Постанова № 70544494, 20.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 р. Справа № 804/6682/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖукової Є.О.

судді Голобутовського Р.З.

судді Горбалінського В.В.

розглянувши уписьмовому провадженніу м.Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» до Державної фіскальної служби України про прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. та зобовязання Державної фіскальної служби України провести датою, а саме: 31.07.2017 р. реєстрацію податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного адміністрування, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2017 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» до Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд: податкову накладну №54 від 31.07.2017 р. вважати прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли вона була відправлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» для реєстрації у відповідному реєстрі; зобовязати Державну фіскальну службу України провести згаданою датою таку реєстрацію через систему електронного адміністрування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 р. у справі № 804/6682/17 провадження було відкрито та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» не погоджується з рішенням комісії Державної фіскальної служби України від 15.09.2017 р. №163331/31596121 про відмову у реєстрації податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, вважає його протиправними.

Так, 25.09.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» було подано до Державної фіскальної служби України скаргу від 22.09.2017 р. на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.09.2017 р. №163331/31596121.

Як зазначає позивач, зазначена вище скарга на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.09.2017 р. №163331/31596121 була отримана Державною фіскальною службою 27.09.2017 р.

При цьому, позивач вважає, що Державною фіскальною службою України було порушено пп.56.23.3 п.56.23 ст.56 ПК України, яким визначено, що скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище, позивач вважає протиправними дії Державної фіскальної служби щодо порушення терміну розгляду скарги на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.09.2017 р. №163331/31596121, та просить суд: податкову накладну №54 від 31.07.2017 р. вважати прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли вона була відправлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» для реєстрації у відповідному реєстрі; зобовязати Державну фіскальну службу України провести згаданою датою таку реєстрацію через систему електронного декларування.

В судове засідання, призначене на 20.11.2017 р., повноважний представник позивача не зявився, відомості про вручення судової повістки в матеріалах справи наявні, причини неявки невідомі. Будь-яких клопотань чи заяв від останнього на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду не надходило.

Відповідач до зали судового засідання свого представника також не направив.

Проте, 20.11.2017 р. за вх.№51379/17 повноважним представником відповідача, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

20.11.2017 р. за вх.51380/17 повноважним представником відповідача, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду були подані заперечення проти предявленого адміністративного позову у справі №804/6682/17, в яких, з посиланням на відповідні норми податкового законодавства, зазначено, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» про прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. та зобовязання Державної фіскальної служби України провести датою, а саме: 31.07.2017 р. реєстрацію податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного адміністрування є необґрунтовані, оскільки за рахунок такої вимоги, позивач намагається недобросовісно, у розумінні ч.2 ст.49 КАС України скористатись належним йому правом на захист.

Відак, з урахуванням зазначеного вище просить суд, в задоволенні предявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» відмовити в повному обсязі.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд даної адміністративної справи за їх участі та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відтак, у відповідності до ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, а також зважаючи на строки розгляду адміністративної справи, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представникапозивачасуд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» є юридичною особою та зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення від 15.09.2017 р. за №163331/31596121 про відмову у реєстрації податкової накладної №54 від 31.07.2017 р., складеною Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення», у звязку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

В матеріалах справи містяться відомості, що 25.09.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» було направлено, засобами поштового звязку, на адресу Державної фіскальної служби України скаргу від 22.09.2017 р. на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.09.2017 р. №163331/31596121, яка була отримана Державною фіскальною службою України 27.09.2017 р., що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.

В поданій скарзі на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.09.2017 р. №163331/31596121, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» просило Державну фіскальну службу України: скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрації ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.09.2017 р. №163331/31596121; зареєструвати податкову накладну №54 від 31.07.2017 р.

Додатками до зазначеної вище скарги на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.09.2017 р. №163331/31596121 було направлено такі документи, як: копія договору оренди офісного приміщення та складського приміщення ТОВ «Май Дім»; акт прийому-передачі приміщення в оренду ТОВ «Май Дім»; копія розрахунку 1-ДФ за другий квартал 2017 року з квитанцією (пітвердження найманих працівників по Договорам ЦПХ в 2 кварталі 2017 р.); копія договору поставки в адресу ТОВ НВП «Променергетика» №0306-2017 від 03.06.2017 р.; копія видаткової накладної в адресу ТОВ НВП «Променергетика» №ЩБ 3107-3 від 31.07.2017 р.; копія рахунку в адресу ТОВ НВП «Променергетика» №ЩБ 3107-3 від 31.07.2017 р.; копія платіжного доручення №3914, 3916 від 31.07.2017 р. на суму 60 000,00 грн., 55 000,00 грн., з ПДВ; копія договору придбання товару у ФОП ОСОБА_1 №2 від 09.01.2017 р.; копія накладної ФОП ОСОБА_1 №31/07/1 від 31.07.2017 р.; копія платіжного доручення №1955 від 23.08.2017 р. на суму 45 061,18 грн. без ПДВ; копія договору про надання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «ВСК СТАНДАРТ» №0107 від 01.07.2017 року; копія акту виконаних робіт на перевезення товару №01/20-08 від 20.08.2017 р; копія рахунку №01/20-08 від 20.08.2017 р.; копія платіжного доручення №1973 від 04.09.2017 р. на суму 258 000,00 грн.; копії ТТН на перевезення товару 12 шт.; копія податкової накладної №8 від 20.08.2017 р.; повідомлення щодо подачі документів.

Станом на 20.11.2017 р. будь-яких відомостей щодо розгляду скарги на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.09.2017 р. №163331/31596121 матеріали справи не містять.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 р., Критеріями оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 р. №567 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 р. за №753/30621, Вичерпним переліком документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 р. №567 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 р. за №754/30622.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 р., податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 зазнченого вище Порядку №1246 від 29.12.2010 р., після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 р., за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні приписи наведені у підпункті 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 (далі Критерії оцінки ступня ризиків).

Згідно пункту 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, контролюючий орган зобов'язаний у відповідних Квитанціях чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567.

Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобовязання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом пяти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до частини 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, судом особлива увага була приділена саме зясуванню питань невідповідності рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових акладних або відмову в такій реєстрації від 15.09.2017 р. №163331/31596121 нормам чинного законодавства України, дослідженню процедури прийняття (винесення) такого рішення, а також невідповідності рішення Комісії Державної фіскальної служби України від 15.09.2017 р. №163331/31596121 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, яке стало підставою для відмови в реєстрації податкової накладної №54 від 31.07.2017 р.

Так, судом встановлено, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем було зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

В контексті наведеного, не заслуговує на увагу та спростовується матеріалами справи посилання позивача на порушення з боку відповідача норм ст.201 ПК України, якими визначено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з тих підстав, що позивачем як при направленні податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. до Державної фіскальної служби України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і під час судового розгляд справи не було доведено факту щодо реальності здійсненої господарської операції по зупиненій податковій накладній №54 від 31.07.2017 р.

Відтак, відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України; Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246; Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №567; Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено чіткий механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних покигувань до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних; затверджено Критерії оцінки ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достаніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які, як прямо свідчать матеріали справи, було дотримано відповідачем при винесенні рішення від 15.09.2017 р. №163331/31596121.

При цьому, суд зауважує, що, маючи на меті встановлення обєктивної істини у справі та винесення законного та обґрунтованого рішення, у тому числі і шляхом дослідження всіх наявних доказів у даній справі, судом позивачу була надана достатня кількість часу для долучення до матеріалів справи доказів в підтвердження правомірності сформованої податкової накладної №54 від 31.07.2017 р., а саме: документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, на підставі яких й було сформовано податкову накладну №54 від 31.07.2017 р.

При цьому позивачем не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.70 КАС України, які б свідчили про винесення рішення Комісії Державної фіскальної служби від 15.09.2017 р. №163331/31596121 відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження відповідачу надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом; без запобігання несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; несвоєчасно.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, обєктом захисту адміністративного судочинства є права, свободи та інтереси особи у публічно правових відносинах від порушень з боку субєктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень), а їх захист є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту порушення таких прав, свобод та інтересів особи у публічно правових відносинах.

Відповідно до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно зі ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. При цьому ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, виходячи зі змісту наведених вище норм КАС України, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлюється презумпція його винуватості, яка покладає на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Однак презумпція винуватості субєкта владних повноважень - відповідача означає лише припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує належними та допустимими доказами, та застосування зазначеної презумпції не тільки не обумовлює автоматичного програшного становища відповідача субєкта владних повноважень у справі, а й не звільняє суд від обовязку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення, в тому числі, і шляхом перевірки повідомлених позивачем обставин, що відповідає змісту ст.10 КАС України щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а також змісту ст.11 КАС України щодо дотримання принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин у справі.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище аналізу норм чинного законодавства України, враховуючи наведені вище обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, викладених в даному адміністративному позові, що має прямим наслідком відмови в задоволенні зазначеного адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» до Державної фіскальної служби України про прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. та зобовязання Державної фіскальної служби України провести датою, а саме: 31.07.2017 р. реєстрацію податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного адміністрування є необґрунтованим, а відтак таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №2017 від 11.10.2017 р. за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисячі шустсот грн., 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» до Державної фіскальної служби України про прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. та зобовязання Державної фіскальної служби України провести датою, а саме: 31.07.2017 р. реєстрацію податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного адміністрування, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України, а саме, судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисячіа шістсот грн., 00 коп.).

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромзабезпечення» до Державної фіскальної служби України про прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. та зобовязання Державної фіскальної служби України провести датою, а саме: 31.07.2017 р. реєстрацію податкової накладної №54 від 31.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного декларування - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4