Постанова № 70545481, 22.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 р. справа № 820/3534/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

при секретарі судового засідання - Молчановій О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника 3-ої особи - ОСОБА_3,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради" ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради" ОСОБА_5, в якому просить суд: визнати протиправними і скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради" Харківської області ОСОБА_5 за № 36243529, № 36243659, № 36243553, №36243618 про скасування обтяжень на нерухоме майно від 20.07.2017; рішення про державну реєстрацію прав за № 36252117, № 36249394, № 36260334 від 21.07.2017; рішення про державну реєстрацію прав за №36611061 від 14.08.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення прийняті всупереч чинного законодавства, тому що: по-перше, відповідач не мала права проводити державну реєстрацію припинення обтяжень майна боржника ФОП ОСОБА_7 (ОСОБА_8О.), оскільки скасування таких обтяжень Господарським судом Харківської області у справі про банкрутство за № 922/1374/17 постановою від 25.05.2017 відбулось поза межами компетенції Господарського суду Харківської області, позаяк відповідні обтяження були вжиті судами цивільної юрисдикції та органами ДВС; отже, незаконне скасування обтяжень, на думку позивача, полягає у тому, що 19.07.2017 Господарським судом Харківської області винесено ухвалу про припинення провадження у справі № 922/1374/17 про банкрутство, якою затверджено мирову угоду між боржником ФОП ОСОБА_7 (ОСОБА_8О.) та кредиторами, а в силу ч. 8 ст. 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з прийняттям рішення про укладення мирової угоди припиняється дія процедур розпорядження майном боржника, санації та ліквідації, а тому, після прийняття ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, якою затверджується мирова угода, перестає діяти Постанова про визнання боржника банкрутом та припиняються дії розпорядження майном боржника. Однак, відповідачем по справі скасовані відповідні законні обтяження на нерухоме майно саме на підставі постанови Господарського суду Харківської області про визнання боржника банкрутом від 25.05.2017 року, яка відповідно до законодавства України на момент здійснення реєстраційних дій вже втратила свою юридичну силу. По-друге, на думку позивача, відповідач не мала права проводити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 – кредитором ФОП ОСОБА_7 (ОСОБА_8О.), оскільки, в першу чергу, було вчинено незаконне припинення обтяжень цього майна, в другу чергу, з наявністю ухвали Господарського суду Харківської області від 19.07.2017 про припинення провадження у справі № 922/1374/17 про банкрутство, якою затверджено мирову угоду між боржником ФОП ОСОБА_7 (ОСОБА_8О.) та кредиторами, котра носить інший процесуальний характер та не передбачена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» як підстава для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 01.09.2017 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_6.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та наданих письмових запереченнях на позов просив у задоволенні позову відмовити, оскільки в силу приписів ст. ст. 38, 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. При цьому, зняття заборон та арештів з майна є безумовним, стосується будь-яких органів та посадових осіб. У свою чергу, у спірних правовідносинах відсутні підстави, які, згідно положень ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зумовлювали відмову у проведенні державної реєстрації, натомість наявні обставини для державної реєстрації права власності. Такими обставинами є наявність ухвали Господарського суду Харківської області від 19.07.2017 року про припинення провадження у справі № 922/1374/17 про банкрутство, якою затверджено мирову угоду між боржником ФОП ОСОБА_7 (ОСОБА_8О.) та кредиторами (п.10 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Представник третьої особи відповідача у судовому засіданні та наданих письмових запереченнях на позов просив у задоволенні позову відмовити з обставин, які тотожні позиції відповідача.

Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заперечень проти позову та письмових пояснень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 36243553 – скасовано запис про обтяження № 16523009, вжите державним виконавцем Червонозаводського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській обл. ОСОБА_9 постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 52319217 від 22.09.2016 року; рішенням 36243529 – скасовано запис про обтяження № 21470694, вжите ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова по справі № 646/12886/16-ц від 30.01.2017 року; рішенням 36243659– скасовано запис про обтяження № 15702710, вжите ухвалою Харківського районного суду Харківської області по справі № 635/5655/16-ц від 02.08.2016 року; рішенням 36243618 – скасовано запис про обтяження № 15703296, вжите ухвалою Харківського районного суду Харківської області по справі № 635/5655/16-ц від 02.08.2016 року.

Після проведення державної реєстрації скасування записів про обтяження майна, до відповідача звернулась ОСОБА_6 з заявами про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_7, за нею, на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 19.07.2017 року у справі № 922/1374/17.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36252117 від 21.07.2017 року зареєстровано право власності об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку із кадастровим номером 6310138800:02:017:0013 за ОСОБА_6, запис про право власності № 21501223.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36249394 від 21.07.2017 року зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку із кадастровим номером: 6310138800:02:017:0012 за ОСОБА_6, запис про право власності № 21498865.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36260334 від 21.07.2017 року зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення 1-го поверху №1-1 в літ. “Д-1”, розташоване за адресою: місто Харків,проспект Гагаріна, 177, за ОСОБА_6, запис про право власності № 21511404;

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36611061 від 14.08.2017 року зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна – нежитлову будівлю літ. “Г-1”, розташовану за адресою: місто Харків, проспект Московський, будинок 80 за ОСОБА_6, запис про право власності № 21867437.

Позивач, не погодившись з усіма вищевказаними рішеннями звернувся до суду за їх оскарженням з підстав, які ним викладені у позові та письмових поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача також зазначив, що вказаними рішеннями порушуються права позивача на володіння зазначеним майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та щодо якого у порядку ЦПК України наразі розглядаються відповідні справи Червонозаводським районним судом м. Харкова та Харківським районним судом Харківської області.

Судом встановлено, що прийняттю оскаржуваних рішень передувало те, що Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2017 року по справі № 922/1374/17 було порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_7, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Постановою по справі № 922/1374/17 від 25.05.2017 року було визнано ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 61068, АДРЕСА_1) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, встановлено місячний строк для пред'явлення кредиторами вимог до банкрута з дня оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання ОСОБА_7 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Вказаною постановою також було скасовано арешт, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №52319217, виданою 22.09.2016 р. Червонозаводським відділом державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, на наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю, літ. "Г-1" загальною площею 85,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 80; нежитлове приміщення, 1-го поверху №1-1 в літ. "Д-1" загальною площею 17,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м.Харків, проспект Гагаріна, буд. 177; земельну ділянку площею 0,0943 га кадастровий номер 6310138800:02:017:0005 для обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Харків, проспект Московський, буд. 80 (земельна ділянка площею 0,0736 га м. Харків, проспект Московський, буд. 80 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,0207 га, надану для обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 80), що належить на праві власності боржнику ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Скасовано арешти та інші обтяження щодо розпорядження майном боржника - фізичної особи ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса місця проживання: 61068, АДРЕСА_2).

Зазначена постанова була оскаржена ОСОБА_4, який не виступав стороною у справі № 922/1374/17, в апеляційному порядку, проте, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Господарського суду Харківської області від 25.05.2017 у справі №922/1374/17 було припинено, оскільки суд апеляційної інстанції не знайшов порушень оскаржуваною постановою прав чи охоронюваних законом інтересів апелянта.

Судом встановлено, що в рамках розгляду справи № 922/1374/17 Господарським судом Харківської області 19.07.2017 року була прийнята ухвала, якою задоволено заяву ліквідатора ОСОБА_7 про затвердження мирової угоди.

Затверджено надану до суду мирову угоду, укладену 12.07.2017 року між боржником ОСОБА_7, ідентифікаційний код НОМЕР_1, від імені якої згідно ч. 4 ст. 77 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” діє ліквідатор – арбітражний керуючий ОСОБА_10, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 469 від 15.03.2013 року та кредиторами, від імені яких діє голова комітету кредиторів, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, серед яких є ОСОБА_11 Юріївна.

Вказана ухвала набрала законної сили 19.07.2017 року, про що чітко зазначено в її резолютивній частині.

До відповідача 20.07.2017 року звернулась уповноважена особа боржника ОСОБА_7 - ліквідатор, арбітражний керуючий ОСОБА_10 із заявами про скасування обтяжень майна боржника на підставі постанови Господарського суду Харківської області по справі № 922/1374/17 від 25.05.2017 року, до яких було додано необхідний пакет документів.

Державним реєстратором комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради" ОСОБА_5 20.07.2017 року було прийнято ряд рішень про скасування в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження майна боржника, які є предметом оскарження по даній справі.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до Закону і статей 4 та 5 ГПК у провадженні у справах про банкрутство місцеві господарські суди виносять обов'язкові до виконання на всій території України ухвали, а також приймають постанови про визнання боржників банкрутами. Постанови місцевих господарських судів приймаються іменем України. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

За приписами ч. 4 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строки виконання зобов’язань фізичної особи вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов’язаннями фізичної особи, крім зобов’язань, не пов’язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припиняється стягнення з фізичної особи за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, та за вимогами, не пов’язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Частиною 10 ст.91 зазначеного Закону також визначено, що продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

За змістом ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. При цьому, суд звертає увагу, що зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безумовним, стосується будь-яких органів та посадових осіб.

У процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. При цьому зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб.

Таким чином, всі арешти та інші обмеження щодо користування майном банкрута підлягають скасуванню.

Зазначена позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 13.11.2012 року у справі №Б19/311-08/13, від 14.11.2012 року у справі №44/440-б; Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 року у справі № 812/9595/13-а, від 24.04.2017 року у справі № 821/394/15-а; Постановах Верховного Суду України від 06.07.2015 року у справі № 6-166цс15, від 26.06.2013 року у справі № 6-58цс13; від 30.03.2016 року у справі № 6-2684цс15, від 21.09.2016 року у справі № 6-1685цс16.

У свою чергу, відповідно до положень ст. 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг (стаття 79 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно з ч. 5 та 6 ст. 81 зазначеного Закону, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами цієї мирової угоди. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Розглядаючи вказану справу суд зазначає, що норми вищевказаного Закону у правовідносинах, з приводу яких подано позов, є у нерозривному зв’язку з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Приписами ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1)прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) передбачений перелік випадків, коли у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

Так, згідно зазначеної норми законодавства, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено лише у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2)заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4)подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

При цьому, суд акцентує увагу, що важливими ключовими моментами є з’ясування не тільки відповідності спірних рішень приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у поєднанні з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також, встановлення, обставин, яким чином та які права позивача порушені такими рішеннями.

Так, позивач зазначав, що рішеннями № 36243529, № 36243659, № 36243553, №36243618 від 20.07.2017 року відповідачем було незаконно скасовано обтяження на нерухоме майно ФОП ОСОБА_7 (ОСОБА_8О.) на підставі постанови Господарського суду Харківської області по справі № 922/1374/17 від 25.05.2017 року, хоча такі обтяження були вжиті іншими судами загальної юрисдикції та органами ДВС, отже вказаною постановою не передбачено скасування законних обтяжень.

У свою чергу, суд зазначає, що зазначеною постановою, на виконання положень ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було чітко вирішено питання про скасування обтяжень майна боржника, при цьому, виходячи з приписів вказаної статті та норм ст. 91 Зазначеного Закону, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури, всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню, що є безумовним, а тому відповідач, приймаючи спірні рішення № 36243529, №36243659, № 36243553, № 36243618 від 20.07.2017 року діяв у відповідності до вимог ст.ст. 18, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки для проведення державної реєстрації звернувся ліквідатор – арбітражний керуючий ОСОБА_10 із заявами про скасування обтяжень на підставі постанови Господарського суду Харківської області по справі № 922/1374/17 від 25.05.2017 року, до яких було додано необхідний пакет документів, у свою чергу, державним реєстратором при прийнятті даних рішень та судом, у судовому засіданні не було встановлено підстав, унормованих ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перелік яких є вичерпним, для відмови у державній реєстрації скасування обтяжень.

При цьому посилання позивача на той факт, що нібито арбітражний керуючий ОСОБА_10 не мав відповідних повноважень щодо подання відповідачу – державному реєстратору постанови суду від 25.05.2017 року у справі № 922/1374/17 та на її підставі заяви про скасування відповідних обтяжень, а й отже це є підставою для відмови згідно положення статті 24 Закону є необґрунтованими.

Так положення п.2 ч.1 ст.24 Закону стосується відмови у державній реєстрації в разі подання неналежною особою заяви про державну реєстрацію прав. При цьому в даному випадку арбітражним керуючим ОСОБА_10 заяви про державну реєстрацію прав відповідачу не подавались, а подані заяви стосувались реєстрації скасування обтяжень.

Посилання позивача на акт та довідку щодо перевірки діяльності арбітражного керуючого – ліквідатора ОСОБА_10 у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_7 №922/1374/17, згідно який нібито арбітражний керуючий не мав відповідних прав на подання заяви про скасування обтяжень відповідачу та у зв’язку з чим ним було вчинені відповідні порушення закону в цій частині судом також відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

По -перше, надані позивачем до суду довідка та акт про результати перевірки належним чином не засвідчені. Водночас, висновки, викладені в акті перевірки, не породжують обов'язкових юридичних наслідків та будь-яких прав чи обов'язків для позивача та ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_10 Крім того, слід зазначити, що акт перевірки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.07.2015 року у справі № 804/15686/14.

По друге із листа Міністерства юстиції України від 07.11.2017 року № 94-33/915 убачається, що 01.11.2017 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, на якому розглядалось подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Мінюсту № 1038 від 18.10.2017 року про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого ОСОБА_10

При цьому за результатами заслуховування пояснень арбітражного керуючого та вивчення матеріалів перевірки Комісією прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_10 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі подання № 1038 від 18.10.2017 року.

Згідно статті 105 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов’язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Із вказано листа не вбачається, що накладене на арбітражного керуючого ОСОБА_10 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження застосовано саме у зв’язку з порушеннями, які позивачем визначені в якості підстав адміністративного позову, зокрема відсутності у арбітражного керуючого – ліквідатора ОСОБА_10 відповідних повноважень на подання заяв про скасування обтяжень майна боржника на підставі постанови про визнання такого боржника банкрутом.

Проте, згідно положення частини 7 статті 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута. Згідно частини 7 стаття 81 вказаного Закону протягом п’яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди керуючий санацією або ліквідатор повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі потреби забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

Суд акцентує увагу на тому, що твердження позивача, що господарським судом могло б бути скасовано лише обмеження щодо розпорядження майном боржника, а не обтяження, в якості обґрунтування позиції незаконності скасування відповідачем таких обтяжень, є суб’єктивною думкою позивача та свідчить лише про вільне тлумачення останнім норм чинного законодавства та, у жодному разі не стосується дій та рішень відповідача – суб’єкта владних повноважень, у процедурі вчинення реєстраційних дій, оскільки останній не наділений повноваженнями з надання оцінки судовому рішенню, в даному випадку, Постанови Господарського суду Харківської області по справі № 922/1374/17 від 25.05.2017 року та, як вже зазначалось вище, діяв у відповідності до ст.ст. 18, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постанови КМУ від 25.12.2015 року № 1127 з подальшими змінами та доповненнями від 17.07.2017 року, якою затверджено Порядок про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Постанови КМУ від 26.10.2011 року № 1141 з подальшими змінами та доповненнями від 09.11.2016 року, якою затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, позивач, посилаючись на ч.8 ст.77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», звернув увагу суду на те, що державна реєстрація припинення обтяжень відбулась 20.07.2017 року на підставі постанови Господарського суду Харківської області по справі № 922/1374/17 від 25.05.2017 року незаконно, оскільки з прийняттям ухвали Господарського суду Харківської області від 19.07.2017 року рамках розгляду справи № 922/1374/17 про затвердження мирової угоди, вказана постанова втратила юридичну силу.

Суд вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки ані положення ст. 77, ані приписи ст. 81 цього закону не містять в собі норми відносно втрати таким рішенням юридичної сили, зокрема, в частині щодо скасування обтяжень, а з прийняттям мирової угоди лише затверджується певний порядок задоволення вимог кредиторів, які без скасування обтяжень задовольнити за рахунок майна боржника, буде неможливим.

Також, позивач вказував, що рішеннями № 36252117, № 36249394, № 36260334 від 21.07.2017 року, № 36611061 від 14.08.2017 року відповідачем було протиправно зареєстровано право власності на нерухоме майно за третьою особою на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 19.07.2017 року рамках розгляду справи № 922/1374/17 про затвердження мирової угоди, оскільки вказане судове рішення носить інший процесуальний характер та не передбачене, в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якості підстав для реєстрації права власності.

Разом з тим, суд зазначає, що специфікою спірних правовідносин є саме застосування вказаних законів у сукупності, у свою чергу, у п.10 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чітко вказано, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Тобто, Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містить в собі винятків щодо того, в рамках якої справи та на підставі якого процесуального закону така ухвала була прийнята, як підставу для відмови у проведенні державної реєстрації, вичерпний перелік яких, про що судом було зазначене вище, визначено ст. 24 зазначеного Закону.

Таким чином, рішення № 36252117, № 36249394, № 36260334 від 21.07.2017 року, №36611061 від 14.08.2017 року також прийняті відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, згідно частини 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно), не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Щодо посилань позивача, що вказаними рішеннями порушуються його права на володіння зазначеним майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та щодо якого у порядку ЦПК України наразі розглядаються відповідні справи Червонозаводським районним судом м. Харкова та Харківським районним судом Харківської області, суд зазначає, що наразі на час здійснення відповідачем відповідних реєстраційних дій та на час звернення позивача до суду з позовом у судовому порядку не було вирішено питання про розподіл майна між позивачем та ОСОБА_7 з надання відповідного судового рішення, що набрало законної сили, доказів протилежного суду не надано, а тому, у позивача не виникло права на нерухоме майно, про порушення якого він наполягає.

На користь цього свідчить той факт, що в ході дослідження відомостей з реєстрів, нерухоме майно, яке в подальшому було зареєстроване за ОСОБА_6, перебувало у власності ОСОБА_7, а не ОСОБА_4, а в силу ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно виникають з моменту державної реєстрації.

Так положеннями статті 334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтями 3 та 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Зазначена позиція викладена також в ухвалах ВСУ від 01.09.2010 року у справі № 6-5368св10, від 17.02.2010 року у справі № 6-26819св08, від 13.10.2010 року у справі № 6-3332св10 та ухвалі ВССУ від 10.03.2011 року у справі № 6-57102св10.

Крім того, у судовому засіданні на запитання суду, чи є майно, щодо якого оскаржуваними у даній справі рішеннями було знято обтяження та зареєстровано за ОСОБА_6, спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7, представник позивача не надав суду жодних пояснень та доказів з цього приводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1,2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення суб'єктом владних повноважень прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічних правовідносин, а відповідачем належним чином обґрунтовано та в ході розгляду справи доведено правомірність рішень, що оскаржуються, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Державного реєстратора комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради" ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 про скасування рішень – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2017 року.

Суддя Шляхова О.М.