Ухвала суду № 70521399, 20.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1711/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

20.11.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Дуковського О.Л.; Суровицької Л.В.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору позички та повернення речей,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про:

- розірвання договору позички речей (меблів та побутової техніки), укладеного 15 грудня 2014 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 (позичкодавці) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (користувачі), зі строком дії до 2017 року;

- зобов'язання користувача ОСОБА_4 повернути диван двухспальний «Шах3» сірого кольору, придбаний у 2012 році за 3800 грн., шафу-купе «Фенікс» розміром 2,50 х 2,50 м (з двох частин, колір «бук» з дзеркалами та матовим склом) вартістю 6500 грн., кухню «Венера» темно-бежевого кольору венге розукомплектовану з окремих восьми тумбочок-шаф 2,80 (80+80+80+4) вартістю 5595 грн. на загальну суму 15895 грн.

В обгрунтування вимог зазначили, що 06 червня 2014 року їх син ОСОБА_5 одружився з відповідачкою і подружжя стали проживати по АДРЕСА_1.

Для облаштування побуту за місцем проживання молодої родини позивачі передали на умовах позички в користування придбані ними раніше меблі та побутову техніку. Визначили, що речами будуть користуватися до 2017 року, однак достроково за першою вимогою повернуть.

Передачу речей (меблів та побутової техніки) сторони оформили розпискою від 15 грудня 2014 року, яку підписали позивачі та відповідач ОСОБА_5, діючий в інтересах своєї сім'ї.

Згідно розписки в позичку на умовах тимчасового користування передано а відтак отримано: диван двухспальний «Шах3», шафу-купе «Фенікс», кухню «Венера» , пральну машину, пилосос, поверхню газову, стіл кухонний, витяжку, холодильник, м'який куточок кухонний.

Належність речей підтверджується квитанціями та бланками замовлень.

13 лютого 2016 року шлюб між відповідачами розірвано, тому виникла потреба у поверненні переданого в позичку майна. ОСОБА_4 відмовляється виконувати зобов'язання.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення вимог. Зазначають, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, судом не з'ясовано які обов'язки виникли у обох відповідачів перед позивачами щодо повернення речей, отриманих у користування за договором позички. Є недоведеною обставина що ОСОБА_4 не було відомо про укладення договору позички з її чоловіком в інтересах їх сім'ї. Обізнаність відповідача визнається ОСОБА_5 ОСОБА_4 користувалася та користується речами, які є предметом договору позички, ці речі перебувають у її квартирі, коштів із свого сімейного бюджету відповідачі на придбання цих речей не витрачали. Користування відповідачами речами-предметами договору позички підтверджується показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та фотокартками цих речей у квартирі, які розміщені ОСОБА_4 у соціальних мережах після розірвання шлюбу.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.177).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_8 та пояснення ОСОБА_9, який представляє інтереси ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору позички ОСОБА_5 в інтересах своєї родини та на задоволення її потреб, згоди на укладення якого ОСОБА_4 не надано.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 06 червня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 13 лютого 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис № 7 (а.с.19).

15 грудня 2014 року ОСОБА_5 складено розписку, яку вважають договором, за якою він діючи в інтересах своєї сім'ї взяв у користування у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 меблі та побутову техніку (диван двухспальний «Шах3» сірого кольору, придбаний у 2012 році за 3800 грн., шафу-купе «Фенікс» розміром 2,50 х 2,50 м, з двох частин, колір «бук» з дзеркалами та матовим склом вартістю 6500 грн., кухню «Венера» темно-бежевого кольору венге розукомплектовану з окремих восьми тумбочок-шаф довжиною 2,80 м (80+80+80+40 ) вартістю 5595 грн., пральну машину, пилосос, поверхню газову, стіл кухонний, витяжку, холодильник, м'який куточок кухонний) на період до 2017 року та зобов'язався повернути їх у визначений термін або на першу їх вимогу (а.с.17).

Після розлучення ОСОБА_5 переїхав проживати по АДРЕСА_2.

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 направлено на адресу ОСОБА_4 двома поштовими відправленнями (цінним листом та кур'єрською доставкою) повідомлення про наміри отримати у неї 11 грудня 2016 року з 8:30 год. до 13:30 год. передані у позичку речі згідно розписки від 15 грудня 2014 року (а.с.22-23). Зазначені письмові повідомлення 08 грудня 2016 року вручені відповідачу (а.с.21).

11 грудня 2016 року позивачами складено акт в присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 про не допущення ОСОБА_4 їх до квартири для отримання вищевказаних речей (а.с.24).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Зобов'язання не може виникнути з договору, який сторона не підписувала, зобов'язання виникає для осіб, що укладають договір, відповідно, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не випливає із суті зобов'язання (стаття 652 ЦК України).

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовились про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 60 цього Кодексу.

В порядку ч. 2 ст. 834 ЦК України позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі, якщо у зв'язку з непереборними обставинами річ стала потрібною йому самому. Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст. 836 ЦК України).

Згідно ч.2,4 ст. 65 Сімейного Кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За ст.ст. 10, 57, 59, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявленого позову, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що договір позички за розпискою, складеною ОСОБА_5, не створює обов'язків для ОСОБА_4, яка заперечує факт того, що вищевказаний правочин укладений в інтересах сім'ї, а також зазначає, що згоди на укладення даного правочину не надавала.

Для покладення обов'язку повернення речей за договором позички на обох з подружжя повинен бути підтверджений відповідними доказами факт того, що отримані користувачем (одним з подружжя) речі були використані в інтересах сім'ї, а також з'ясовано чи надавалась у письмовій формі згода на укладення договору позички другим з подружжя.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом України в постанові від 20.02.2013 року у справі № 6-163цс12, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Матеріали справи не містять доказів, які вказували б на згоду ОСОБА_4 на укладення вищевказаного договору позички, а також на її згоду відповідати перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за зобов'язанням ОСОБА_5 від 15 грудня 2014 року. Представник ОСОБА_4 вказував, що речі надані позивачами за їх вимогою повернуті. Актів як передачі так і повернення речей не складались, хоча позичкодавці не заперечували щодо повернення частини позиченого.

Крім того, позивачами не доведено належними та беззаперечними доказами знаходження у ОСОБА_4 речей, які заявлено повернути. Фотокартки, які розміщені ОСОБА_4 у соціальних мережах не є належним в розумінні ст.ст. 58ЦПК доказом у справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

Позивачами не доведено обставин, на які вони посилались як на підставу для задоволення позовних вимог, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. Не доведено факту отримання спірного майна відповідачем, а визнання позову ОСОБА_5, не створює зобов'язань для особи, яка не була стороною договору. Договір складений в простій письмовій формі у вигляді розписки, його розірвання не передбачає правові наслідки в розумінні ст. ст. 15, 16 ЦК.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_4 зобов'язань перед позивачами.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачами фактів порушення їх прав, свобод та інтересів та виходячи з визначених ст. 1 ЦПК України завдань цивільного судочинства правомірно відмовив у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2017 року - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: