Постанова № 70517305, 23.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р. Справа№ 911/1316/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Мокрицька К.В.- за довіреністю № 14.02/45 від 28.11.2016

від відповідача: Сучков О.С. (адвокат)- за довіреністю № б/н від 18.08.2017 та Грабовий А.М. (адвокат)- за довіреністю № б/н від 18.08.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гемофарм» на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі № 911/1316/17 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гемофарм», м. Вишгород, Київська обл.

про стягнення 2 339 405,56 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Міністерство охорони здоров'я України (надалі-позивач/Міністерство) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Гемофарм» (надалі-відповідач/ТОВ «Геофарм» про стягнення 2 339 405,56 грн. заборгованості, з яких: 1 213 948,36 грн. пені та 1 125 457,20 грн. штрафу.

Позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України мотивовані неналежим виконання ТОВ «Гемофарм» своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 25.11.2016 №113/21-24 щодо здійснення відповідачем поставки у визначені договором термін. Позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний сплатити передбачені договором пеню у розмірі 1 213 948,36 грн. та штраф у розмірі 1 125 457,20 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 911/1316/17 та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі № 911/1316/17 (суддя Конюх О.В.) позов Міністерства охорони здоров'я України до товариства з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" на користь Міністерства охорони здоров'я України 1 212 029,10 грн. пені, 1 125 457,20 грн. штрафу.

Вирішено питання судових витрат (т. 1, а.с. 180-189).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 11, 253, 254, 549, 551, 627, 629, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України ст.ст.179, 230,231, 232, 343 Господарського кодексу України, встановив факт поставки відповідачем позивачу товару з порушенням термінів визначених у договорі про закупівлю товарів за державні кошти від 25.11.2016 №113/21-24, однак позов задовольнив часткового через помилковість здійсненого позивачем розрахунку пені. Також суд першої інстанції відмовив у поданому відповідачем клопотанні про застосування строків позовної давності

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" (надалі-апелянт) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, 251, 253, 255, 549, 551 Цивільного кодексу України статті 233 Господарського кодексу України, та процесуального права, а саме, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 911/1316/17 прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі № 911/1316/17 та призначено її розгляд на 22.08.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3292/17 від 21.08.2017 у зв'язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1316/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017 для розгляду справи № 911/1316/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 у справі № 911/1316/17 прийнято свого провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі № 911/1316/17 колегією суддів у складі:головуючий суддя Разіна Т.І. (доповідач у справі), судді Чорна Л.В., Яковлєва М.Л.

22.08.2017 оголошено перерву у справі № 911/1316/17 до 12.09.2017.

29.08.2017 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Гемофарм» надійшли додаткові пояснення додаткових пояснень.

Також, у додаткових поясненнях апелянт вказує, що відповідач не був обізнаний зі змістом прийнятого Міністерством охорони здоров'я України Наказом № 750 від 16.11.2015. Оскільки, позивач не виконав свого обов'язку щодо належного повідомлення відповідача про прийнятим ним Наказом № 750 від 16.11.2015, ТОВ «Гемофарм» був позбавлених можливості своєчасно розпочати поставу товарів (лікарських засобів) у визначений договором про закупівлю товарів за державні кошти від 25.11.2016 №113/21-24 термін. При цьому апелянт, з посиланням на приписи ст. 612, 613, 614 Цивільного кодексу України, зазначає про відсутність своєї вини.

12.09.2017 оголошено перерву у справі № 911/1316/17 до 26.09.2017.

25.09.2017 через відділ автоматизованого розподілу,ю контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3835/17 від 25.09.2017 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1316/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.09.2017 для розгляду справи № 911/1316/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Яковлєва М.Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 911/1316/17 прийнято свого провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі № 911/1316/17 колегією суддів у складі:головуючий суддя Разіна Т.І. (доповідач у справі), судді Тищенко О.В., Яковлєва М.Л.

26.09.2017 оголошено перерву у справі № 911/1316/17 до 26.10.2017.

19.10.2017 через відділ автоматизованого розподілу,ю контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ТОВ «Гемофарм» було подано клопотання про надання додаткових письмових пояснень.

26.10.2017 оголошено перерву у справі № 911/1316/17 до 23.11.2017.

21.11.2017 через відділ автоматизованого розподілу,ю контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ТОВ «Гемофарм» було подано клопотання про надання додаткових письмових пояснень та залучення додаткових доказів.

21.11.2017 через відділ автоматизованого розподілу,ю контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду Міністерством було подано клопотання про залучення додаткових доказів.

23.11.2017 через відділ автоматизованого розподілу,ю контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду Міністерством були подані письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали, з викладених у ній та додаткових письмових поясненнях до справи підстав.

Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених у відзиві на неї підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши, доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 24.11.2015 між Міністерством охорони здоров'я України, як замовником та ТОВ «Гемофарм», як постачальником було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №113/21-24 (надалі-договір).

Відповідно до умов якого п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити лікарські засоби, зазначені в специфікації, а замовник оплатити такий товар на умовах договору. Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом Централізована закупівля медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію. Товар постачається утримувачам в регіонах України, згідно з розподілом, затвердженим наказом замовника.

Валютою договору є гривня України. Сума договору становить 20 441 975,88 грн. (п. 3.1. договору);

У п. 3.2. договору сторони визначили, що сума договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника, на підставі акту про поставку (передачу) товару та виконання умов договору (додаток 3).

Пунктом 4.2. договору сторони визначили, що оплата здійснюється замовником протягом семи робочих днів після поставки товару на склад отримувачів. У разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з державного бюджету України.

Замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 умов. У разі здійснення попередньої оплати, строк поставки продовжується відповідно до встановлених постановою Кабінетом Міністрів строків (п. 4.3. договору).

У відповідності до п. 4.4. договору грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з рахунку замовника в державній казначейській службі в рахунок оплати товару по договору.

За умовами п. 5.1. договору постачальник забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2010) отримувачам, згідно із затвердженим наказом про розподіл товару та відповідно до узгодженого графіку поставки (додаток 2 до договору). Постачальник може залучити до розвезення товару до кінцевих отримувачів уповноважені підприємства замовника на підставі договірних зобов'язань між постачальником та відповідним уповноваженим підприємством замовника

Приймання-передача товару оформляється видатковою накладною постачальника, повідомленням про отримання товару, реєстром та актом приймання-передачі товару (в трьох екземплярах). Видаткова накладна підписується матеріально-відповідальними особами постачальника і отримувача та скріплюється печатками. В накладній обов'язково зазначається: торговельна назва, назва виробника, дозування, форму випуску, фасування, номер Реєстраційного посвідчення/Сертифікату про державну реєстрацію, температурний режим зберігання, номери серій, термін придатності, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість поставки. Акт приймання-передачі товару підписується матеріально-відповідальними особами постачальника і отримувача, затверджується керівниками постачальника та отримувача та скріплюється печатками. Після передачі товару отримувачу, постачальник зобов'язаний протягом 3 днів передати замовнику по одному екземпляру належним чином оформленої видаткової накладної, повідомлення про отримання товару, реєстру та акту приймання-передачі товару (п. 5.4. договору).

Пунктом 5.7. договору сторони погодили, що датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару у повному обсязі вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, що відповідає вимогам договору, на склад отримувачів. Постачальник не несе відповідальності за невиконання зобов'язань щодо поставки товару до закладів охорони здоров'я у разі, якщо це відбулось з вини замовника.

Відповідно до п. 5.8. договору підтвердженням факту виконання зобов'язань згідно з договором є підписання постачальником і замовником акту про поставку (передачу) товару та виконання умов договору (додаток 3).

У п. 7.2. договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

До вимог про стягнення неустойки застосовується загальний строк позовної давності 3 роки (п. 7.17. договору).

Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання по договору мало бути виконане (п. 7.18. договору).

Пунктом 10.1. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань .

До договору про закупівлю товарів за державні кошти №113/21-24 від 24.11.2015 сторонами погоджено графік поставки (додаток 2), згідно якого сторони визначили термін поставки грудень 2015.

В подальшому сторони підписали додаткову угоду №1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти від 24.11.2015 №113/21-24 від 24.11.2015, відповідно до умов якої сторони погодили, внести зміни до пункту 1.2 договору виклавши його в наступній редакції: - найменування товару: 21.20.2 препарати фармацевтичні, інші (лікарські засоби для лікування дорослих хворих на гемофілію) - 5 лотів, відповідно до додатку 1. Лот 2 - Фактор згортання крові ІХ, флак., амп, шпр. по 500, 600, 1000, 1200 МО. Кількість товару: 2 928 00 МО. Лот 5 - Десмопресин, амп., фл., шпр. по 15 мгк/мл, 1мл. Кількість товару150 мл. Також сторони погодили внести зміни і до п.3.1 договору виклавши його в наступній редакції: валютою договору є гривня України. Сума договору становить 16 077 960,00 грн. з ПДВ, у т.ч ПДВ - 1 051 829,16 грн.

Також сторони погодили внести зміни до специфікації та графік поставки, згідно якого термін поставки - грудень 2015.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем платіжним дорученням від № 9713 від 07.12.2015 було перераховано на рахунок відповідача кошти в розмірі 16 077 960,00 грн.

Як зазначає позивача та не заперечувалось відповідачем та вбачається з акту з №13/21-24 підписаного та скріпленого печатками обох сторін про поставку товару та виконання умов договору від 24.11.2015 № 113/21-24 від 31.03.2016 відповідачем було передано позивачу товар на загальну суму 16 077 960,00 грн.

Крім того, факт поставки товару відповідачем також підтверджується копіями видаткових накладних, актами приймання-передачі товару та повідомленнями про отримання товару, а саме: видаткова накладна № ГФ-0000018 від 12.03.2016 на суму 432 130,00 грн., акт приймання-передачі товару від 17.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 432 130,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 17.03.2016 на суму 432 130,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000019 від 12.03.2016 на суму 492 300,00 грн., акт приймання-передачі товару від 14.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 492 300,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 14.03.2016 на суму 492 300,00 грн.; видаткова накладна №ГФ-0000018 від 12.03.2016 на суму 432 130,00 грн., акт приймання-передачі товару від 17.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 432 130,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 17.03.2016 на суму 432 130,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000020 від 12.03.2016 на суму 579 820,00 грн., акт приймання-передачі товару від 14.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 579 820,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 14.03.2016 на суму 579 820,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000021 від 12.03.2016 на суму 8 240,00 грн., акт приймання-передачі товару від 14.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 8 240,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 14.03.2016 на суму 8 240,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000022 від 12.03.2016 на суму 1 416 730,00 грн., акт приймання-передачі товару від 23.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 1 416 730,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 14.03.2016 на суму 1 416 730,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000023 від 12.03.2016 на суму 771 270,00 грн., акт приймання-передачі товару від 17.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 771 270,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 17.03.2016 на суму 771 270,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000024 від 12.03.2016 на суму 552 470,00 грн., акт приймання-передачі товару від 15.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 552 470,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 15.03.2016 на суму 552 470,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000025 від 12.03.2016 на суму 776 740,00 грн., акт приймання-передачі товару від 14.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти №113/21-24 від 24.11.2015 на суму 776 740,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 14.03.2016 на суму 776 740,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000026 від 12.03.2016 на суму 470 420,00 грн., акт приймання-передачі товару від 15.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти №113/21-24 від 24.11.2015 на суму 470 420,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 15.03.2016 на суму 470 420,00 грн.;видаткова накладна № ГФ-0000032 від 12.03.2016 на суму 8 240,00 грн., акт приймання-передачі товару від 15.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 8 240,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 15.03.2016 на суму 8 240,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000005 від 11.02.2016 на суму 213 330,00 грн., акт приймання-передачі товару від 12.02.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 213 330,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 17.02.2016 на суму 213 330,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000038 від 31.03.2016 на суму 858 790,00 грн., акт приймання-передачі товару від 31.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 858 790,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 31.03.2016 на суму 858 790,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000013 від 09.03.2016 на суму 399 310,00 грн., акт приймання-передачі товару від 11.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 399 310,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 11.03.2016 на суму 399 310,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000027 від 12.03.2016 на суму 175 040,00 грн., акт приймання-передачі товару від 15.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 175 040,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 15.03.2016 на суму 175 040,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000028 від 12.03.2016 на суму 858 790,00 грн., акт приймання-передачі товару від 12.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 858 790,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 12.03.2016 на суму 858 790,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000011 від 09.03.2016 на суму 432 130,00 грн., акт приймання-передачі товару від 17.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 432 130,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 17.03.2016 на суму 432 130,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000010 від 09.03.2016 на суму 432 130,00 грн., акт приймання-передачі товару від 10.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 432 130,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 17.03.2016 на суму 432 130,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000029 від 12.03.2016 на суму 536 060,00 грн., акт приймання-передачі товару від 16.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 536 060,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 16.03.2016 на суму 536 060,00 грн.; видаткова накладна №ГФ-0000030 від 12.03.2016 на суму 645 460,00 грн., акт приймання-передачі товару від 14.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 645 460,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 14.03.2016 на суму 645 460,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000036 від 12.03.2016 на суму 60 170,00 грн., акт приймання-передачі товару від 17.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 60 170,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 17.03.2016 на суму 60 170,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000004 від 11.02.2016 на суму 41 200,00 грн., акт приймання-передачі товару від 12.02.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 432 130,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 12.02.2016 на суму 41 200,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000034 від 12.03.2016 на суму 437 600,00 грн., акт приймання-передачі товару від 16.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 437 600,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 16.03.2016 на суму 437 600,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000031 від 12.03.2016 на суму 716 570,00 грн., акт приймання-передачі товару від 14.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 716 570,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 16.03.2016 на суму 716 570,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000012 від 09.03.2016 на суму 257 090,00 грн., акт приймання-передачі товару від 10.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 257 090,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 10.03.2016 на суму 257 090,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000033 від 12.03.2016 на суму 754 860,00 грн., акт приймання-передачі товару від 16.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 754 860,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 16.03.2016 на суму 754 860,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000014 від 09.03.2016 на суму 902 550,00 грн., акт приймання-передачі товару від 11.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 902 550,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 11.03.2016 на суму 902 550,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000015 від 09.03.2016 на суму 4 120,00 грн., акт приймання-передачі товару від 11.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 4 120,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 11.03.2016 на суму 4 120,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000035 від 12.03.2016 на суму 169 570,00 грн., акт приймання-передачі товару від 16.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 169 570,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 16.03.2016 на суму 169 570,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000016 від 09.03.2016 на суму 120 340,00 грн., акт приймання-передачі товару від 09.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 120 340,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 09.03.2016 на суму 120 340,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000002 від 09.02.2016 на суму 514 180,00 грн., акт приймання-передачі товару від 09.02.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 514 180,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 09.02.2016 на суму 514 180,00 грн.; видаткова накладна № ГФ-0000039 від 31.03.2016 на суму 2 040 310,00 грн., акт приймання-передачі товару від 31.03.2016 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 113/21-24 від 24.11.2015 на суму 2 040 310,00 грн. та повідомлення про отримання товару від 31.03.2016 на суму 2 040 310,00 грн.

Однак вказаний товар був поставлений відповідачем позивачу з порушенням термінів встановлених п. 5.1 договору, а тому позивач, посилаючись на 7.2. договору звернувся до суду про стягнення з ТОВ «Гемофарм» 1 213 948,36 грн. пені та 1 125 457,20 грн. штрафу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, зазначені норми ч.2 ст. 343 ГК України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" стосується випадків виконання грошового зобов'язання, тоді як в даному випадку відповідачем прострочено негрошове зобов'язання щодо вчасної поставки оплаченого товару, відповідно спеціальний Закон "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" на спірні відносини сторін не розповсюджується. За таких обставин, позивач мав право нарахувати відповідачу неустойку, виходячи з умов пункту 7.2 договору, а саме в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару, що узгоджується з принципом свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до частини 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №3-24гс12).

Пунктом. 7.2. договору визначено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Судова колегія апеляційного господарського суду здійснивши перерахунок пені, вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним та який був здійснений з урахуванням вимог ч. 3 ст. 254 ЦК України, відповідно до якого загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором у період з 01.01.2016 по 30.03.2016 становить 1 212 029,10 грн.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги ТОВ «Гемофарм» (щодо вимоги скасувати рішення місцевого господарського в частині необґрунтованого розрахунку місцевим господарським судом пені), а тому така апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище.

Також, колегія апеляційного господарського суду здійснивши перерахунок штрафу, вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним, відповідно до якого загальний розмір штрафу від суми основної заборгованості за договором становить 1 215 427,20 грн.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявного факту порушення ТОВ «Гемофарм» умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 25.11.2016 №113/21-24, а саме, не поставлення у передбачений договором термін товару (лікарських засобів), та, відповідно, обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог Міністерства охорони здоров'я України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік. відповідно до частини 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" 29.05.2013 № 10, за правилами частини першої статті 259 Цивільного кодексу України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Пунктом 7.17 договору сторони визначили, що до вимог про стягнення неустойки застосовується загальний строк позовної давності в три роки.

Колегія суддів зазначає, що умова про збільшення позовної давності викладена в умовах договору №113/21-24 від 24.11.2015 (п. 7.17. договору) однозначно свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо збільшення строку позовної давності щодо неустойки.

Таким чином, право на нарахування та стягнення штрафних санкцій, виникло у позивача з 01.01.2016, а тому судова колегія приходить до висновку, що строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу не є пропущеним.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом вимог статті 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, статті 83 ГПК України, колегія суддів вважає є безпідставними, оскільки ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду зменшити розмір санкцій.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на необхідність зменшення розміру штрафних санкцій від позовних вимог,то колегія суддів зазначає наступне.

Право суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій передбачено законодавством, зокрема ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України.

Але необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій з обґрунтуванням наявності підстав для такого зменшення, а лише апеляційній скарзі наголошувало на праві суду зменшити розмір пені та штрафу, заявленого до стягнення позивачем. При цьому, відповідачем не було подано доказів щодо наявності об'єктивних причин (в тому числі з важкого матеріального становища), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій, чи доказів на підтвердження вживання ним заходів до виконання зобов'язання.

Доводи заявника апеляційної скарги, зроблені з посиланням на ст.ст. 612, 613, 614 ЦК України, щодо того, що відповідач не міг виконати свій обов'язок щодо своєчасного постачання товару (лікарських засобів), оскільки позивачем не було повідомлено відповідача про прийнятий ним Наказ № 750 від 16.11.2015, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки п. 5.1. договору встановили строк поставки товару (лікарських засобів), а саме, до кінця грудня 2015 року; неповідомлення позивачем відповідача про прийнятий ним Наказ № 750 від 16.11.2015 не позбавляло відповідача виконати обов'язок щодо своєчасної поставки товару позивачу, тим більше, місце поставки товару було відомо відповідачу, що підтверджується наданою ТОВ «Геофарм» конкурсною документацією до якої, зокрема, доданий орієнтовний перелік отримувачів (закладів охорони здоров'я ) у розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Разом з тим, відповідач у порушення приписів ст.ст. 32-33 ГПК України не надав доказів звернення до отримувачів (закладів охорони здоров'я) щодо неможливості поставки товару (лікарських засобів) у визначений договором термін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність у акті від 31.03.2016 вказівки про відсутність порушень встановлених договором графіку поставки товару не може свідчити про прощення позивачем боргу та припинення на підставі ст.ст. 598, 605 ЦК України зобов'язання в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу), оскільки чинне законодавство не передбачає можливості відмовитися від своїх майнових прав на майбутнє, зокрема від стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору ще до їх нарахування, а також не передбачає можливості відмовитися від права на судовий захист порушених прав.

Позивачем, під час апеляційного провадження, в спростовування посилання апелянта про неповідомлення Міністерством охорони здоров'я України про прийнятий ним Наказом № 750 від 16.11.2015, з посиланням на листи обласних управлінь охорони здоров'я.

Проте, колегією суддів не приймаються до уваги вказані вище додаткові документи виходячи з наступного.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття

Вищий господарський суд України у п. 19 листа від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначив наступне. Розгляд апеляційною інстанцією додаткових доказів без обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції не може вважатися підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. З урахуванням наведеного законодавчого припису суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування. Водночас якщо прийнята апеляційною інстанцією постанова є по суті законною і обґрунтованою, то самі лише прийняття і розгляд апеляційною інстанцією додаткових доказів без обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції не можуть вважатися підставами для скасування зазначеної постанови.

З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем докази, а саме листи датовані вереснем 2017 року, в той час, як рішення у даній справі було прийнято 10.07.2017, тобто вказані листи не існували на дату вирішення спору, позаяк не можуть бути прийняті судом апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги інші твердження апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гемофарм» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області 10.07.2017 у справі № 911/1316/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко