Ухвала суду № 70521408, 22.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2096/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р. А.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

22.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Атласової Ірини Юріївни, яка представляє інтереси Фермерського господарства «Аграрник-2007»,на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Панчеве» до ОСОБА_3, Фермерського господарства «Аграрник-2007» про визнання договору недійсним,

УСТАНОВИЛА:

В травні 2017 року ПП «Агрофірма «Панчеве»звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ФГ «Аграрник-2007» про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Аграрник-2007» від 20.04.2017 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №20106494.

В обґрунтування позову зазначало, що 11.09.2003 року між ПП «Агрофірма «Панчеве»та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі. Відповідно до Договору ОСОБА_3 передала, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку № 606 площею 5,01 га, розташовану на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, договір було укладено на 10 років. З часом позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 та ФГ «Босько А.Б.» уклали договір оренди землі від 04.10.2013 року.

У зв'язку з цим ПП «Агрофірма «Панчеве» звернулось до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_3 та ФГ „Босько А.Б.", про визнання договору оренди землі недійсним, визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною.

На підставі рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18.01.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.04.2017 року, у справі № 395/1007/16-ц, визнано недійсним договір оренди землі, укладений між відповідачами та визнано поновленим договір оренди землі, укладений з ПП „Агрофірма Панчеве", а в іншій частині позову відмовлено.

Проте, не зважаючи на вищезазначене, відповідачі уклали оспорюваний договір оренди землі і здійснили державну реєстрацію речового права на спірну земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 за новим правонабувачем - ФГ „Аграрник - 2007", тим самим унеможлививши виконання судового рішення, яке набрало законної сили у № 395/1007/16-ц та реєстрацію права оренди ПП „Агрофірма Панчеве" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Аграрник-2007» від 20.04.2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Атласовою І.Ю., яка представляє інтереси Фермерського господарства «Аграрник-2007», ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Судом не взято до уваги, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18.01.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.04.2017 року, було визнано поновленим договір оренди між ПП „Агрофірма Панчеве" та ОСОБА_3, та відмовлено у визнанні укладеною додаткової угоди між ПП „Агрофірма Панчеве" та ОСОБА_3 у зв'язку із не досягненням згоди щодо орендної плати та інших істотних умов. З боку позивача не було зроблено жодних дій, щоб досягти згоди із ОСОБА_3 на підписання додаткової угоди, та між ними не було укладено такої угоди на подовження договору оренди на тих самих умовах. Натомість ФГ «Аграрник-2007» узгодило з ОСОБА_3 питання щодо укладення договору оренди на більш вигідних умовах, ніж було запропоновано позивачем. За таких підстав твердження позивача про порушення його речових прав є надуманими та хибними.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася відповідно до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України (а.с.137).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідачів Атласовї І.Ю., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника позивача Головатюка С.А., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.04.2017 року, визнано недійсним договір оренди землі від 04 жовтня 2013 року, кадастровий НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Босько А.Б.». Визнано поновленим договір оренди землі від 11 вересня 2003 року укладений між ОСОБА_3 та ПП «Агрофірма «Панчеве», посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Дахно Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 1608. У визнанні визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 11 вересня 2003 року між ОСОБА_3 та ПП «Агрофірма «Панчеве» в запропонованій позивачем редакції - відмовлено (а.с.82-94).

Рішенням встановлено, що 11 вересня 2003 року між ПП «Агрофірма «Панчеве» та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дахно Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1608. Згідно умов якого, ОСОБА_3 (орендодавець) передала ПП «Агрофірма «Панчеве» (орендар) в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5.01 га, розташовану на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області для товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років, а саме з 11 вересня 2003 року до 11 вересня 2013 року.

Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що по закінченні строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий термін, договір вважається продовженим на той же термін, якщо жодна із сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону за один місяць до закінчення терміну дії договору.

10 серпня 2013 року ПП «Агрофірма «Панчеве» направлено на адресу ОСОБА_3 лист-повідомлення за вихідним № 100 з пропозицією поновлення договору оренди, до якого додано проект додаткової угоди, що підтверджується фіскальним чеком № 5837 від 10 серпня 2013 року та описом вкладення у цінний лист.

На вказаний лист ОСОБА_3 про своє рішення щодо поновлення договору оренди землі не повідомила ПП «Агрофірма Панчеве».

04 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ФГ «Босько А.Б.» укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ФГ «Босько А.Б.» прийняло належну відповідачеві ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 10 років.

03 березня 2014 року ПП «Агрофірма «Панчеве» направило на адресу ОСОБА_3 лист-повідомлення за вихідним № 53 про намір поновити договір оренди землі від 11 вересня 2003 року, та проект додаткової угоди до договору оренди землі від 11 вересня 2003, що підтверджується фіскальним чеком № 4240 від 03 березня 2014 року та описом вкладення у цінний лист.

На період дії строку договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3, та після закінчення строку дії такого, тобто після 11 вересня 2013 року, ПП «Агрофірма «Панчеве» належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов'язки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача за № 213 від 08.08.2014 року.

ОСОБА_3 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернулася до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні.

Суд не визнав додаткову угоду до договору оренди землі від 11 вересня 2003 року укладеною, оскільки зміни, запропоновані ПП «Агрофірма «Панчеве»», стосуються істотних умов - орендної плати та передачі земельної ділянки під заставу, що є абсолютним правом на вільне волевиявлення ОСОБА_3, а також відсутні докази того, що з боку ОСОБА_3 мають місце істотні порушення умов договору.

Згідно статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.2 ст.11, ст.ст.27, 31 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб'єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що станом на дату укладення оспорюваного договору земельна ділянка вже перебувала в оренді ПП «Агрофірма «Панчеве»», відповідач не мав права повторно передавати її в оренду, тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки є укладеним з порушенням вимог ст.ст. 30, 319, 525, 526, 651 Цивільного кодексу України та ст. 15 Закону України „Про оренду землі".

Відповідачі, достовірно знаючи про наявність рішення суду, оскільки їх представники безпосередньо приймали участь у судових засіданнях за вищезазначеною цивільною справою, здійснили державну реєстрацію речового права на спірну земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 за новим правонабувачем - ФГ «Аграрник - 2007», тим самим унеможлививши виконання судового рішення, яке набрало законної сили та відповідно реєстрацію права оренди ПП «Агрофірма «Панчеве» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду.

20 квітня 2017 року, між ОСОБА_3 та ФГ «Аграрник-2007» було укладено договір оренди землі щодо тієї ж земельної ділянки, та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується ксерокопією договору та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 86403451 від 04.05.2017 року (а.с.6-12, 96-97).

Вищевказане є порушенням права ПП «Агрофірма «Панчеве»» самостійно господарювати на землі, передбаченого ст. 25 Закону України „Про оренду землі" та ст. 410 Цивільного кодексу України.

Відповідачі, уклавши оспорюваний договір, допустили порушення та невиконання вже існуючого Договору оренди з ПП «Агрофірма «Панчеве»», що суперечить вимогам ч. 1 ст. 526 ЦК України у відповідності до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відтак договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Зобов'язання орендодавця і орендаря земельної ділянки виникають на підставі укладеного договору оренди землі.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам і правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (ст.526 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст.629 ЦК України ).

У відповідності з вимогами статті 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець зобов'язаний, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

В статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачені підстави припинення договору оренди землі. При цьому, у вказаній нормі закону зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Договір оренди землі може бути припинений також шляхом його розірвання у випадках передбачених статтею 32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до приписів ч. 1 статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недійсності договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Аграрник-2007», оскільки він укладений в порушення вимог ст. 14 ЦПК, так-як на той час рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.04.2017 року, визнано поновленим договір оренди землі від 11 вересня 2003 року укладений між ОСОБА_3 та ПП «Агрофірма «Панчеве», посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Дахно Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 1608.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінив належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, обґрунтовані висновки щодо яких виклав в мотивувальній частині судового рішення. При встановленні фактичних обставин справи судом першої інстанції норми процесуального права не порушені.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що матеріали справи містять докази про те, що права ПП «Агрофірма «Панчеве»дійсно порушуються у зв?язку з укладенням оспорюваного договору між відповідачами та державною реєстрацією речового права на користування спірною земельною ділянкою за ФГ «Аграрник-2007». А тому за таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи справу, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 57-60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213-215 ЦПК України.

На підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Атласової Ірини Юріївни, яка представляє інтереси Фермерського господарства «Аграрник-2007», відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: