Постанова № 70508476, 24.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2017 року письмове провадження № 826/2931/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський дім ФПУ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0061731204,

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в якому просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2016 року № 0061731204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що контролюючим органом неправомірно визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю за 2016 рік у сумі 552 732,56 грн.

На думку позивача, контролюючий орган не вправі втручатися у відносини сторін договорів оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм податкового кодексу України, ігноруючи при цьому умови договорів оренди землі.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, в яких вказує, що на виконання вимог п.288.1 ст.288, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, контролюючим органом правомірно сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення із визначенням суми грошового зобов'язання з орендної плати за землі за 2016, отже у задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

05.10.2016 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю щодо повноти надходження орендної плати за січень - серпень 2016 року ТОВ «Слов'янський дім ФПУ», результати якої оформлено актом від 18.10.2016 року № 0003471204.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2016 року №0061731204, яким збільшено суму грошового зобов'язання для позивача з орендної плати за землю на загальну суму 552 732,64 грн., з яких 442 186,08 грн. - основний платіж та 110546,56 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Відповідно до висновків акту податковим органом було виявлено заниження податкового зобов'язання внаслідок невірного обчислення позивачем розміру орендної плати за землю за спірний період. Так, підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. Проте, позивач при обчисленні суми податку не врахував дану норму, застосував розмір орендної плати 1,5%, замість 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, внаслідок чого і допустив заниження зобов'язання на суму 442 186,08 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом плати за землю є земельна ділянка передана позивачеві в оренду на підставі договору від 17 березня 2003 року, укладеного з Київською міською радою на підставі рішення від 26.09.2000р. №11/988 про передачу позивачеві в оренду земельні ділянки, місце розташування яких вул. Нагірна, 25 (двадцять п'ять) у Шевченківському районі м. Києва, загальним розміром 2,4291 га для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору, з них земельна ділянка кадастровий номер 91:109:172 розміром 2,0262 га, земельна ділянка кадастровий номер 91:109:304 розміром 0,4029 га.

У п.2 цього договору вказано, що згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів КМДА від 28.12.2002р. за № 380 на час укладання цього договору грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 91:109:304 розміром 0,4029 га. становить 7685776 грн. 13 коп.

Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України (в редакції, чинної у спірний період) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Ст. 286.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Кодексу).

Підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого договором оренди розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція неодноразово зазначалась колегіями суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України у постановах від 02.12.2014 року та від 14.07.2015року.

За наведених обставин суд не погоджується з твердженнями позивача щодо необхідності проведення розрахунку розміру орендної плати лише на підставі укладених договорів, без урахування вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належного розрахунку до податкового повідомлення-рішення надано не було; також відповідач не надав суду витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку та розрахунок суми земельного податку з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнту індексації.

Також суд зауважує, що відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Як встановлено судом, спірне податкове повідомлення рішення прийнято відносно юридичної особи - ТОВ «Слов'янський дім ФПУ» 02.11.2016 року. Пояснень з цього приводу відповідачем також не надано.

Крім цього, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 76.1 статті 71 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Разом із тим, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З вказаного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Таким чином, на переконання суду, пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону №71-VIII встановлюється обмеження щодо проведення всіх видів перевірок контролюючими органами суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, у тому числі камеральних перевірок.

Цей висновок знаходив своє підтвердження як у листі ДФС України від 06.05.2015 року за № 16102/7/99-99-15-02-02-17 "Щодо проведення камеральних перевірок декларацій з податку на прибуток підприємств у 2015 - 2016 роках", так і у рішенні Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 у справі №818/1452/15.

Факту перевищення позивачем обсягу доходу у 20 мільйонів гривень за 2015 рік судом не встановлено, позивач будь-яких заяв до податкового органу щодо проведення перевірки не подавав. До суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари товариство також не відноситься. Відповідачем не надано доказів наявності дозволу КМ України на проведення зазначеної перевірки, а також того, що оскаржувану перевірку проведено згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

За наведених підстав суд дійшов висновку, що камеральна перевірка була проведена відповідачем 05.10.2016 року всупереч встановленим чинним законодавством обмеженням на проведення перевірок протягом 2015-2016 років, а відтак прийняте за наслідками такої перевірки податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає доводи відповідача визначені у заперечені, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи той факт, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, у відповідності до чого вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський дім ФПУ» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві №0061731204 від 02 листопада 2016 року про визначення податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю за 2016 рік у сумі 552 732,56 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві судовий збір на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський дім ФПУ» у сумі 8 290,99 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій