Рішення № 70554321, 22.11.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/19340/16-ц

н/п 2/640/868/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи – ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення договору поруки , та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про припинення договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2016 року до суду звернувся представник позивача з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №ML-705/202/2008 в розмірі 15873,21 швейцарських франків (яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 15870,43 швейцарських франків, заборгованості по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 2,78 швейцарських франків), що за офіційним курсом НБУ станом на 14.09.2016 року складає 431 752,76 грн. В обгрунтування вказаних підстав посилається на наступне. 21.05.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником прав якого є позивач, було укладено кредитний договір №ML-705/202/2008, у відповідності до умов якого банк зобов’язувався надати позичальнику кредит у розмірі 53280,07 швейцарських франків, а позичальник зобов’язувався повернути банку суму отриманого кредиту, та оплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором. Банк виконав зобов’язання, передбачені кредитним договором і надав позичальнику кредитні кошти. Відповідач ОСОБА_1 в свою чергу зобов’язувалась прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором. Повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку платежів. В порушення зазначених вище умов кредитного договору, відповідачем ОСОБА_1 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки. Взятих зобов’язань за кредитним договором відповідач не виконує, в зв’язку з чим станом на 14.09.2016 року виникла заборгованість, яка складається з: 15780,43 швейцарських франків – заборгованість по сплаті кредиту; 2,78 швейцарських франків – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом. 21.05.2008 року в забезпечення виконання зобов’язань відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору було укладено Договір поруки №SR-705/202/2008 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 21.01.2011 року в забезпечення виконання зобов’язань відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору було укладено договір поруки №SR-705/202/2008/1 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 Відповідно до вказаних договорів поруки, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли на себе зобов’язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'яза’ь перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань. Поручителі та боржник відповідають як солідарні боржники.

13.03.2017 року представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати Договір поруки № SR-705/202/2008 від 21.05.2008 укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» припиненим. В обгрунтування вказаних підстав посилається на наступне. 21.05.2008 року між сторонами дійсно було укладено вказаний договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов’язується відповідати за повне та

своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов’язань. Але, між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено додаткову угоду №10 від 21.02.2014 року до кредитного договору, де встановлені нові умови, що призвели до збільшення відповідальності, а саме п. 2.1.3.1 передбачені додаткові умови для дострокового повернення кредиту, а п. 2.1.6 та. П. 2.1.6.1 передбачена додаткова відповідальність за порушення умов кредитного договору у вигляді збільшення процентної ставки. Більш того, таке збільшення було здійснене без погодження сторін та укладення додаткових договорів, тобто основне зобов’язання було змінено без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Крім того, позивач скористався своїм правом та задовольнив забезпечені ним вимоги, про що свідчить Додатковий договір №2 від 06.08.2013 року до договору іпотеки. А тому, порушення кредитного договору з боку позичальника відбулося ще у 2013 році, від так у 2013 році у позивача виникло право звернутися до поручителя з відповідною вимогою. За таких обставин, вказаний договір поруки є припиненим на ч.1 та ч.4 ст. 559 ЦК України: у зв’язку з установленням додатковою угодою до кредитного договору, укладеною без згоди поручителя, додаткових умов для дострокового повернення кредиту та додаткової відповідальності за порушення умов кредитного договору у вигляді збільшення процентної ставки, та вимога до поручителя про повернення боргових сум кредитором була пред’явлена пізніше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов’язання.

13.03.2017 року до суду із зустрічною позовною заявою звернувся представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 в якій просить визнати договір поруки № SR-705/202/2008/1 від 21.01.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» припиненим. В обгрунтування вказаних підстав посилається на наступне. 21.01.2011 року між сторонами було укладено вказаний договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов’язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов’язань. Але, між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено додаткову угоду №10 від 21.02.2014 року до кредитного договору, де встановлені нові умови, що призвели до збільшення відповідальності, а саме п. 2.1.3.1 передбачені додаткові умови для дострокового повернення кредиту, а п. 2.1.6 та. П. 2.1.6.1 передбачена додаткова відповідальність за порушення умов кредитного договору у вигляді збільшення процентної ставки. Більш того, таке збільшення було здійснене без погодження сторін та укладення додаткових договорів, тобто основне зобов’язання було змінено без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Крім того, позивач скористався своїм правом та задовольнив забезпечені ним вимоги, про що свідчить Додатковий договір №2 від 06.08.2013 року до договору іпотеки. А тому, порушення кредитного договору з боку позичальника відбулося ще у 2013 році, від так у 2013 році у позивача виникло право звернутися до поручителя з відповідною вимогою. За таких обставин, вказаний договір поруки є припиненим на ч.1 та ч.4 ст. 559 ЦК України: у зв’язку з установленням додатковою угодою до кредитного договору, укладеною без згоди поручителя, додаткових умов для дострокового повернення кредиту та додаткової відповідальності за порушення умов кредитного договору у вигляді збільшення процентної ставки, та вимога до поручителя про повернення боргових сум кредитором була пред’явлена пізніше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов’язання.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання без своєї участі, первісні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та проти задоволення зустрічних позовів заперечувала в повному обсязі, та просила в їх задоволенні відмовити, та надала до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що посилання на збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_3 не відповідає дійсності, оскільки 21.02.2014 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №4 до договору поруки, та досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором було направлено на адресу ОСОБА_3 27.09.2016 року, а тому посилання на обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_3 є хибними.

Відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічними позовами ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, повідомлена судом належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомила.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 – ОСОБА_5, який є одночасно представником позивача за зустрічним позовом, та представником третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні проти первісного позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що поруку вже було припинено,

а зустрічні позови підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 – ОСОБА_4, який є одночасно представником позивача за зустрічним позовом, та представником третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні проти первісного позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що поруку вже було припинено, а зустрічні позови підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

21.05.2008 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до ЗАТ «ОТП Банк» із кредитною заявкою. (а.с. 4).

Встановлено, що 21.05.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-705/229/2008, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в сумі 53 280,07 швейцарських франків на строк до 21.05.2019 року з процентною ставкою 5, 99% річних + FIDR. (а.с. 7-10).

Також, умовами, які містяться у частині 2 вказаного кредитного договору врегульовано питання щодо предмету договору, умов забезпечення зобов’язань, права та обов’язки сторін, відповідальність позичальника тощо.

Судом встановлено, що до спірного кредитного договору між банком та позивачем були укладені додаткові договори.

Також до суду наданий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14.09.2016 року, відповідно до умов якого загальна сума заборгованості становить 15 873,21 швейцарських франків, що складається з наступного: 15 870,43 швейцарські франки- залишок заборгованості за кредитом; 2,78 швейцарських франків – сума несплачених відсотків за користування кредитом за період з 21.12.2014 року по 13.09.2016 року. (а.с. 12).

Згідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526,527 ЦК України, зобов’язання взяті сторонами за договором повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо в зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України визначено недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання.

В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачем ОСОБА_1 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

В якості забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 21.05.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-705/202/2008, відповідно до якого поручитель зобов’язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. (а.с. 11).

В якості забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 21.01.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-705/202/2008/1, відповідно до якого поручитель зобов’язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В подальшому між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №2 до договору іпотеки, відповідно до якого сторони домовились припинити дію договору іпотеки, з моменту припинення дії договору іпотеки обов'язки сторін по ньому припиняються. Жодних фінансових або матеріальних претензій сторони одна до одної не мають. Відповідачі вказують, що за рахунок предмета іпотеки були задоволені вимоги позивача, але доказів цьому твердженню до суду не надано.

Також 21.02.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №10 до кредитного договору від 21.05.2008 року, відповідно до умов якого на період з 21.02.2014 року до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 0,01% річних, викладено графік платежів в новій редакції, та сторони домовились, що незалежно від факту використання фіксованої чи плаваючої процентної ставки, плаваюча процентна ставка підлягатиме коригуванню щорічно у порядку згідно до умов кредитного договору та буде застосовуватись в періоди та у відповідності до положень кредитного договору та цього додаткового договору. Також п. 2.1.3.1 передбачені додаткові умови для дострокового повернення кредиту, а п. 2.1.6 та п. 2.1.6.1 передбачена додаткова відповідальність за порушення умов кредитного договору у вигляді збільшення процентної ставки.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що додатковим договором №10, укладеним між кредитором і боржником року було дійсно внесено зміни до кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або

без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Таким чином, з огляду на положення частини першої статті 559 ЦК України необхідно дійти висновку про те, що внесення змін додатковим договором до кредитного договору щодо збільшення розміру процентної ставки та додаткових умов для дострокового повернення кредиту без згоди поручителя на такі зміни призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Отже, встановлено, що додатковим договором №10 до кредитного договору, укладеного без згоди поручителя, встановлено збільшення обсягу відповідальності поручителя, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, та що останній не давав згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання, тому суд погоджується з твердженням представника позивача ОСОБА_2 на застосування норми частини першої статті 559 ЦК України до Договору поруки, оскільки дійсно існують правові підстави для визнання поруки припиненою. А що стосується посилання представника відповідача щодо спливу строків пред’явлення вимоги до поручителя, та порушення кредитного договору з боку позичальника ще у 2013 році, то цьому твердженню доказів не надано, а кредитний договір укладено до 21.05.2019 року, а момент коли боржник перестав сплачувати кредит матеріали справи не містять.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_3, то звертаючись до суду з вимогою про визнання поруки припиненою на підставі ч.1 та ч.4 ст. 559 ЦК України за аналогічними підставами викладеними у зустрічному позові ОСОБА_2, то слід зазначити наступне.

В день укладення додаткового договору №10 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, а саме 21.02.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір №4 до договору поруки № SR-705/202/2008/1, відповідно до п. 2.2.1 якого, в разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов’язань та/чи інших зобов’язань боржника за кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов’язання забезпечуються порукою в їх повному розмірі без укладення будь яких додаткових договорів до цього договору, а підписання поручителем цього Договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов кредитного договору. На дату укладання цього додаткового договору розмір боргових зобов’язань, забезпечених порукою, становить 16 426,09 швейцарських франків (п. 2.2). Поручитель приймає на себе зобов’язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов’зань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов’язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 1 банківського дня з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора, якщо інше не передбачено цим договором. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково.

Вказаний додатковий договір №4 не дійсним не визнавався.

Досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором від 27.09.2016 року була спрямована відповідачу ОСОБА_3 31.10.2016 року, а позов поданий до суду відповідно до штампу 09.12.2017 року, а посилання щодо права позивача на звернення до суду ще в 2013 році є необгрунтованим, оскільки цьому твердженню матеріали справи доказів не містять, тому підстав для припинення договору поруки між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 немає, тому в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відмовити.

Як вбачається з кредитного договору № ML705/202/2008 від 21.05.2008 року грошові кошти визначені в іноземній валюті, а саме в швейцарських франках.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Щодо застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

Відповідно до роз'яснень Верховного суду України у випадку наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Позивач здійснює свою діяльність у встановленому законом порядку. (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів

саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором ML-705/202/2008 від 21.05.2008 року в розмірі 15 873,21 швейцарських франків (яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 15870,43 швейцарських франків, заборгованості по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 2,78 швейцарських франків), що за офіційним курсом НБУ станом на 14.09.2016 року складає 431 752 гривень 76 коп., в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити, та визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки № SR-705/202/2008 від 21.05.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2, а в іншій частині позовів відмовити за наведених вище підстав.

На підставі, ст. 88 ЦПК України, суд вирішує розподіл судових витрат за первісним позовом ПАТ «ОТП Банк», а саме стягує з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати в розмірі 6476,30 грн., та стягує за зустрічним позовом з відповідача ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 512-514, 526, 554, 559, 629, 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 10; 11; 60; 82; 88; 212-215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-705/202/2008 від 21.05.2008 року в розмірі 15 873,21 швейцарських франків (яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 15870,43 швейцарських франків, заборгованості по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 2,78 швейцарських франків), що за офіційним курсом НБУ станом на 14.09.2016 року складає 431 752 (чотириста тридцять одна тисяча сімсот п’ятдесят дві) гривень 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судові витрати в розмірі 6476 гривень 30 коп., тобто по 3 238 грн. 15 коп. з кожного.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи – ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення договору поруки – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про припинення договору поруки – задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки № SR-705/202/2008 від 21.05.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий -