Постанова № 70546120, 24.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2017 року № 826/6714/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни (далі - відповідач-1 ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправним і неправомірним не визнання (відхилення) відповідачем-1 та відповідачем-2 в повному обсязі заявлених позивачем до ПАТ КБ «Надра» кредиторських вимог другої черги на суму 271 501,83грн. та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ КБ «Надра»;

- зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» на суму 271 501,83грн., як вимоги кредитора другої черги та внести їх до реєстру акцептованих кредиторських вимог ПАТ «КБ «Надра».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2016 суддею Данилишин В.М. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку із припиненням повноважень у судді Данилишина В.М. 04.04.2017 на підставі «Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах» справу №826/6714/16, передано на розгляд головуючому судді Смолію І.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2016 суддею Смолієм І.В. прийнято справу до свого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на її думку, її має бути включено до другої черги кредиторів Банку. Зазначила, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства не включено ОСОБА_1 до другої черги кредиторів Банку, що позбавляє позивача можливості отримати належні їй кошти в сумі 271 501,83грн, що, в свою чергу, порушує її майнові права.

Відповідач-1 заперечив по суті заявлених позовних вимог, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилаючись на те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, обґрунтовуючи це тим, що вони пов'язані із стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, а не належної йому заробітної плати., та зазначив відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату плаці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не віднесено до основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Представник відповідач-2 в свої запереченнях зазначив, що Виконавча дирекція Фонду, лише затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів та змін до нього, зобов'язання Фонду гарантування включити до реєстру вимоги позивача є передчасними , оскільки відомості щодо нього відсутні у Фонду.

У Фонду відсутні будь-які первині документи по вкладникам і тому при затвердженні реєстру акцептованих вимог кредиторів та змін до нього використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою реєстрі акцептованих вимог кредиторів.

В судове засідання 07.09.2017 не прибув представник позивача та представник відповідача-2, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Згідно з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.07.2015 по справі №761/16065/15-ц, позов про стягнення не нарахованої та не виплаченої додаткової заробітної плати(оплати за роботу в вихідні дні), компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено.

Стягнути з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_4 компенсацію (оплату праці) за роботу в неробочі дні 27 грудня 2008 року (субота), 28 грудня 2008 року (неділя) та 17 січня 2009 року (субота), 18 січня 2009 року (неділя), 24 січня 2009 року (субота), 25 січня 2009 року (неділя) в сумі 2 035 грн., 67 коп.

Стягнути з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_4 компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з несвоєчасною її виплатою за період з березня 2009 року по травень 2015 року включно від належної позивачеві оплати за роботу в неробочі дні 27 грудня 2008 року (субота), 28 грудня 2008 року (неділя) та 17 січня 2009 року (субота), 18 січня 2009 року (неділя), 24 січня 2009 року (субота), 25 січня 2009 року (неділя) - в сумі 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн.

Стягнути з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 лютого 2009 року по 04 червня 2015 року, який становить 267 845грн. 77 коп.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02.12.2015, змінено резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2015 року доповнено абзацом шостим, зазначивши в резолютивній частині рішення, що сума стягнутих з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_4 коштів, визначена судом без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

На підставі постанови Правління Національного банку України №83 від 05.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №26 від 05.02.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015 включно.

На підставі постанови Правління НБУ №356 від 04.06.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №113 від 05.06.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) рішення №113 від 05.06.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 12.06.2015 розпочав виплату коштів вкладникам даного банку (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1971-1339-fond-harantuvannya-vkladiv-fizychnyh-osib-rozpochynae-vyplaty-koshtiv-vkladnykam-pat-kb-nadra).

Так, для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «НАДРА» з 12.06.2015 до 23.07.2015 включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».

Між тим, Фондом також у вказаному оголошенні було зауважено, що відшкодування вкладникам ПАТ «КБ «НАДРА», які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 12.06.2015 до 23.07.2015, здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Водночас рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №616 від 28.04.2016 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» на два роки по 04.06.2018 включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. строком на два роки по 04.06.2018 включно.

Як встановлено судом, інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «НАДРА» опубліковано в газеті «Голос України» № 103 (6107) від 12.06.2015, а також на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1972-1340-do-uvahy-vkladnykiv-pat-kb-nadra).

При цьому у даному оголошенні серед іншого містилась інформація також про те, відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Позивач звернулась з заявою про задоволення вимог кредитора 08.07.2015 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку в ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О., яка прийнята 10.07.2015 за номером №2699/893. В якій просила включити вимогу в розмірі 271 501,83грн, які складаються з зобов'язань ПАТ КБ «Надра» по виплаті сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці. до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості.

Листом №22-7-29138 від 10.11.2015 Уповноважена особа повідомила позивача про те, що на підставі пункту 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) не визнані в повному обсязі у зв'язку з не підтвердженням даних вимог фактичними балансовими даними, та документами, що містяться у розпорядженні Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи протиправним і неправомірним не визнання (відхилення) Відповідачами в повному обсязі заявлених позивачем до ПАТ КБ «Надра» кредиторських вимог на суму 271 501,83 грн та вбачаючи наявність підстав для зобов'язання відповідачів акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» на суму 271 501,83 грн, як вимоги кредитора 2 черги та включити їх до акцептованих кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра», позивач звернулась до суду з даним позовом.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 244І Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частиною першою статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у зазначеній постанові зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Проте, проаналізувавши положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд приходить висновком, що ним регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку господарського судочинства.

Однак, суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказаний Закон є спеціальним, яким в свою чергу врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Системний аналіз положень вищезазначеного Закону дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає і, як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі чи закриття провадження у справі з підстав непідсудності.

Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.

Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.

Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення ліквідації банку, передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон).

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону

У відповідності до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1)визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2)відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Згідно з статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Зокрема, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівникам і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.

Вказаний перелік черговості кредиторів є вичерпним, а Закон не передбачає більш широкого його тлумачення.

Надаючи правову оцінку обставинам щодо наявності/відсутності у ПАТ «КБ «Надра», в рамках спірних правовідносин, зобов'язань перед позивачем, які охоплюються положеннями пункту 2 частини 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд зазначає наступне.

За правилами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено Шевченківським районним судом м. Києва та Апеляційним судом міста Києва інстанції по справі № 761/1/15-ц, ОСОБА_1 працювала у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» на посаді радника Відділу індивідуального коучингу Центру коучингу та супроводження Управління розвитку персоналу Департаменту управління персоналом в ПАТ «КБ «Надра »та була звільнена наказом №79-п від 13.02.2009.

Письмовим розпорядженням віце - президента банку №549 від 25.12.2008 «Про впровадження нового продукту та проведення семінарів для співробітників банку» передбачено впровадження нового продукту «Від тисячі до мільйону один крок» і проведення у зв'язку з цим з 27.12.2008 по 30.12.2008 семінарів по даному продукту для співробітників банку Департаментом управління персоналом та Департаментом змін та інновацій роздрібної мережі ВАТ «КБ «Надра».

Відповідно до додатку № 33 до розпорядження №549 від 25.12.2008 ОСОБА_1, у період з 27.12.2008 по 30.12.2008 направлялася для проведення семінарі у Львівському Регіональному управлінні ВАТ КБ «Надра». Встановлено, що 27.12.2008 по 30.12.2008 є неробочими днями - субота та неділя відповідно.

Віце - президентом банку 06.01.2009 видано розпорядження №3 «Про впровадження нового продукту на площадках продажу», відповідно до якого у зв'язку з впровадженням нового продукту «Від тисячі до мільйону один крок» з 12.01.2009 по 28.01.2009 встановлено обов'язок направити співробітників згідно додатку 1. Відповідно до додатку № 1 до вказаного розпорядження позивач. з 12.01.2009 по 28.01.2009 направлялася для проведення семінарі в Львівському Регіональному управлінні ВАТ «КБ «Надра».

Неробочими днями в цей період були 17.01.2009 (субота), 18.01.2009 (неділя), 24.01.2009 (субота), 25.01.2009. (неділя).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», компенсація за роботу у неробочі дні є додатковою заробітною платою як робота понад установлені норми.

Незважаючи на вимоги чинного законодавства ПАТ «КБ «Надра» не здійснило оплату роботи ОСОБА_1 у вихідні дні в подвійному розмірі; інший день відпочинку їй також не надавався; компенсацію при звільненні також не виплачено.

Враховуючи зазначені обставини, суди дійшли висновку про необхідність стягнення з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 компенсації за роботу у вихідні дні в розмірі 2035,67грн.

Згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку визначеному чинним законодавством.

Оскільки судами встановлено порушення з боку відповідача прав позивача щодо оплати компенсації за роботу у вихідні дні, суди вирішили стягнути з Банку на користь ОСОБА_1 компенсацію (індексації) втрати частини заробітної плати в сумі 1 620,00грн.

Також судами по справі №761/16065/15-ц, встановлено, що оскільки ПАТ КБ «Надра» в день звільнення позивача не проведено виплату компенсації за роботу у вихідні дні, то стягненню з Банку також підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.02.2009 по 04.06.2015 в сумі 267 845,77грн.

Враховуючи обставини, встановлені судами в рамках справи №761/16065/15-ц, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що сума коштів в розмірі 271 501,83грн, зазначена позивачем в заяві про задоволення вимог кредитора, є грошовою вимогою щодо заробітної плати, що виникла із зобов'язань банку перед працівником і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

При цьому, суд відхиляє доводи Уповноваженої особи з приводу того, що кредиторські вимоги позивача виникли з рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/16065/15-ц від 21.07.2015, оскільки на час подання заяви про визнання кредиторських вимог вказане рішення не набрало законної сили, то у відповідача 1 не було підстав для визнання кредиторських вимог, враховуючи наступне.

Так, відповідачем 1 залишено поза увагою те, що вимоги позивача виникли не з рішення суду, а з трудових відносин, трудового договору та обов'язків, встановлених для ПАТ «КБ «Надра», як сторони трудового договору законодавством про працю та про оплату праці.

При цьому, як вже зазначалось, судами по справі №761/16065/15-ц встановлено порушення Банком трудового законодавства.

Заявлені позивачем кредиторські вимоги виникали з трудового договору та із актів законодавства про працю, а саме із вимог, встановлених статтями 47, 72, 95, 107, 117 КЗпП України, статтею 30 Закону України «Про оплату праці», тобто із вимог по зобов'язання ПАТ «КБ «Надра», що випливали з трудових відносин.

В даному випадку, рішення Шевченківського районного суду м. Києва лише підтвердило існування грошових вимог позивача, а не було підставою їх виникнення.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 по справі №6-43цс14 за позовом ОСОБА_8 (ОСОБА_8) до ПАТ КБ «Надра» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексу інфляції та трьох процентів річних: «З рішення суду про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку зобов'язальні правовідносини не виникають».

В постанові від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15 Верховний Суд України також вказав на те, що: «З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність».

Згідно висновку Верховного Суду України в Постанові від 14.11.2012 у справі №6-139цс12, вимоги про стягнення середнього заробітку є вимогами, пов'язаними із виплатою заробітної плати. Затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці та відноситься до структури заробітної плати.

За таких обставин Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про те, що Уповноважено особою протиправно не визнано (відхилено) в повному обсязі заявлені позивачем до ПАТ КБ «Надра» кредиторські вимоги на суму 271 501,83грн та не внесено таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ КБ «Надра», внаслідок чого позовній вимоги в цій частині підлягають задоволенню, в частині, що стосується Уповноваженої особи.

Позовні вимоги в частині протиправного не визнання (відхилення) кредиторських вимог Фондом, задоволенню не підлягають, як такі, що є необґрунтованими, адже відповідно до статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не наділений повноваженнями щодо відхилення кредиторських вимог, внаслідок чого відповідач-2 не міг порушити права позивача в цій частині.

Стосовно позовних вимог про зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» на суму 271 501,83грн., як вимоги кредитора 2 черги та внести їх до акцептованих кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10 частини 1 та пункту 1 частини 5 статті 12, а також на виконання пункту 13 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №2 від 05.07.2012 затверджене Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) (далі - Положення № 2 від 05.07.2012).

Згідно з вимогами пункту 4.20 глави 4 розділу V Положення №2 від 05.07.2012, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку протягом семи днів із дня розміщення інформації про початок процедури ліквідації в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону має повернути кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку. Одночасно уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку повідомляє кредиторів про початок процедури ліквідації та про строк, протягом якого вони мають право заявити про свої вимоги до неплатоспроможного банку, а також зазначає адресу для їх надсилання.

Відповідно до пункту 4.25 Положення №2 від 05.07.2012 протягом 90 днів з дня опублікування відомостей у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі, якщо вони непідтверджені фактичними даними, що є в розпорядженні уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, та в разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, установлених цим Положенням та актами Фонду.

Згідно з пунктом 4.25 розділу 4 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012, реєстр вимог подається до Фонду на пронумерованих, прошнурованих (прошитих) аркушах та засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку і відбитком печатки банку.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (п. 4.26).

До реєстру акцептованих вимог кредиторів, що подається на затвердження виконавчій дирекції Фонду, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку додається копія оголошення про початок процедури ліквідації та про строк, протягом якого кредитори мали право заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку, із зазначенням адреси для їх надсилання (п. 4.27).

Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації (п. 4.28).

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в процедурі ліквідації не підлягають і вважаються погашеними (п. 4.29).

Пунктом 4.31 глави 4 розділу V Положення №2 від 05.07.2012 визначено, що у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів; документів, які відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогами кредиторів, яких включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів; письмової відмови кредитора від вимог; клопотання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку про виправлення помилки, допущеної нею чи попередньою уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку під час акцептування вимог кредиторів.

Фонд за потреби має право вимагати від уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.

Тобто, після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб акцептованих вимог кредиторів, уповноважена особа має право лише вносити пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторські вимоги позивача не визнані та включені до акцептованого реєстру кредиторів, у зв'язку із тим, що Уповноважена особа не визнана суму в розмірі 271 501,83грн, як грошову вимогою щодо заробітної плати, що виникла із зобов'язань банку перед працівником і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час за результатом дослідження наявних у справі документів, а також вивчення повідомлених сторонами обставин, суд дійшов висновку про помилковість вказаних доводів Уповноваженої особи та, як наслідок, протиправності не визнання (відхилення) кредиторських вимог Уповноваженою особою.

Отже, враховуючи подання позивачем заяви про визнання кредиторських вимог у порядку, встановленому статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», беручи до уваги протиправність відхилення кредиторських вимог позивача, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни включити вимоги позивача до ПАТ «КБ «Надра» на суму 271 501,83грн, як вимоги кредитора другої черги.

При цьому, керуючись частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача у даній справі, доцільним є зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкову Ірину Олександрівну внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб акцептувати (визнати) вимоги позивача як кредитора та внести їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів, то суд відмовляє у їх задоволенні, так як до повноважень виконавчої дирекції Фонду відповідно до частини 3 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» входить саме затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.25 Положення №2 від 05.07.2012 складення реєстру акцептованих вимог кредиторів (тобто і вирішення питання щодо включення чи не включення кожної конкретної вимоги до згаданого реєстру) відноситься до повноважень уповноваженої особи Фонду.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідачам подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У рішенні №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Приймаючи до уваги обставини справи суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Суд вважає за доцільне встановити відповідачу строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, а також виходячи з наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх часткового задоволення.

Беручи до уваги вимоги частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частити вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним не визнання (відхилення) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюковою Іриною Олександрівною в повному обсязі заявлених ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» кредиторських вимог на суму 271 501,83грн та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкову Ірину Олександрівну внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів та включити вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на суму 271 501,83грн (двісті сімдесят одна тисяча п'ятсот одна грн. 83 копійки), як вимогу кредитора другої черги.

4. Встановити для Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюковій Ірині Олександрівні строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,21грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій