Постанова № 70507962, 21.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 листопада 2017 р. 15:20 Справа№ 820/4751/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супрун Ю.О.,

Суддів - Біленського О.О., Сагайдака В.В.,

при секретарі судового засідання - Хмелівській Н.М.

за участю:

представник відповідача - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- прийняти постанову про визнання бездіяльності Міністерства юстиції України у виконавчих провадженнях ВП №№ 54484174 та 54484143, що призвело до невиконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_4 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі № 2-219/10, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми, Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2010 року у справі № 2-а-1422/10, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми та Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2002/2-а-352/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми;

- зобов’язати Міністерство юстиції України вжити заходів відповідно до ст.ст. 9, 19, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і ст.ст. 1, 5, 18, 78 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та забезпечити виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_4 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі № 2-219/10, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми, Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2010 року у справі № 2-а-1422/10, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми та Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2002/2-а-352/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно вимог ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, Міністерством юстиції України було допущено протиправну бездіяльність, яка полягала у невиконанні у встановлений законом строк Рішення Європейського Суду з Прав Людини № 54642/13 та № 55057/13 від 08 серпня 2013 року у справі ОСОБА_4 проти України та інші 191 заява, яким задоволені заяви позивача № 54642/13 та № 55057/13 від 08 серпня 2013 року в частині виконання рішень національних судів, а саме: Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі № 2-219/10, якою зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно з вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми, Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2010 року у справі № 2-а-1422/10, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми та Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2002/2-а-352/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми, виходячи з того, що рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_4 проти України та інші 191 заява, де ОСОБА_3, був одним з заявників, виконано лише частково, та те, що 15 вересня поточного року строк виконання рішення Європейського суду з Прав Людини закінчився, а виконавче провадження не доведена відповідачем до кінця.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач вказав, що передбачене у рішенні Європейського суду з прав людини щодо зобов'язання виконати рішення національного суду є додатковим заходом індивідуального характеру, повноважень щодо здійснення якого покладається на Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 року у справі ОСОБА_4 проти України та інші 191 заява, у тому числі заяви позивача № 54642/13 та № 55057/13 від 08.08.2013 року в частині виплати позивачу ОСОБА_3 суми у розмірі 1 000 євро по кожному з виконавчих проваджень за №№ 54484143, 54484174 виконані останнім. Щодо виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі № 2-219/10, Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2010 року у справі № 2-а-1422/10 та Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2002/2-а-352/11 зазначив, що рішення тобто, виконавчі документи підлягають примусовому виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з примусового виконання рішень суду, за підвідомчістю відповідного органу. У зв'язку з вищевикладеним, та тверджень позивача, щодо допущення відповідачем бездіяльності, тобто невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 року у справі ОСОБА_4 проти України та інші 191 заява, яким задоволені заяви позивача № 54642/13 та № 55057/13 від 08 серпня 2013 року в частині виконання рішень національних судів, а саме: рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі № 2-219/10, Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2010 року у справі № 2-а-1422/10 та Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2002/2-а-352/11, є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 17.10.2016 року, було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у наданих до суду письмових поясненнях було зазначено наступне, що 17.08.2017 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 54484174, та ВП № 54484143, копії зазначених постанов було направлено до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України для виконання Урядовому Уповноваженому у справах Європейського суду з прав людини, а також позивачу, для відома. Платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 07.09.2017 року за №№ 2936, 2941, на користь ОСОБА_3, перераховано в загальному розмірі суму 61 998,76 грн., (еквівалент 2000 євро). Також, в ході перевірки стану виконання рішень національного суду державним виконавцем встановлено, що вказані рішення подані позивачем для виконання у спосіб, передбачений порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 року, а саме обидва рішення подані позивачем до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві для подальшої реєстрації та для виконання передані до органу державної казначейської служби. Органом державної казначейської служби вищевказані рішення включені до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою для подальшої виплати коштів, та те, що рішення національних суддів перебувають у першій черзі на виплату коштів. З метою уникнення подвійних виплат за одними й тими самими рішеннями судів державним виконавцем 25.10.2017 року направлено вимогу до Державної казначейської служби України, щодо надання інформації про стан виконання рішень національних суддів, та лише після отримання від боржника та від органу державної казначейської служби запитуваної інформації на підтвердження актуальності заборгованості за рішенням національних суддів ці кошти будуть невідкладно сплачені на корить позивача, за рахунок коштів Державного бюджету України.

У судове засідання позивач не прибув, свого уповноваженого представника не направив, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, просив суд розглядати дану справу у його відсутність.

Представники відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проти адміністративного позову заперечували з огляду на доводи, наданих до суду письмових заперечень та пояснень, викладених головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень та просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дії відповідача неправомірними та зобов’язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Барвінківським районним судом Харківської області по справі № 2-219/2010 від 11.05.2010 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а саме:

- визнано незаконною відмову Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області у перерахунку та виплаті ОСОБА_3, щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2009 рік;

- зобов'язано Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3, щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В іншій частині вимог - відмовлено.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дії відповідача неправомірними та зобов’язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Барвінківським районним судом Харківської області по справі № 2а-1422/10 від 27.12.2010 року прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а саме:

- визнано незаконною відмову управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у перерахунку та виплати ОСОБА_3, щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2010 рік;

- зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3, щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми. В іншій частині вимог - відмовлено.

Крім вищевикладеного в матеріалах адміністративної справи міститься відомість того, що ОСОБА_3, звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дії відповідача неправомірними та зобов’язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Барвінківським районним судом Харківської області по справі № 2002/2-а-352/11 від 16.05.2011 року прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а саме:

- визнано незаконною відмову управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у перерахунку та виплати ОСОБА_3, щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2011 рік;

- зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3, щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми. В іншій частині вимог - відмовлено.

Судом встановлено, що остаточним рішенням Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_4 проти України та 191 інша заява” (“Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications”) 08.08.2013 року прийнято, зокрема заяви ОСОБА_3, №№ 54642/13, 55057/13 від 11.05.2010 року, на рішення Барвінківського районного суду Харківської області, від 27.12.2010 року на постанову Барвінківського районного суду Харківської області, від 16.05.2011 року на постанову Барвінківського районного суду Харківської області та від 15.06.2017 року (згідно Додатку (прийнятні заяви) та визнано порушення державою - відповідачем п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а також порушення ст. 13 Конвенції. Даним рішенням суд постановив: (а) урядом визнано надмірну тривалість виконання рішень національних суддів, зазначених у додатку декларації (б) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, які ще підлягають до виконанню, ухвалені на користь заявників, які залишаються деякі невиконаними, та сплатити 1000 (одна тисяча) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, за заявами, наведеними у Додатку, ці суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, компенсації судових витрат або інших витрат, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (в) зі спливом зазначеного тримісячного строку або у випадку несплати цих сум і невиконання рішень національних судів протягом зазначеного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Суд констатує, що з урахуванням змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_4 проти України та 191 інша заява” (“Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications”) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів та сплатити 1000 євро, таким чином у держави-відповідача виникає законодавчо обумовлений обов'язок виконання рішення Європейського суду з прав людини шляхом сплати коштів та виконання рішень національних судів.

На виконання зазначеного рішення Європейського суду з прав людини державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України ОСОБА_5 17.08.2017 року було відкрито виконавчі провадження ВП №№ 54484143, 54484174.

Суд констатує, що виконавчі провадження №№ 54484143, 54484174 відкриті на підставі рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_4 проти України та 191 інша заява” (“Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications”), яке в свою чергу передбачає виконання рішень національних судів.

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання зазначеного рішення суду на користь ОСОБА_3, здійснено: платіжними дорученнями Міністерства юстиції України №№ 2936, 2941 від 07.09.2017 року - перерахування коштів у розмірі еквівалент 2000 євро у загальному розмірі національної валюти гривня 61998,76 грн., як заборгованість за рішенням Європейського суду з прав людини - перерахування коштів - (справедлива сатисфакція).

У судовому засіданні представники відповідачів зазначили, що сплатою вказаних сум було частково виконано рішення “ОСОБА_4 проти України та 191 інша заява” (“Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications”) від 08.08.2013 року стосовно заяв позивача за №№ 54642/13, 55057/13, щодо зобов'язання виконати в іншій частині надав до суду письмові пояснення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_5, де державний виконавець посилається на той факт, що по-перше згідно позиції 52 додатку до рішення суду на користь ОСОБА_6, необхідно виконати постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 16.05.2011 року акцентувавши, що Європейський суд у додатку до рішення вказує лише назву національного суду, що видав дане рішення та дату його видачі. Проте, заявою від 01.08.2017 року позивачем було надано до відділу примусового виконання рішень копію постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 20.05.2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 року, тобто позивачем не надано до відділу копії рішення національного суду, яке підлягає виконанню за рішенням Європейського суду, натомість надано інші рішення судів, які не стосуються даної справи. У зв’язку з вищевикладеним, 25.10.2017 року державний виконавець направив лист позивачу з пропозицією надати необхідне рішення національного суду, що підлягає виконанню та одночасно було направлено державним виконавцем вимогу Уповноваженому у справах Європейського суду з прав людини, щодо необхідності надання рішення національного суду. У своїх поясненнях державний виконавець, вказує, що після отримання державним виконавцем світлокопії запитуваного рішення національного суду – подальші виконавчі дії будуть здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства. По-друге згідно з позиції 58 додатку до рішення суду, на користь ОСОБА_6, необхідно виконати рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 року та постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2010 року. Заявою від 24.07.2017 року позивачем надано до відділу світлокопії вказаних рішень національного суду та оскільки боржником за обома рішеннями національного суду є Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області 25.10.2017 року державним виконавцем направлено вимогу зазначеному боржнику, щодо надання інформації про стан виконання рішення суду та встановлення розміру коштів, нарахованих до виплати позивачу. Також, в ході перевірки стану на виконання рішень національного суду державним виконавцем встановлено, що вказані рішення подані стягувачем для виконання у спосіб, передбачений Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 року, а саме: обидва рішення подані стягувачем до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві для подальшої реєстрації та передані для виконання до органу державної казначейської служби. Органом державної казначейської служби вказані рішення включені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою для подальшої виплати коштів позивачу. Згідно інформації, державний виконавець наголосив отриманої з Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, встановлено, що рішення національних судів перебувають у першій черзі на виплату коштів. З метою уникнення подвійних виплат за одними й тими самими рішеннями суддів, 25.10.2017 року державним виконавцем направлено вимогу до Державної казначейської служби України, щодо надання інформації про стан виконання рішень національних судів, зазначених у додатку. Таким чином, лише після отримання від боржника та від органу державної казначейської служби запитуваної інформації, яка підтвердить актуальність заборгованості за рішеннями національних суддів, розмір заборгованості – ці кошти будуть сплачені на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.

З урахуванням вищевикладених пояснень суд зазначає, що у позивача відсутній законодавчий обов'язок щодо надання рішень національних судів, зазначена обставина підтверджується тим фактом, що державним виконавцем направлено лист з пропозицією їх надання.

Окремо суд звертає увагу на час направлення листа з пропозицією та листа до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, а саме 25.10.2017 року. Згідно з службовою запискою від 03.08.2017 року № 4695/12.0.1/48-17 повідомлення про ухвалення Європейським судом з прав людини отримано Урядом 24.07.2017 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що державним виконавцем направлено лист позивачу та лист до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 25.10.2017 року з пропуском строку добровільного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_4 проти України та 191 інша заява” (“Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications”).

Позивач водночас у позовній заяви не заперечував про отримання вищевказаних коштів на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 року про перерахування коштів (справедлива сатисфакція) у розмірі еквівалент 2000 євро у загальному розмірі національної валюти (гривня) 61998,76 грн., як заборгованість за рішенням Європейського суду з прав людини, проте зазначав, що розрахунок заборгованості Міністерством Юстиції України не виконана у повному обсязі в частині зобов'язання виконати від 11.05.2010 року рішення Барвінківського районного суду Харківської області, від 27.12.2010 року постанову Барвінківського районного суду Харківської області, від 16.05.2011 року постанову Барвінківського районного суду Харківської області, що свідчить про невиконання у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 року.

Суд зауважує, що саме ці три аспекти є ключовими у спірних правовідносинах.

Отже, наявністю вказаних обставин ОСОБА_6, обумовлювало звернення до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Перевіряючи обсяг виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_4 проти України та 191 інша заява” (“Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications”) 15.06.2017 року відносно позивача в частині виконання рішення національного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV (надалі за текстом - Закон України № 606-XIV), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень - неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України № 606-XIV, підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV (надалі за текстом - Закон України № 3477-IV).

Відповідно до вимог ст. 2 та 3 Закону України № 3477-IV, порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України № 606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України № 3477-IV, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва: надсилає стягувачу повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Відповідно до вимог ч. 1-4 ст. 8 Закону № 3477-IV, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" ч. 5 ст. 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України N 606-XIV.

Згідно з вимогами ч. 5 цієї ж статті підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 8 Закону № 3477-IV Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Вказані норми кореспондуються з ст. 49 Закону України N 606-XIV. Зокрема, положеннями п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суд констатує, що на час розгляду адміністративної справи з боку відповідачів не надано доказів існування постанови про закінчення виконавчого провадження, а судом в ході розгляду адміністративної справи таких не встановлено.

Згідно з ст. 17 Закону України № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (надалі за текстом - Закон № 796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з вимогами ст. 63 Закону № 796-XII Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Положеннями ст. 48 Закон №796-XII передбачено компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім’ям у зв’язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення.

Абзацами ст. 48 Закон № 796-XII встановлено, що одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім’ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, особам з інвалідністю з дитинства, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, особам з інвалідністю з дитинства, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачем на виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині заяв позивача від 08.08.2013 року №№ 54642/13 та 55057/13 “ОСОБА_4 проти України та 191 інша заява” (“Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications”) 15.06.2017 року фактично отримано тільки перерахування коштів (справедлива сатисфакція) у розмірі 61998,76 грн., що є виплатою тільки за відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат та інших витрат, а отже заборгованість за рішенням національного суду в іншій частині, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про фактичне виконання даного рішення спростовуються матеріалами справи.

Згідно з пунктом 9 Порядку взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.09.2013 № 1989/5, у разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом з прав людини Державна виконавча служба України протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду з прав людини організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

Якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 7 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду (п. 10 Порядку).

Отже, фактичне виконання рішення Європейського суду з прав людини повинно здійснюватись органами державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” виконання рішення Європейського суду з прав людини полягає у виплаті стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та у вжитті заходів загального характеру.

Забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень здійснює орган представництва.

Згідно з п.п. 3, 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. № 395, органом представництва України в Європейському суді з прав людини, який забезпечує виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України є Міністерство юстиції України.

Відповідно до ст. 10 Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” (ст. 11), передбачено дії Державної виконавчої служби щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру при виконанні рішення Європейського суду з прав людини:

- протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства; б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва (ч. 1);

- контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва (ч. 2);

- орган представництва в рамках здійснення передбаченого ч. 2 цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру (ч. 3).

Крім того ст. 12 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані: а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

Згідно ст. 3 Закону України “Про державну виконавчу службу” органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи з викладеного, на Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби покладено обов'язок повідомляти органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні Європейського суду з прав людини додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів, а також контроль за виконанням рішення Європейського суду з прав людини.

Поряд з цим судом не встановлено вчинення органом представництва (Міністерством юстиції України) контролю за виконанням рішення суду, перевірку стану виконання такого рішення суду, відповідного реагування на факт припинення належних виплат ОСОБА_3, з 07.09.2017р., що також свідчить про невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 08.08.2013 року №№ 54642/13 та 55057/13 “ОСОБА_4 проти України та 191 інша заява” у повному обсязі, оскільки, як вже зазначалось вище, рішення національних судів відносно ОСОБА_3, не містять кінцевої дати їх виконання.

Дані обставини свідчать про те, що державним виконавцем неправомірно застосовано положення п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право кожного на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 р., Справа Жовнер проти України, від 29.06.2004 р., Справа Півень проти України) свідчить про те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка дотримується принципу верховенства права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України N 5-рп/2013 року від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1-2 ст. 8 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. При цьому відшкодуванням, в силу приписів ст.1 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” розуміється:

а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.

Отже, у розумінні даного закону, пеня нараховується як за порушення строків сплати справедливої сатисфакції так і за порушення строків сплати зобов’язань за рішенням національного суду.

Суд зазначає, що розглядом справи доведено, що відповідачем не було виконано в повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_4 проти України та 191 інша заява” (“Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications”) 15.06.2017 року відносно позивача в частині виконання у повному обсязі рішень національних судів.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача подати до суду у встановлений судом термін звіти, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проте, прийняття рішення щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є саме правом суду, а не обов'язком, позивачем не наведено достатнього законодавчого підґрунтя для застосування ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з цим, заява позивача щодо зобов'язання відповідача подати до суду у встановлений судом термін звіт задоволенню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Та відповідачами не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались їх заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно частин 2-3 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно п.п. 9, 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати бездіяльність Міністерства юстиції України у виконавчих провадженнях ВП №№ 54484174 та 54484143, що призвело до невиконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_4 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі № 2-219/2010, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми, Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2010 року у справі № 2-а-1422/10, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми та Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2002/2-а-352/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми.

Зобов’язати Міністерство юстиції України вжити заходи відповідно до ст.ст. 9, 19, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і ст.ст. 1, 5, 18, 78 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та забезпечити виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_4 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі № 2-219/2010, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми, Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2010 року у справі № 2-а-1422/10, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми та Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2002/2-а-352/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи фактично виплачені суми.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2017.

Головуючий суддя Супрун Ю.О.

Суддів Біленського О.О.

ОСОБА_7