Ухвала суду № 70508333, 22.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року справа №805/1732/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Святодух О.Б., представника відповідача - Помалюк І.В., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року по справі № 805/1732/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року № 0000011401, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Краматорський завод важкого верстатобудування» (далі - позивач, ПАТ «КЗВВ») звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року № 0000011401 (арк. справи 4-7).

Звернення позивача до суду обумовлено порушенням відповідачем під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України в частині правил здійснення господарської діяльності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року адміністративний позов задоволений, скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року № 0000011401 (арк. справи 134-136).

Не погодившись постановою суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт) звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначивши на тому, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі статті 4 вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». При цьому, впротеріч частині 2 вказаної статті позивачем не надано документів, що свідчать про прийняття відповідними судовими органами, які зазначені в цій статті (Міжнародним комерційним арбітраж ним судом та Морською арбітражною комісією при ТПП) позовної заяви ТОВ «КЗВВ» про стягнення з нерезидента заборгованості. Крім цього зазначив, що позивач не має сертифікату Торгово-промислової палати, який засвідчує обставини непереборної сили, тому немає підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків повернення валютної виручки, з огляду на що відсутні і підстави для скасування податкового повідомлення-рішення (арк. справи 138-139).

У судовому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.

Апелянт підтримав доводи апеляційної скарги просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляну на наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, на підставі ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України працівниками державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, про що складено акт від 08 грудня 2016 року № 357/05-15-14-01-00222999 з додатками (арк. справи 9-25) з висновками про порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94 - ВР від 23.09.1994 року в частині порушення терміну надходження валютної виручки у сумі 1 350 852,00 руб РФ за договором № 186-11 від 23 березня 2011 року, укладеному з нерезидентом ООО «Машкомплект» (Російська Федерація) з затримкою на 26 днів з 20 червня 2013 року по 15 червня 2013 року та у сумі 122 850,00 дол США за договором № 8099 від 18 листопада 2011 року, укладеному з нерезидентом ОАО «корпорація ВСМПО-Ависма» (Російська Федерація) з затримкою на 41 день з 28 лютого 2014 року по 09 квітня 2014 року (арк. справи 24).

На підставі акту документальної планової перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2017 року № 0000011401 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань у сумі 116 588,88 гривень (арк. справи 8). Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, та за результатами скарги рішенням ДФС України від 31 березня 2017 року змінено в частині суми пені у зв'язку з використанням невірного курсу НБУ (арк. справи 26-39), за наслідками чого прийнято нове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року № 0000542200, за яким сума штрафних санкцій складає 114982,25 гривень (арк. справи 93).

Як вказувалось судом вище, позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач не погоджується з прийнятим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вважає його незаконним з огляду на те, що відповідачем при визначені пені за порушення встановлених ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушені строки застосування адміністративно-господарських санкцій, які встановлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про те, що при прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом неправомірно не враховані строки, встановленні ст. 250 Господарського кодексу України.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР встановлений загальний порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків (далі - Закон № 185).

Статтею 2 вищезгаданого Закону України № 185 встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановою Правління Національного банку України від 14.11.2013 року № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів i запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка діяла до 17 травня 2014 року зазначені у статті 1 строки зменшені до 90 днів.

Постановою Правління Національного банку України від 12.04.2014 року № 270, яка діяла до 20 серпня 2014 року також скорочено строки до 90 днів. Постановою Правління Національного банку України від 03.03.2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та ст. 2 Закону № 185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

За приписами статті 4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно зі статтею 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки).

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Усуваючи розбіжності в спірному питанні в частині застосування строків Верховний суд України вирішив в постанові від 04 листопада 2014 року по справі № 21-466а14, в якій зазначив, що аналіз приписів статті 250 ГК дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

При цьому правова позиція щодо застосування до спірних відносин статті 250 ГК висловлена також у постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2007 року № 21-713во06, 15 вересня 2009 року № 21-558во09, 27 травня 2014 року № 21-126а14.

У даному випадку днем виявлення податковим органом порушення є фіксування акту перевірки у грудні 2016 року з висновками про порушення вимог Закону №185/94-ВР за 2013-2014 роки, за наслідками якого складено податкове повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що апелянт в апеляційній скарзі не навів жодних зауважень або будь-яких посилань з приводу розповсюдження до даних правовідносин строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК.

Таким чином, з врахуванням висновків Верховного суду України в частині застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановлені актом перевірки порушення позивачем ст. 1 Закону № 185/94-ВР мали місце у період з 20.06.2013 року по 15.06.2013 рік та з 28.02.2014 року по 09.04.2014 рік, а відповідальність можливо застосувати протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а у даному випадку пройшло більш ніж 3 роки з моменту виникнення порушення.

При цьому суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта на те, що впротеріч частини 2 статті 4 ЗУ № 185 позивач не звертався до Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при ТПП з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості, оскільки вказана стаття регулює порядок звільнення від пені за порушення термінів розрахунків, а в даному випадку позивач не просить його звільнити від сплати санкцій з цих підстав, а наголошував на порушених відповідачем строках виникнення спірного правопорушення, що встановлені статтею 250 ГК України.

Крім цього колегією суддів не приймаються і доводи апелянта про відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати, який засвідчує обставини непереборної сили, який звільняє від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань, оскільки спірний період у даній справі, за якій застосовані штрафні санкції (з 20.06.2013 року по 15.06.2013 рік та з 28.02.2014 року по 09.04.2014 рік) охоплює період до початку проведення антитерористичної операції, яка відповідно до ЗУ № 1669 розпочата з 14 квітня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року по справі № 805/1732/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року по справі № 805/1732/17-а - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 22 листопада 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 27 листопада 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова