Постанова № 70545779, 23.11.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року справа № 823/1506/17

м. Черкаси

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

представників позивача ОСОБА_1 (за посадою), ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сом» до Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії,

встановив:

02.10.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сом (далі - позивач) з адміністративним позовом до Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним дії (бездіяльність) Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, що полягають у неприйнятті податкових декларацій, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) - що були направлені 23.08.2017 як електронний документ та податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) - що були направлені 15.09.2017 як електронний документ;

- зобовязати Смілянську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області прийняти податкові декларації, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) що були направлені 23.08.2017 як електронний документ та податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) що були направлені 15.09.2017 як електронний документ.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України відповідачем протиправно не прийняті податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2017 року з довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), що у свою чергу, перешкоджає провадженню його господарської діяльності.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів. Між тим, при надісланні засобами телекомунікаційного зв'язку податкових декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2017 року з довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) позивачем отримано квитанції, в яких зазначено про неможливість прийняття такої звітності, оскільки зазначено «Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності» (а.с.23,35).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, у задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив чинність договору про визнання електронних документів, а свої заперечення базував на відсутності підприємства за своїм місцемзнаходження.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сом» (код ЄДРПОУ - 35960845), зареєстровано за адресою: 19424, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с. Сахнівка, вул. Героїв Майдану, 212 (а.с.9).

09.07.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сом» та Смілянською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області укладено договір №1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу (а.с.11).

Підтвердженням укладення договору про визнання електронних документів є квитанція №2, надана позивачу засобами телекомунікаційного звязку (а.с.13).

Відповідно до розділу 6 договору про визнання електронних документів, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

У ході розгляду справи судом зясовано, що позивачем, згідно з умовами договору, засобами електронного звязку подано до відповідача:

1) податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) - що були направлена 23.08.2017;

2) податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) направлена 15.09.2017.

Однак, документи не прийнято у звязку із виявленням помилок: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме: - ЄДРПОУ: «35960845». Можливо розірвано договір про визнання електронних документів (а.с.23, 35).

Після отримання квитанцій у неприйнятті із зазначеною причиною ТОВ «Торговий дім «Сом» засобами електронного звязку відправив на підписання новий договір про визнання електронних документів та за результатами його розгляду отримав інформацію про те, що укладений раніше договір про визнання електронних документів від 09.07.2017 діє.

Незгода позивача із даними відмовами у прийнятті документів зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Договір про визнання електронних документів укладено між сторонами у сфері податкових правовідносин, пов'язаних із порядком подання платником податків податкової звітності, а саме на підставі Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», постанов Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №680 Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу та від 28 жовтня 2004 року №1452 «Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності», Інструкції з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233.

Так, відповідно до ст. ст. 5, 6, 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексута чинному на час її подання (п.48.1 ст.48 ПК України).

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 ПК України.

Так, відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.13 ст.49 ПК України).

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 ПК України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011, (далі по тексту - Інструкція).

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, п. 4 розділу 6 якого визначено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Згідно п.п. 7.4, 7.5, 7.6, 7.7 п.7 ІІІ Інструкції № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Отже, законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів контролюючим органом в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Наведені вище обставини справи свідчать, що позивачем, як платником податку, дотримано обов'язок щодо направлення контролюючому органу податкової звітності з ПДВ за липень-серпень 2017 року засобами електронного зв'язку.

Разом з тим, відомості квитанцій № 1, згідно якої податкова звітність підприємства за липень та серпень 2017 року доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України та не прийнята через те, що «Можливо розірваний договір про визнання електронної звітності» не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи підтверджують, що відповідний договір про визнання електронних документів між позивачем та податковим органом укладено 09.07.2017 та є діючим.

При цьому, п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 глави 2 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 глави 2 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконне збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Суд зазначає, що у відповідності до п. 6 договору про визнання електронних документів від 09.07.2017 № 1, орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації (а.с.12).

Заперечуючи проти позову, представник податкового органу зазначив, що відповідачем 10.08.2017 отримано інформацію від оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області щодо відсутності підприємства за юридичною адресою та відсутність будь-якої фінансово-господарської діяльності за адресою: Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с. Сахнівка, вул. Героїв Майдану, 212

Суд не приймає зазначені твердження відповідача, оскільки згідно даних справи підприємство зареєстровано та перебуває на обліку в Смілянській ОДПІ (Корсунь-Шевченківське відділення) з 03.06.2008, а тому судом не можуть братися до уваги оперативні заходи здійсненні після строку подання декларацій вже в межах розгляду даної справи, та які не підтверджені документально.

Крім того, доказів розірвання договору про визнання електронних документів від 09.07.2017 №1 відповідачем до суду не надано.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Натомість, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про наявність законних підстав для неприйняття податкової звітності з ПДВ за липень та серпень 2017 року.

Що стосується позовної вимоги №2, суд зазначає таке.

У Рекомендаціях №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даними обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Отже, суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З аналізу зазначеного вище, суд приходить до висновку, що позовна вимога №2 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, а тому підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статей 11 і 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції .Суд визначив, що «адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Враховуючи той факт, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним дії (бездіяльність) Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, що полягають у неприйнятті податкових декларацій, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) - що були направлені 23.08.2017 як електронний документ та податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) - що були направлені 15.09.2017 як електронний документ.

Зобовязати Смілянську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області розглянути питання щодо прийняття податкової деклараціії з податку на додану вартість за липень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) що були направлені 23.08.2017 як електронний документ та податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року з Довідкою про суми відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та з Розшифровками податкових зобовязань та з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) що були направлені 15.09.2017 як електронний документ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39620821) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сом (ідентифікаційний код 35960845) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 28.11.2017