Постанова № 70530069, 20.11.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16551/17

Провадження № 2-а/522/1864/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді: Бойчука А.Ю.

при секретарі Іскрич В.В.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі та згідно уточнених позовних вимог просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком за N 502/06 від 09.08.2017 року.

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком N 141 від 29.09.2017 року.

- зобов'язати Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1), пенсію за віком у розмірі, відповідно до діючого законодавства України.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1920 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що представник позивача звернувся до відділу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії.

Проте, 23.11.2016 року управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси повідомило заявника, що причиною відмови в прийнятті заяви про призначення громадянці України трудової пенсії за віком є те, що у заявника відсутній паспорт громадянина України.

Рішенням N 502/06 від 09.08.2017 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії з аналогічних мотивів, а саме відсутність доказів наявності в ОСОБА_1 громадянства України.

Позивач вважає вищевказану бездіяльність відповідача неправомірною, у зв'язку з чим була змушена звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, згідно якого, просив розглядати адміністративну справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, згідно якого просив розглядати адміністративну справу за його відсутності, позовні вимоги не визнав та просив суд у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до вимог статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивач 09.11.2016 року звернулася до Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси із заявою та просила призначити їй пенсію за віком на підставі ст. 26 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 23.11.2016 року № 629/Л-11 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, з тих підстав, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг в солідарній системі мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж та за умови надання паспорту громадянина України.

Позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком N 141 від 29.09.2017 року.

Проте, суду не зрозуміло чи приймалося взагалі вищевказане рішення ЦОУПФ України в м. Одесі, оскільки в матеріалах справи воно відсутнє та не було долучено позивачем, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості розглянути питання щодо правомірності прийняття рішення Центральним об'єднаним управлінням пенсійного фонду України в м. Одесі, яким було відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Умови призначення пенсії за віком передбачені ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися ,з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

З копії закордонного паспорту № НОМЕР_2, тип (Р), Код держави (UKR), виданий органом 2D, від 24.01.2011 року вбачається, що позивач народилися ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вона підпадає під категорію осіб, які мають право на призначення пенсії за віком.

Крім того, з копії Листа ПФУ від 03.10.2017 року № 12746/81-11 вбачається, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 16 років 17 днів.

Постановою Приморського районного суду України від 29 березня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси прийняти від позивача заяву про призначення пенсії за віком та ухвалити по ній рішення, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно Положення про паспорт громадянина України (затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII) (п.1) - паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини.

Згідно пункту 5.3. Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном (затверджено Наказом Міністра закордонних справ України від 22 листопада 1999 р. N 201; Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1999 р. за N 903/4196) (який був чинним станом на дату постановлення позивача на консульський облік 24.05.2002 року), після представлення заявником довідок про виписку з останнього місця постійного проживання в Україні та здачі паспорта громадянина України до органів внутрішніх справ України в паспорт громадянина України для виїзду за кордон вноситься шляхом проставлення штампа "постійне проживання" або такого напису (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного дипломатичного представництва або консульської установи.

Таким чином, оскільки в закордонному паспорті ОСОБА_1 проставлено штамп «постійне проживання» консульської установи посольства України у ФРН, відтак «внутрішній» паспорт громадянина України здано до органів внутрішніх справ України.

Наявний у ОСОБА_1, закордонний паспорт № НОМЕР_2, тип (Р), Код держави (UKR), виданий органом 2D, дата видачі 24.01.2011, дійсний до 24.01.2021, - підтверджує її громадянство України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України», документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Рішенням N 502/06 від 09.08.2017 року позивачу було повідомлено, що права на призначення пенсії вона не має, оскільки не було надано документу, який підтверджує громадянство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено правомірності свого рішення щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1, а посилання на відсутність документів, які підтверджують громадянство України позивача є безпідставними та повністю спростовуються наявною в матеріалах справи копією паспорту, з якої вбачається що позивач є громадянкою України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення ЦОУПФ від N 502/06 від 09.08.2017 року. про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком є протиправним та необґрунтованим, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, відповідно до діючого законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13.

Таким чином, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Порядок подання та перелік документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачений постановою Правління Пенсійного фонду України N 22-1 від 25.11.2005 р. «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно вищевказаного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника; звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку; днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення пенсії (п. 4.3).

Тобто, незалежно від наявності права особи на пенсію, відсутності усіх необхідних документів про призначення пенсії, законодавством передбачена обов'язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом.

Судом встановлено, що позивач звернулася із письмовою заявою про призначення пенсії за віком до управління ПФУ та надала, документи що надають особі право на призначення пенсії, які не були предметом розгляду уповноваженого пенсійного органу.

Таким чином, письмова заява позивача не розглядалася пенсійним органом згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наданим Верховним Судом України у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до п.3 Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав позивача зазначити наступне. Положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", орган, що призначає пенсію розглядає питання про призначення пенсії при зверненні особи з відповідною заявою, яка подається особисто або через представника.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (п. 1.7 Порядку)

Орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів (п. 3.3 Порядку).

Пунктом 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Таким чином, отримавши від позивача звернення про призначення пенсії за віком, пенсійний орган повинен був почати процедуру призначення пенсії, а не відмовляти у прийнятті заяви на призначення пенсії за відсутності паспорту громадянина України.

У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав позивача та зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», Пенсійний фонд України та його органи, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір відповідно до задоволених вимог у розмірі 640,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись: ст. ст. 8, 11, 71, 159-163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком за N 502/06 від 09.08.2017 року.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок держави судовий збір у розмірі 640,00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення в частині визнання дій протиправними. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А. Ю. Бойчук