Постанова № 70544860, 23.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2017 рокум. Ужгород№ 807/1365/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судових засідань - Фількорн В.В.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Гончарук В.В.,

розглянувши в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду в залі судових засідань адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 23 листопада 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 27 листопада 2017 року.

26 жовтня 2017 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суд з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить суд: 1) визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області за № 000999-213 від 03 жовтня 2017 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 у розмірі 96 000,00 грн.; 2) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (а.с.4-6).

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві (а.с.4-6) та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позивних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у письмових запереченнях (а.с.31-38) та просила суд відмовити позивачеві в задоволені позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03 жовтня 2017 року за № 000999-213 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (а.с.7-10).

Підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови від 03 жовтня 2017 року за № 000999-213 став акт (довідка) Головного управління ДФС у Закарпатській області фактичної перевірки за № 000999 від 15 вересня 2017 року (а.с.11-13).

На підставі вищезазначеного до позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 було застосовано штраф у розмірі 96 000,00 грн. відповідно до вимог ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Головним управління ДФС у Закарпатській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину з продажу взуття та одягу розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Станційна, у якому здійснювала господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_5.

За наслідками проведення фактичної перевірки від 15 вересня 2017 року за № 000999 працівниками контролюючого органу: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, встановлено факт використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 праці найманого працівника ОСОБА_8 без оформлення трудового договору, чим порушено ч.3 ст.24 Кодексу Законів про працю України.

Як вбачається із позовної заяви та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 самостійно здійснює реалізацію товару. Разом з тим, в деяких випадках, прямо пов'язаних із завезенням нового товару позивач вдається до послуг сторонньої особи на яку покладаються зобов'язання з сортування та викладки нової партії завезеного товару. Оскільки це досить тимчасові послуги, позивач оформляла їх шляхом укладення цивільно-правових договорів.

У зв'язку із завезенням осіннього одягу, 11 вересня 2017 року між позивачем Фізичною особою-підприємцем, як замовником, та ОСОБА_9, як виконавцем, укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): консультація по завезеному товару, сортування та викладка нової партії завезеного товару, в строк з 11 вересня 2017 року по 17 вересня 2017 року.

Факт укладення цивільно-правового договору від 11 вересня 2017 року, підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору (а.с.14).

Судом встановлено, що факт виконання передбачених цивільно-правовим договором від 11 вересня 2017 року своїх зобов'язань, підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг від 21 вересня 2017 року та розпискою про отримання винагороди за надані послугу (а.с.15, 16).

Суд констатує, що позивачем було сплачено належні обов'язкові платежі при оплаті послуг наданих ОСОБА_9, а саме: військовий збір у сумі 13,50 грн., прибутковий податок за вересень 2017 року в сумі 162,00 грн. та єдиний соціальний внесок у розмірі 198,00 грн.

Вищезазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 12 жовтня 2017 року за № № 33, 34, 35 (а.с.17-19).

У відповідно до вимог ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є цивільно-правових договором.

Згідно вимог ч.1 ст.901 ЦК України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, цивільно-правовий договір, укладений 11 вересня 2017 року між позивачем та ОСОБА_9, не був визнаний недійсним чи неукладеним у порядку встановленому законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані:

- не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та Інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом;

- дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно вимог ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У відповідності до ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що ОСОБА_9 не перебувала в трудових відносинах із позивачем, а виконувала роботу відповідно до цивільно-правового договору, висновок працівників Головного Управління ДФС відображений в акті про те, що позивачем фактично допущено працівника до роботи без оформлення трудового договору, є необґрунтованим, і як наслідок оскаржувана постанова Управлінням Держпраці у Закарпатській області, яка ґрунтується на акті Головного управління ДФС у Закарпатській області - є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області за № 000999-213 від 03 жовтня 2017 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути з Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ - 39795035) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (90000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,00 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

СуддяД.В. Іванчулинець