Рішення № 70513212, 20.11.2017, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/611/17

Номер провадження 2/438/403/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

( З а о ч н е )

20 листопада 2017 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Слиша А.Т.

при секретарі Валькович Г.К.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею за набувальною давністю право власності на квартиру № 3, розташовану у будинку № 76 на вул. Шевченка у м. Бориславі Львівської області, загальною площею 78,0 кв. м, житловою площею 41,7 кв. м.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона постійно мешкає у квартирі № 3, розташованій у житловому будинку № 76 на вул. Шевченка у м. Бориславі Львівської області з січня 2001 року. На момент її вселення у зазначене житлове приміщення у ньому проживали та були прописані (зареєстровані) з 21 липня 1998 року її внучка ОСОБА_5 з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Співвласниками спірної житлової квартири на підставі свідоцтва про право власності на квартиру вважалися відповідачі ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_3, а також батько ОСОБА_4 - ОСОБА_7 (помер у січні 1997 року у м. Бориславі). З ОСОБА_4 позивач перебувала у давніх приятельських відносинах. Влітку 1998 року ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_3 виїхали на постійне місце проживання в Ізраїль, після чого жодного разу у м. Бориславі не з’являлися; будь-який зв’язок із ними припинився. Перед виїздом за кордон ОСОБА_4 повідомила позивачці про відсутність у неї наміру повернення в Україну, а також про те, що квартира № 3 у будинку № 76 на вул. Шевченка у м. Бориславі, тепер належить позивачу. Документи на квартиру і ключі від помешкання ОСОБА_4 віддала внучці. З січня 2001 року і по даний час позивач мешкає у вищевказаній квартирі одна і добросовісно, відкрито та безперервно користується цим майном. Упродовж 16 років позивач утримувала спірну квартиру; вносила плату за комунальні послуги та сплачувала усі інші платежі, пов’язані з експлуатацією квартири; за власні кошти здійснила поточний ремонт житла; обладнала квартиру приладами обліку споживання газу, води тощо. При цьому, вона не знала, що у неї були відсутні підстав для набуття права власності на квартиру.

Вважає, що за вказаних обставин є підстави для набуття нею права власності на квартиру за набувальною давністю згідно зі ст. 344 ЦК України: відсутність у нерухомого майна фактичного власника, добросовісність заволодіння її внучкою, а згодом - і нею - спірним майном, відкрите і очевидне для всіх інших осіб безперервне володіння ним понад десять років, відсутність претензій на майно у інших осіб; ставлення до спірного майна як до свого власного (експлуатація, вжиття необхідних заходів для утримання майна в належному стані тощо).

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явилася, її представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, дала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи за їхньої відсутності у суд від відповідачів не надійшло, тому суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, показання свідків, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується актом комісії Державного комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №3» (ідентифікаційний код 02128268) від 16 травня 2017 року щодо обстеження квартири №3 на вул.Шевченка, 76 у м.Бориславі.

На момент вселення позивача у вищевказану квартиру у ній проживали та були зареєстровані з 21 липня 1998 року її внучка ОСОБА_5 з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією будинкової книги для прописки громадян, які проживають у квартирі № 3 будинку № 76 на вул. Шевченка у м. Бориславі.

Співвласниками вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданого виконкомом Бориславської міської Ради народних депутатів від 30 жовтня 1995 року є відповідач ОСОБА_4 та її донька - відповідач ОСОБА_3, а також їхній батько ОСОБА_7, що стверджується копією вказаного свідоцтва про право власності, зареєстровано за №3304.

З показань у судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, з акту комісії Державного комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №3» від 16 травня 2017 року щодо обстеження квартири №3 на вул.Шевченка, 76 у м.Бориславі вбачається, що позивач ОСОБА_2 вселилася у квартиру №3 на вул.Шевченка, 76 у м.Бориславі у 2001 році за згодою власників квартири – відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які виїхали у Ізраїль та з 1998 року у квартиру не поверталися. Позивач оплачує комунальні витрати за квартиру, здійснює поточний ремонт вказаної квартири.

За змістом ч. 1 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, відтак, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року.

За змістом ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і які відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Стаття 344 ЦК України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна; тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позивач не надала в судове засідання доказів, які б підтверджували, що володіння чужим майном було добросовісним, оскільки володілець (позивач) знала, що володіє чужою річчю (квартирою), тобто відсутня така обов'язкова умова для визнання права власності за набувальною давністю, як добросовісність володіння.

Суд не бере до уваги докази, на які посилається позивач, про те, що власник квартири ОСОБА_4 перед виїздом у 1998 році за кордон повідомила позивачу ОСОБА_2, що спірна квартира тепер належить позивачу, ОСОБА_2 не знала і не припускала , що у неї відсутні підстави для набуття права власності на спірну квартиру, - як підстави набуття права власності за набувальною давністю, оскільки нормами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, чітко визначено порядок набуття права власності на нерухоме майно, при цьому законодавством не передбачено можливості переходу права власності на нерухоме майно шляхом укладення усного договору.

Крім цього, суд не бере до уваги докази, на які посилається позивач, про те, що упродовж 16 років позивач утримувала спірну квартиру, сплачувала комунальні платежі, проводила ремонт, тощо, - як підстави для задоволення позову, оскільки позивач фактично користується квартирою, що належить на праві власності іншим особам.

З урахуванням вищевикладеного суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209 ч. 3, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно: квартиру №3 за адресою м.Борислав Львівської області вул.Шевченка, 76 за набувальною давністю – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Бориславським міським судом Львівської області за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення. можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Головуючий суддя А.Т. Слиш