Постанова № 70506742, 27.11.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року Житомир справа № 806/3091/17

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

10.11.2017 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.10.2017 № Р-14179/0-11400/6-17 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту с.Пиріжки Малинського району Житомирської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту с. Пиріжки Малинського району Житомирської області.

В обгрунтування позовних вимог вказував на те, що відмова відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки з посиланням на те, що у четвертому кварталі 2017 року по Житомирській області площа земельних ділянок, які можуть передаватися у межах норм безоплатної приватизації не передбачена відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 про "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" є протиправною, оскільки Земельним кодексом не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Позивач надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити. Посилався на те, що у зв'язку з невідповідністю місця розташування зазначеної у клопотанні позивача земельної ділянки вимогам ст.118 Земельного кодексу України, нормативно-правового акту Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, було надано відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо бажаної земельної ділянки.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов частково підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 15.09.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом за вих. № Р-14179/0-11400/6-17 від 23.10.2017 відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Свою відмову вмотивував тим, що у четвертому кварталі 2017 року по Житомирській області площа земельних ділянок, які можуть передаватися у межах норм безоплатної приватизації не передбачена відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 про "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (а.с.16).

Згідно ст.1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, є безпідставним, оскільки вона не визначає додаткових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а затверджена з метою створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

За таких обставин, зазначена у листі № Р-14179/0-11400/6-17 від 23.10.2017 підстава відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки, то така вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Відтак завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Водночас, з наданої відповідачем відповіді не вбачається чи здійснювалась ним перевірка відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, як того вимагає ч.7 ст 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, керуючись ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області та прийняти рішення із урахуванням висновків суду у даній справі.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до квитанції про сплату № 88654 від 09.11.2017, ОСОБА_1 поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.3 ст.94 КАС України, суд вважає за необхідне присудити ОСОБА_1 640,00 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 11, 71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою № Р-14179/0-11400/6-17 від 23.10.2017.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 640,00 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва