Постанова № 70545476, 23.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"23" листопада 2017 р. № 820/4610/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

Суддів Сліденко А.В., Шевченко О.В.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №27328/30957466 від 31.07.2017 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №118 від 20.06.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфакт-Плюс».

2. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 118 від 20.06.2017 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфакт-Плюс».

3. Зобов"язати Державну фіскальну службу України подати до адміністративного суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили судовим рішенням.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. покласти на Відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача є протиправними, а рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував, що рішення Державної фіскальної служби України №27328/30957466 від 31.07.2017 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №118 від 20.06.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфакт-Плюс» є законним та таким, що прийнято в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Колегією суддів встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфакт-плюс» є юридичною особою та зареєстрований 29.01.2001 року Валківською районною державною адміністрацією, номер запису 1 452 120 0000 000017, та набув правового статусу суб'єкта господарювання, перебуває на обліку у Південній ОДПІ ГУ ДФС України в Харківській області та зареєстрований за юридичною адресою/податковою адресою: 63024, Харківська обл., Банківський район, с. Костів, вул. Заводська. 107.

Також колегією суддів встановлено, що позивач має статутний капітал який становить 8 000 000,00 грн. (вісім мільйонів гривень 00 коп.). Штат Позивача укомплектований спеціалістами та технічними працівниками в кількості 78 працівник.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" зареєстровано та здійснюються наступні види діяльності: код КВЕД 23.32 Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої мини (основний); Код КВЕД 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель; Код КВЕД 45.20 -Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; Код КВЕД 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 81.10 - Комплексне обслуговування об'єктів; Код КВЕД 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 71.12 - Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Таким чином специфіка основного виду діяльності позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" полягає в виготовлення керамічної цегли, видобування суглинки та глини, придатних для виробництва цегли керамічної на що позивач має спеціальний дозвіл на видобування надр №2761 від 27 серпня 2002 року (видобування суглинків, придатних для виробництва цегли керамічної), а також оформлену в оренду земельну ділянку - кар'єр, що підтверджується договіром оренди від 26.09.2005 року.

Матеріалами справи підтверджено, що для виготовлення цегли керамічної та здійснення постачання зазначеної цегли ТОВ «Інтерфакт-плюс» має належну матеріально-технічну базу загальною вартістю близько 6 500 000,00 грн. (зокрема, виробничі цеха та адміністративні будівлі загальною площею 4707,8 кв.м. ( склад паливно-мастильних матеріалів площею 47 кв.м., гараж для автомобілів -380 кв.м., навіс для зберігання глини - 449 кв.м., котельна - 106 кв.м., гараж зі складом - 91 кв.м., склад - 245 кв.м., прохідна - 66 кв.м., ГРП - 36,4 кв.м.), - спеціалізований автотранспорт (кран козловий, кран автомобільний, автобус, ГАЗ - 1, КРАЗ - 1, SCANIA - 2, МЕRSEDES грузовий - 2, бульдозер - 1, причеп бортовий - 2, навантажувач - 1, екскаватор гусеничний -1, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 106 та рахунку 104.

Для виробництва керамічної цегли ТОВ «Інтерфакт-плюс» використовує сировину - глину та суглинки. Повний технологічний цикл вироблення цегли складається з наступних етапів: 1. Добування глини та суглинків та її доставка на підприємство з використанням власної спецтехніки та автотранспорту; 2. Формування цегли; 3. Випалювання цегли; 4. Отримання готового продукту - керамічної цегли; 5. Реалізація покупцям з доставкою чи без неї покупцям.

Також під час розгляду справи колегією суддів було встановлено, що 14.02.2017 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Беллайт» було укладено довгостроковий договір купівлі-продажу № 14/02-17, предметом якого є постачання цегли керамічної 1 НФ, 1,35 НФ.

Згідно пункту 1.1. даного договору Продавець зобов'язується поставляти Покупцю цеглу керамічну 1 НФ. 1,35 НФ. Згідно пункту 4.1. даного договору оплата за товар передплата 100% здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, Оплата за узгодженням з Продавцем може відбуватися іншим, не забороненим діючим законодавством України способом.

На виконання зазначених положень договору купівлі-продажу №14/02-17 від 14.02.2017 року ТОВ «Компанія «Беллайт» перерахувало на адресу Позивача аванс у розмірі 96 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ -16 133,33 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 215 від 20.06.2017 року.

За період з 18.02.2017 року по 31.10.2017 року ТОВ «Інтерфакт-плюс» було поставлено ТОВ «Компанія «Беллайт» товару на загальну суму 6629492,57 грн.

На виконання вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв'язку було складено і направлено Державній фіскальній службі податкові накладні за вказаний період, а саме в червні 2017 року:

- № 7 від 02.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою;

- № 36 від 07.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою;

- № 60 від 10.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою;

- № 61 від 12.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою;

- № 74 від 14.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою;

- № 140 від 24.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою після подання скарги;

- № 144 від 26.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою після подання скарги;

- № 145 від 26.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою після подання скарги;

- № 150 від 27.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою після подання скарги;

- № 151 від 27.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою після подання скарги;

- № 152 від 27.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою після подання скарги;

- № 143 від 27.06.2017 року, яку було зареєстровано Державною фіскальною службою після подання скарги.

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище податкові накладні були прийняті та зареєстровані Державною фіскальною службою.

Також колегією суддів встановлено, що на виконання вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв'язку також було складено і направлено Державній фіскальній службі податкову накладну № 118 від 20.06.2017 року.

Згідно отриманих квитанцій №1 від 11.07.2017 року, зазначена податкова накладна прийнята, але її реєстрація зупинена відповідно до пункту «в» п.п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки ПН відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства Фінансів України № 567 від 13.06.2017р. «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та запропоновано Позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН.

На виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПКУ та квитанції № 1 від 11.07.2017 року позивачем - ТОВ «Інтерфакт-плюс» було направлено до ДФС України повідомлення № 4 від 19.07.2017 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, зокрема, по ПН № 118 від 20.06.2017 року з наступними поясненнями про основний вид діяльності Позивача код 23.32 «Виробництво цегли» та товар, який виробляється УКТ ЗЕД НОМЕР_1 - цегла керамічна та надано Таблицю даних платника податків № 1 від 25.07.2017 року.

Таким чином, колегія суддів вказує, що платником податків своєчасно за встановленою формою та в повному обсязі (у відповідності до приписів пунктів 3 та 4 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Мінфіну України від 13.06.2017 № 567 (далі - «Критерії оцінки») та пп. 201.16.1, пп. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України) подано Комісії ДФС інформацію та документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення господарських операцій та є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної № 118 від 20.06.2017 року.

Проте, 31.07.2017 року комісією Державної фіскальної служби України прийнято рішення №27328/30957466 про відмову в реєстрації податкової накладної №118 від 20.06.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складенні з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної у вищевказаному рішенні є наступне шаблонне твердження ДФС України: «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням податкового законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Спірні рішення про відмову в реєстрації податкової накладної отримане ТОВ «Інтерфакт-плюс» через Електронний кабінет платника податку, та за своїм змістом не містить печатки контролюючого органу та підпису особи, яка його підписала.

Також колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» N 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку N 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку N 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Колегія суддів наголошує, що абзацем 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» N 190 від 29.03.2017р. встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацем 2 Постанови N 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування", або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування».

Проте, в рішенні не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Отже, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

При цьому колегія суддів зауважує, що оскільки до позивача було встановлено Критерії оцінки ступеня ризиків, Комісією не було враховано пояснення та документи позивача.

Колегія суддів також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної .

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено, а тому є такими, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що позовна вимога про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, не підлягає задоволенню, оскільки питання реєстрації податкових накладних в реєстрі є дискреційною функцією фіскального органу.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_1 Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_1 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 N 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на приписи п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» N 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобовязання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за датою її подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене колегія суддів зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Державної фіскальної служби України №27328/30957466 від 31.07.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної №118 від 20.06.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфакт-Плюс».

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 118 від 20.06.2017 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфакт-Плюс».

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" сплачений судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2017 року.

Головуючий суддя Спірідонов М.О.

Судді Сліденко А.В.

ОСОБА_2