Ухвала суду № 70508615, 23.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 823/870/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення управління державної міграційної служби України в Черкаській області № 08-06/24 від 11.05.2017 р. про скасування дозволу на імміграцію.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є громадянином Республіки Вірменія, що підтверджується копією паспорту серії № НОМЕР_1

На підставі висновку УСАМ УМВС України в Черкаській області від 23.11.2001 р. позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну та оформлено тимчасову посвідку на постійне проживання.

21.07.2004 р. позивачу видано посвідку на проживання в України безстроково серії НОМЕР_2

11.04.2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45 річного віку.

11.05.2017 р. посадовими особами управління Державної міграційної служби України в Черкаській області затверджено висновок, відповідно до якого вважається за доцільне: рахувати надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 та документування його посвідкою на постійне місце проживання в Україні таким, що надано всупереч законодавства України; скасувати дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 та посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 видану 21.07.2004.

На підставі цього висновку відповідачем прийнято рішення від 11.05.2017 р. № 08-06/24 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» (а. с. 19).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III (далі - Закон № 2491).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, в тому числі, одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію може бути скасовано в інших випадках, передбачених законами України.

Мотивуючи скасування дозволу вказаним пунктом, відповідач зазначив, що позивач 23.11.2001 р. був документований посвідкою на постійне проживання, однак, станом на цю дату у шлюбі з громадянкою України перебував менше 2-х років: свідоцтво про одруження датоване 29.06.2001 р. (а. с. 70).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в період з 23.11.2001 р. до прийняття оскаржуваного рішення не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію від 23.11.2001 р.

Колегія суддів підтримує таку позицію суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 четвертого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Згідно ст. 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Факт перебування у шлюбі позивача менше 2-х років останнім від державних органів не приховувався, станом на дату винесення оскаржуваного рішення позивач перебував у шлюбі більше 2-х.

Колегія суддів зауважує, що помилковість державного органу в частині надання посвідки на постійне проживання могла мати для позивача негативні наслідки виключно до моменту спливу перебування позивача у шлюбі менше 2-х років.

Натомість, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення наявність такої помилки не є актуальною та юридично значущою і, з огляду на добросовісність дій позивача при отриманні посвідки на постійне проживання, право на таке проживання не може бути обмеженим з формальних підстав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необгрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2017 р.)