Рішення № 70516852, 20.11.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 рокуСправа № 912/2553/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2553/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", с. Кислиці, Ізмаїльській район, Одеська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", м. Кропивницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія", м. Харків,

про стягнення 936 615,57 грн,

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, договір №01-08-2017 від 01.08.17;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 25.09.17;

від 3-ї особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода" (далі - ТОВ "Злагода", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області (далі - господарський суд) з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - ТОВ "Техніка і технології", відповідач) заборгованості у розмірі 936615,57 грн, що складається: суми основного боргу 570000,00 грн, індекс інфляції в сумі 54035,77 грн, 3% річних в сумі 11920,28 грн, 235000,00 грн збитків, 65659,80 грн пені.

Обґрунтовуючи поданий позов, позивач вказав про те, що ТОВ "Техніка і технології" передано за договором купівлі-продажу ТТ-03000250 від 16.09.2016 товар - трактор неналежної якості (з недоліками), внаслідок чого позивач повернув такий товар, а у відповідача виник обов'язок повернути сплачені за товар грошові кошти. Окрім того, за твердженням позивача, внаслідок неможливості використання придбаного за договором трактору, ТОВ "Злагода" поніс збитки у зв'язку з необхідністю орендування техніки для здійснення невідкладних агротехнічних заходів на власних і орендованих полях.

Ухвалою господарського суду від 06.09.2017 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2553/17.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у відповідності до якого в задоволенні позовних вимог заперечив повністю з підстав наступного: поставлений за договором товар відповідав вимогам договору і законодавству щодо якості та був прийнятий позивачем; враховуючи бажання позивача повернути товар та відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" 22.02.2017 вичнено правочин щодо розірвання укладеного договору шляхом вчинення дій, спрямованих на повернення товару та повернення грошових коштів; відповідно до змісту правочину грошові кошти, сплачені позивачем за товар, повернуто відповідачем повністю та вчасно; відсутність порушення строку повернення грошових коштів свідчить про відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань на таку суму; пеня застосована у розмірі, що не передбачений правочином від 22.02.2017, а 3% річних та інфляційні втрати нараховано на неправильні суми; позивач не підтверджує понесення збитків жодними допустимими доказами; зі сторони відповідача не було порушень господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, що могло б бути єдиною підставою для відшкодування витрат (а.с. 71-75).

Ухвалою господарського суду від 28.09.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія" (далі - ТОВ "Слобожанська промислова компанія", третя особа).

В судовому засіданні 14.11.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог.

Третя особа участі свого представника в засіданні суду не забезпечила, будь-яких пояснень щодо поданого позову третьою особою не надано.

В судовому засіданні 14.11.2017 розгляд справи відкладено до 20.11.2017.

До дня судового засідання від сторін надійшли додаткові пояснення та докази.

В клопотанні від 16.11.2017 позивач просить винести окрему ухвалу за фактом створення та використання посадовими особами ТОВ "Техніка і технології" підробленого документа у даній справі та за фактом шахрайства з боку посадових осіб ТОВ "Техніка і технології", що мали форму організації постачання та умисного постачання завідомо несправної продукції (експериментального зразку, моделі) до ТОВ "Злагода" під виглядом сертифікованої продукції (трактору) та надіслати до уповноваженого слідчого для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том І а.с. 169-173).

В судовому засіданні 20.11.2017 прийняли участь представники сторін, якими оголошено додаткові пояснення щодо поданого позову та підстав заперечення у задоволенні позовних вимог.

Третя особа участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, будь-яких пояснень з приводу позову від третьої особи не надходило.

В судовому засіданні 20.11.2017 оголошувалась перерва з 11.11 год до 16:00 год.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи про слухання справи № 912/2553/17 та закінчення процесуального строку вирішення спору у даній справі, господарський суд здійснює розгляд справи в судовому засіданні 20.11.2017 за відсутності представника третьої особи та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2016 між ТОВ "Техніка і технології" (Продавець) та ТОВ "Злагода" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № ТТ-03000250, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець у порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язався прийняти й оплатити сільгосптехніку/запасні частини (Товар), кількість і комплектність яких визначаються у специфікаціях (Договір) (том І а.с. 11-15).

Загальна вартість Товару за договором становить 1106000,00 грн, яку Покупець зобов'язаний оплатити в п'ятиденний строк з моменту укладення Договору (п.п. 2.1., 2.2. Договору).

Зазначені вище та інші умови Договору узгоджені між сторонами шляхом підписання Договору та скріплення підпису печатками товариств.

16.09.2016 між сторонами підписано специфікацію до Договору, якою передбачено поставку наступного Товару за Договором - ОСОБА_3 ХТА-2000 (двигун ЯМЗ-236М2, 180 л с кондиціонером, колеса на шинах 23,1,1 R26) в кількості 1 шт. за ціною 1106000,00 грн (том І а.с. 16).

На виконання Договору ТОВ "Злагода" здійснено сплату грошових коштів в сумі 1106000,00 грн згідно платіжного доручення № 169 (том І а.с. 19).

31.10.2016 відповідно до видаткової накладної №3000251, оформленої з посиланням на Договір № ТТ-03000250 від 16.09.2016, здійснено поставку Товару, а саме - ОСОБА_3 ХТА-220-1 (11762) в кількості 1 шт. за ціною 1106000,00 грн (том І а.с. 17).

Про прийняття ТОВ "Злагода" зазначеної техніки складено акт приймання-передачі № 1 від 31.10.2016 до Договору № ТТ-03000250, який підписано Продавцем і Покупцем та скріплено печатками товариств (том І а.с. 18).

10.11, 23.11., 02.12. та 20.12.2016 між сторонами складено акти рекламації, за змістом яких зафіксовано виявлені несправності ОСОБА_3 ХТА-220 (том І а.с. 20-23). Такі акти є двосторонніми, оскільки підписано посадовими особами як Покупця, так і Продавця.

Відповідно до дефектовочного акта № 58 від 20.12.2016, складеного Приватним підприємством "Татарбунарський центр технічного огляду транспортних засобів", ОСОБА_3 ХТА-220-1 2016 року випуску, який належить ТОВ "Злагода" на підставі договору купівлі-продажу ТТ-03000250 від 16.09.2016, зібрано неякісно, деталі не відповідають технології виготовлення продукції, подальша експлуатація трактора згідно ДСТУ і ГОСТ неможлива (том І а.с. 24).

04.01.2017 ТОВ "Злагода" направлено до ТОВ "Техніка і технології" претензію, в якій повідомлено про відмову від Договору та пред'явлено вимогу про повернення грошових коштів, сплачених за Товар в сумі 1106000,00 грн та про оплату збитків в розмірі 235200,00 грн (том І а.с. 31-32).

Згідно видаткової накладної № 10 від 22.02.2017 та Акта приймання-передачі від 23.02.2017 ОСОБА_3 ХТА-220 повернуто від ТОВ "Злагода" до ТОВ "Техніка і технології" (том І а.с. 26, 27).

Як повідомляє позивач з метою впорядкування відносин щодо повернення товару між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 22.02.2017 до Договору, умови якої зі сторони ТОВ "Техніка і технології" належним чином не виконано. З підстав викладеного позивач просить стягнути з ТОВ "Техніка і технології" суму основного боргу та нараховані за період прострочення повернення грошових коштів за додатковою угодою № 1 від 22.02.2017 пеню, 3% річних та інфляційні нарахування. Також позивач просить стягнути збитки, завдані відповідачем внаслідок невиконання зобов'язань за Договором (поставка неякісного Товару), які визначає як вартість робіт найманої техніки з орання та культування полів.

При вирішенні спору господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язань, які мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки, згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Окрім того, відносини між покупцями сільськогосподарських машин та їх виробниками, продавцями, виконавцями робіт і послуг з технічного сервісу регулюються Законом України " Про захист прав покупців сільськогосподарських машин".

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно з ст. 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Наведені вище обов'язки також встановлені і для продавців сільськогосподарських машин в ст. 15 Закону України " Про захист прав покупців сільськогосподарських машин", згідно з якою виробники, продавці, виконавці зобов'язані передавати покупцям машини, результати робіт, послуг, які за якістю відповідають вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів, а також інформації про них.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 наведеного Закону виробник, продавець може реалізовувати машини, які за якістю відповідають умовам договору, вимогам стандартів, технічних умов та інших документів, що встановлюють ці вимоги.

В свою чергу, покупці сільськогосподарських машин, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання машин мають право на належну якість машин (ст. 4 наведеного Закону).

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" покупці при виявленні недоліків у машині протягом гарантійного строку в порядку та строки, встановлені законом чи договором, мають право за своїм вибором вимагати від виробника, продавця машин та виконавця робіт і послуг з технічного сервісу, зокрема, повернення машини неналежної якості, повернення коштів, відшкодування збитків і розірвання договору.

Відповідно до загальних положень щодо купівлі-продажу, наведених, зокрема в ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Матеріалами справи встановлено, що згідно видаткової накладної № 3000251 від 31.10.2016 та Акту приймання-передачі від 31.10.2016 позивачеві фактично поставлено трактор іншої моделі, ніж передбачався специфікацією до Договору, а саме - поставлено ОСОБА_3 ХТА-220-1, замість ОСОБА_3 ХТА-200.

Разом з цим, ТОВ "Злагода" не відмовився від прийняття ОСОБА_3 ХТА-220-1, прийняв весь товар без будь-яких зауважень і заперечень в тому числі і щодо ціни товару, а тому з урахування положень ст. 672 Цивільного кодексу України, Товар за Договором є прийнятим Покупцем (ТОВ "Злагода") та підлягає оплаті останнім за ціною, погодженою з Продавцем.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, приймання Товару по якості, комплектності та кількості проводиться під час передачі Товару, про що складається двосторонній акт приймання-передачі. У випадку передачі техніки або обладнання Акт приймання-передачі вважається одночасно і Актом введення в експлуатацію, якщо про інше не досягнуто окремих домовленостей.

Акт приймання-передачі Трактора-ХТА-220-1 від 31.10.2016 підписаний між сторонами з відміткою про відсутність претензій Покупця до якості, комплектності та роботи. Окрім того, між сторонами 31.10.2016 складено акт введення ОСОБА_3 в експлуатацію (том ІІ а.с. 50).

Між тим, як слідує з матеріалів справи, після підписання сторонами Акта приймання-передачі від 31.10.2016 та під час експлуатації ТОВ "Злагода" ОСОБА_3 ХТА-220-1 було виявлено несправності техніки, що підтверджується складеними актами рекламацій.

Окрім того, несправність ОСОБА_3 ХТА-220-1, придбаного ТОВ "Злагода" за Договором ТТ-03000250 від 16.09.2016, встановлена за результатами обстеження Приватним підприємством "Татарбунарський центр технічного огляду транспортних засобів", проведеного за замовленням ТОВ "Злагода".

В акті рекламації від 02.12.2016 ТОВ "Злагода" виставлено вимогу ТОВ "Техніка і технології" про заміну коробки передач на нову. Однак, згідно акту рекламації від 20.12.2016 ТОВ "Злагода" не допустило сервісну службу виробника - ТОВ "Слобожанська промислова компанія" та Продавця - ТОВ "Техніка і технології" до заміни коробки передач та виставило вимогу про заміну трактора аналогічної потужності або повернення коштів за трактор.

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами було досягнуто домовленість з приводу повернення Покупцем Продавцеві Товару за Договором, оскільки Трактор-ХТА-220-1 повернуто ТОВ "Злагода" та прийнято ТОВ "Техніка і технології" 23.02.2017 без будь-яких зауважень. Відповідач у відзиві на позов не заперечив обставин вчинення між сторонами правочину з приводу повернення Товару та повернення сплачених за Товар грошових коштів. Спірним між сторонами є укладення та відповідність вимогам законодавства додаткової угоди № 1 від 22.02.2017 до договору купівлі-продажу ТТ-03000250 від 26.09.2016, умовами якої позивач обґрунтовує свою вимогу щодо повернення коштів за Товар в установлений строк.

Під час розгляду справи сторонами було надано до матеріалів справи копії декількох примірників додаткових угод № 1 від 22.02.2017 до договору купівлі-продажу ТТ-03000250 від 26.09.2016, які є різними за своїм змістом та обставинами підписання.

Згідно остаточних пояснень позивача і відповідача між сторонами не заперечується підписання додаткової угоди № 1 від 22.02.2017 до договору купівлі-продажу ТТ-03000250 від 26.09.2016 в редакції, наданій позивачем з поясненнями від 13.11.2017 та яка відповідає редакції, наданій відповідачем з поясненнями від 17.11.2017 № 3840 (далі - Додаткова угода) (том І а.с. 136, том ІІ а.с. 51).

Оригінал вказаної Додаткової угоди оглянуто господарським судом в судовому засіданні 20.11.2017.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 22.02.2017, підписання якої не заперечується обома сторонами, така Додаткова угода підписана зі сторони ТОВ "Злагода" заступником директора ОСОБА_4 та зі сторони ТОВ "Техніка і технології" - директором департаменту ОСОБА_5 з посиланням на довіреність. Підписи вказаних осіб скріплено печатками товариств.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В частині 1 ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно із ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за певним винятком.

Згідно із ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України в редакції на дату, яка відповідає даті підписання Додаткової угоди, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

За змістом ст. ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Таким чином, волевиявлення юридичної особи при укладенні договору виражається підписом уповноваженої нею особи. Обов'язковість скріплення правочину печаткою визначається за письмовою домовленістю сторін.

Як зазначено вище, Додаткова угода № 1 від 22.02.2017 зі сторони ТОВ "Злагода" підписана заступником директора ОСОБА_4, а зі сторони ТОВ "Техніка і технології" - директором департаменту ОСОБА_5

До матеріалів справи позивачем надано копію довіреності від 01.08.2016, яка підписана директором ТОВ "Злагода" і скріплена печаткою товариства та за змістом якої заступника директора ОСОБА_4 уповноважено на ведення переговорів і на підписання будь-яких договорів і додаткових угод від імені ТОВ "Злагода" (том ІІ а.с. 66). Довіреність видана без встановлення строку її дії, а тому така довіреність є чинною на момент підписання Додаткової угоди № 1 22.02.2017. Форма довіреності відповідає формі, в якій вчинено правочин та видана керівником (директором) товариства.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність повноважень ОСОБА_4 на підписання Додаткової угоди № 1 від 22.02.2017 від імені ТОВ "Злагода".

Щодо наявності повноважень на підписання Додаткової угоди зі сторони ТОВ "Техніка і технології" директором департаменту ОСОБА_5, то як зазначає відповідач в своїх поясненнях від 17.11.2017 № 3840, вказана особа перевищила свої повноваження, надані останньому згідно довіреності від 03.08.2016.

Згідно наданої до матеріалів справи довіреності від 03.08.2016 повноваження ОСОБА_5 обмежені лише підписанням від імені ТОВ "Техніка і технології" договорів (в редакції, затвердженій наказом по підприємству) на поставку в Одеську область ТОВ "Техніка і технології" кінцевим споживачам товарів та послуг (том ІІ а.с. 53). При цьому, згідно вказаної довіреності, ОСОБА_5 має право бути представником ТОВ "Техніка і технології" в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування, які зареєстровані чи здійснюють господарську діяльність на території Одеської області.

Оскільки за змістом Додаткової угоди № 1 від 22.02.2017 міститься посилання на те, що директор Департаменту ОСОБА_5 діє на підставі довіреності, тоді як в матеріалах справи відсутня будь-яка інша довіреність на вказану особу, господарський суд дійшов висновку про обізнаність ТОВ "Злагода" про наявність обмежень повноважень щодо ОСОБА_5 на укладення Додаткової угоди.

Згідно правил ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України вчинення правочину особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності є підставою недійсності правочину.

Разом з цим, приписами ст. 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 22.02.2017 сторони передбачили, що Покупець повертає отриманий від Продавця ОСОБА_3 ХТА-200, а Продавець повертає Покупцю сплачені за нього кошти у розмірі 1106000,00 грн. Згідно з пунктом 5 Додаткової угоди, після належного виконання Продавцем та Покупцем зазначених у цій додатковій угоді умов, договір купілві-продажу ТТ-03000250 від 16.09.2016 вважається розірваним.

Отже, вказана Додаткова угода безпосередньо стосується Договору та передбачає розірвання Договору, що відповідає пункту 7.8. Договору.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ "Техніка і технології" повернув ТОВ "Злагода" грошові кошти в сумі 1106000,00 грн. Згідно наданих до матеріалів справи платіжних доручень, призначенням платежу зазначено: "Повернення коштів за непоставлений товар зг. листа № 18 від 25.03.17, дод. угоди № 1 від 22.02.17 (том І а.с. 28-30,

Отже, відповідач, повертаючи грошові кошти за Товар, послався на Додаткову угоду № 1 від 22.02.2017. Лист № 18 від 25.03.2017, на який також міститься посилання в платіжних дорученнях, містить лише реквізити ТОВ "Злагода" для зарахування грошових коштів і прохання перерахувати грошові кошти на відповідний розрахунковий рахунок. Вказаний лист не містить вимоги щодо повернення грошових коштів за Договором.

З викладеного господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "Техніка і технології" вчинено дії по виконанню Додаткової угоди № 1 від 22.02.2017, а саме - повернуто грошові кошти на підставі Додаткової угоди № 1 від 22.02.2017.

За наявності таких фактів слід вважати, що Додаткова угода № 1 від 22.02.2017 в редакції, яка підписана обома сторонами, є схваленою ТОВ "Техніка і технології", а тому сама по собі відсутність у директора департаменту ОСОБА_5 повноважень на укладення від імені ТОВ "Техніка і технології" Додаткової угоди не створює підстав для визнання такої Додаткової угоди недійсною.

В ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно змісту Додаткової угоди № 1 від 22.08.2017 ТОВ "Злагода" зобов'язалось, зокрема, повернути відповідачеві ОСОБА_3, а ТОВ "Техніка і технології" - повернути позивачеві сплачені за ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1106000,00 грн протягом 20 робочих днів після підписання акту приймання-передачі.

Як встановлено матеріалами справи, акт приймання-передачі ОСОБА_3 підписано між сторонами 23.02.2017, а отже граничний строк повернення грошових коштів згідно п. 4 Додаткової угоди є 24.03.2017.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджено, що ТОВ "Техніка і технології" повернуло сплачені позивачем грошові кошти в загальному розмірі 1106000,00 грн в наступний період:

29.03.2017 - 200000,00 грн згідно платіжного доручення № 31918;

03.04.2017 - 106000,00 грн згідно платіжного доручення № 392;

18.04.2017 - 200000,00 грн згідно платіжного доручення № 3969;

15.05.2017 - 30000,00 грн згідно платіжного доручення № 4088;

28.08.2017 - 20000,00 грн згідно платіжного доручення № 36797;

31.08.2017 - 550000,00 грн згідно платіжного доручення № 202 (том І а.с. 78-83).

Позивачем вказані обставини не заперечено, про що свідчать надані до матеріалів справи відомості щодо надходження та розподілу грошових коштів (том І а.с. 112-113).

Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі та порушення провадження у справі основна заборгованість була сплачена відповідачем повністю. Тобто у зв'язку з оплатою позивач безпідставно звернувся до господарського суду з позовом у частині стягнення 570000,00 грн суми основного боргу, а тому правові підстави для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 570000,00 грн відсутні.

Разом з цим, як встановлено наданими до матеріалів справи доказами, відповідачем порушено строк повернення грошових коштів, який визначено пунктом 4 Додаткової угоди, що підписана між сторонами.

В частині 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 1 від 22.02.2017 передбачено, що у разі порушення строків повернення зазначених в п. 1 цієї Додаткової угоди коштів, Продавець оплачує Покупцеві пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від несвоєчасно оплачено суми.

Окрім того, за положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу Україниє виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Оскільки внаслідок укладення Додаткової угоди № 1 від 22.08.2017 у відповідача виник обов'язок повернути позивачеві грошові кошти в розмірі 1106000,00 грн в установлений строк, господарський суд дійшов висновку, що відповідальність за невиконання такого зобов'язання настає на загальних підставах згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимога ТОВ "Злагода" про стягнення з ТОВ "Техніка і технології" пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок порушення строку повернення грошових коштів за Додаткової угодою № 1 від 22.02.2017 є правомірною.

Разом з цим, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача та враховуючи здійснені відповідачем оплати, господарський суд наводить наступний розрахунок пені і 3% річних в межах періоду розрахунку позивача:

за період прострочення з 25.03. по 28.03. на суму 1106000,00 грн - 3393,75 грн пені та 363,62 грн 3% річних;

за період прострочення з 29.03. по 02.04.2017 на суму 906000,00 грн (29.03.17 оплата 200000,00 грн) - 3475,07 грн пені та 372,33 грн 3% річних;

за період прострочення з 03.04. по 17.04.2017 на суму 800000,00 грн (03.04.17 оплата 106000,00 грн) - 9030,14 грн пені та 986,30 грн 3% річних;

за період прострочення з 18.04. по 14.05.2017 на суму 6000000,00 грн (18.04.17 оплата 200000,00 грн) - 11539,73 грн пені та 1331,51 грн 3% річних;

за період прострочення з 15.05. по 09.08.2017 (гранична дата, по яку нараховує позивач) на суму 570000,00 грн (15.05.17. оплата 30000,00 грн) - 34137,53 грн пені та 4075,89 грн 3% річних,

а всього - 61576,22 грн пені та 7129,65 грн 3% річних.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, господарський суд враховує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

З огляду на викладене та в межах наведеного період розрахунку позивача (з 23.03. по 09.08.2017) господарський суд наводить наступний розрахунок:

інфляційні втрати за квітень 2017 на суму заборгованості 600000,00 грн становлять 5400,00 грн;

інфляційні втрати за травень-серпень 2017 на суму заборгованості 570000,00 грн становлять 17821,86 грн,

а всього - 23221,86 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Злагода" про стягнення з ТОВ "Техніка і технології" пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 61576,22 грн пені, 7129,65 грн 3% річних та 23221,86 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

З приводу вимоги позивача про стягнення збитків господарський суд зазначає наступне.

Стаття 264 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" виробники, продавці, виконавці зобов'язані передавати покупцям машини, результати робіт, послуг, які за якістю відповідають вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів, а також інформації про них.

Відповідно до ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За правилами ч.ч. 2, 3 ст. 680 Цивільного кодексу України якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

В силу приписів ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відповідач має довести відсутність своєї вини у неналежному виконанні взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідачем під час розгляду справи надано сертифікат відповідності Серії ВГ № 338266, виданий ТОВ "Слобожанська промислова компанія" за терміном дії з 15.12.2014 до 14.12.2016 (том ІІ а.с. 49). За змістом вказаного сертифікату ОСОБА_3 ХТА-220-1 відповідає відповідним вимогам ДСТУ, ГОСТ.

Разом з цим, згідно Актів рекламацій, про які зазначено вище, причиною несправності трактора ХТА-220-1 зазначено: недотримання технології виготовлення продукції, неякісне виготовлення деталей. Відповідно до дефектовочного акту № 58, виданого ПП "Татарбунарський центр технічного огляду транспортних засобів", трактор ХТА-220-1 зібрано неякісно, деталі не відповідають технології виготовлення продукції, подальша експлуатація трактора згідно вимог ДСТУ та ГОСТ не можлива.

Відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів, які б підтверджували порушення позивачем правил користування чи зберігання трактор ХТА-220-1, впливу дій третіх осіб чи випадку непереборної сили.

З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують неналежну якість Товару, поставленого за Договором, тоді як відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини у неналежному виконанні взятих на себе зобов'язань щодо якості поставленого Товару.

Між тим, позивач не доводить жодними доказами понесення збитків, внаслідок поставки Товару неналежної якості, та не підтверджує їх розмір.

Так, згідно поданого позову та розрахунку (том І а.с. 33) позивач зазначає про те, що у зв'язку з неможливістю використання трактору, винаймав техніку та виконав невідкладні агротехнічні заходи, а саме: орання полів на площі 438 га - вартість виконаних робіт на суму 175200,00 грн, культування полів на площі 300 га на суму 60000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження проведення ним культивації та орання полів, доказів наймання техніки та сплати грошових коштів. Пояснення позивача, яке викладено у клопотанні від 15.11.2017 стосовно неможливості подання документів на підтвердження орендування техніки для орання та культивування полів у зв'язку із захопленням підприємства, не приймається господарським судом, оскільки позивач не позбавлений можливості звертатися до господарського суду з клопотаннями в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України з метою витребування відповідних доказів від інших підприємств, установ, організацій (зокрема, від орендодавців відповідної техніки на підтвердження фактичних обставин надання техніки в оренду та проведення розрахунку, від органів статистики на підтвердження проведення посівних чи інших робіт тощо). Натомість позивач навіть не повідомив господарському суду жодних детальних відомостей з приводу вчинення позивачем конкретних дій, з вартості яких визначається розмір збитків, що є предметом стягнення.

Також господарський суд враховує, що згідно пояснень та розрахунку позивача, до складу збитків не включено витрати в розмірі 10000,00 грн, які понесені ТОВ "Злагода" за проведення експертизи ОСОБА_3 ХТА-220-1.

У зв'язку з не доведенням понесення збитків та їх розміру, позовні вимоги в частині стягнення 235000,00 грн збитків задоволенню не підлягають.

З підстав вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 61 576,22 грн пені, 7 129,65 грн 3% річних та 23 221,86 грн. У задоволені позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 Господарського процесуального кодексу України), а саме: на відповідача - 1378,92грн (1,5% від загальної суми задоволених позовних вимог 91927,73 грн).

Господарський суд відхиляє клопотання позивача про винесення окремої ухвали за фактом створення та використання посадовими особами ТОВ "Техніка і технології" підробленого документа у даній справі та за фактом шахрайства з боку посадових осіб ТОВ "Техніка і технології", оскільки не встановив вчинення зазначених дій під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" ( 25009, м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня (Соборна), 22, оф. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиці, вул. Кірова, 76-А, ідентифікаційний код 31774735) 61 576,22 грн пені, 7 129,65 грн - 3% річних, 24 159,85 грн інфляційних, а також судовий збір в розмірі 1392,99 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувача.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.11.2017.

Суддя В.В.Тимошевська