Рішення № 70516859, 22.11.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22 листопада 2017 року Справа № 913/814/17

Провадження №1/913/814/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Харківської філії ПАТ Укртелеком, м. Харків

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 111115 грн. 80 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

В засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю від 12.12.2016 № 743;

від відповідача не викликався;

Суть спору: про стягнення 98685 грн. 56 коп. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання відповідачу послуг звязку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, 10310 грн. 22 коп. інфляційних втрат та 2120 грн. 02 коп. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив, що спір між сторонами виник у звязку з наступними обставинами.

Так, позивач у справі ПАТ Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затв. постановою КМ України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги (послуги звязку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат, повязаних з наданням пільг цієї категорії, визначено безпосередньо у наступних законах, зокрема:

- у статті 17 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту вказано, що фінансування витрат, повязаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у частині 6 ст.6 Закону України Про жертви нацистських переслідувань вказано, що фінансування витрат, повязаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вказано, що фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 9 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист вказано, що витрати, повязані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей вказано, що фінансове забезпечення витрат, повязаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ;

- у статті 52 Закону України Про прокуратуру вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обовязок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обовязок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Статтею 89 та статтею 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг звязку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м. Старобільськ та Старобільського району Луганської області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації (відповідач).

Як свідчить зміст позову, саме з посиланням на вказані вище приписи чинного законодавства, за якими відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню м. Старобільськ Старобільського району Луганської області послуг звязку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій, позивач звернувся до суду та просить стягнути 98685 грн. 56 коп. вартості послуг звязку на пільгових умовах, наданих за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Також до стягнення заявлені 10310 грн. 22 коп. інфляційних втрат (за період з квітня 2016 року по травень 2017 року) та 2120 грн. 02 коп. 3% річних (за період з 01.04.2016 по 31.05.2017).

Відповідач у відзиві за листом від 23.10.2017 № 01-10/48100 проти позову заперечує з посиланням на те що, Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку не була передбачена. Тому договір на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги у 2016 році з позивачем не укладався. Про це позивач був повідомлений листом № 01-10/4965 від 29.11.2016. Також відповідач вважає, що посилання позивача на Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затв. постановою КМУ від 04.03.2002 № 256, є не коректним, оскільки цей Порядок в 2016 році не діяв через відсутність державних субвенцій і звіряння з позивачем за формою « 2 пільга», що передбачене цим Порядком, не проводилося. Лише 20.12.2016 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо удосконалення та виконання бюджетів)», яким встановлено, що фінансування пільг на послуги звязку здійснюється з видатків місцевих бюджетів (а не за рахунок субвенцій з державного бюджету, як було до цього).

За таких обставин відповідач стверджує, що оскільки протягом 2016 року порядок відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг на послуги звязку був неврегульований законами або іншими актами цивільного законодавства, тому відповідний договір з позивачем не укладався та у 2016 році були відсутні підстави для виникнення будь-яких зобовязань УСЗН перед позивачем.

У поясненнях за листом від 26.10.2017 № 26-15/775 позивач доводи відповідача відхиляє та посилається на те, що право позивача на отримання відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг, підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, а за рішенням господарського суду, навіть при відсутності у відповідача на казначейських рахунках відповідних коштів, може бути виконано окремо за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що визначаються при прийнятті Закону України про Бюджет на відповідний рік.

Встановивши фактичні обставини справи, надані сторонами пояснення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його повне задоволення, виходячи з наступних підстав.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 надано послуги звязку на пільгових умовах населенню м. Старобільськ та Старобільського району Луганської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширює дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства", на загальну суму 98685 грн. 56 коп. (розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг за формою № 2-пільга за вказаний період).

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються КМ України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Отже, чинне законодавство України не передбачає обовязковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян, оскільки зобовязання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи відповідача про необґрунтованість заявленого позову з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, який врегульовував би спірні відносини.

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обовязку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобовязання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями.

За змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446).

Тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку є підставою для відмови в позові, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від необхідності виконання зобовязання.

З 01.01.2017 внесено зміни до статей 89, 91, 102 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких замість субвенцій з державного бюджету на видатки з надання пільг з послуг звязку фінансування пільг здійснюється з місцевих бюджетів.

Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг, за формою "2-пільга" за період з січня по грудень 2016 року.

В поясненнях за листом від 20.11.2017 № 01-10/5431 відповідач зазначає, що за період з січня по квітень 2016 року позивач не надавав йому розрахунки на відшкодування витрат, але доданим до справи листом Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (арк. справи 111-112) підтверджується отримання відповідачем 09.06.2016 форм "2-пільга" за період з січня по травень 2016 року.

Крім того, поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісячно передавались позивачем відповідачу на адресу електронної пошти (uszn934@gmail.com), яка була надана УСЗН Старобільської РДА та використовувалась для обміну даними (скріншоти повідомлень відповідача із зазначеної адреси за попередні періоди).

Таким чином матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення вимог Бюджетного кодексу України та Порядку № 256, а також вимог, встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій"), протягом 2016 року не здійснював відшкодування позивачу витрат наданих послуг звязку пільговим категоріям населення, внаслідок чого станом на 01.01.2017 утворилася заборгованість в сумі 98685 грн. 56 коп.

Доказів сплати боргу на час прийняття рішення відповідачем не надано.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Старобільськ та Старобільського району Луганської області, зобовязаний був здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг звязку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що відсутність субвенцій з Державного бюджету України на надання послуг звязку пільговим категоріям населення та будь-яких рішень органів місцевого самоврядування не спростовують правомірність заявлених позовних вимог, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобовязання зі сплати компенсації пільг.

Частиною 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобовязання.

Також обґрунтованими є вимоги про стягнення 10310 грн. 22 коп. інфляційних втрат та 2120 грн. 02 коп. 3% річних, які відповідають ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Складені позивачем розрахунки цих вимог відповідають фактичним обставинам справи та вимогам, які звичайно ставляться до таких розрахунків, тому судом задовольняються.

За таких обставин позов задовольняється повністю та до стягнення підлягають 98685 грн. 56 коп. у рахунок відшкодування витрат позивача на надання послуг звязку пільговим категоріям населення на території м.Старобільськ та Старобільського району Луганської області та 10310 грн. 22 коп. інфляційних втрат (за період з квітня 2016 року по травень 2017 року) та 2120 грн. 02 коп. 3% річних (за період з 01.04.2016 по 31.05.2017).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову в сумі 1666 грн. 74 коп. покладається на відповідача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги ПАТ "Укртелеком", м. Київ в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" до ОСОБА_1 соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про стягнення 111115 грн. 80 коп. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської області, вул. Центральна, 36, ідент. код 03197055 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, бульвар Шевченка, 18, ідент. код 21560766 в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків, Нетіченська набережна, 8, ідент. код 25614660 заборгованість за надані послуги звязку пільговим категоріям населення в сумі 98685 грн. 56 коп., 10310 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 2120 грн. 02 коп. 3% річних та 1666 грн. 74 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2017.

Суддя Н.М.Зюбанова