Рішення № 70526559, 23.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/994/17 Провадження № 22-ц/772/2716/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Берегового О.Ю.,

суддів Денишенко Т.О., Сопруна В.В.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк ОСОБА_4 на заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року,

встановила:

ПАТ КБ Приватбанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13 грудня 2009 року відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Власник картки зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 зазначених умов на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів.

Відповідач в порушення зазначених умов договору зобовязання за вказаним договором не виконала. Станом на 05 червня 2017 року прострочена заборгованість склала 28021,55 гривень, з яких:

- 7698,74 гривень заборгованість за кредитом;

- 2582,44 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 15929,82 гривень заборгованість за пенею;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500 гривень штраф (фіксована частина);

-1310,55 гривень штраф (процентна складова).

Зважаючи на викладене, ПАТ КБ Приватбанк просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь зазначену заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 грудня 2009 року.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором №б/н від 13.12.2009 року станом на 05.06.2017 року в розмірі 10281 (десять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 18 коп., з них: 7698,74 грн. - заборгованість за кредитом, 2582,44 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за пенею, ПАТ КБ Приватбанк подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило оскаржуване рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року в частинах задоволення позову та відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13.12.2009 року відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти не повернула, у звязку з чим допустила утворення заборгованості, яка станом на

05 червня 2017 року становить 28021,55 гривень та складається з: 7698,74 гривень заборгованість за кредитом, 2582,44 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 15929,82 гривень заборгованість за пенею, 500 гривень штраф (фіксована частина), 1310,55 гривень штраф (процентна складова).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею, виходив з того, що позивачем не доведено погодження ОСОБА_3 взяття на себе зобов'язань щодо сплати неустойки (пені).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В матеріалах справи міститься анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» підписана ОСОБА_3 (а.с.8).

Підписавши зазначену анкету-заяву відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами (Правилами) надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Беручи до уваги, що між сторонами фактично укладено кредитний договір з дотриманням письмової форми (ст. 1055 ЦК України), при укладені договору сторони виходили з вимогч. 1 ст. 634 ЦК України(договір приєднання), зміст правочину зафіксований в одному документі і підписаний сторонами (ст. 207 ЦК України),договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України), зміст договору становлятьумови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України), при цьому відповідач письмово підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява позичальника разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і БанкомДоговір надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача на заяві, відсутні правові підстави для ствердження у даному випадку про не укладення правочину між Банком та відповідачем.

Разом з тим, укладений між сторонами договір у встановленому законом порядку не розірвано і не визнано недійсним, зокрема з підстав не ознайомлення позичальника з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які згідно заяви надавались їй для ознайомленняу письмовому вигляді, а також, що позивач не попереджав її письмово про те, що вказані Умови та Правила розміщені на офіційному сайті Приватбанкуі позичальник зобовязувався їх виконувати, а також регулярно знайомитись з їхніми змінами на сайті.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову в оскаржуваній частині про стягнення пені.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів, які б підтверджували письмове погодження позичальником взяття на себе зобовязань зі сплати неустойки в разі порушення зобовязання з повернення кредиту із посиланням на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-2320цс16 від 22 березня 2017 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вона стосувалась доказів на підтвердження підписання Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які разом складають між сторонами кредитно-заставний договір.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п. 2.1.1.12.6.1 Умов надання банківських послуг, які, з урахуванням викладеного, склали договір між позивачем та відповідачем, при непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до довідки про умови кредитування, яка підписана ОСОБА_3, встановлено розмір пені, що підлягає стягненню з позичальника у разі непогашення суми простроченого кредиту (а.с. 9).

Як зазначалось вище, згідно розрахунку заборгованості по договору № б/н від 13 грудня 2009 року укладеного між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3, станом на 05 червня 2017 року заборгованість останньої по пені складає 15929,82 гривень, які і підлягають стягненню з неї на користь позивача.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Підлягають також стягненню з відповідача на користь банку судові витрати у справі відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та ЗУ Про судовий збір з урахуванням таких понесених ним витрат у судах першої і апеляційної інстанцій пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та судових витрат скасувати та ухвалити в цих частинах нове, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по пені за договором №б/н від 13.12.2009 року станом на 05.06.2017 року в розмірі 15929,82 гривень та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1504,00 гривень пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1740 грн. у відшкодування сплаченого судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: