Постанова № 70545869, 22.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2017 року № 826/8115/17

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (надалі - ПАТ «Банк «Київська Русь», позивач) з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва головного територіального управління юстиції у м.Києві (надалі - Подільське ВДВС, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, саме постанови віл 27.02.2017 року ВП №50301662 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, а тому остання підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідачем заперечень проти позову суду не надано, в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце провадження повідомлений належним чином.

В судовому засіданні відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Вважаючи постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.02.2017 року ВП №50301662 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

При цьому, в обґрунтування строків звернення з даними позовними вимогами до суду, позивачем вказано, що про факт винесення оскаржуваної постанови останньому стало відомо після отримання 13.06.2017 року зазначеної постанови, яка направлена на адресу позивача лише 09.06.2017 року.

Згідно з ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ч.1 та 2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

У той же час, ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Враховуючи факт звернення позивача з даним позовом до суду 23.06.2017 року (штамп на конверті), а також наявних матеріалах справи доказів вручення позивачу оскаржуваної постанови від 27.02.2017 року лише 13.06.2017 року, суд дійшов до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Крім того, витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч.2 ст.42 даного Закону).

Частиною 3 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 від 02.04.2012 року, із змінами та доповненнями, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (п.5 ч.1 ст.3 Закону), тобто постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчим документом.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №50301662 винесена 27.02.2017року, направлена на адресу боржника 09.06.2017 року, що підтверджується штапелем поштового зв'язку на конверті, та отримана останнім 13.06.2017 року.

Тобто, оскаржувана постанова направлена на адресу позивача з порушенням строків передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5.

Згідно з вимогами ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправною та скасування постанови Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.02.2017 року ВП №50301662.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати прийняту державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Ясінською Катериною Михайлівною постанову від 27.02.2017 року ВП №50301662 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві (код ЄДРПОУ 34482497) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 24214088) судові витрати у розмірі 3200грн. 00коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій