Постанова № 70507389, 27.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2026/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Слободянюк Н.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області /далі по тексту - позивач/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 /далі по тексту - відповідач/ , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу зі штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, та пені у загальній сумі 10 001,89 грн.

Як зазначає у позовній заяві позивач, на час звернення до суду з позовом за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 10001,89 грн. Ця сума податкового боргу виникла у звязку з несплатою у встановлений строк грошового зобовязання за платежем : адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, визначеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням форми «С» від 15.10.2015 № 0000972101 / штрафна (фінансова) санкція 10000,00 грн/, а також нарахованої у порядку статті 129 Податкового кодексу України пені у сумі 1,89 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 10.11.2015 та ним ані в адміністративному, ані у судовому порядку не оскаржено. Також відповідачу була нарахована пеня у сумі 1,89 грн у порядку статті 129 Податкового кодексу України. Податкова вимога форми «Ф» від 15.06.2016 № 1985-17 про сплату податкового боргу у сумі 10001,89 грн направлялася відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1, однак, була повернута до ДПІ у м. Полтаві з відміткою службової особи відділення поштового звязку «за закінченням терміну зберігання». У силу положення пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкова вимога від 15.06.2016 № 1985-17 вважалась врученою відповідачу, проте, на дату звернення до суду зазначена у ній сума податкового боргу не сплачена.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі /а.с. 39/.

Судова повістка, що направлялася відповідачу за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1, повернулася до суду з відміткою службової особи відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 38/ . З огляду на положення частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України судова повістка вважається врученою відповідачу.

За змістом частини 4 статті 128 названого Кодексу неявка відповідача до суду не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Третя особа свого уповноваженого представника у судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином /а.с. 32/.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене та на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі припису частини 1 статті 41 КАС України.

Вивчивши доводи позову, встановивши обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши наявні у справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшла встановлену законодавством державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та до прийняття 31.05.2017 рішення про припинення підприємницької діяльності здійснювала останню у магазині, розташованому у с. Патлаївка Полтавської області по вул. Шевченка, 1 /а.с. 9, 12/.

23.09.2015 працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ОСОБА_1 з питання додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, результати якої оформлені актом від 24.09.2015 № 264/16/31/21/2717521505 /а.с. 12-15, 23/.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві, на обліку в якій перебуває відповідач з 22.05.2008, прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 № НОМЕР_1 про визначення ОСОБА_1 грошового зобовязання за платежем: адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у сумі 10 000,00 грн /а.с. 9, 18/.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 10.11.2015 /а.с. 21/.

Згідно із пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до письмової інформації позивача податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 № НОМЕР_1 ані в адміністративному, ані у судовому порядку відповідачем не оскаржувалося /а.с. 6/.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що згідно із частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, а не визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у цій справі є обставини, з якими закон повязує виконання податкового обовязку платника податків, зокрема, виникнення у платника податків податкового обовязку по сплаті платежу; доведення до відома платника податків факту виникнення податкового обовязку по сплаті платежу; виконання податкового обовязку у добровільному порядку; дотримання контролюючим органом визначеної законом процедури виконання податкового обовязку у примусовому порядку; існування податкового боргу з виконання податкового обовязку; заявлення контролюючим органом вимоги про стягнення у межах встановленого законом строку.

Суд відмічає, що відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок сплати податків і зборів (виходячи із суті спірних правовідносин та предмету доказування у цій справі) унормований Податковим кодексом України /далі по тексту ПК України/.

Так, пунктом 57.2 статті 57 ПК України (у відповідній редакції) встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження /пункт 57.3 статті 57 ПК України/.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 згаданого Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а за визначенням підпункту 14.1.265 цього пункту «штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)» - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписом пункту 113.1 статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, штрафна (фінансова) санкція, що застосована до відповідача за порушення ним вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 № 957, контроль за дотриманням яких покладено на фіскальний орган, належить до грошових зобовязань платника податків та підлягає стягненню за правилами Податкового кодексу України, встановленими для стягнення сум грошових зобовязань.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статті 86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах закінчився перебіг визначеного кодексом строку виконання податкового обовязку по сплаті штрафної (фінансової) санкції, але фактичних даних, які б засвідчували припинення податкового обовязку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень статей 37, 38, 101, 102 ПК України матеріали справи не містять.

За визначенням підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у відповідній редакції) «пеня» - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом /пункт 129.1 статті 129 ПК України у відповідній редакції/.

Відповідачу була нарахована пеня в 1,89 грн через несплату штрафних (фінансових) санкцій за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 06.05.2015 № 0000302304 /а.с. 44-46/.

Суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу в 10001,89 грн (10 000,00 грн+ 1,89 грн) відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України /в редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ/: «податковий борг» - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України (у відповідній редакції) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків/пункт 59.1/.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання /пункт 59.3/.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) /пункт 59.5/.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Полтаві сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 15.06.2016 № 1985-17 на суму податкового боргу у розмірі 10001,89 грн /10 000,00 грн штрафна (фінансова) санкція, 1,89 грн пеня/, яку направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та яка була повернута до ДПІ у м. Полтаві з відміткою службової особи відділення поштового звязку «за закінченням терміну зберігання» /а.с. 24/.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З огляду на приписи наведеної норми податкова вимога від 15.06.2016 № 1985-17 вважається врученою відповідачу.

Відповідно до письмової інформації позивача податкову вимогу від 15.06.2016 № 1985-17 у встановленому законодавством порядку відповідачем не оскаржено /а.с. 40/.

Існування спірної суми податкового боргу на дату розгляду справи судом підтверджено приєднаною до справи роздруківкою інтегрованої картки платника податків, яка за правилами статті 70 КАС України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881, є належним та допустимим доказом невиконання податкового обовязку з боку відповідача /а.с. 41-46/.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

За визначенням пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, є органами стягнення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 цього ж Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Отже, за приписом пункту 95.2 статті 95 ПК України орган стягнення набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків.

Оскільки у спірних правовідносинах визначений кодексом строк збіг, то вимога про стягнення податкового боргу у спірній сумі заявлена позивачем своєчасно.

З огляду на викладене, контролюючим органом дотримана визначена законом процедура примусового виконання податкового обовязку платника податків.

Суд відмічає, що згідно запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.05.2017 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням /а.с. 9/.

Разом з тим, за змістом Податкового кодексу України та розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобовязань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобовязань та застосування санкцій за їх невиконання.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи погашення грошових зобовязань та /або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобовязань чи податкового боргу фізичної особи-підприємця, є така фізична особа.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області до фізичної особи ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, про стягнення податкового боргу у сумі 10 001,89 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) кошти у розмірах:

- 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. за платежем: "адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів" на розрахунковий рахунок 31415561700002, код бюджетної класифікації платежу 21081500, одержувач УДКС у місті Полтаві, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області МФО 831019.

- 1 (одна) грн 89 (вісімдесят дев'ять) коп. за платежем: "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на розрахунковий рахунок 31413541700002, код бюджетної класифікації платежу 21080900, одержувач УДКС у місті Полтаві, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області МФО 831019.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяН.І. Слободянюк