Ухвала суду № 70547484, 22.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2017р. по справі № 820/2675/17

за позовом ОСОБА_5

до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4

третя особа ОСОБА_6

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 (далі-позивач, ОСОБА_5М.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративнимпозовом до Приватного нотаріуса Харківськогоміськогонотаріального округу ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, в якому просив визнати езаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.06.2017р., індексний номер: 35793929 та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку за адресою: м.Харків, вул.Толстого, 7, в м.Харкові, за ОСОБА_6 ВікторієюМиколаївною.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2017р. адміністративний позов ОСОБА_5 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування рішення – задоволено.

Визнано незаконними та скасовано рішення приватного нотаріуса ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.06.2017р., індексний номер: 35793929 та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку за адресою: м.Харків, вул.Толстого, 7, в м.Харкові, за ОСОБА_6.

Стягнуто з Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (м. Харків, вул. Квітки-Основ'яненко, 11, оф. 18) на користь ОСОБА_5 (61204, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачають.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21 червня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35793929, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності житлового будинку з реєстраційним номером 1231278863101, що розташований за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Толстого, буд.7 за ОСОБА_6.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з даним висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…>питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів<…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Положеннями ч.2 ст.4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частини 1 та 2 статті 17 КАС України визначають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття суб'єкту владних повноважень, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення приватного нотаріуса ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.06.2017р., індексний номер: 35793929 та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку за адресою: м.Харків, вул.Толстого, 7, в м.Харкові, за ОСОБА_6.

Матеріалами справи встановлено, що у рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35793929 від 21.06.2017 року державним реєстратором не вказано підстав проведення державної реєстрації.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №95986365 від 31.08.2017 року підставою виникнення права власності на ? житлового будинку за ОСОБА_6 вказано Рішення Виконавчого комітету Київської районної у місті ОСОБА_7 ради, серія та номер: 100-8, виданий 03.06.2008, видавник: Виконавчий комітет Київської районної у місті ОСОБА_7; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15.10.2009, видавник: Харківське міське бюро технічної інвентаризації.

Проте, судова колегія зауважує, що рішенням Виконавчого комітету Київської районної у місті ОСОБА_7 ради №100-8 від 03.06.2008 року було запропоновано як гр.ОСОБА_5 (позивач по справі), так і гр.ОСОБА_6 (третя особа по справі) звернутися до КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” з питанням про оформлення свідоцтва про право власності на житловий будинок літ. “А-2” по вул. Толстого, 7.

На підставі Розпорядження Київської районної у місті ОСОБА_7 ради №933 від 11.07.2008 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.08.2008 року Серія САС №071593 на житловий будинок літ. “А-2” за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Толстого, буд.7.

Разом з тим, ОСОБА_6 листом №2331226 від 26.06.2008 року КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” відмовило у надані листа до Київської районної у місті ОСОБА_7 ради стосовно видачі їй свідоцтва про право власності на житловий будинок літ. “А-2” за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Толстого, буд.7.

Доказів оскарження вказаної відмови суду надано не було.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2015 року К/800/10189/14 касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_6 до Харківської міської ради, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_9, комунальне підприємство “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсним та скасування розпорядження суб'єкта владних повноважень задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Київської районної у м. Харкові ради № 933 від 11 липня 2008 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.10.2015 року по справі №640/8724/15 визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.07.2008 р. серії САС №071593, видане Головою Київської районної у місті ОСОБА_7 ради, про право власності ОСОБА_5 на житловий будинок літ. “А-2”, загальною площею 1513,0 кв.м., житловою площею 256,1 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Толстого, буд.7. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на житловий будинок літ. “А-2”, що розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Толстого, буд.7.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №95986365 від 31.08.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором ОСОБА_10 24.04.2017 року внесено запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на житловий будинок літ. “А-2”, що розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Толстого, буд.7, на підставі рішення суду, серія та номер: 640/8724/15-ц, виданий 12.10.2015, видавник: Київський районний суд м. Харкова; рішення суду, серія та номер: 640/8727/14-ц, виданий 26.05.2016, видавник: Апеляційний суд Харківської області; ухвала суду, серія та номер: б/н, виданий 24.04.2017, видавник: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Проте, відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.05.2010 року по справі №2-1212/10/10 встановлено, що за ОСОБА_9 визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки та на 1/2 частину житлового будинку літ. “А-2”, розташованих по вул. Льва Толстого в м. Харкові. 06 червня 2017 року державним реєстратором ОСОБА_11 проведено державну реєстрацію права власності на 1/2 житлового будинку літ. “А-2”, що розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Толстого, буд.7, за ОСОБА_9, підстава виникнення права власності: рішення суду, серія та номер: 2-1212/10/15, виданий 25.05.2010, видавник: Київський районний суд м. Харкова. Зазначене судове рішення та рішення про державну реєстрацію права власності ніким не оскаржено та не скасовано.

Отже, ОСОБА_9 має певні права на житловий будинок літ. “А-2”, що розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Толстого, буд.7, отже вказаний житловий будинок є спірним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у в межах даної адміністративної справи предметом спору є не стільки правомірність рішення державного реєстратора, скільки право власності на спірні приміщення.

Для вирішення даного спору необхідно встановити чиї порушені права, а відповідно, хто є власником вищевказаного приміщення.

Таким чином, в даному випадку спір фактично стосується оспорювання права власності на нерухоме майно, тобто цивільного права, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначених обставин та норм процесуального права судова колегія вважає, що спір, який виник між сторонами щодо проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_6, не належить до юрисдикції адміністративних удів, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України до справ адміністративної юстиції відносяться лише публічно-правові спори.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2017р. по справі № 820/2675/17 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 третя особа ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2017 р.