Постанова № 70545861, 22.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2017 року № 826/4891/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0001661401 від 13.03.2017 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фактор Нафтогаз») звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001661401 від 13.03.2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 20.04.2017 року.

Судове засідання, призначене на 20.04.2017 року, судом відкладалось на 17.05.2017 року.

В судовому засіданні 17.05.2017 року представник позивача та представник відповідача не заперечували проти переходу у письмове провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України суд Ухвалою від 17 травня 2017 року перейшов в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 29.12.2016 року по 17.02.2017 року службовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 року за результатами перевірки було складено акт №65/26-15-14-01-05/36134497.Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушено вимоги п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 -VI зі змінами та доповненнями, п. З підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України із врахуванням змін внесених Законом України від 24.05.2012року №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», із змінами та доповненнями, що призвело до завищення від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму у розмірі - 4922329,0грн, в тому числі по періодам: 2-3 квартали 2011р на суму-4922329,0грн. 2-4 квартал 2011р на суму-4922329,0грн. 1 квартал 2012р на суму-4922329,0грн, 1 півріччя 2012р на суму-1230582,0 грн, оскільки позивачем включено до складу доходів суму безнадійної заборгованості в розмірі 14 104 750, яка утворилась при взаємовідносинах з ТОВ «Велтайм».

За результатами вищезазначених висновків, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001661401 від 13.03.2017 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в акті перевірки п.3. зазначено, що підприємством за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016р. занижено «інші фінансові доходи», до складу фінансових доходів не включено і різницю між: номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, перерахованих за продукцію (товари, роботи, послуги) та справедливою вартістю (така різниця визначається доходом у вигляді процентів).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі - ПБО 10). Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності дебіторської заборгованості необхідно враховувати вимоги інших ПБО:

ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»,

ПБО 2 «Баланс»,

ПБО 14 «Оренда»,

ПБО 19 «Об'єднання підприємств»,

ПБО 21 «Вплив змін валютних курсів»,

ПБО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Питання визнання дебіторської заборгованості згідно з ПБО охоплює відповідність критеріям визнання та визначенню дебіторської заборгованості.

Критерії визнання дебіторської заборгованості аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо

існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та

може бути достовірно визначена її сума.

Особливістю визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги є те, що вона визнається одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт чи послуг. Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу (ПБО 15, п.8):

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена.

Момент передачі ризиків й вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію, товари, роботи, послуги визначається на основі вивчення угоди поставки продукції (товару, послуг), яка укладена між підприємством та покупцем, та обставин операції.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги виник_,, коли підприємство реалізує продукцію (товари, роботи, послуги) в кредит (з відстрочкою платежу). Така дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Сума доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг визначається угодою між продавцем та покупцем як справедлива вартість компенсації, яку отримали, чи яка підлягає отриманню.

Судом встановлено, ТОВ «Фактор Нафтогаз» за реалізовані (продані) товари за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016р. додаткових угод з покупцями про відстрочення платежу не заключав.

Зазначена в акті дебіторська заборгованість, виникла в результаті здійснення попередньої оплати постачальникам для подальшого отримання товару. Дана заборговану а обліковується на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" і в балансі зазначена в рядку 1155 «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Отже, ТОВ «Фактор Нафтогаз» в період з 01.01.2015р. по 30.09.2016р. при формуванні рядка 2220 Інші фінансові доходи «Звіту про фінансові результати» п.10, п.30 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», п.7 П(С)БО 15 «Дохід», п.6 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 16 «Витрати», затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р.за № 318. Інші фінансові доходи, які включають відсотки отримані не занижено і за 2015р вони становлять 1288 грн., а за 9 місяців 2016р. - 13 160 грн. Разова перевіряємий період інші фінансові доходи становлять - 14 448 грн.

За порушення, викладені в п.3.2.2. акта перевірки та на порушення п. 138.2 cт. 138 пп. 139.1.9. п. 139.1 cт. 139 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта було віднесено витрати у сумі 3 270 834 грн., не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Нафто - Зеларт» ТОВ «Подол - Сіті».

Відповідно до матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафто газ» (далі - постачальник) та ТОВ «КОМПАНІЯ «НАФТО-ЗЕЛАРТ» (далі - покупець) 31.03.2014 року було укладено договір № 31 - 03 - 14НЗ (далі - Договір - 1), предметом якого є поставка нафтопродуктів.

Пунктом 6.1. Договору - 1 передбачено, що ПОКУПЕЦЬ зобов'язується оплатити вартість Товару в наступному порядку: 50 % вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 45 % вартості Товару - протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 5 % вартості Товару - вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту отримання Товару. На виконання умов Договору - 1, покупцем було перераховано на користь постачальника грошові кошти у сумі 3 900 000,00 гривень. Вказаний факт

підтверджується належним чином оформленим платіжним дорученням.

Відповідно до п. 1.3. Договору - 1 строк поставки Товару - 40 (сорок) календарних днів з моменту підписання цього договору. Відповідно до додаткових угод, укладених до договору сторонами відтерміновувалися строки поставки пального.

Крім того, між ТОВ «Фактор Нафтогаз» (далі - постачальник) та ТОВ «КОМПАНІЯ «НАФТО-ЗЕЛАРТ» (далі- покупець) 31.03.2014 року було укладено договір № 310314НЗ (далі - Договір - 2), предметом якого є поставка нафтопродуктів.

Пунктом 6.1. Договору - 2 передбачено, що ПОКУПЕЦЬ зобов'язується оплатити вартість Товару в наступному порядку: 50 % вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 45 % вартості Товару -N протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 5 % вартості Товару - вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту отримання Товару.

На виконання умов Договору - 2, покупцем було перераховано на користь постачальника грошові кошти у сумі 3 600 000,00 гривень. Вказаний факт підтверджується належним чином оформленим платіжним дорученням.

Відповідно до п. 1.З. Договору - 2 строк поставки Товару - 40 (сорок) календарних днів з моменту підписання цього договору. Відповідно до додаткових угод, укладених до договору сторонами відтерміновувалися строки поставки пального.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (далі - постачальник) та ТОВ «КОМПАНІЯ «НАФТО -ЗЕЛАРТ» (далі- покупець) 31.03.2014 року було укладено договір № 28/03-14НЗ (далі - Договір - 3), предметом якого є поставка нафтопродуктів.

Пунктом 6.1. Договору - 3 передбачено, що ПОКУПЕЦЬ зобов'язується оплатити вартість Товару в наступному порядку: 50 % вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 45 % вартості Товару - протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 5 % вартості Товару - вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту отримання Товару.

На виконання умов Договору - З, покупценм було перераховано на користь постачальника грошові кошти у сумі 4 330 000,00 гривень. Вказаний факт підтверджується належним чином оформленим платіжним дорученням.

Відповідно до п. 1.3. Договору - 3 строк поставки Товару - 40 (сорок) календарних днів з моменту підписання цього договору. Відповідно до додаткових угод, укладених до договору сторонами відтерміновувалися строки поставки пального.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (далі - постачальник) та ТОВ «КОМПАНІЯ «НАФТО-ЗЕЛАРТ» (далі- покупець) 25.06.2014 року було укладено договір № 2506 (далі - Договір - 4), предметом якого є поставка нафтопродуктів.

Пунктом 6.1. Договору - 4 передбачено, що ПОКУПЕЦЬ зобов'язується оплатити вартість Товару в наступному порядку: 50 % вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 45 % вартості Товару - протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 5 % вартості Товару - вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту отримання Товару.

На виконання умов Договору - 4, покупцем було перераховано на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА грошові кошти у сумі 2 000 000,00 гривень. Вказаний факт підтверджується належним чином оформленим платіжним дорученням.

Відповідно до п. 1.3. Договору - 4 строк поставки Товару - 40 (сорок) календарних днів з моменту підписання цього договору. Відповідно до додаткових угод, укладених до договору сторонами відтерміновувалися строки поставки пального.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (далі - постачальник) та ТОВ «КОМПАНІЯ «НАФТО-ЗЕЛАРТ» (далі- покупець) 24.09.2014 року було укладено договір № 240914 (далі - Договір - 5), предметом якого є поставка нафтопродуктів.

Пунктом 6.1. Договору - 5 передбачено, що ПОКУПЕЦЬ зобов'язується оплатити вартість Товару в наступному порядку: 50 % вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 45 % вартості Товару - протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 5 % вартості Товару - вартості Товару - протягом 7 (семи) банкіських днів, з моменту отримання Товару.

На виконання умов Договору - 5, покупцем було перераховано на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА грошові кошти у сумі 1 800 000,00 гривень. Вказаний факт підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 1.З. Договору - 5 строк поставки Товару - 40 (сорок) календарних днів з моменту підписання цього договору. Відповідно до додаткових угод, укладених до договору, сторонами відтерміновувалися строки поставки пального.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (далі - постачальник) та ТОВ «КОМПАНІЯ «НАФТО -ЗЕЛАРТ» (далі- покупець) 25.09.2014 року було укладено договір № 250914 (далі -Договір - 6), предметом якого є поставка нафтопродуктів.

Пунктом 6.1. Договору - 6 передбачено, що ПОКУПЕЦЬ зобов'язується оплатити вартість Товару в наступному порядку: 50 % вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 45 % вартості Товару - протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 5 % вартості Товару - вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту отримання Товару.

На виконання умов Договору - 6, покупцем було перераховано на користь постачальника грошові кошти у сумі 2 000 000,00 гривень. Вказаний факт підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 1.3. Договору - 6 строк поставки Товару - 40 (сорок) календарних днів з моменту підписання цього договору. Відповідно до додаткових угод, укладених до договору сторонами відтерміновувалися строки поставки пального.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (далі - постачальник) та ТОВ «КОМПАНІЯ «НАФТО-ЗЕЛАРТ» (далі- покупець) 26.09.2014 року було укладено договір № 260914 (далі -Договір - 7), предметом якого є поставка нафтопродуктів.

Пунктом 6.1. Договору - 7 передбачено, що ПОКУПЕЦЬ зобов'язується оплатити вартість Товару в наступному порядку: 50 % вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 45 % вартості Товару - протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів, з моменту підписання цього договору; 5 % вартості Товару - вартості Товару - протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту отримання Товару.

На виконання умов Договору - 7, покупцем було перераховано на користь постачальника грошові кошти у сумі 1 600 000,00 гривень. Вказаний факт підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 1.З. Договору - 7 строк поставки Товару - 40 (сорок) календарних днів з моменту підписання цього договору. Відповідно до додаткових угод, укладених до договору сторонами відтерміновувалися строки поставки пального.

У зв'язку із невиконанням договірних зобов'язань ТОВ «Фактор Нафтогаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з метою стягнення заборгованості.

Так, у справі № 910/10405/15, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нафто-Зеларт" (01022, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 57, літера Б, ідентифікаційний код 24762050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (01022, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 57, літера Б, ідентифікаційний код 26124497) 11 830 000,00 грн. та судовий збір у сумі 72 080,00.

Так, справа № 910/10405/15 було видано наказ про примусове виконання рішення суду. Зазначений наказ було направлено до державної виконавчої служби України, на підставі якого було відкрито виконавче провадження Документи, що підтверджують вказані обставини наявні у матеріалах справи.

Також, в матеріалах справи міститься копія рішення по аналогічній справі №910/14147/15, спір між: сторонами справи виник у зв'язку із тим, що відповідач у встановлені п. 1.3 договорів постачання терміни товар позивачеві не поставив, суму передньої оплати останньому не повернув. Наведені обставини призвели до звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 7400000,00 грн.»

На виконання від 30.06.2015 року, справа № 910/14147/15 було видано наказ про примусове виконання рішення суду. Зазначений наказ було направлено до державної виконавчої служби України, на підставі якого бу"ло відкрито виконавче провадження. Документи, що підтверджують вказані обставини наявні у матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року було порушено провадження у справі №910/32563/15 про банкрутство ТОВ «КОМПАНІЯ «НАФТО-ЗЕЛАРТ». Кредиторські вимоги ТОВ «Фактор Нафтогаз» на суму, стягнення якої передбачено зазначеними вище Рішеннями Господарського суду міста Києва визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів.

На даний момент провадження у справі про банкрутство ще не завершене, у зв'язку із чим є всі підстави вважати, що за наслідками відповідних процедур ТОВ «Фактор Нафтогаз» отримає грошові кошти від реалізації активів боржника.

Щодо правовідносин із ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ», суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальність "Фактор Нафтогаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" було укладено договір № ФН-ФК-20-01-10 (надалі -договір), за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар паливно-мастильні матеріали, загальна кількість якого, часткове співвідношення, одиниці виміру та ціна визначаються сторонами у додаткових угодах та/або видаткових накладних, а позивач зобов'язався прийняти та протягом тридцяти банківських днів з моменту укладання відповідної додаткової угоди оплатити поставлений товар (п.п. 1.1., 1.2., 2.1. договору).»

На виконання умов договору та відповідно до додаткових угод №№ 1-4 від 23.09.2010 відповідач частково поставив позивачу товар, передбачений договором, на загальну сум у 4 173 692,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000022 від 01.09.2011, №РН-0000023 від 26.09.2010, №РН-0000001 від 15.02.2010.

Як свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення, позивач на виконання умов договору сплатив відповідачу 22 726 170,27 грн.

14.12.2010 сторонами була підписана додаткова угода, згідно із якою за згодою сторін було розірвано договір і додаткові угоди до нього №№1-4 від 23.09.2010 та передбачено зобов'язання відповідача у строк до 30.09.2011 повернути позивачу грошві кошти, які були отримані ним як попередня оплата за товар.

Враховуючи той факт, що паливо - мастильні матеріали на суму попередньої оплати, стягнення якої передбачено зазначеним вище рішенням Господарського суду міста Києва, не були поставлені на користь ТОВ «Фактор Нафтогаз», відповідно вони у подальшому не могли бути реалізовані. Проте, зазначений правочин укладався з метою придбання пального та подальшої його реалізації контрагентам Позивача з метою отримання прибутку.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2013 року, справа № 19/906/68/13-г товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал», ідентифікаційний код 3187118 - визнати банкрутом. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 року було, зокрема, припинено процедуру ліквідації ТОВ «Фактор Капітал» (смт. Черняхів, Житомирської області), передбачену ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом» (в редакції, чинній до 18.01.2013р. включно) та перейдено до загальних судових процедур у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22 травня 2014 року було затверджено реєстр вимог кредиторів до складу яких була включена, в тому числі і сума, стягнення якої передбачене згаданим вище рішенням Господарського суду міста Києва.

На даний момент провадження у справі про банкрутство ще не завершене, у зв'язку із чим є всі підстави вважати, що за наслідками відповідних процедур ТОВ «Фактор Нафтогаз» отримає грошові кошти від реалізації активів боржника.

Щодо правовідносин із ТОВ «ФАКТОР ЕКСІМ», суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР НАФТОГАЗ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР ЕКСІМ»(продавець) був укладений договір № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 p., відповідно до умов якого продавець зобов 'язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався прийняти та оплатити паливо-мастильні матеріали.

Пунктом 1.2. договору № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р. встановлено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у додаткових угодах або специфікаціях, що є додатками до договору.

Строк дії зазначеного договору - з моменту підписання сторонами даної угоди та до 31.12.2009 р.

12.11.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 13 до договору № ФЕ-ФН-20/02/09р. від 20.02.2009p., відповідно до пунктів 1, 2, 3 якої сторони погодили, що продавець зобов'язується поставити позивачу дизельне паливо ЕН-590 у кількості 1640,00 тонн загальною вартістю 10794480,00 грн.

У відповідно до пункту 3 даної додаткової угоди - строк поставки товару до 20 грудня 2009 р.

Пунктом 4 даної додаткової угоди сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах повної або часткової попередньої оплати, але в будь-якому разі на момент поставки повинно бути оплачено не менше 50 % вартості товару.

Пунктом 8 додаткової угоди № 13 до договору № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 p., зазначено, що у випадку невиконання умов додаткової угоди постачальник протягом п'яти календарних днів з моменту граничного терміну поставки, передбаченого п. З угоди (20.12.2009 p.), зобов'язаний повернути покупцю грошові кошти, отримані на виконання угоди.

На виконання умов договору № ФЕ-ФН-20/02/09 від 20.02.2009 р. та додаткової угоди №13 від 12.10.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР НАФТОГАЗ» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР ЕКСІМ» грошові кошти у сумі 10794470,55 грн., що підтверджується наступними документами: платіжним дорученням № 10400 від 11 вересня 2009р. на суму 100000,00 грн.; платіжним дорученням № 10401 від 11 вересня 2009р. на суму 263000,00 грн.; платіжним дорученням № 10402 від 11 вересня 2009р. на суму 1078000,00 грн.; платіжним дорученням № 105015 від 17 вересня 2009р. на суму 1400000,00 грн.; платіжним дорученням № 105116 від 21 вересня 2009р. на суму 51600,00 грн.; платіжним дорученням № 105362 від 29 вересня на суму 1775000,00 грн.; платіжним дорученням № 105411 від ЗО вересня 2009р. на суму 3632626,92 грн.; платіжним дорученням № 105413 від 30 вересня 2009р. на суму 42000,00 грн.; платіжним дорученням № 105953 від 21 жовтня 2009р. на суму 3049000,00 грн.

На виконання п.5 додаткової угоди до договору, відповідачем позивачу було повернено 130974,97 гри.

Актом звірки взаєморозрахунків між; ТОВ «ФАКТОР ЕКСІМ» та ТОВ «ФАКТОР НАФТОГАЗ», який підписаний представниками обох сторін, встановлено, що станом на 13.04.2010 р. заборгованість ТОВ «ФАКТОР ЕКСІМ» перед ТОВ «ФАКТОР НАФТОГАЗ» становить 10663495,58 грн.

У зв'язку з цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на підставі пункту 5 додаткової угоди № 13 до договору № ФЕ-ФН-20/02/09 10794470,55 грн. заборгованості.»

Враховуючи той факт, що паливо - мастильні матеріали на суму попередньої оплати, стягнення якої передбачено зазначеним вище рішенням Господарського суду міста Києва, не були поставлені на користь ТОВ «Фактор Нафтогаз», відповідно вони у подальшому не могли бути реалізовані. Проте, зазначений правочин укладався з метою придбання пального та подальшої його реалізації контрагентам Позивача з метою отримання прибутку.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва 16.06.2010 року було видано наказ про примусове виконання рішення суду. Зазначений наказ було направлено державної виконавчої служби України, на підставі якого було відкрито виконавче провадження

Згідно постанови Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 року, справа № 05-5-43/1913-49/272-2012, ТОВ «Фактор Ексім» визнано банкрутом. Кредиторські вимоги ТОВ «Фактор Нафтогаз» на загальну суму 10 663 495,58 гривень визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів.

На даний момент провадження у справі про банкрутство ще не завершене, у зв'язку із чим є всі підстави вважати, що за наслідками відповідних процедур ТОВ «Фактор Нафтогаз» отримає грошові кошти від реалізації активів боржника.

Крім того, у період часу з 30.09.2011 року по 18.11.2011 року співробітниками державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої було складено акт № 549/1-23-30-36134497 від 24.11.2011 року.

Жодних зауважень щодо реальності господарських операцій та законності формування податкового кредиту за наслідками описаних вище господарських операцій між вказаними вище контрагентами у акті перевірки відображено не було.

Крім того, у період часу з 20.09.2011 року по 02.11.2011 року співробітниками державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено акт № 484/1-22-20-36134497 від 09.11.2012 року.

Жодних зауважень щодо реальності господарських операцій та законності формування податкового кредиту за наслідками описаних вище господарських операцій між вказаними вище контрагентами у акті перевірки відображено не було.

Таким чином, неможливість виконання договірних зобов'язань контрагентами ТОВ «Фактор Капітал» і ТОВ «Фактор Ексім» зумовлена непередбачуваними ТОВ «Фактор Нафтогаз» обставинами, що також підтверджується рішеннями господарського суду про стягнення заборгованості.

Також, суд звертає увагу, що заборгованість ТОВ «Фактор Капітал» і ТОВ «Фактор Ексім» перед ТОВ «Фактор Нафтогаз» не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, встановленої вказаними вище нормами законодавства України, в тому числі і за ознакою спливу строку позовної давності, оскільки ця заборгованість визнана судом кредиторською заборгованістю ТОВ «Фактор Капітал» і ТОВ «Фактор Ексім» у судових процедурах про визнання зазначених підприємств банкрутами, тоді як за зазначеною ознакою заборгованість стає безнадійною в разі коли кредитор не звернувся в суд з позовом про стягнення боргу.

Стосовно відносин із ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ», суд зазначає наступне.

У період часу з 24.04.2013 року по 25.04.2013 року службовою особою державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Фактор Нафтогаз» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ространснафтопродукт» за період серпня 2012 року, в результаті якої було складено акт від 25.04.2013 року, № 268/1-22-80-36134497, далі - Акт. У висновках Акту зазначено про те, що перевіркою встановлено порушення вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ «Фактор Нафтогаз» за серпень 2012 року занижено суму податку на додану вартість на суму 3 516 666,00 гривень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 27 травня 2015 року підтверджено законність постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року у справі №826/13689/13-а, якою було скасовано податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2013 року № 0004962280, виписаного на підставі акта податкової перевірки від 25.04.2013 року, № 268/1-22-80-36134497.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Фактор Нафитогаз» і ТОВ «Бізнес Капітал» суд встанови наступне.

Між вказаними підприємствами було укладено договір поставки нафтопродуктів № 260613, на виконання умов якого ТОВ «Фактор Нафтогаз» було здійснено попередню оплату. У зв'язку із неможливістю виконання договірних зобов'язань, між зазначеними підприємствами та ТОВ «БАСА -ТРЕЙД» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фактор Нафтогаз» відступило на користь ТОВ «БАСА -ТРЕЙД» право вимоги, належне відповідно до умов договору №260613. За наслідками підписання вказаного договору між ТОВ «Фактор Нафтогаз» і ТОВ «БАСА -ТРЕЙД» було підписано угоду про зарахування однорідних грошових вимог.

Щодо господарських операцій із ТОВ «Маранта, LTD».

08.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маранта, LTD» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (Покупець) було укладено договір № 080611, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає Товар, а саме дизельне паливо ЕН-590, у кількості 550,00 тонн, загальною вартістю 5 392 200,00 грн.

Строк поставки Товару - до 30.09.2011 року (п. 1.З. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару на наступних умовах: - не менше 50% вартості Товару - протягом 20 (двадцяти) календарних днів, з моменту укладання цього Договору; - залишок вартості Товару - протягом ЗО календарних днів з моменту поставки Товару.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і проставленням печаток сторін та діє до кінця календарного року, у якому було підписано Договір (п. 11.6. договору).

Згідно п. 11.6.1. договір, вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не надійшло письмового повідомлення про бажання припинити договірні відносини.

На виконання умов даного договору позивачем було перераховано відповідачу 5 305 776,17 гри., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

22.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маранта, LTD» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (Покупець) було укладено договір № 22/02/12, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає Товар, а саме бензин неетельований RON 95 Д( 4839:2007, у кількості 55,00 тонн, загальною вартістю 694 100,00 гри.

Строк поставки Товару - протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, розмір якої не повинен бути меншим 50% вартості Товару, визначеної умовами цього договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару на наступних умовах: - не менше 50% вартості Товару - протягом 20 (двадцяти) календарних днів, з моменту укладання цього Договору; - залишок вартості Товару - протягом ЗО календарних днів з моменту поставки Товару.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і проставленням печаток сторін та діє до кінця календарного року, у якому було підписано Договір (п. 11.6. договору).

Згідно п. 11.6.1. договір, вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не надійшло письмового повідомлення про бажання припинити договірні відносини.

На виконання умов даного договору позивачем було перераховано відповідачу 624 876,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

20.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маранта, LTD» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (Покупець) було укладено договір № 20/03/12, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає Товар, а саме бензин неетельований RON 95 ДСТУ 4839 2007, у кількості 55,00 тонн, загальною вартістю 694 100,00 грн.

Строк поставки Товару - до 10.04.2012 року (п. 1.З. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару на наступних умовах: - не менше 50% вартості Товару - протягом 20 (двадцяти) календарних днів, з моменту укладання цього Договору; - залишок вартості Товару - протягом ЗО календарних днів з моменту поставки Товару.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваэюеними представниками Сторін і проставленням печаток сторін та діє до кінця календарного року, у якому було підписано Договір (п. 11.6. договору).

Згідно п. 11.6.1. договір, вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не надійшло письмового повідомлення про бажання припинити договірні відносини.

На виконання умов даного договору позивачем було перераховано 624 876,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.»

Що стосується взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Велтайм», суд звертає увагу на наступне.

Між позивачем та ТОВ «Велтайм» 23.10.2012 року було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БО-4/1 за яким позивач придбав векселі серії АА 2602083 номінальною вартістю 7226100,00 грн. та АА 2602082 номінальною вартістю 7298650,00 із строком платежу за пред'явленням 01.11.2015 року (т. II а.с. 34). Вказані векселя були передані позивачу за актом прийому-передачі цінних паперів від 23.10.2012 року.

Позивач вважає, що оскільки строк позовної давності за грошовим зобов'язанням за векселями спливає 01.11.2015, кредиторська заборгованості за платежем по векселям не набула статусу безнадійної заборгованості, а тому позивач не зобов'язаний був збільшити доход на суму такої заборгованості у податковому обліку.

За визначенням пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 ст. 14 ПК безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає, зокрема такій ознаці, як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Крім цього, суд зазначає, що відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються «Уніфікованим законом про переказний та простий векселі», ратифікованого Верховною Радою України згідно Закону України від 06.07.1999 № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» (дата набуття чинності Україною 06.01.2000р., з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї) (далі - Уніфікований закон), ЦК України та Законами України «Про цінні папери та фондовий ринок» та «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно з ч.І ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 -37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Частина 1 ст. 70 глави XI «Позовна давність» Уніфікованого закону встановлює, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

Згідно ст.ст. 11, 16 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

При цьому векселедавець не має можливості та не зобов'язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.

Відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язань осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Вказані норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником. При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами, при цьому переводячи власну заборгованість на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги у іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним, вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватися в обігу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що початок перебігу позовної давності у 3 роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем, визначений настанням строку платежу за таким векселем. Тому, лише після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість за векселем трансформується у безповоротну фінансову допомогу, що зумовлює виникнення у платника - векселедавця обов'язку збільшити валовий доход на суму такої допомоги. Отже, кредиторська заборгованість позивача за простими векселями, виданими суб'єктам господарювання, не може вважатися безнадійною з дати реєстрації припинення зазначених суб'єктів (перших векселедержателів), оскільки векселі - як засіб платежу могли бути передані цими суб'єктами шляхом індосаменту іншим особам, які на дату настання платежу можуть пред'явити векселі до оплати.

Із наданих Товариством Реєстру векселів, копій простих векселів, Актів прийому-передачі векселів та додаткових угод видно, що строк погашення за цими векселями на момент податкової перевірки ще не настав, а тому заборгованість за такими векселями не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю та створювати в позивача обов'язок включити її до інших доходів звітного періоду.

З огляду на зазначене, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства мають характер припущень та є необгрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001661401 від 13.03.2017 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (код ЄДРПОУ 36134497) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 104 283,60 грн. за рахунок асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій