, 10 залишити у спільному користуванні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він мешкає у спірній квартирі з 1969 року, вселився на підставі ордеру. 17.08.1988 на прохання його племінника ОСОБА_2, позивач дозволив останньому зареєструватися в квартирі. Вказана квартира не приватизована, складається з трьох ізольованих кімнат. Між ним та ОСОБА_2 за тривалий час спільного користування квартирою встановився фактичний порядок користування кімнатами, позивач користується двома кімнатами, а відповідач ОСОБА_2 лише однією, однак може заходити до однієї із тих кімнат, якими користується позивач, оскільки замки на дверях не встановлені. Позивач вказує, що він із племінником фактично є різними сім’ями, спільного бюджету для оплати комунальних послуг не мають, ведуть окреме господарство, у зв’язку із чим в них постійно виникають непорозуміння з питань оплати за комунальні послуги, а тому позивач вимушений звернутися до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, додатково зазначаючи, що в ході розгляду справи було проведено судову будівельно-технічну експертизу та вона вважає за доцільне встановити порядок користування спірною квартирою згідно варіанту № 1, запропонованого експертом.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що між користувачами квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визначено фактичного порядку користування жилим приміщенням, експерт при проведенні експертизи користувалась не вірними вихідними даними, а тому і висновок він вважає неналежним доказом у справі.

Представник третьої особи - Харківської міської ради у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. До суду надійшли письмові заперечення, з яких вбачається, що Харківська міська рада вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Якщо за позивачем буде закріплено дві житлові кімнати, будуть фактично значно поліпшені його житлові умови за відсутності об’єктивних умов це робити, при цьому площа житлової кімнати, що буде виділена відповідачу в разі задоволення позовних вимог, є нижчою ніж встановлена законодавством, а тому житлові права відповідача будуть порушені. Умовою одержання наймачем, що проживає у комунальній квартирі, ізольованого житлового приміщення є дотримання вимог щодо розміру житлової площі. У разі, якщо в квартирі проживає декілька наймачів, що виявили бажання одержати таке приміщення, перевагою користується наймач, що потребує поліпшення житлових умов.

Представник третьої особи – КП «Жилкомсервіс» у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі ордеру № 2236 від 04.02.1969, виданого Комінтернівською райрадою м. Харкова, ОСОБА_1 разом із членами своєї сім’ї - дружиною ОСОБА_5, доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, матір’ю ОСОБА_8 надано право на заняття трикімнатної квартири площею 51,58 м2 за № 24 по пр. Льва Ландау,16 (кол. Селекційна станція,32-А, 28 мікрорайон) в м. Харкові.

Рішенням Виконавчого комітету Комінтернівської районної ради народних депутатів від 18.10.1988 за № 365-10 «Про надання вивільненого в квартирі жилого приміщення» за заявою ОСОБА_1 вирішено укласти із ним договір найму на трикімнатну квартиру жилою площею 47,9 м2 за № 24 по пр.. ОСОБА_9 (кол. пр. 50 років СРСР),16 в м. Харкові на сім’ю з чотирьох осіб: ОСОБА_1 – наймач, ОСОБА_7 – донька, ОСОБА_10 – сестра, ОСОБА_2 - племінник.

Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» від 26.08.2015 в квартирі № 24 по пр. 50 років СРСР (на тепер. Час ОСОБА_9),16 в м. Харкові зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25.06.1969 по теперішній час, (основний наймач) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 17.08.1988 по теперішній час, (племінник). Вказана квартира є неприватизованою, житлова площа складає 47,9 м2, особовий рахунок відкрито на ім’я ОСОБА_1

На замовлення позивача ТОВ «Актуаль» було виготовлено технічний паспорт на квартиру № 24 у житловому будинку № 16 по пр.. ОСОБА_9 в м. Харкові станом на 21 вересня 2016 року.

За даними технічної характеристики: квартира посімейного заселення, складається з трьох кімнат житловою площею 46,4 м2, загальною площею 72,8 м2.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що між ним та його племінником ОСОБА_2 склався фактичний порядок користування квартирою, а саме: він користується двома житловими кімнатами - № 4 та № 5 на плані, а його племінник ОСОБА_2 користується житловою кімнатою № 3, іншими приміщення вони користуються спільно.

За клопотання позивача у справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу та надано висновок судового експерта ХНДІСЕ ім.. засл. проф.. ОСОБА_11 – ОСОБА_12 за № 6030/11450, складений 21.08.2017.

За висновками експертизи з технічної точки зору можливо визначити порядок користування житловим приміщенням – квартирою № 24 за адресою: м. Харків, пр.. ОСОБА_9 (кол. пр. 50 років СРСР), будинок 16 між користувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Оскільки частки співкористувачів на час проведення експертизи не визначені, інші варіанти порядку користування квартирою, окрім варіанту за фактичним користуванням, не розглядались.

За даним варіантом співкористувачу ОСОБА_1 у користування запропоновано виділити приміщення: житлова кімната № 4 площею 14,3 м2, балкон площею 0,9 м2, житлова кімната № 5 площею 16,9 м2, співкористувачу ОСОБА_2 пропонується виділити в користування приміщення: житлова кімната № 3 площею 14,3 м2, балкон площею 0,8 м2, вбудована шафа № 11 площею 0,9 м2. В спільному користуванні залишаються приміщення: коридор № 1 площею 10,4 м2, коридор № 2 площею 1,4 м2, кухня № 6 площею 9,0 м2, ванна № 7 площею 1,9 м2, вбиральня № 8 площею 0,9 м2, вбудована шафа № 9 площею 0,5 м2, вбудована шафа № 10 площею 0,6 м2.

Всього співкористувачу ОСОБА_1 виділяється в користування приміщення в квартирі загальною площею 49,0 м2, співкористувачу ОСОБА_2 виділяється в користування приміщення в квартирі загальною площею 23,8 м2.

Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу Українського РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Статтею 63 ЖК УРСР встановлено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48),

частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення ( кухня, коридор, комора тощо).

Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу (ст.. 47 ЖК УРСР).

Відповідно до ст. 48 ЖК УРСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50).

Згідно положень ст.. 104 ЖК УРСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 роз’яснено, що в силу ст. 104 ЖК УРСР суд вправі задовольнити вимоги члена сім’ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім’ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

При цьому, суд критично ставиться до позиції представника відповідача щодо недопустимості прийняття в якості доказу висновку експертизи із посиланням на те, що експертом прийнято факт наявності фактичного порядку користування квартирою, який склався між співкористувачами.

На підтвердження наявності фактичного порядку користування квартирою, про який зазначав позивач ОСОБА_1, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які повідомили, що позивач ОСОБА_1 займає дві кімнати, в одній з яких стоїть його ліжко, знаходяться особисті речі. Також особисті речі позивача ОСОБА_1 знаходяться і в другій кімнаті. Вони знають, що в третій кімнаті знаходяться речі відповідача ОСОБА_2, спільні сімейні свята відзначаються в більшій кімнаті, де і збираються за столом гості.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що він декілька разів на тиждень приходить до ОСОБА_2, вони сидять в більшій кімнаті, оскільки там зручніше. Під час його візитів, як правило, ОСОБА_1 в квартирі відсутній.

Пояснення даного свідка не спростовують пояснення інших свідків та позивача, оскільки ОСОБА_1 не перешкоджає в доступі ОСОБА_2 до цієї кімнати, однак бажає саме на дві кімнати укласти окремий договір найму та сплачувати лише за ті комунальні послуги, якими він користується.

Допитана на вимогу представника відповідача експерт ОСОБА_12 повідомила, що для надання обґрунтованого висновку їй було надано усі необхідні для цього матеріали, а тому відсутні підстави вважати, що висновок був складений нею на підставі недостовірних даних.

Також суд не приймає до уваги зауваження представника відповідача щодо недопустимості прийняття в якості доказу показання свідка ОСОБА_14 з підстав наявності в матеріалах справи довіреності, виданої позивачем ОСОБА_1 на ім’я останнього на представлення його інтересів у судових органах, оскільки в рамках даної справи ОСОБА_14 не приймав участі в якості представника позивача, був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому відсутні підстави вважати його зацікавленим у результатах розгляду справи.

За висновком експертизи відповідачу ОСОБА_2 виділяється у користування жила кімната площею 14,3 м2, що перевищує норму жилої площі, розмір якої встановлено ст.. 47 ЖК УРСР, а тому відсутні підстави вважати, що це призведе до штучного погіршення житлових умов відповідача ОСОБА_2 і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Оскільки відповідачем ОСОБА_2 не висувались вимоги щодо встановлення іншого порядку користування спірною квартирою аніж ті, що заявлені позивачем, заперечення представника відповідача суд вважає необґрунтованими.

Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов’язаних із розглядом справи, та входять до складу судових витрат (ст.. 79 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою № 24 за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау,16.

Виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату № 4 площею 14,3 м2, балкон площею 0,9 м2, житлову кімнату № 5 площею 16,9 м2, у користування ОСОБА_2 виділити житлову кімнату № 3 площею 14,3 м2, балкон площею 0,8 м2, вбудовану шафу № 11 площею 0,9 м2; у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити коридор № 1 площею 10,4 м2, коридор № 2 площею 1,4 м2, кухня № 6 площею 9,0 м2, ванна № 7 площею 1,9 м2, вбиральня № 8 площею 0,9 м2, вбудована шафа № 9 площею 0,5 м2, вбудована шафа № 10 площею 0,6 м2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 3508,50 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.