Постанова № 70544856, 23.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, - не з'явився;

відповідача: Державне підприємство «Виноградівське лісове господарство», представник - Матій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство» про визнання протиправною відмову у наданні достовірної, точної та повної інформації по питаннях № 1, № 2, № 4, № 5, № 6 та № 7 запиту № 1 від 11.07.2017 року та по питаннях № 1 та № 6 запиту № 2 від 12.07.2017 року, зобов'язання повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію по питаннях № 1, № 2, № 4, № 5, № 6 та № 7 запиту № 1 від 11.07.2017 року та по питаннях № 1, № 3 та № 6 запиту № 2 від 12.07.2017 року в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Позовні вимоги мотивовано тим, 11 та 12 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із письмовими запитами № 1 та № 2 про надання доступу до публічної інформації.

31.07.2017 року, позивач отримав від відповідача письмову відмову у наданні запитуваної інформації по питаннях № 1, № 2, № 4, № 5, № 6 та № 7 запиту № 1 від 11.07.2017 року та по питаннях № 1, № 3 та № 6 запиту № 2 від 12.07.2017 року, у зв'язку з тим, що відповідач не є розпорядником публічної інформації, а інформацію, що запитується, заявник може самостійно отримати з інтернету.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.134).

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог та просила в задоволенні позову відмовити повністю з мотивів, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.73-77).

Розглянувши подані сторонами документи та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із письмовим запитом про надання публічної інформації від 11 липня 2017 року (а.с.11-12), в якому просив:

1)надати письмову інформацію про вартість та перелік товарів, які придбавалися Державним підприємством «Виноградівське лісове господарство» в період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року включно;

2)надати письмово інформацію про вартість та перелік послуг, які надавалися Державному підприємству «Виноградівське лісове господарство» в період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року включно;

3)надати письмово інформацію про розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надавалися конкретно фізичним і юридичним особам за кошти Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство» в період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року включно з конкретизацією по кожному суб'єкту отримання допомоги;

4)надати копії виробничої програми, розробленої на 1 квартал 2017 року та 2 квартал 2017 року по використанню лісоматеріалів необроблених для Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство»;

5)надати письмово повну інформацію про обсяги реалізації Державним підприємством «Виноградівське лісове господарство» твердолистяних порід деревини (фансировина, пиловник породи ясен та дуб) в період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року включно, в тому числі експортованої за кордон із зазначенням конкретно усіх покупців лісопродукції;

6)надати письмово повну інформацію про обсяги реалізації Державним підприємством «Виноградівське лісове господарство» твердолистяних порід деревини (фансировина, пиловник породи ясен та дуб) за 2 квартал 2017 року через біржові торги (поза щоквартальними аукціонами) на товарній біржі із зазначенням конкретно покупців лісопродукції в розрізі місяців;

7)надати письмово відомості про чисельність і склад усіх працюючих на державному підприємстві «Виноградівське лісове господарство», їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями й посадами по кожному конкретному працівнику станом на 30.06.2017 року, а також повідомити про наявність вільних робочих місць.

Окрім цього, позивач звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації від 12 липня 2017 року (а.с.13), відповідного якого просив:

1)надати письмову інформацію про те, чи притягалися Ви до адміністративної відповідальності, у тому числі за корупційні правопорушення за час перебування на державній службі, а також на посаді директора даного державного підприємства лісового господарства;

2)надати письмову інформацію про те, чи проходили Ви стажування на заміщення вакантної посади директора даного державного підприємства лісового господарства;

3)надати копію (витяг із наказу про призначення Вас на посаду директора Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство»;

4)надати письмово інформацію про те, чи проходили Ви конкурсний відбір на заміщення вакантної посади директора даного державного підприємства лісового господарства та чи надавали Ви згоду на проходження перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади»;

5)надати письмово інформацію про те, чи проходили Ви спеціальну перевірку відповідно до Указу Президента України від 25.01.2012 року № 33/2012 та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 171;

6)надати відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 та 2016 роки керівника Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство».

Листом-відповіддю від 19 липня 2917р. № 01-11/246 на запит про доступ до інформації (а.с.14-16) позивача було повідомлено про те, що підприємство здійснює закупівлю товарів, робі та послуг за власні, а не бюджетні кошти. Також позивача було поінформовано, що за кошти державного підприємства благодійні та інші види допомоги фізичним і юридичним особам не надавалися. Окрім цього, позивача було повідомлено, що виробнича програма підприємства розміщена на офіційному сайті підприємства (http://vinogradivlis.org.ua).

Не погоджуючись з мотивами відмови відповідача у наданні запитуваної інформації позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також, враховуючи предмет розгляду даної справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2939-VI: публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (стаття 4 Закону № 2939-VI).

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 5 Закону № 29390-VI: доступ до інформації забезпечується, у тому числі, й шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 6 Закону № 2939-VI визначено, яка саме публічна інформація належить до інформації з обмеженим доступом.

При цьому, ч. 2 статті 6 цього Закону передбачено вимоги, за наявності яких можливо обмежити в доступі до інформації.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, лише за умови додержання сукупності всіх трьох складових розпорядник інформації може прийняти рішення про обмеження в її наданні.

Водночас, ч. 5 ст. 6 Закону № 2939-VI передбачає, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, якщо оприлюднення або надання такої інформації не може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

При цьому, розпорядник інформації повинен обґрунтувати, що така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні цієї інформації.

Стаття 13 Закону № 2939-VI визначає розпорядників інформації, якими є:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону № 2939-VI: до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Таким чином, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні не лише суб'єктів владних повноважень, а й інших розпорядників публічної інформації.

Визначаючись чи є державне підприємство розпорядником публічної інформації, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України далі - ГК України): залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (частина перша статті 73 ГК України).

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство» (частина третя-четверта статті 73 ГК України).

Згідно з ч. 6 т. 73 ГК України:органами управління державного унітарного підприємства є:

керівник підприємства, який призначається (обирається) суб'єктом управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав);

наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і регулює діяльність керівника підприємства.

Частиною восьмою статті 73 ГК України визначено, що державне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, встановлених законом, шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у строки та в порядку, визначені Кабінетом Міністрів України. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.

Обов'язковому оприлюдненню підлягає така інформація:

цілі діяльності державного унітарного підприємства та стан їх досягнення;

квартальна, річна фінансова звітність державного унітарного підприємства за останні три роки, включаючи (за наявності) видатки на виконання некомерційних цілей державної політики та джерела їх фінансування;

аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності державного унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради державного унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб'єкта управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством;

статут державного унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;

біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);

біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах інших суб'єктів господарювання, а також зазначається, хто із членів наглядової ради державного унітарного підприємства є незалежним;

річні звіти наглядової ради та керівника державного унітарного підприємства;

структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради державного унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов'язків, а також у зв'язку із звільненням (термін "додаткове благо" вживається у значенні, визначеному в Податковому кодексі України);

рішення суб'єкта управління об'єктами державної власності щодо державного унітарного підприємства;

опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності державного унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;

відомості про договори, учасником яких є державне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»;

інформація про операції та зобов'язання державного унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов'язання державного унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.

Як встановлено судом, Державне підприємство «Виноградівське лісове господарство» зареєстроване як юридична особа з 24 березня 1999 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.128-131).

Відповідно до статуту Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство» підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і входить до сфери управління Закарпатського обласного управління лісового господарства (а.с.127). Аналогічні відомості про підприємство внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, засновником державного підприємства «Виноградівське лісове господарство» є орган державної влади - Державне агентство лісових ресурсів України, керівник - Агій Василь Омелянович (а.с.128 на звороті).

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, враховуючи положення ч. 5 ст. 6 Закону № 2939-VI, суд прийшов до висновку, що доступ до інформації щодо розпорядження державним підприємством державним майном, зокрема, інформації про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених частиною п'ятою статті шостої Закону № 2939-VI, тобто лише у разі коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 8.4 Статуту ДП «Виноградівське лісове господарство» (а.с.124): джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є бюджетне фінансування та прибуток (доход), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

В той же час, як вже було зазначено судом, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Дана інформація є суспільно необхідною, а відповідач є її розпорядником.

Крім того, виходячи зі змісту відповіді Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство», підприємство не відмовило у наданні інформації, а надало запитувані відомості, вважаючи їх повними та достатніми.

Разом з тим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI: розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша статті 20 Закону № 2939-VI).

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача (частина третя статті 22 Закону № 2939-VI).

Як вже було з'ясовано судом, відповідач листом від 19 липня 2917р. № 01-11/246 направив позивачу відповідь на запитувану інформацію. Однак, зі змісту даної відповіді вбачається, що запитувана інформація не надана у повному обсязі.

Також суд зазначає, що у разі відсутності окремої інформації, яку просив запитувач, відповідач, якому за статусом або характером діяльності відомо, хто нею володіє, зобов'язаний був направити цей запит на надання інформації, яка відсутня у відповідача, належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Разом з тим, відповідач надав запитувачу відповідь про те, що останній сам може перевірити дану інформацію сайті підприємства, чим порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону № 2939-VI.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії державного підприємства «Виноградівське лісове господарство» щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації на запит № 1 від 11.07.2017 року по питаннях № 1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 7 та запит № 2 від 12.07.2017 року по питаннях № 1, № 3 та № 6, є протиправними.

Крім того, суд вважає за необхідне, - зобов'язати відповідача повторно розглянути запит позивача № 1 на отримання публічної інформації від 11.07.2017 року по питаннях № 1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 7 та запит позивача № 2 на отримання публічної інформації від 12.07.2017 року по питаннях № 1, № 3 та № 6.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Зокрема, такого висновку дотримується також й Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 року (Заява № 19336/04, рішення набуло статусу остаточного від 02.06.2014 року).

Суд акцентує увагу на тому, що в пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року (заява № 22750/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 9 грудня 1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (cf. «Дюлоранс проти Франції», п. 34553/97, п. 33, від 21 березня 2000; «Донадзе проти Грузії», n° 74644/01, пп. 32 et 35, від 7 березня 2006).

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки, суд прийшов до висновку, що розпорядником інформації допущено протиправні дії щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації на запити на доступ до публічної інформації, то відповідача - Державне підприємство «Виноградівське лісове господарство» слід зобов'язати вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідача повторно розглянути та надати позивачу достовірну, точну та повну інформацію по питаннях № 1, № 2, № 4, № 5, № 6 та № 7 запиту № 1 від 11.07.2017 року та по питаннях № 1, № 3 та № 6 запиту № 2 від 12.07.2017 року, у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Такі висновки суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, системного аналізу положень законодавства України, суд прийшов до висновку про те, відповідач не довів правомірності свого рішення, а позивачу безпідставно було відмовлено у наданні запитуваної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 19, 94, 104-106, 160, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2.Визнати протиправною відмову у наданні достовірної, точної та повної інформації по питаннях № 1, № 2, № 4, № 5, № 6 та № 7 запиту № 1 від 11.07.2017 року та по питаннях № 1 та № 6 запиту № 2 від 12.07.2017 року,

3.Зобов'язати повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію по питаннях № 1, № 2, № 4, № 5, № 6 та № 7 запиту № 1 від 11.07.2017 року та по питаннях № 1, № 3 та № 6 запиту № 2 від 12.07.2017 року в порядку, визначеному чинним законодавством України.

4.Стягнути з Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство» (90300, Закарпатська обл., Виноградівський район, місто Виноградів, вул. Копанська, буд. 178, КОД ЄДРПОУ 22114556) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) грн.

5.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 23 листопада 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 листопада 2017 року.