Ухвала суду № 70508014, 23.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

23 листопада 2017 року м. Київ № 826/7320/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., суддів - Григоровича П.О., Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України та Національного антикорупційного бюро України про їх залучення до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Державної фіскальної служби України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про встановлення наявності та відсутності повноважень суб'єктів владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач) про встановлення наявності та відсутності повноважень суб'єктів владних повноважень.

У судовому засіданні 12 липня 2017 року суд, на підставі вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

14 та 21 липня 2017 року на адресу суду надійшли клопотання від, відповідно, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (надалі - САП) та Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) про їх залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Державної фіскальної служби України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість таких клопотань, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 53 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Як вбачається з матеріалів справи, у межах поданого позову позивач просить суд: 1) встановити наявність у Голови Державної фіскальної служби України повноважень на прийняття рішень про розстрочення та/або відстрочення грошового зобов'язання та/або податкового боргу без обмежень у сумі та в межах одного бюджетного року; 2) встановити відсутність повноважень у Голови Державної фіскальної служби України на здійснення аналізу фінансового стану платника податку, який звернувся із заявою про розстрочення та/або відстрочення грошового зобов'язання та/або податкового боргу при прийнятті рішення про таке розстрочення та/або відстрочення; 3) встановити відсутність повноважень Голови Державної фіскальної служби України приймати рішення про відмову в розстроченні та/або відстроченні грошового зобов'язання та/або податкового боргу за наявності висновку територіального органу Державної фіскальної служби про можливість розстрочення та/або відстрочення грошового зобов'язання платника податку та/або податкового боргу та заяви платника податку про їх розстрочення та/або відстрочення з додатками, визначеними пунктом 3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10 жовтня 2013 року.

Тобто, пред'явлений до суду адміністративний позов містить три вимоги щодо фактичного розмежування повноважень та дій суб'єктів владних повноважень, що здійснюють державну податкову та митну політики в частині перенесення строків сплати грошового зобов'язання платника податків та податкового боргу перед державним бюджетом при прийнятті рішень про розстрочення та/або відстрочення грошових зобов'язань та/або податкового боргу платників податків.

Відповідно, вказаний спір є компетенційним, тобто спором з приводу реалізації компетенції суб'єктів владних повноважень у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завдання суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, розв'язати законодавчі колізії та прогалини, а також усунути наслідки дублювання повноважень.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 статті 8 Закону України «Про прокуратуру», у Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладаються такі функції:

1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;

2) підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях;

3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов'язаних із корупційними або пов'язаними з корупцією правопорушеннями.

Водночас, згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

З наведеного вбачається, що вирішення даної адміністративної справи щодо встановлення меж компетенції податкових органів та їх посадових осіб не може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки САП та НАБУ, оскільки до компетенції останніх не входить вирішення питань у сфері оподаткування, а тому вони не мають відношення до предмету розгляду даної справи.

Щодо доводів САП та НАБУ про те, що питання, висвітлені у змісті повідомлення про підозру позивачу у вчинення кримінального правопорушення, де безпосередньо вказані які саме повноваження використовувались позивачем як Головою ДФС України під час прийняття необґрунтованих, на думку САП та НАБУ, рішень, винесеного в передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, повністю співпадають з предметом позову в даній справі, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 19 ч. 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, сторона кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення

А відповідно до ч. 1 статті 92 Кримінального процесуального кодексу України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що САП та НАБУ уповноважені виконувати обов'язок доказування визначених кримінальним процесуальним законодавством обставин виключно в межах здійснення кримінального провадження. В межах здійснення розгляду справ в порядку адміністративного судочинства законодавство не наділяє компетенцією САП та НАБУ, а тому, відповідно, розгляд даної адміністративної справи не може впливати на компетенцію вказаних органів.

Таким чином, судом визнається безпідставною позиція САП та НАБУ щодо необхідності їх залучення до розгляду даної справи в якості третіх осіб.

Крім того, при вирішенні поданого САП клопотання суд бере до уваги те, що ухвалою від 12 липня 2017 року вказаному органу вже було відмовлено в задоволенні аналогічного клопотання.

Керуючись статтями 53, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотань Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України та Національного антикорупційного бюро України про їх залучення до участі у справі № 826/7320/17 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Державної фіскальної служби України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до положень статті 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.В. Аблов

Судді О.П. Григорович

І.В. Смолій