Рішення № 70517130, 22.11.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2017 р.Справа № 916/2252/17

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС";

до відповідачів: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРО РТ"

про стягнення 203,39 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 02.06.2016р.;

Від відповідача 1: не з'явився;

Від відповідача 2: не з'явився;

Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом про солідарне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" та Товариства з обмеженою відповідальністю " УКР-АГРО РТ " 126,23грн. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), 44,80грн. 3%річних, 86,20грн. - пені , 72,39грн. інфляційних витрат згідно договору поруки №22-02-2016 від 22.02.2016 року, угоди про заміну кредитора у зобовязання (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) №13/05-13від 13.05.2013 року та згідно договору №39-09-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.09.2008 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 вересня 2017 року порушено провадження у справі №916/2252/17 та призначено до розгляду.

09.10.2017 р. ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулась до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить солідарно стягнути з відповідачів 1244,21грн. заборгованості 3%річних, 9530,16грн. - пені , 4102,52грн. інфляційних витрат згідно договору поруки №22-02-2016 від 22.02.2016 року, угоди про заміну кредитора у зобовязання (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) №13/05-13від 13.05.2013 року та згідно договору №39-09-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.09.2008 року та судового збору в розмірі 1600грн.

Позивач позовні вимоги з урахуванням збільшення підтримує та просить суд задовольнити

Відповідач1 в судові засідання не зявлявся, відзив на позов не надав, тому справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідач2 в судові засідання не зявлявся але 08.11.2017р. надав відзив на позов відповідно якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 22.11.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.09.2008р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО та ТОВ „УКР-АГРО РТ був укладений договір купівлі-продажу товару №39-09-08 на умовах відстрочення платежу.

У звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ « УКР-АГРО РТ» взятого на себе грошового зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару

згідно договору купівлі-продажу №39-09-08 від 01 вересня 2008 року, ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ « УКР-АГРО РТ » сум заборгованостей згідно договору купівлі- продажу №39-09-08 на умовах відстрочення платежу від 01 вересня 2008 року.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2009 року у справі №6/204, позов ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО задоволено.

Заборгованість згідно Рішення Господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2009 року у справі №6/204, в тому числі й згідно договору купівлі-продажу №39-09-08 від 01 вересня 2008 року, було погашено 10 вересня 2010 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невідємною частиною цього договору.

Згідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, товар може передаватися покупцю партіями та товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невідємною частиною цього договору.

Оплата товару проводиться наступним чином: 50% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15 вересня 2008року без виставлення рахунку-фактури; 50% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15 листопада 2008року без виставлення рахунку-фактури (п.5.3. Договору).

Відповідно до п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобовязань покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обовязків по договору (п. 11.1 Договору).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу товару № 39-09-08 на умовах відстрочення платежу від 01.09. 2008 року.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобовязання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частина 1 ст.229 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 Договору, за прострочення виконання зобовязання покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В п.8.3 Договору, сторони, відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

У звязку з викладеним у ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО виникло право вимоги щодо нарахування, пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно умов договору купівлі-продажу № 39-09-08 на умовах відстрочення платежу від 01.09.2008 року за період існування заборгованості.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобовязанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобовязується або не зобовязується їх оплати.

Частина 1 ст.513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно приписів ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 ЦК України).

26.01.2011р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО та ТОВ „Незалежна юридична компанія укладено угоду № НЮК-5-ТА про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України). Пунктом 1.1 даної угоди. Встановлено, що первісний кредитор (ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО) відступає новому кредитору (ТОВ „Незалежна юридична компанія) право вимоги виконання ТОВ „УКР-АГРО РТ, зобовязання щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 39-09-08 на умовах відстрочення платежу від 01.09.2008 року.

13.05.2013р. між ТОВ „Незалежна юридична компанія та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" було укладено угоду №13/05-13 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ТОВ „Незалежна юридична компанія) відступає новому кредитору (ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") право вимоги виконання ТОВ „УКР-АГРО РТ зобовязання щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору № 39-09-08 на умовах відстрочення платежу від 01.09.2008, у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору купівлі-продажу.

На виконання умов даної угоди, ТОВ „Незалежна юридична компанія було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ТОВ „УКР-АГРО РТ обумовленого зобовязання.

Таким чином, Позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Стаття ст.629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

22.02.2016р. між ТОВ"СОВАГРО" (поручитель) та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (кредитор) укладено договір поруки №22-02-2016 (договір поруки) за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обовязку ТОВ „УКР-АГРО РТ (боржник) щодо виконання грошового зобовязання щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконання Боржником грошового зобовязання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченими ст. 2 цього Договору.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обовязку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором (п.4.1 Договору).

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання ТОВ „УКР-АГРО РТ грошового зобовязання за договором № 39-09-08 на умовах відстрочення платежу від 01.09.2008р., у звязку з чим і нараховані штрафні санкції, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1244,21грн. - 3%річних, 9530,16грн. - пені, 4102,52грн. інфляційних витрат згідно договору поруки №22-02-2016 від 22.02.2016 року, угоди про заміну кредитора у зобовязання (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) №13/05-13від 13.05.2013 року та згідно договору №39-09-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.09.2008 року, підтверджені відповідними доказами з боку позивача, і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідачів солідарно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 13, 15, 510, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 115, 193, 229, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст.33, 35, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО (65012, місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А, ідентифікаційний код 33494460) та товариства з обмеженою відповідальністю " УКР-АГРО РТ " (13444, Житомирська область, Андрушівський район, село Бровки-Перші, ідентифікаційний код 33513602) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, офіс 23, ідентифікаційний код 38039872) 1244,21грн. (одна тисяча двісті сорок чотири грн. 21 коп.) - 3%річних, 9530,16грн. ( девять тисяч пятсот тридцять грн. 16 коп.)- пені , 4102,52грн. (чотири тисячі сто дві грн. 52 коп.) - інфляційних витрат, судовий збір у розмірі 1600 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00коп./.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 27 листопада 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов