Рішення № 70515706, 22.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

секретар с/з - Шмигельська  І.З.

з участю позивача ОСОБА_2, його

представника ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02.08.2017 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування та матеріальної і моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 р. ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 19.02.2016 р. з вини відповідача ОСОБА_4 сталася дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено його автомашину - "Мерседес Бенц Спрінтер" д.н.з. НОМЕР_1, а також він отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та зазнав моральних страждань.

Позивач зазначив, що в результаті пошкодження автомобіля йому заподіяна матеріальна шкода в сумі 158000 грн., а на придбання необхідних ліків та обстеження він витратив 3047,04 грн.

На момент ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ "НАСК "Оранта", що підтверджується страховим полісом.

Оскільки відповідачі відмовились відшкодувати заподіяну йому шкоду, просив стягнути в його користь з ОСОБА_4 108000 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням автомобіля, а також 2100 грн., оплачених за проведення автотоварознавчої експертизи і 635,48 грн. витрат, понесених на поїздку до лікарні в м. Тернопіль.

З ПАТ "НАСК "Оранта" позивач просив стягнути 50000 грн. страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль та 3047,04 грн. понесених витрат на лікування.

Крім того, ОСОБА_2 просив стягнути із ОСОБА_4 20000 грн. моральної шкоди, яку він отримав у зв'язку з ушкодженням здоров'я та пошкодженням автомобіля, а з ПАТ "НАСК "Оранта" просив стягнути 5000 грн. моральної шкоди згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Бучацького районного суду від 02.08.2017 р. в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПАТ "НАСК "Оранта" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що висновок суду про відсутність вини ОСОБА_4 у ДТП не відповідає обставинам справи.

ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_4, грубо порушуючи правила дорожнього руху, під час обгону виїхав на смугу зустрічного руху та допустив лобове зіткнення з його автомобілем Мерседес - Спрінтер, чим завдав йому матеріальну і моральну шкоду.

Вказані обставини встановлені під час розгляду в суді справи про адміністративне правопорушення, а також під час провадження про вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Однак, суд не взяв до уваги подані ним докази вини відповідача ОСОБА_4 і безпідставно відмовив у задоволенні позову. Крім того, ОСОБА_2 вказав, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди була застрахована в ПАТ "НАСК "Оранта", однак суд безпідставно не врахував цю обставину при ухваленні рішення.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не подав доказів вини відповідача ОСОБА_4 у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди та заподіянні шкоди.

Однак, погодитись з таким висновком суду неможливо.

В судовому засіданні встановлено, що15.06.2016 р. близько 21 год 30 хв. в м. Бучачі на вул. Галицькій сталася ДТП за участі водія ОСОБА_4, що керував автомобілем ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_2, та водія ОСОБА_2, що керував автомобілем "Мерседес - Бенц Спрінтер", державний номерний знак НОМЕР_1. За наслідками автотранспортної пригоди автомобілі отримали механічне пошкодження, а водії тілесні ушкодження, зокрема ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 044911 від 10.05.2016 року за ст. 124 КУпАП, у якому зазначено, що ОСОБА_4 порушив вимоги п. 14.6 г Правил дорожнього руху України, тобто порушив правила обгону транспортного засобу.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 15.07.2016 р. скасовано постанову Бучацького районного суду від 15.06.2015 р., якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на час розгляду справи строків, передбчених ст. 38 КУпАП (а.с. 27, 28).

Постановою слідчого СВ Бучацького ВП ТВП ГУНП в Тернопільській області від 25.04.2016 року кримінальне провадження № 1201621006000064 від 20 лютого 2016 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, яка 30 червня 2016 року скасована постановою заступника прокурора Теребовлянської місцевої прокуратури.

29 липня 2016 року кримінальне провадження № 1201621006000064 від 20 лютого 2016 року повторно було закрито у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Як видно із змісту постанови про закриття кримінального провадження від 29.07.2016 р., слідчим встановлено, що 19.02.2016 близько 21.30 год. в темну пору доби ОСОБА_4, керуючи автомобілем “ВАЗ 2106”, д.н.з. НОМЕР_3 та рухаючись без пасажирів в напрямку центру м. Бучача, а саме попри будівлю, яка знаходиться на вул. Галицька 105, в місці де знаходиться затяжний поворот дороги ліворуч, порушуючи п. 14.6 (г) ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху для здійснення маневру обгону двох автомобілів, які рухались в його напрямку, та допустив лобове зіткнення з автомобілем Mercedes Sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2

Кримінальне провадження закрито у зв'язку з тим, що внаслідок ДТП водій ОСОБА_2 отримав легке тілесне ушкодження, а кримінальна відповідальність за ст. 286 КК України настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди потерпілому, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вказану постанову сторони не оскаржували і вона є чинною.

В судовому засіданні позивач пояснив, що на момент ДТП він не порушував Правил дорожнього руху, рухався по своїй смузі руху на дозволеній швидкості. Дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху відповідачем, який у вечірній час, здійснюючи обгін не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив лобове зіткнення з його автомобілем Мерседес - Бенц.

В судовому засіданні відповідач та його представник пояснили, що ОСОБА_4 їхав у напрямку центру м. Бучача з дозволеною швидкістю, обгін не здійснював, побачив фари автомобіля, які його засліпили, тоді загальмував. Вважає, що позивач не подав доказів його вини у настанні дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_2 та його представник пояснили у суді, що вина відповідача ОСОБА_4 у порушенні п. 14.6, Правил дорожнього руху, зокрема в тому, що він в умовах обмеженої оглядовості виїхав на смугу зустрічного руху для здійснення маневру обгону, допустив лобове зіткнення з його автомобілем, була встановлена та доведена під час кримінального провадження за фактом ДТП, а також про це свідчать матеріали первинної фіксації ДТП працівниками поліції, пояснення свідків.

Вказані доводи позивача підтверджуються зібраними у справі доказами.

Як видно із протоколу огляду місця події від 19.02.2016 р. і схеми, складеної слідчим СВ Бучацького ВП ст. лейтенантом поліції ОСОБА_9., таблиць ілюстрацій, зіткнення автомобілів відбулось на смузі, якою рухався позивач, відразу за поворотом, який обмежував видимість для транспортних засобів, що рухались по зустрічній смузі (а.с. 12 - 19).

Зокрема, із вказаних документів видно, що сліди осипу скла з плівкою на місці зіткнення, а також сліди гальмування обох автомашин виявлено на смузі руху автомобіля "Мерседес Бенц" під керуванням ОСОБА_2, на цій же смузі розташовані пошкоджені автомашини після ДТП.

Як вбачається із журналу судового засідання, фонограми звукозапису, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що при огляді місця події, яку він, як працівник поліції, проводив, було встановлено, що в результаті ДТП автомобілі дістали пошкодження передніх частин, а лобове зіткнення відбулось на смузі руху позивача, про що свідчать сліди гальмування, осип скла та розміщення автомашин. Свідок також вказав, що описаний при огляді місця події ДТП гальмівний шлях є слідом бокового ковзання, який виник внаслідок того, що автомобіль ВАЗ 2106 здійснював маневр обгону з виїздом на смугу зустрічного руху та гальмував на повороті.

Із змісту долучених до матеріалів справи висновків експерта за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи автомобілів Мерседес - Бенц Спрінтер і ВАЗ 2106 видно, що в результаті ДТП пошкоджені передні частини автомобілів.

Відповідач ОСОБА_4 будь - яких доказів, які б спростовували доводи позивача, не подав.

Отже, в матеріалах справи містяться докази, з яких вбачається що відповідач порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль позивача, а сам позивач отримав легкі тілесні ушкодження.

Однак, суд подані позивачем докази при ухваленні рішення не врахував і посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 59 ЦПК України вважав, що вина відповідача не підтверджена ні в провадженні щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, ні в кримінальному провадженні.

При цьому, суд не врахував роз'яснень, даних у п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р., де зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Як видно із змісту постанови судді Апеляційного суду Тернопільської області від 15.07.2016 р., постанову судді Бучацького районного суду від 15.06.2016 р. скасовано у зв'язку із допущеними процесуальними порушеннями при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, вчинене ОСОБА_4, що не може свідчити про відсутність вини для цивільно - правової відповідальності.

Разом з тим, у первинних матеріалах фіксації дорожньо - транспортної пригоди, на які посилається позивач, - у протоколі огляду місця події від 19.02.2016 р., схемі, таблицях ілюстрацій відображено місце осипу скла та плівки, сліди гальмування транспортних засобів перед зіткненням, розміщення транспортних засобів після аварії, які вказують на те, що ДТП відбулася на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2, тобто підтверджують доводи позивача про порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху.

Що стосується постанови про закриття кримінального провадження від 29.07.2016 р., то з її змісту видно, що слідчим встановлено порушення п. 14.6 (г) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4, який виїхав на смугу зустрічного руху для здійснення маневру обгону, де допустив лобове зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2

Отже, вказана постанова слідчого є одним із доказів вини ОСОБА_4 у заподіянні майнової шкоди позивачу, яку суд помилково поклав в основу рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду про відсутність доказів вини відповідача ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди та заподіянні матеріальної і моральної шкоди ОСОБА_2 не відповідає обставинам справи.

Тому рішення суду слід скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої шкоди не тільки безпосередньо особою, яка завдала шкоду, а й іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Зокрема, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно - правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " (далі - Закон № 1961 - IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як видно з полісу № АЕ 2843704 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 10.06.2015 р., в ПАТ НАСК "Оранта" застраховано відповідальність ОСОБА_4, який керував забезпеченим транспортним засобом ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_3, за шкоду, заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної події за участі вказаної автомашини. (а.с. 24).

Згідно п. 2 вказаного полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100000 грн., за шкоду заподіяну майну - 50000 грн., розмір франшизи - 510 грн.

Представник ПАТ НАСК "Оранта" Ващук Я.С. у письмових поясненнях підтвердив вказані обставини і зазначив, що цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_4, який керував транспортним засобом, була застрахована відповідно до полісу № АЕ/2843704 (а.с. 96 - 102).

Враховуючи вказані обставини та вимоги закону, колегія суддів вважає, що ДТП, яка сталася 19.02.2016 р., є страховим випадком, внаслідок якого ПАТ НАСК "Оранта" зобов'язана виплатити страхову виплату позивачу ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що відповідно до ст. 35 Закону № 1961-IV звертався із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування, направив відомості, що підтверджують вину ОСОБА_4, зокрема постанову про закриття кримінального провадження від 29.07.2016 р., у якій констатовано факт порушення відповідачем Правил дорожнього руху, однак отримав відмову у виплаті.

Як видно із змісту відповіді ПАТ НАСК "Оранта" № 09-03-09/11850 від 17.10.2016 р., письмових пояснень представника у суді, страхова компанія відмовила ОСОБА_2 у відшкодуванні шкоди.

Із змісту письмових пояснень представника ПАТ НАСК "Оранта", пояснень представника компанії у суді, відповідач відмовив ОСОБА_2 у страховому відшкодуванні з підстави, визначеної в п. 32.1 ст. 32 Закону № 1961-IV, оскільки матеріальну шкоду заподіяно при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно - правової відповідальності згідно закону.

Як зазначив представник страховика, страхова компанія після отримання повідомлення про настання страхового випадку відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", п. 34.1 ст. 34 Закону України № 1961-IV зверталась із запитами з метою з'ясування питання щодо вини ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, а після отримання постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 15.07.2016 р. та постанови прокурора про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 30.06.2016 р., прийшла до висновку про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

Колегія суддів перевірила письмові доводи представника ПАТ НАСК "Оранта" про те, що за спричинення заподіяної відповідачем ОСОБА_4 матеріальної шкоди позивачу не наступає цивільно - правова відповідальність, однак вважає ці доводи безпідставними.

З матеріалів справи видно, що позивач подав докази вини відповідача ОСОБА_4 в порушенні п. 14.6 г Правил дорожнього руху України, який виїхав на смугу зустрічного руху для здійснення маневру обгону, де допустив лобове зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування, ПАТ НАСК "Оранта" не врахувало постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 29.07.2016 р., у якій зазначено, що в кримінальному провадженні встановлено порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху.

Як пояснив позивач, вказана постанова була подана страховику згідно ст. 35 Закону № 1961-IV, а також ПАТ НАСК "Оранта" у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 24.10.2016 р. направила запит за вих № 09-02-05/13259 від 22.11.2016 р. до слідчого Бучацького відділення поліції про отримання остаточного результату за кримінальним провадженням щодо відвідача ОСОБА_4 (а.с. 25, 26).

Вказаних обставин представник ПАТ НАСК "Оранта" Ващук Я.С. в апеляційному суді не заперечив, а також не з'явився в судові засідання у справі 03.10.2017 р., 08.11.2017 р., 22.11.2017 р., хоч належно повідомлявся про їх час та місце.

При таких обставинах справи, колегія суддів вважає, що ПАТ НАСК "Оранта"не виконало своїх обов'язків, передбачених Полісом № АЕ/2843704, тому із цього відповідача слід стягнути в користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування за страховим випадком - ДТП, яка відбулась 19.02.2016 р. і в результаті якої заподіяно матеріальну шкоду позивачу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 1961 - IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як пояснив в судовому засіданні в апеляційному суді представник ПАТ НАСК "Оранта", відповідач згідно п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону № 1961-IV після отримання повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду направив свого представника - старшого аварійного комісара "Garant Assistance" Костюка В.М. до місця знаходження пошкодженого автомобіля "Мерседес Бенц Спринтер" для визначення розміру збитку.

25.02.2016 р. старший аварійний комісар Костюк В.М. провів огляд автомобіля "Мерседес Бенц Спринтер" НОМЕР_1 та склав протокол огляду транспортного засобу, де встановив відомості про транспортний засіб, технічний стан, перелік та опис пошкоджень.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством (шляхом складання Автотоварознавчого дослідження).

Згідно проведеного ТОВ "Гарант - Асістанс" автотоварознавчого дослідження № ВО7422ВВ від 14.05.2016 р., яке здійснювалось на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а також за допомогою комп'ютерної системи "AUDATEX" та довідника "Бюлетень авто товарознавця" ДНДІСЕ ІОЦ СЕУ, було визначено матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу "Мерседес Бенц" 313 д. р. н. НОМЕР_1, який склав 46651,08 грн. (Вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу).

Враховуючи вказані вимоги закону, подані сторонами докази, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 в частині вимог до ПАТ НАСК "Оранта" про стягнення страхового відшкодування, за шкоду майну, підлягає до задоволення частково в розмірі 46141,08 грн., оскільки полісом № АЕ 2843704 визначено 510 грн. франшизи, яка в разі настання страхового випадку не підлягає відшкодуванню страхувальником (46651,08 - 510 грн. = 46141,08 грн.).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ НАСК "Оранта" про стягнення 3047,04 грн. шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого внаслідок ДТП, а також 5000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону України № 1961-IV у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Як пояснив представник ПАТ НАСК "Оранта", ОСОБА_2 у своїй заяві про страхове відшкодування, поданої згідно ст. 35 Закону № 1961 - IV, просив лише відшкодувати матеріальну шкоду, пов'язану із пошкодженням автомобіля, і не зазначив про відшкодування витрат на лікування.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що ОСОБА_2 звертався із заявою про відшкодування понесених витрат на лікування, а також про подання відомостей, що підтверджують вказану вимогу, тому не має підстав для стягнення зазначених витрат.

Також безпідставними є позовні вимоги до ПАТ НАСК "Оранта" про стягнення 5000 грн. моральної шкоди, оскільки згідно ст. 26 Закону № 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Тобто, законом передбачено, що відшкодування моральної шкоди страховиком пов'язане із виплатою за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Отже, враховуючи, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, відсутні також підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як видно із висновку судової автотоварознавчої експертизи від 23.05.2016 р., проведеної судовим експертом Мазуром М.С. на виконання постанови слідчого в кримінальному провадженні, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Мерседес Бенц Спрінтер" ОСОБА_2 становить 158000 грн. (а.с. 29-39).

Відповідач ОСОБА_4 не подав заперечень щодо оцінки заподіяння позивачу матеріальної шкоди внаслідок ДТП.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки з матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода та ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду, вказаний відповідач зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (158000 грн. - 46141,08 грн.).

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 слід задовольнити, стягнувши із ОСОБА_4 в користь позивача 108000 грн. майнової шкоди, пов'язаної із пошкодженням автомашини, в межах заявлених позовних вимог у цій частині.

Що стосується позову щодо стягнення із ОСОБА_4 2100 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи та 635,48 грн. витрат на поїздки до лікарні, то в цій частині вимог слід відмовити. При цьому колегія суддів враховує те, що витрати за проведення експертизи, оплачені під час кримінального провадження, не є майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а можуть розглядатися як судові витрати, оскільки виникають унаслідок провадження в кримінальній справі.

Щодо витрат на поїздки до лікарні, то позивач не подав у цій частині належних доказів, оскільки копії фіскальних чеків на придбання бензину, на які посилається ОСОБА_2, самі по собі не свідчать про понесені витрати саме у зв'язку із протиправними діями відповідача (а.с. 23).

Колегія суддів вважає також, що слід частково задовольнити позов ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом (ч. 1 ст. 1167 ЦК України) передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, які полягають у тому, що вказана шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Позивач ОСОБА_2, обґрунтовуючи вимоги про стягнення із ОСОБА_4 20000 грн. моральної шкоди, зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав душевні страждання у зв'язку із знищенням автомашини, яку економічно не доцільно відновлювати, а також у зв'язку із отриманням в результаті протиправних дій відповідача тілесних ушкоджень.

Зокрема, позивач вказав, що відчував сильну фізичну біль, хвилювання щодо стану свого здоров'я, змушений був лікуватись у Тернопільській обласній лікарні, витрачаючи на це свій час та кошти. У результаті знищення автомашини зазнав вимушених негативних змін, відчув емоційний дискомфорт з приводу необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Як видно із висновку судово - медичної експертизи від 25.05.2016 р., у ОСОБА_2 встановлені ушкодження здоров'я - закрита черепно мозкова травма зі струсом головного мозку, забій м'яких тканин потиличної ділянки голови, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з розладом здоров'я (а.с. 54-55).

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував вказаних обставин.

Враховуючи характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та виваженості, колегія суддів вважає, що позов у цій частині слід задовольнити частково, стягнувши в користь позивача із відповідача ОСОБА_4 5000 грн. моральної шкоди.

Отже, колегія суддів вважає, що у справі слід ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити частково. Стягнути з ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в користь ОСОБА_2 46141,08 грн. страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 108000 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, а також 5000 грн. моральної шкоди у зв'язку із пошкодженням майна та ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України слід провести розподіл судових витрат між сторонами, стягнувши з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 - 2000 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою позивачем судового збору. Стягнути з ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в користь ОСОБА_2 - 1200 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою позивачем судового збору.

При цьому, слід врахувати, що згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду від 02.08.2017 р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в користь ОСОБА_2 46141,08 грн. страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 108000 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, а також 5000 грн. моральної шкоди у зв'язку із пошкодженням майна та ушкодженням здоров'я.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 - 2000 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою позивачем судового збору.

Стягнути з ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в користь ОСОБА_2 - 1200 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою позивачем судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: