Рішення № 70552806, 21.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1848/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Голованя А.М., Мурашка С.І.

за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Кіровоградської міської ради, Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Правник» про визнання недійсним розпоряджень та свідоцтв про право власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2017 року.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Кіровоградської міської ради, Управілння власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «Правник», про визнання недійсним розпорядження органу приватизації Кіровоградської міської ради від 25 листопада 2015 року №51485 (про передачу ОСОБА_3 та членам її сім’ї у приватну власність приміщень у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вулиця Бєляєва, буд. 15, корп. 1, загальною площею 23,8 кв.м., в тому числі частини вмивальника площею 2,6 кв.м., частини вбиральні площею 4,5 кв.м.) та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на житло від 25 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_3; розпорядження органу приватизації Кіровоградської міської ради від 16 листопада 2015 року №51461 (про передачу ОСОБА_4 та членам її сім'ї у приватну власність приміщень у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вулиця Бєляєва, буд. 15, корп. 1, загальною площею 19,7 кв.м., в тому числі частини вмивальника площею 3,6 кв.м.) та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на житло від 16 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_4; розпорядження органу приватизації Кіровоградської міської ради від 16 листопада 2015 року №51460 (про передачу ОСОБА_5 та членам її сім’ї у приватну власність приміщень у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вулиця Бєляєва, буд. 15, корп. 1, загальною площею 14,2 кв.м., в тому числі частини вбиральні площею 3,0 кв.м) та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на житло від 16 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_5; розпорядження органу приватизації Кіровоградської міської ради від 18 листопада 2015 року № 51465 (про передачу ОСОБА_6 та членам її сім'ї у приватну власність приміщень у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вулиця Бєляєва, буд. 15, корп. 1, загальною площею 15,0 кв.м, втому числі частини кухні площею 3,7 кв.м, частини коридору площею 2,9 кв.м) та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на житло від 18 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_6; розпорядження органу приватизації Кіровоградської міської ради від 18 листопада 2015 року №51464 (про передачу ОСОБА_6 та членам її сім’ї у приватну власність приміщень у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вулиця Бєляєва, буд. 15, корп. 1, загальною площею 22,2 кв.м, в тому числі частини вмивальника площею 2,5 кв.м, частини коридору площею

2,6 кв.м) та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на житло від

18 листопада 2015 року на ім’я ОСОБА_6.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він та відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, Н.Ю., ОСОБА_6 (кожен окремо) приватизували кімнати у гуртожитку в яких вони проживали. Але орган приватизації незаконно передав відповідачам частину допоміжних приміщень у гуртожитку (вмивальник, вбиральню, кухню, коридор), що в свою чергу порушує житлові права позивача та усуває йог овід можливості користування цими допоміжними приміщеннями.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Позивач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, особисто в судове засідання не з’явився.

Представник позивача ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.

Представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_10, заперечила проти задоволення апеляційної скарги, надала у судовому засіданні усні пояснення, суть яких зводиться до того, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Кіровоградська міська рада, повідомлена судовою повісткою про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, надіслала суду клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, повідомлене судовою повісткою про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак в судове засідання його представника не з’явився.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП «Правник» - ОСОБА_11 заперечила проти доводів апеляційної скарги. При цьому вона пояснила, що з метою приватизації спеціаліст бюро технічної інвентаризації оглянув кімнати гуртожитку і склав технічні паспорти з відображенням фактичного користування мешканями гуртожитку його приміщеннями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив у справі наступні обставини:

Позивач являється власником кімнати № 41 у будівлі гуртожитку за адресою: м. Кропивницький (колишній Кіровоград), вул. Бєляєва, буд. 15, корп. 1, площею 11,8 кв.м, яка складається з однієї кімнати на 5-му поверсі, на підставі розпорядження органу приватизації Кіровоградської міської ради від 16 листопада 2015 року № 51442. Це підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від того ж числа.

Розпорядженням органу приватизації від 16 листопада 2015 року за №51461 ОСОБА_4 було безоплатно передані у приватну власність жиле приміщення у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вул. Бєляєва, буд. 15, корп. 1, кімната № 46 про що видане відповідне свідоцтво про право власності на житло від 16 листопада 2015 року. Згідно з указаним свідоцтвом характеристика житлового приміщення (кімнати) в гуртожитку та її (його) обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Кіровоградське ООБТІ» 12 листопада 2015 року на кімнату № 46 у будівлі гуртожитку № 15 корп. 1 по вул. Бєляєва її загальна площа 19,7 кв.м (відновна вартість 3,54 грн.) і складається з кімнати площею 16,1 кв.м, вмивальника площею 3,6 кв.м.

Розпорядженням органу приватизації від 16 листопада 2015 року за №51460 ОСОБА_5 були безоплатно передано у приватну власність приміщення у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вул. Бєляєва, буд. 15, корп. 1, кімната № 43, про що видане відповідне свідоцтво про право власності на житло від 16 листопада 2015 року. Згідно з указаним свідоцтвом характеристика житлового приміщення (кімнати) в гуртожитку та її (його) обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Так, відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Кіровоградське ООБТІ» в листопаді 2015 року на кімнату № 43 у будівлі гуртожитку № 15 корп. 1 по вул. Бєляєва її загальна площа 14,2 кв.м. і складається з житлової площі безпосередньо кімнати - 11,2 кв.м та вбиральні площею 3,0 кв.м.

Розпорядженням органу приватизації від 18 листопада 2015 року за №51465 ОСОБА_6

ОСОБА_12 було безоплатно передані у приватну власність приміщення у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вул. Бєляєва, буд. 15, корп. 1, кімната № 40, про що видане відповідне свідоцтво про право власності на житло від 18 листопада 2015 року. Згідно з указаним свідоцтвом характеристика житлового приміщення (кімнати) в гуртожитку та її (його) обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Так, відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Кіровоградське ООБТІ» 10 листопада 2015 року ОСОБА_6 на кімнату № 40 у гуртожитку № 15 корп. 1 по вул. Бєляєва її загальна площа складає 15 кв.м і складається з житлової площі кімнати - 8,4 кв.м, кухні площею 3,7 кв.м та коридору площею 2,9 кв.м.

Іншим розпорядженням органу приватизації від 18 листопада 2015 року за №51464 відповідачу ОСОБА_6 було безоплатно передані у приватну власність інше приміщення у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вул. Бєляєва, буд. 15, корп. 1, кімната № 42, про що видане відповідне свідоцтво про право власності на житло від 18 листопада 2015 року. Згідно з указаним свідоцтвом характеристика житлового приміщення (кімнати) в гуртожитку та її (його) обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Так, відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Кіровоградське ООБТІ» 10 листопада 2015 року ОСОБА_6 на кімнату № 42 у гуртожитку № 15 корп. 1 по вул. Бєляєва її загальна площа складає 22.2 кв.м з яких площа житлової кімнати становить 17,1 кв.м., площа вбиральні 2,5 кв.м., площа коридору - 2,6 кв.м.

Розпорядженням органу приватизації від 25 листопада 2015 року за №51485 ОСОБА_3 були безоплатно передані у приватну власність приміщення у гуртожитку за адресою: м. Кіровоград, вул. Бєляєва, буд. 15, корп. 1, кімната № 49, про що видане відповідне свідоцтво про право власності на житло від 25 листопада 2015 року. Згідно з указаним свідоцтвом характеристика житлового приміщення (кімнати) в гуртожитку та її (його) обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Так, відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Кіровоградське ООБТІ» 23 листопада 2015 року ОСОБА_3 на кімнату № 49 у гуртожитку гуртожитку № 15 корп. 1 по вул. Бєляєва її загальна площа складає 23,8 кв.м з яких площа житлової кімнати - 16,7кв.м., вбиральні - 4,5 кв.м, вмивальника - 4,5 кв.м.

Апеляційним судом з пояснень представників сторін та третьої особи, копі технічних паспортів на кімнати, які містяться у справі, встановлено, що всі вказані приміщення розміщені на п’ятому поверсі гуртожитку коридорного типу.

Також апеляційним судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_13 здійснили приватизацію кімнат у гуртожитку спільно з членами їх сімей.

Так згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 3 а.с. ) кімната № 43 за адресою: Кіровоградська обл.., м. Кропивницький (колишня назва – Кіровоград), вул. Бжляєва, буд. 15, корп. 1 являється спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_14.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 3 а.с. ) кімнати № 40 і № 42 за адресою: Кіровоградська обл.., м. Кропивницький (колишня назва – Кіровоград), вул. Бжляєва, буд. 15, корп. 1 являється спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_15.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 3 а.с. ) кімната № 49 за адресою: Кіровоградська обл.., м. Кропивницький (колишня назва – Кіровоград), вул. Бжляєва, буд. 15, корп. 1 являється спільною сумісною власністю ОСОБА_3, ОСОБА_16 і ОСОБА_17.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вимоги, які пред’явлені до Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради є безпідставними. Приватизація кімнат у гуртожитку по вул. Бєляєва, 15, корп. 1, здійснена відповідно до чинного законодавства уповноваженим органом – Кіровоградською міською радою. Приватизація здійснена на підставі технічних паспортів. До того ж позивач у приватизованому ним житлі не проживає та має можливість користуватися частиною вбиральні, яка не приватизована.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна так, як суд дійшов їх без повного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 цього ж Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення не відповідає цим вимогам закону.

Статтею 25 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків.

Позивач оспорює в судовому порядку законність приватизації ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 самовільно перепланованих, як на думку позивача, кімнат у гуртожитку та допоміжних приміщень з порушенням його прав. У зв’язку з цим він просив визнати недійсними відповідні розпорядження про приватизацію та видані на їх підставі цим особам свідоцтва про право власності.

Ухвалення судом можливого рішення про задоволення позову до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13, Кіровоградської міської ради і Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради безпосередньо породить правові наслідки для інших співвласників жижих кімнат № 40, 42, 43, 49, а саме: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, яке не були залучені до участі у справі оскільки позивач вимог до них не пред’являв, а суд першої інстанції питання про їх залучення не обговорив та відповідного процесуального рішення не прийняв.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року і з того часу є частиною національного законодавства, гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд, всупереч вимогам ст.ст. 30, 33, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, не вирішив питання про склад всіх осіб, які повинні брати участь у справі.

Виходячи з положень Глави 1 Розділу V ЦПК України, суд апеляційної інстанції не може усунути допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права.

Водночас вирішення питання про цивільні права і обов’язки не лише сторін у справі, а й осіб, які не були залучені до участі у ній, не обізнані про розгляд цієї справи і позбавлені рівних можливостей щодо захисту своїх матеріальних прав, може призвести до порушення принципів публічності, гласності судового процесу, рівності перед судом, справедливості судового розгляду, а отже поставити під сумність законність рішення суду.

Вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до ухвалення рішення, яке не відповідає приписам ст. 213 ЦПК України, а тому не може бути залишене без змін.

В апеляційній скарзі відповідач не посилається на вище вказані порушення, проте апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З урахуванням характеру допущених судом порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі доводів апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним розпорядження органу приватизації Кіровоградської міської ради від 25 листопада 2015 року №51485 та виданого на підставі нього свідоцтво про право власності на житло від 25 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_3, розпорядження органу приватизації Кіровоградської міської ради від 16 листопада 2015 року №51460 та виданого на підставі нього свідоцтво про право власності на житло від 16 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_5, розпоряджень органу приватизації Кіровоградської міської ради від 18 листопада 2015 року № 51465 і від 18 листопада 2015 року №51464 та виданих на їх підставі свідоцтв про право власності на житло від на ім’я ОСОБА_6, ухвалене у зв’язку з безпідставністю пред’явлених вимог та ухвалити в ціх частинах нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх недоведеністю.

Щодо приватизації кімнати у гуртожитку відповідачем ОСОБА_4, яка набула право особистої власності на це майно, то перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду виходить з такого.

Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і

більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об’єктів приватизації віднесено, зокрема, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі за текстом – Закон № 500-VI) громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Згідно п. 6 ст. 1-1 Закону № 500-VI жилі приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку (жилі кімнати, жилі блоки чи жилі секції), призначені та придатні відповідно до вимог законодавства до житла, призначеного для постійного проживання у ньому.

Жила кімната у гуртожитку - окреме жиле приміщення у гуртожитку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому(п. 4 ст. 1-1 цього ж Закону).

Пунктом 6.3. Положення про порядок передачі квартир

(будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 N 396, при приватизації жилих приміщень у гуртожитку

коридорного типу у власність мешканцям передаються тільки кімнати

(з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих в них

веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих

балконів та терас), яким надаються відповідні номери.

Згідно пунктів 7, 10 ст. 3, частин 1 та 2 ст. 6 Закону № 500-VI та ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Співвласники допоміжних приміщень у гуртожитку зобов'язані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями.

Допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення) (п. 3 ст. 1-1 Закону № 500-VI).

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_4 приватизувала жилу кімнату у гуртожиток коридорного типу, тобто гуртожиток, поверх якого складається з жилих кімнат, які мають вихід безпосередньо до загального коридору (без тамбурів), та загальнодоступних приміщень призначених для побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування

його мешканців (кухні, санвузла, душової, пральні, кладової тощо) (п. 2 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 N 396).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулася до органу приватизації із заявою про намір отримати у власність займане нею житло (т. 1 а. с. 236). До своєї заяви вона додала документи, в тому числі довідку по склад сім`ї наймача квартири та займані ним приміщення, яка за формою відповідає Додатку 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 N 396 (т. 1 а. с. 237) а також технічний паспорт на житло (т. 2 а. с. 14 – 16).

З цих документів вбачається, що ОСОБА_4 просила безоплатно відчужити на її користь кімнату № 46 жилою площею 16,1 кв. м та вмивальник площею 2,2 кв. м.

Згідно плату кімнат (т. 2 а. с. 16), ці два приміщення є вбудованими суміжними, відділені один від одного стіною, мають окремі входи-виходи до загального коридору.

Отже приміщення вмивальнику знаходиться за межами кімнати № 46 і не являється його частиною.

Докази того, що приміщення вмивальнику було утворене внаслідок перепланування чи реконструкції кімнати № 46 (відгородження частини кімнати стіною або іншою конструкцією) визнаних такими, що відповідають законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла (абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 500-VI), відсутні.

Отже суміжне з кімнатою № 46 приміщення вмивальнику є допоміжним приміщення у гуртожитку, призначеним для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців, якими користуються мають право всі мешканці гуртожитку.

Відповідно до пунктів 7, 10 ст. 3, частин 1 та 2 ст. 6 Закону № 500-VI та ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»таке приміщення приватизації окремими мешканцями гуртожитку не підлягає.

ОСОБА_4 не мала право на отримання приміщення вмивальника в особисту власність.

Проте під час виготовлення Кіровоградським обласним об’єднаним бюро технічної інвентаризації технічного паспорта на кімнату № 46 у будівлі гуртожитку було встановлено фактичне використання ОСОБА_4 приміщення вмивальника площею 2,2 кв. м та відображено на плані разом з жилою кімнатою.

Це також підтверджується поясненнями представників позивача та третьої особи, КП «Правник», останнє надавало мешканцям гуртожитку допомогу в оформлені документів на приватизацію гуртожитку.

Орган приватизації не перевірив належним чином наданих ОСОБА_4 документів та не дав їм оцінку, не врахував призначення та правовий режим приміщень, які вона просила передати їй у власність.

У зв’язку з цим 16 листопада 2015 року органом приватизації було прийняте неправомірне рішення № 51461 (т. 1 а. с. 234) та того ж числа на його підставі ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житло складовою якого є технічний паспорт, про що прямо вказано у свідоцтві.

На підставі вказаних документів 1 грудня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_18 прийнято рішення ідентифікаційний номер: 26623298 про державу реєстрацію за ОСОБА_4 права приватної власності на об’єкт нерухомості реєстраційний номер: 791097735101, який складається із кімнати площею 16,1 кв. м і вмивальника площею 2,2 кв. м.

Згідно пояснень представника ОСОБА_4 відповідач вважає приміщення вмивальника його особистою власністю.

Тим самим право власності на вмивальник, який являється допоміжним приміщенням у гуртожитку, передано одній особі – ОСОБА_4, що не суперечить вищевказаним нормам законодавства та порушує права позивача, як співвласника допоміжних приміщень у гуртожитку.

Суд першої інстанції належним чином не перевірив підстав пред’явленого позову, неповно з’ясував обставини справи, неправильно визначив характер спірних правовідносин чим позбавив себе можливості вирішити спір відповідно до закону.

За таких обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Враховуючи, що позивач довів обставини, якими він обґрунтовував свої вимоги до ОСОБА_4, Кіровоградської міської ради та Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради про визнання недійсними розпорядження від 16 листопада 2015 року № 51461 та свідоцтва про право власності на житло, виданого на ім’я ОСОБА_8, обраний ним спосіб захисту відповідає характеру порушеного права та змісту п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цій частині позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, документально підтверджені судові витрати позивача підлягають присудженню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 88 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Кіровоградської міської ради, Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження органу приватизації Кіровоградської міської ради від 16 листопада 2015 року № 51461 та свідоцтво про право власності на житло без номеру, видане 16 листопада 2015 року Кіровоградською міською радою ОСОБА_4 на кімнату № 46 за адресою: місто Кіровоград, вулиця Бєляєва, будинок 15, корпус 1.

Стягнути з ОСОБА_4, Кіровоградської міської ради та Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 606 грн. 32 коп. (по 202 грн. 11 коп. з кожного)

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Кіровоградської міської ради, Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради відмовити повністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: