Ухвала суду № 70508702, 22.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Скадовського об'єднаного управління ПФУ Херсонської області з позовом про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Вищої Ради Правосуддя №1401/0/15-17 від 06.06.2017 року її звільнено з посади судді Скадовського районного суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та 16.06.2017 року її відраховано зі штату Скадовського районного суду Херсонської області. На підставі наданих нею необхідних документів Скадовським об'єднаним управлінням ПФУ Херсонської області їй нараховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% від суддівської винагороди, яку вона отримувала на час звільнення з посади голови Скадовського районного суду Херсонської області згідно довідки ТУ ДСА Херсонської області, тобто в сумі 20 480 грн. Вважаючи, що стаж який дає їй право на відставку відповідачем визначений невірно, оскільки становить повних 23 роки, вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді та просила нарахувати їй грошове утримання в розмірі 86%. Листом від 08.09.2017 року Скадовське об'єднане управління ПФУ Херсонської області відмовило їй в перерахунку, зазначивши, що законодавством не передбачено зарахування до стажу, який дає право судді на відставку половини строку навчання на денному відділенні вищого навчального юридичного закладу. Не погоджуючись з позицією відповідача просить визнати дії Скадовського об'єднаного управління ПФУ Херсонської області, які полягали у відмові в зарахуванні до стажу роботи, який дає право на відставку, половини строку навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту ім. Дзержинського та Української юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та відмові в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 % до 86% грошового утримання судді на час звільнення - незаконними. Зобов'язати Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області зарахувати до стажу роботи, що дає право їй на відставку як судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання на денному відділенні в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського та Українській юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, тобто період з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року, що становить 2 роки 5 місяців. Крім того, просить зобов'язати Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплачувати в подальшому на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від суддівської винагороди, отриманої нею на час звільнення, яка становила 25 600 грн., починаючи з 17 червня 2017 року, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці. В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила задовольнити. Уточнила, що документи для нарахування щомісячного грошового утримання надані нею Скадовському об'єднаному управлінню Херсонської області 22.06.2017 року. Про розмір нарахованого щомісячного грошового утримання їй стало відомо 08.08.2017 року, тоді як про підстави саме такого розрахунку їй стало відомо з листа відповідача від 08.09.2017 року, який отримано на її заяву. Із письмовою заявою про перерахунок вона звернулась до відповідача 01.09.2017 року, тоді як лист - відмова відповідача в перерахунку щомісячного грошового утримання датується 08.09.2017 року, а не 08.08.2017 року як вказано в позовній заяві від 01.09.2017 року. Отже, звернувшись до суду з позовом 05.10.2017 року, нею дотриманий місячний строк оскарження дій відповідача.

Постановою Скадовського районного суду Херсонської області від 24 липня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано дії Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, які полягали у відмові в зарахуванні до стажу роботи, який дає право ОСОБА_1 на відставку судді, половини строку навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту ім. Дзержинського та Української юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та відмові в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 % до 86% грошового утримання судді на час звільнення - незаконними. Зобов'язано Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського та Українській юридичній академії ім. Ярослава Мудрого за період з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року, що становить 2 роки 5 місяців. Зобов'язано Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати в подальшому на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від суддівської винагороди, отриманої нею на час звільнення, яка становила 25 600 грн., починаючи з 17 червня 2017 року з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань від усіх учасників процесу не надходило та те, що справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, її розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Вищої Ради Правосуддя №1401\0\15-17 від 06.06.2017 року позивачку звільнено з посади судді Скадовського районного суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 12).

З 16.06.2017 року її відраховано зі штату Скадовського районного суду Херсонської області згідно наказу ТУ ДСА України в Херсонській області від 15.06.2017 року (а.с. 13-14).

Представник відповідача не заперечує, що позивачці нараховано щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% від суддівської винагороди, яку вона отримувала на час звільнення з посади голови Скадовського районного суду Херсонської області згідно довідки ТУ ДСА Херсонської області, тобто в сумі 20 480 грн., виходячи з 20 років стажу, який дає право на відставку, отже цей факт не потребує додаткового доведення.

17.08.2017 року позивачка звернулась до Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області з листом, в якому просила перерахувати щомісячне довічне грошове утримання з 80% до 86% від суддівської винагороди, яку вона отримувала, посилаючись на те, що має 23 роки стажу, що дає їй право на відставку (а.с. 15-16).

Листом від 08.09.2017 року №2936\01-02 відповідач в перерахунку розміру грошового щомісячного довічного грошового утримання позивачці відмовив, зазначивши, що половина строку навчання у вищому юридичному закладі за денною формою не може бути зарахованою до стажу, який дає право на відставку судді, та відповідно, не впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання, оскільки це не було передбачено ст. 43 Закону «Про статус суддів», що діяв на час її призначення суддею (а.с. 17).

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 01.09.1988 року до 30.06.1993 року, а це 04 роки 10 місяців, вона навчалась на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф. Дзержинського, який під час навчання було перетворено в Українську юридичну академію ім. Я. Мудрого.

З 01.08.1993 року до 04.01.2006 року вона працювала в органах прокуратури на посадах стажиста помічника прокурора м. Ровеньки Луганської області, стажиста слідчого прокуратури Перевальського району Луганської області, слідчого цієї ж прокуратури, старшим слідчим прокуратури м. Алчевська Луганської області, помічником прокурора м.Алчевска.

При цьому, як визнала позивачка в позовній заяві, з 09.12.2001 року до 09.12.2004 року, вона знаходилась у соціальній відпустці по догляду за дитиною від 03 до 06 років, отже цей період не підлягає зараховуванню до стажу.

Тоді як період соціальної відпустки до досягнення дитиною 03 річного віку, а це з 09.12.1998 року до 09.12.2001 року зараховується як до загального, так й до спеціального стажу, за нормою ст. 181 КЗпП України, а отже рахується стажем роботи на посаді помічника прокурора м. Алчевська.

Таким чином, період роботи в органах прокуратури з 01.08.1993 року до 08.12.2001 року становить 08 років 4 місяці 08 днів; період з 09.12.2004 року до 04.01.2006 року становить 01 рік 26 днів.

10.01.2006 року позивачку зараховано до штату Скадовського районного суду Херсонської області на посаду судді, на якій вона перебувала до 16.06.2017 року, тобто 11 років 05 місяців 07 днів.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у врахуванні певного трудового стажу порушує права позивачки, як судді у відставці на належне матеріальне забезпечення, гарантоване Конституцією України та відповідними нормативними актами.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах їх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За загальним правилом, установленим частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і Законами України.

Діяльність суддів гарантується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення, звільнення з посади; обмеженням прав судців на виконання іншої оплачуваної роботи, крім викладацької, наукової та творчої; фінансуванням функціонування судів та діяльності суддів виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 126, частина 2 статті 127, стаття 128, стаття 130).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, правом судді на відставку. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що також неодноразово було зазначено і Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 08 червня 2016 року № 4- рп/2016, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005.

Згідно з ч. 5 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Згідно ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічні норми містить і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р., який набрав чинності 30.09.2016 р. Так, відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Враховуючи, що позивачку зараховано до штату Скадовського районного суду на посаду судді в січні 2006 року, визначення її стажу роботи має відбуватися за нормами чинного на той час Закону України «Про статус суддів», а саме частини 4 ст. 43 яка передбачала, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також слідчих на посадах прокурорів за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (Частину четверту статті 43 доповнено абзацом другим згідно із Законом №4015-12 від 24.02.94).

Крім того, на той час діяв Указ Президента України №584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який передбачав, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (SukhanovandIlchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується її існування.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України у справі №21-6664а15 від 06 липня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, якщо на момент виникнення спірних правовідносин були чинні відповідні нормативні акти.

За правовою позицією Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі №21-244а14, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зарахування до стажу судді, який дає їй право на відставку, половини строку навчання на денному відділенні вищого юридичного закладу, а це 02 роки 05 місяців.

До того ж, такий висновок повністю узгоджується з постановами ВАСУ від 22.12.2015 року по справі №800/426/16 та від 06.07.2016 року №П\800/426/14, з яких вбачається необхідність зарахування половини строку навчання на денному відділені вищого начального закладу та постановою ВАСУ.

Відтак, стаж позивачки, який дає їй право на відставку, становить 23 роки 02 місяці та саме з нього має бути визначений розмір щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно п. 25 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про судоустрій та статус суддів», коли суддя йде у відставку до проходження кваліфікаційного оцінювання, після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Оскільки, під стажем на посаді судді в даному випадку слід розуміти стаж, який дає право судді на відставку, враховуючи, що розмір суддівської винагороди позивачки на час звільнення складав 25600 грн., що підтверджується довідкою ТУ ДСА Херсонської області, розмір її щомісячного довічного грошового утримання має складати 86% від суддівської винагороди, яку вона отримувала, тобто 22016 грн.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, констатує, що у зв'язку з винесенням управлінням оскаржуваного рішення право позивачки на отримання належного довічного грошового утримання було звужене, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем встановленої приписами чинного законодавства гарантії незалежності суддів.

Також слід підкреслити, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Керуючись цим конституційним принципом суд першої інстанції вірно вказав про неможливість застосування до позивачки нового порядку розрахунку суддівського стажу, визначеного положеннями Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції від 28 березня 2015 року.

До того ж, Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192- VІІІ не передбачено, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ втратив силу, адже в ньому зазначається, що він викладений в іншій редакції.

Підсумовуючи усе викладене, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що дії та рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошового утримання у відповідному розмірі не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.О.Димерлій

Суддя Ю.В.Осіпов