Постанова № 70507468, 22.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 листопада 2017 р. № 820/4591/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляховой О.М.,

при секретареві судового засідання - Молчановій О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення ГУДФС у Харківській області від 27 квітня 2017 р. № 1790386-1303. Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення незаконним, протиправним та таким, що винесене без врахування всіх обставин, що мають значення, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів адміністративного позову зазначає, що оскільки він є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку третьої групи. У 2016 році він застосовував спрощену систему оподаткування (єдиний податок). Оскільки спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності, позивач вважає, що він звільнений від сплати земельного податку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заявленого позову, просив суд його задовольнити, зазначивши при цьому, що оскільки земельна ділянка, за яку позивачу нараховано грошове зобов'язання зі сплати земельного податку, використовувалась ним у підприємницькій діяльності, підстав для донарахування ОСОБА_3 податкових зобов'язань та, відповідно, винесення спірного податкового повідомлення-рішення, не вбачається. Жодних запитів від податкових органів щодо використання позивачем вказаної земельної ділянки позивач не отримував. Тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 27.04.2017 року № 1790386-1303 підлягає скасуванню як таке, що винесено з неповним з'ясуванням обставин справи та всупереч імперативним приписам Податкового кодексу України.

ГУ ДФС у Харківській області проти позову заперечував. У наданих письмових запереченнях та письмових поясненнях (а.с. 11-14; 38-39) представником відповідача зазначається, що земельний податок з фізичних осіб по гр. ОСОБА_3 у розмірі 11352,28 грн. нараховано за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 з площею 0,03 га. Позивачем не надано відомості щодо оформлення право користування та/або право власності на земельну ділянку, на якій розташовані такі приміщення. Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушення норм земельного законодавства (ст. 211 Земельного кодексу України). Але, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виникає, в такому випадку, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02 грудня 2015 року.

Зазначає також, що фізичні особи, які не оформили відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набули це право відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи відповідно до цивільно- правових угод повинні сплачувати земельний податок згідно з даними державного земельного кадастру на загальних підставах. Отже, гр. ОСОБА_3 не має підстав для звільнення від нарахування та сплати податкової звітності із земельного податку відповідно до ст. 291 ПК України, так як на позивача не оформлене належним чином право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях та письмових поясненнях, посилаючись на норми діючого законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, просив суд позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини:

Як свідчать матеріали справи, згідно Витягу з реєстру платників єдиного податку від 28.07.2017, виданого Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, ОСОБА_3 має статус платника єдиного податку та займається такими видами господарської діяльності, згідно КВЕД: 13.30 оздоблення текстильних виробів; 46.41 оптова торгівля текстильними товарами; 46.42 оптова торгівля одягом і взуттям; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 32).

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно у праві власності за гр.ОСОБА_3 рахується об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 35642565 (нежитлові приміщення першого поверху № 18-27 в літ. «С-2» загальною площею 299,4 кв. м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1

27.04.2017 р. ГУ ДФС у Харківській області прийняла податкове повідомлення-рішення №1790386-1303, яким позивачу нараховано земельний податок у розмірі 11352,28 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п.п. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, (далі - ПК України), земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Згідно до п. 286.6 ст. 286 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб.

Приписами п.287.6 ст. 287 ПК України При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (п.п. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно із ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 не надано відомості щодо оформлення права користування та/або права власності на земельну ділянку, на якій розташовані такі приміщення.

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушення норм земельного законодавства (ст. 211 Земельного кодексу України).

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За пунктом 287.7 статті 287 ПК у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктом 287.8 цієї ж статті власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, пере її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Зокрема, в розумінні зазначених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правових можливостей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Згідно пункту 291.2. статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежитлове приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлено.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач є власником нерухомого майна за реєстраційним номером 35642565 (нежитлові приміщення першого поверху № 18-27 в літ. «С-2» загальною площею 299,4 кв. м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).

З 01.01.2012 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування за одним з основних видів діяльності є 68.20: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. На підтвердження надання в оренду приміщень за адресою: АДРЕСА_1 що перебувають у власності ОСОБА_4, представником позивача надані копії договорів оренди: № 04/14 від 14.02.2014р., № 08/14 від 14.04.2014р., №08/14 від 01.11.2014р., № 02/17 від 01.01.2017 р. та акти приймання - передачі до цих договорів (а.с. 44-60).

Отже, у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.

В свою чергу, суд відхиляє доводи позивача про те, що він звільнений від сплати земельного податку, у зв'язку з тим, що є суб'єктом господарювання на спрощеній системі оподаткування та використовує належні йому на праві власності земельні ділянки в господарській діяльності, оскільки, фактично, в господарській діяльності використовуються належні йому нежилі приміщення (будівлі), а не земельні ділянки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 24.11.2015 по справі № 826/14703/13-а, від 02.12.2015 №21-3517а15.

За наведених обставин, судом робиться висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з п.п. 284.1 ст. 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

На підставі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затверджена рішенням 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13, визначена базова вартість 1 кв. м. землі в розмірі 291,18 грн., і яка підлягає індексації в порядку, встановленому законодавством України, а також затверджено відповідні коефіцієнти.

Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку, яких проведено по м. Харків, встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

Земельний податок з фізичних осіб по гр. ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1) за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 з площею 0,03 га. проведено на підставі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 визначена по м.Харкову нова базова вартість 1 кв.м землі в розмірі 291,18 грн., яка діє з 1 січня 2014 року та щороку індексується, а також та затверджено відповідні коефіцієнти (зональний (Км2), зон впливу локальних факторів (Км3), функціонального використання земельної ділянки (КФ).

Рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.15 №1894/15, затверджено Положення про плату за землю у місті Харкові, яке діяло в 2016 році. У 2017 податок розраховується відповідно додатку №2 затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 №542/17.

Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено (відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки) становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, (під житлову забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км 2), за квадратний метр бази оподаткування (підпункт 5.1 пункту 5 Положення про плату за землю у місті Харкові).

Згідно наданого представником відповідача розрахунку земельного податку за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 позивачу нараховано земельний податок у розмірі 11352,28грн.

Суд зазначає, що ОСОБА_3 не надано відомості щодо оформлення право користування та/або право власності на земельну ділянку, на якій розташовані такі приміщення. Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, відповідно до приписів ст. 211 Земельного кодексу України.

Отже, земельний податок з фізичних осіб по гр. ОСОБА_3 у розмірі 11352,28грн. за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 з площею 0,03 га., контролюючим органом нараховано правомірно.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових та фактичних підстав для задоволення заявлених по справі позовних вимог.

Натомість, в ході розгляду справи відповідачем було належним чином обґрунтовано правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, відтак, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 належить відмовити.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 128, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постави виготовлено 27 листопада 2017 року.

Суддя Шляхова О.М.