Постанова № 70517275, 13.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Справа№ 911/2798/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасенков В.В. - представник;

від відповідача: Кравчук А.С. - представник;

від третьої особи: Борисенко М.О. - представник;

від третьої особи з самостійними вимогами: - не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 року

у справі № 911/2798/16 (суддя: Кошик А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

про стягнення 137 670 517,14 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №876/31/1-3 від 04.11.2014 року

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія пінгвін плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

2. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

про звернення стягнення на майно

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі -відповідач ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - третя особа) про стягнення 137 670 517,14 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №876/31/1-3 від 04.11.2014 року.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.09.2016 року обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором №876/31/1 від 04.11.2014 року щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також нарахованих за прострочення виконання наведених грошових зобов'язань сум пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв'язку з чим позивачем нараховано станом на 08.09.2016 року заборгованість у загальному розмірі 145080487,50 грн, в рахунок погашення якої вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №876/31/1-3 від 04.11.2014 року шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

14.06.2017 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія пінгвін плюс" (далі - третя особа з самостійними вимогами) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", за участю третіх осіб: ПАТ "Златобанк" та ПАТ "Державний ощадний банк України" про звернення стягнення на земельні ділянки за кадастровими номерами 3222486200:04:001:0002 та 3222486200:04:001:0001 шляхом визнання права власності на них за ТОВ "Компанія пінгвін плюс" в рахунок погашення вимог останнього до ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Компанії пінгвін плюс" було набуто право власності на земельні ділянки, загальною площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, загальною площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, Софіївська-Борщагівська сільська рада, а тому вказувало на наявність підстав для звернення стягнення на вказані земельні ділянки в рахунок задоволення вимог ТОВ "Компанії пінгвін плюс" до ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.08.2017 року у справі № 911/2798/16 провадження у справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" припинено на підставі п. 1-1 ч 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення, а саме виключити з мотивувальної частини рішення висновки щодо: - законності правильності та обґрунтованості висновку експерта наданого судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна - дослідна служба України» Кушніром В.В.; встановлення вартості заставного майна в розмірі 336728157,00 грн; того, що вартість набуття іпотеко держателем у власність спірного предмету іпотеки має здійснюватися саме на підставі встановленої Висновком судового експерта вартості, загальний розмір якої становить 336728157,00 грн (що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату становить близько 12966043,78 доларів США), а наслідком набуття іпотеко держателем у власність предмету іпотеки за вартістю вищою ніж розмір забезпечених відповідною іпотекою вимог підлягають до застосування норми ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що висновок експерта, наданий судовим експертом ТОВ "Експертно-дослідна служба України" Кушніром В.В., є законним, правильним та обґрунтованим, а визначена ним вартість заставного майна в розмірі 336 728 157,00 грн відповідає дійсній ринковій вартості предмета іпотеки за іпотечним договором №876/31/1-3 від 04.11.2014 року.

Крім того, скаржник зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що вартість набуття іпотекодержателем у власність спірного предмету іпотеки має здійснюватися саме на підставі встановленої Висновком судового експерта вартості, загальний розмір якої становить 336 728 157,00 грн. (що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату становило близько 12 966 043,78 доларів США), а наслідком набуття іпотекодержателем у власність предмету іпотеки за вартістю вищою ніж розмір забезпечених відповідною іпотекою вимог підлягають до застосування норми ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", є помилковим.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 25.09.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" було прийнято до провадження.

У судовому засіданні 13.11.2017 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду змінити.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні відповідач та третя особа заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 року по справі №911/2798/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - без задоволення.

Представник третьої особи з самостійними вимогами у судове засідання 13.11.2017 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 01.11.2017 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи з самостійними вимогами, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"- без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

04.11.2014 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" (Ощадбанк) та ТОВ Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (позичальник) було укладено кредитний договір №876/31/1 до якого в подальшому були внесені зміни та доповнення згідно з додатковими договорами №1 від 29.12.2014 року, №2 від 20.04.2015 року, №3 від 03.08.2015 року (далі - Кредитний договір), відповідно до якого банком було надано позичальнику кредит у сумі 100 000 000,00 грн з остаточним терміном повернення не пізніше 30.08.2019 року.

Згідно з п. 2.7 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються Банком за фіксованою процентною ставкою.

Відповідно до п.п. 2.7.1 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 21 (двадцять один) процент річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Нараховані за період з першого дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень пп. 2.7.4 цього Договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту (п.п. 2.7.3 Кредитного договору).

Відповідно до п.п. 2.7.4 Кредитного договору у випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 та 5.3.14 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 23 (двадцять три) проценти річних, починаючи з першого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконане/виконане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору.

Згідно з п.п. 5.3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені Кредитним договором, погашати кредит та своєчасно у визначені Кредитним договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено умовами Кредитного договору, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Положеннями п.п. 3.3.1 Кредитного договору встановлено, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем/поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення, вимагати негайною повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором), в тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим Договором.

Відповідно до п.п. 3.3.2 Кредитного договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов'язаний не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи Основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

Згідно з п. 9.2 Кредитного договору сторони погодили, що вищевказані положення Кредитного договору передбачають можливість виникнення обставин, при настанні яких у позичальника виникає зобов'язання перед банком негайно погасити заборгованість по кредиту, а також сплатити на користь банку інші платежі по цьому договору.

В силу п.п. 4.1.1 Кредитного договору виконання позичальником зобов'язання забезпечується іпотекою нерухомості - рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістік центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київськ обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, загальною площею 20 908 кв.м, та двох земельних ділянок, кадастрові №№3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, площею по 2,5 та кожна, що надається в іпотеку TOB "ТЛК "Арктика".

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 04.11.2014 року з метою забезпечення виконання Кредитного договору між Ощадбанком (іпотекодержатель) та ТОВ "ТЛК "Арктика" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрований в реєстрі за №2041, до якого в подальшому було внесено зміни і доповнення згідно укладеного сторонами додаткового договору №1 від 29.12.2014 року (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого предметами іпотеки за цим договором є рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістік центр "Скандинавія", який розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а. Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: адміністративний комплекс, літера А, загальною площею 1237,2 кв.м.; рибний ярмарок, літера Б, загальною площею 2983 кв.м.; комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16522,2 кв.м.; насосна підстанція, літера Г, загальною площею 37,5 кв.м.; механічна майстерня, літера Д, загальною площею 128,7 кв.м., який розташований на земельних ділянках, а саме на: земельній ділянці, загальною площею 2,500 га, яка розташована за адресою: Київська область. Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0001, цільове призначення якої - для ведення фермерського господарства; земельній ділянці, загальною площею 2,500 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0002, цільове призначення якої для ведення фермерського господарства, які також передані в іпотеку (п.п.1.1.2. 1.1.3 Іпотечного договору).

Згідно з п. 1.4 Іпотечного договору за взаємною згодою сторін вартість Предмету іпотеки становить 299 918 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 Іпотечного договору банк надсилає позичальнику письмову вимогу про усунення порушених зобов'язань за Кредитним договором у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів з попередженням про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного тридцятиденного строку вимога банку залишається без задоволення, банк вправі прийняти рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки. Сторони за взаємною згодою встановили, що зазначений тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням поштового зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про усунення порушення зобов'язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі позичальником при отриманні представником позичальника зазначеного листа особисто.

Згідно з п. 6.2 Іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема: за рішенням суду (підпункт 6.2.1 Іпотечного договору), у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про забезпечення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п.п. 6.2.3.1 та 6.2.3.2. цього Договору, а саме, задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" та цим Договором та задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач керуючись приписами ст.ст. 509, 530, 546, 572, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 33, 35, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", п.п. 2.7, 4.1, 5.3, 7.2 Кредитного договору та п.п. 3.1, 3.3, 6.1, 6.2 Іпотечного договору просив в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за Кредитним договором №876/31/1 від 04.11.2014 року, що за обрахунком позивача станом на 08.09.2016 року становить 145 080 487,50 грн та складається з: простроченої заборгованості кредитом - 97 500 000,00 грн; заборгованості за процентами - 24 333 630,12 грн; суми пені за несвоєчасну сплату основного боргу - 13 874 874,77 грн; суми пені за несвоєчасну сплату процентів - 3 508 224,58 грн; суми 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 1 196 994,54 грн; суми 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 319 338,45 грн; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу - 3 002 776,65 грн; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів - 894 771,39 грн; штраф за порушення умов Іпотечного договору - 449 877,00 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом набуття Ощадбанком права власності на нього за ціною 146 129 500,00 грн.

При цьому, в ході розгляду справи між сторонами виникли спірні питання щодо дійсної ринкової вартості предмету іпотеки за Іпотечним договором.

Відповідач в поданому до суду першої інстанції клопотанні про призначення експертизи зазначив, що станом на листопад 2014 року сторони в Іпотечному договорі (пункт 1.3) визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 331 374 000,00 грн (що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату становило близько 25 568 981,49 доларів США).

В той же час, із доданих позивачем до матеріалів справи звітів суб'єктів оціночної діяльності вбачається, що станом на 18.05.2016 року вартість предмету іпотеки за Іпотечним договором становила 123 886 000,00 грн (що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату становило близько 4 902 493,08 доларів США), а станом на вересень 2016 року - 146 129 500,00 грн (що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату становило близько 5 442 439,48 доларів США).

Враховуючи значні розбіжності у зазначеній позивачем вартості предмету іпотеки в порівнянні з договірною вартістю, відповідач заперечував проти прийняття судом за основу наведеної позивачем вартості заставленого майна при вирішенні справи, вказуючи, що остання є необґрунтованою та значно заниженою, а її визначення здійснювалося на замовлення та оплачувалося позивачем.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно розділу VII листа Верховного Суду України від 01.02.2015 року "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки повинна відповідати вимогам ст. 39 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, у ній в обов'язковому порядку повинно бути зазначено: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; конкретний спосіб реалізації предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У судовій практиці немає єдності щодо вирішення питання про критерії, які повинен застосовувати суд, визначаючи початкову ціну.

Разом із тим, вирішуючи зазначені питання, суди повинні виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана за змістом ч. 3 ст. 10, статей 11 та 60 ЦПК довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи. Початкова ціна предмета іпотеки не береться до уваги судом у разі заявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього, оскільки згідно із ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, для вирішення даного спору по суті з огляду на заперечення відповідача щодо визначеної на замовлення позивача вартості спірного майна необхідно встановити правильність визначення ринкової вартості спірного предмету іпотеки станом на момент проведення відповідного дослідження.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Оскільки, вирішення даного питання потребувало спеціальних знань, суд першої інстанції на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України своєю ухвалою від 04.10.2016 року призначив у даній справі судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи для визначення дійсної (реальної) ринкової вартості предметів іпотеки за Іпотечним договором, проведення яких доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Експертно-дослідна служба України".

Так, відповідно до висновку №136107/2017 від 14.07.2017 року складеного судовим експертом Кушніром В.В. ринкова вартість:

- земельної ділянки, загальною площею 2,4879 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0001, на дату дослідження (14.07.2017 року) склала 16 474 055,00 грн;

- земельної ділянки, загальною площею 2,4873 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0002, на дату дослідження (14.07.2017 року) склала 16 470 082,00 грн;

- об'єкта нерухомості - рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістік центр "Скандинавія", який розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, до складу якого входять: адміністративний комплекс, літера А, загальною площею 1237,2 кв.м.; рибний ярмарок, літера Б, загальною площею 2983 кв.м.; комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16522,2 кв.м.; насосна підстанція, літера Г, загальною площею 37,5 кв.м.; механічна майстерня, літера Д, загальною площею 128,7 кв.м., що розташований на земельних ділянках загальною площею 2,4879 га та 2,4873 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастрові номери земельних ділянок 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, на дату дослідження (14.07.2017 року) склала 303 784 020,00 грн.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Як зазначено у п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року №01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Якщо суд не погоджується з висновком експерта, він відповідно до ч. 6 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України має право відхилити висновок судового експерта. Мотиви такого відхилення суд повинен викласти в судовому рішенні, як це передбачено ст. 84 Господарського процесуального кодексу.

Ознайомившись із наявним в матеріалах справи висновком експерта за результатами проведення судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку, що він є повним, правильним та обґрунтованим, що не спростовано скаржником, відтак у суду відсутні підстави для відхилення вказаного висновку експертизи і останні правомірно було покладено судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що 01.11.2017 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду надійшла заява судового експерта Кушніра В.В. №327 від 27.10.2017 року про виправлення описки відповідно до якої останній вказував на допущення у висновку при розрахунку вартості комплексу по зберіганню продуктів харчування літ. В на сторонці 65 в таблиці 8 "Коригувань об'єктів порівняння для логістичних комплексів" технічної описки, що зумовило зменшення визначеної вартості такої будівлі (замість 222 732 000,00 грн. було відображено 220 011 000,00 грн.) та всього комплексу в цілому (замість 306 505 020,00 грн. було відображено 303 784 020,00 грн.).

Однак, дані обставин не впливають на правильність і обґрунтованість проведеного судовим експертом дослідження, адже носять характер технічної описки, що виключає можливість визнання такого висновку необґрунтованим.

Відтак, з урахуванням виправленої судовим експертом допущеної описки загальна вартість спірного майна відповідно до проведеного судовим експертом дослідження становить 339 449 157,00 грн.

Посилання ж апелянта на допущені у Висновку недоліки і неточності, що зумовили безпідставне завищення судовим експертом вартості спірного майна колегіє суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Так, у відповідній заяві про виправлення описки судовим експертом було усунуто допущені технічні описки (на які в т.ч. вказується в апеляційній скарзі Ощадбанку), які в свою чергу зумовлювали лише зменшення загальної вартості спірного майна, а не її збільшення, тобто, їх допущення не підтверджує тверджень останнього.

Інші ж, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта щодо неточностей та недоліків у Висновку не дають підстав для висновку про порушення судовим експертом при проведені відповідного дослідження встановлених законодавством стандартів оцінки та безпідставного завищення визначеної вартості спірного майна в цілому, а тому не приймаються судом до уваги.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідний висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у даній справі в частині встановлення дійсної вартості спірного майна (з урахуванням описки).

Щодо ж до посилань апелянта на невідповідність встановленій у Висновку вартості спірного майна визначеній в межах виконавчого провадження №53731207 згідно звіту про незалежну оцінку вартості майна від 18.04.2017 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "Консалтингова група "Арго-Експерт", вартості такого майна, відповідного до якого було встановлено, що загальна вартість спірного майна становить 172 653 000,00 грн, а тому саме від вказаної суми слід виходити при визначенні дійсної ринкової вартості спірного майна суд відзначає наступне.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що звертаючись з відповідним позовом до суду Ощадбанк вказуючи на вартість спірного майна посилався на складений на його замовлення висновок оцінювача ТОВ "Укрспецексперт" Ромсицького О.А. від 18.05.2016 року, відповідного до якого вартість спірного майна станом на 01.05.2016 року становила 123 886 000,00 грн (4 918 740,69 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату), в послідуючому, збільшуючи розмір своїм вимог за Кредитним договором до ТОВ "ТЛК "Арктика" Ощадбанком вже було надано новий висновок, складений на його замовлення оцінювачем ТОВ "Укрспецексперт" Ромсицьким О.А. від 12.09.2016, згідно якого вартість спірного майна станом на 08.09.2016 року становила вже 149 283 000,00 грн (5 586 038,42 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату), а наразі апелянтом зазначається про те, що вірною вартістю спірного майна є вартість, визначена згідно висновку, складеного в межах виконавчого провадження №53731207 оцінювачем Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт" Ковтюх Н.П. від 18.04.2017, відповідного до якого було визначено, що загальна вартість спірного майна станом на 18.04.2017 становить 172 653 000,00 грн (6 439 378,88 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату)

Тобто, має місце обставин за яких при укладенні Іпотечного договору іпотекодержателя в повній мірі задовольняло визначення вартості спірного майна у розмірі 299 918 000,00 грн (що станом на момент укладення договору згідно офіційного курсу НБУ становило 23 152 623,76 доларів США) не зважаючи на те, що відповідним майном було забезпечено повернення кредиту у розмірі 100 000 000,00 грн. (сума наданого кредиту), адже доказів протилежного матеріали справи не містять, однак з настанням підстав, необхідних для звернення стягнення на таке майно, позиція Ощадбанку щодо його вартості різко змінилася, що зумовило періодичну зміну такої вартості за проведеними оцінками пропорційно розміру вимог Ощадбанку, забезпечених таким майном, що за відсутності належних доказів існування причин такого різкого знецінення протягом 2015-2017 років спірного майна (вартість зменшувалася в 4,7 рази, 4,1 рази, 3,6 рази порівняно з вартістю в договорі) дає підстави для висновку про обґрунтованість посилань відповідача на те, що визначення вартості спірного майна згідно вказаних оцінок здійснювалося виключно з метою задоволення власних потреб Ощадбанку, а не встановлення його дійсної ринкової вартості, що суперечить закріпленим в положеннях ст. 13 Цивільного кодексу України принципам реалізації своїх прав.

До того ж, визначена за наслідками проведеної експертизи станом на 14.07.2017 року вартість заставного майна наближено відповідає погодженій сторонами вартості предмета іпотеки ще станом на листопад 2014 року, що додатково спростовує посилання апелянта на завищений розмір визначеної експертизою вартості предмета іпотеки.

З огляду на викладене ,висновок суду першої інстанції про те, що визначення вартості набуття іпотекодержателем у власність спірного предмету іпотеки має здійснюватися на підставі встановленої Висновком вартості, загальний розмірі якої з урахуванням виправленої оцінювачем описки становить 339 449 157,00 грн, не суперечить законодавству.

При цьому, колегія суддів відзначає, що зазначення судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення висновку про те, що вартість спірного майна становить 336 728 157,00 грн., а не 339 449 157,00 грн. як встановлено колегією суддів переглядаючи дану справу не може бути правовою підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, адже дані обставини зумовлено виключно допущеною судовим експертом технічною опискою, яка не впливає як на обґрунтованість Висновку, так і законність судового рішення.

Твердження ж апелянта про те, що ТОВ "ТЛК "Арктика" не було оскаржено складений в межах виконавчого провадження №53731207 оцінювачем Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт" Ковтюх Н.П. висновок від 18.04.2017, а тому останній є чинним та підтверджує дійсну вартість спірного майна, колегією суддів не приймається до уваги з огляду на викладені вище обставини вчинення такого висновку, переважність висновку судового експерту, складеного на виконання вимог суду, над звітом оцінювача, та відсутністю будь-яких доказів доведення до відома ТОВ "ТЛК "Арктика" про проведення відповідного оцінювання у відповідності до приписів ст.ст. 2, 18, 28, 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Київський апеляційний господарський суд відзначає, що зазначення судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення висновку про те, що вартість спірного майна становить 336 728 157,00 грн, а не 339 449 157,00 грн, не може бути правовою підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, адже дані обставини зумовлено виключно допущеною судовим експертом технічною опискою, яка не впливає як на обґрунтованість Висновку, так і законність судового рішення.

Посилання відповідача на те, що встановлення вартості спірного предмету іпотеки у сумі більшій ніж заявлена банком до стягнення заборгованість, в рахунок погашення якої останній просить звернути стягнення на таке майно, унеможливлює задоволення відповідних вимог банку судом відхиляється з огляду на визначені положеннями ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" наслідки набуття іпотекодержателем у власність предмету іпотеки за вартістю вищою ніж розмір забезпечених відповідною іпотекою вимог.

В той же час, із наявних в матеріалах справи документів (виконавчих написів від 27.03.2017 року, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровими номерами 704, 705, на Іпотечному договорі, заяви Ощадбанку від 23.05.2017 року №55/2-09/812/10559/2017-00/вих. Про придбання нереалізованого предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку", акту №53999200/24 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.05.2017 року, затвердженого заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевською І.І., свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки, виданого 24.05.2017 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І. А. за реєстровим номером 2178, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №89977145 від 19.06.2017 року) вбачається, що в рахунок погашення заявленої до стягнення заборгованості позивачем було набуто права власності на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Тобто, за час вирішення даного спору Ощадбанком в позасудовому порядку було звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором в рахунок погашення заявленої у справі заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за Кредитним договором у визначений в позові спосіб - шляхом набуття права власності на відповідне майно, що свідчить про припинення правовідносин сторін за вказаними правочинами.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, а позивачем не заперечується припинення правовідносин сторін за Кредитним договором внаслідок набуття останнім права власності на спірний предмет іпотеки в рахунок погашення спірної заборгованості, тобто предмет спору перестав існувати під час судового розгляду, провадження у справі за позовом Ощадбанку до ТОВ "ТЛК "Арктика" підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, колегія суддів відзначає наступне.

Звертаючись з відповідною заявою в межах даної справи ТОВ "Компанія пінгвін плюс" посилаючись на набуття нею прав власності на частину предмету іпотеки за Іпотечним договором, а саме: спірні земельні ділянки, вказує на існування правових підстав для звернення стягнення на останні шляхом визнання права власності на них за ТОВ "Компанія пінгвін плюс".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, останні не містять належних доказів набуття ТОВ "Компанія пінгвін плюс" права вимоги до ТОВ "ТЛК "Арктика" за спірними Кредитним договором чи Іпотечним договором в розумінні приписів ст.ст. 512, 514, 516 Цивільного кодексу України, як і будь-яких інших підстав виникнення у третьої особи з самостійними вимогами права звернення стягнення на спірне майно, а встановленими судом обставинами спростовується твердження останнього про набуття станом на сьогоднішній день прав власності на таке майно.

Тобто, заявлені третьою особою з самостійними вимогами позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 року у справі №911/2798/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 року у справі №911/2798/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2798/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк