Ухвала суду № 70554014, 24.11.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/14775/17

Провадження № 2/638/4961/17

24.11.2017 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Подус Г.С.

за участі секретаря Коваленко О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

В провадження Дзержинського районного суду м. Харкова 02.10.2017 року надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2017, вищевказану справу було розподілено на суддю Подус Г.С.

Дана позовна заява була подана разом з оригіналом судового збору та додатками до позову.

04.10.2017 року Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова було відкрито провадження по справі.

Від представника відповідача в судовому засіданні 24 листопада 2017 року надійшла заява про відвід судді Подус Г.С. з причини неможливості розгляду вказаної справи, так як на думку представника відповідача позивач «шукала необхідну суддю, яка прийме необхідне рішення за її безпідставним та зухвалим позовом».

Свою позицію представник відповідача обґрунтовує тим, що 04.10.2017 року по справі №638/14775/17 від 04.10.2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова винесено ухвалу про забезпечення позову. І саме це, як стверджує представник відповідача свідчить про «змову» з позивачем. Також представник відповідача вказує про те, що позивачем подавалися аналогічні позови, 25.09.2017 року, 26.09.2017 року, 27.09.2017 року,28.09.2017 року, 29.09.2017 року, і по даним справам прийнято рішення про відмову у відкритті провадження. Крім того, представник відповідача зазначив про конфлікт інтересів, адже представник позивача – є колишнім суддею Апеляційного суду Харківської області.

Відповідач підтримала заяву свого представника про відвід судді Подус Г.С.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що не має підстав задовольняти вказаний відвід.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши надані матеріали, суд дійшов до наступного.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», якою визначено дві вимоги щодо безсторонності суду: по-перше бути об'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в його безсторонності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Зазначену позицію Європейського суду підтримала і колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у справі №5-15п12.

Також, у рішеннях «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, «Ветштайн проти Швейцарії» від 28.10.1998 року ЄСПЛ наголошує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

За пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету ОСОБА_3 Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Суддя під час здійснення судочинства зобов'язаний бути неупередженим та незалежним, не повинен виявляти будь-якої упередженості та особистих переконань керуватися під час прийняття рішення лише вимогами закону та фактами, які ним встановлені.

Аналізуючи викладені в заяві посилання та доводи представника відповідача, суд приходить до висновку про недоведеність вказаних обставин.

Дійсно 04.10.2017 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова було відкрито провадження по справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивачем разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову.

У відповідності з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, Ухвалою від 04.10.2017 року було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

Доводи представника відповідача, що винесення ухвали про забезпечення позову, є свідченням «змови» судді та позивача не відповідають фактам, адже дана ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку. І у разі з її незгодою відповідач та її представник мали право оскаржити ухвалу у передбаченому законом порядку.

З приводу того, що позивачем неодноразово подавались аналогічні позовні заяви, це не може свідчити про упередженість судді, адже позов подавався представником позивача, а не суддею Подус Г.С.

Справа в провадження судді Подус Г.С. передана без порушень автоматизованого розподілу.

На момент отримання справи, позовна заява була оформлена належним чином та був доданий судовий збір, що свідчить про необхідності прийняття ухвали про відкриття.

Упередженість чи необ’єктивність судді при розгляді вказаної справи не доведена.

Суд, приходить до висновку, що сторона відповідача зловживає своїми процесуальними правами, та намагається в такий спосіб тиснути на суд.

Обставин, які б викликали сумнів в об’єктивності та неупередженості судді не виявлено. Суд, звертає увагу на те, що правосуддя здійснюється на засадах верховенства права та забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

Відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй об’єктивні обставини, з якими вона пов’язує необхідність усунення судді від участі в даному провадженні.

Натомість, відповідач не зазначив таких підстав, які б унеможливлювали подальшу участь судді в даному провадженні.

Керуючись ст. ст. 20-24 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви представника відповідача по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки, про відвід судді Подус Г.С. – відмовити.

Судовий розгляд продовжити у тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя